Поняття та особливості права комунальної власності

3. Об’єкти та суб’єкти права комунальної власності. 

  У відповідності до Конституції, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні»" суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах. У випадку передачі об'єктів власності в управління обласних та районних рад сільськими, селищними та міськими радами виникає їх спільна власність. Особливість суб'єктів комунальної власності полягає в тому, що вони являють собою територіальні колективи, інколи значні за чисельністю та територією, на якій розташовані, а також в тому, що реалізація прав власника відбувається в більшості випадків опосередковано через сільські, селищні, міські ради, які обираються членами територіальних громад (жителів села, селища, міста, району в місті).

  Діяльність  місцевих рад в якості суб'єктів  права комунальної власності здійснюється в різних організаційних формах. Найважливіші повноваження по розпорядженню об'єктами комунальної власності реалізується на сесіях відповідних рад.

  Повноваження  по управлінню об'єктами комунальної власності реалізують органи ради - виконавчий комітет ради, відділи, управління та інші підрозділи ради. Частину цих повноважень здійснює сільський, селищний, міський голова, голова районної в місті ради (відносно об'єктів комунальної власності територіальної громади району в місті).

  Ради  та їх виконавчі комітети є колегіальними  органами, у зв'язку з цим реалізація їх компетенції, в тому числі і відносно комунальної власності, здійснюється шляхом прийняття рішень. Ради приймають рішення на пленарних засіданнях сесій, виконавчі комітети на засіданнях виконкомів.

  Управляючи  та розпоряджаючись комунальною  власністю, ради діють в інтересах  територіальних громад сіл, селищ, міст, районів в містах.

  Склад об'єктів комунальної власності  багатоманітний. Стаття 142 Конституції  України вказує, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші засоби, земля, природні ресурси, які знаходяться у власності територіальних громад, а також об'єкти їх спільної власності, що знаходяться в управлінні районних та обласних рад.

    Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, у відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" може належати на праві комунальної власності рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші засоби, земля, природні ресурси, підприємства, установи, організації, банки, пенсійні фонди, житловий фонд, нежитлові приміщення, установи культури, освіти, спорту, медицини, науки, інше майно та майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

  Основне призначення об'єктів комунальної  власності випливає з характеру  діяльності органів місцевого самоврядування, які покликані задовольняти потреби територіальної громади, а як наслідок її членів - жителів областей, районів, міст, селищ, сіл, районів у місті.

  Об'єкти комунальної власності на рівні  з об'єктами інших форм власності  захищаються законом. Без рішення  територіальної громади або уповноваженого нею органу вони не можуть бути вилучені або відчужені іншим способом. Місцеві ради можуть здійснювати відносно них будь-які дії, реалізуючи від імені всіх жителів населених пунктів повноваження власника,- продавати, відчужувати іншим способом, передавати в якості внеску до статутного фонду господарських товариств та інше.  

4.Правові форми використання майна комунальної власності. 

     Основне призначення об'єктів комунальної  власності пов'язане із задоволенням потреб територіальної громади. Широкого розповсюдження отримало використання об'єктів комунальної власності комунальними підприємствами.

     Для здійснення господарської діяльності органи місцевого самоврядування мають  право створювати підприємства, установи, організації, вирішувати питання їх реорганізації та ліквідації.

     Комунальні  підприємства не мають права власності  на закріплене за ними майно. Майно  комунального підприємства неподільне, - не може бути поділено на частки, паї. Не можуть мати частки в такому підприємстві і його працівники.

     Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", регулюючи дані відносини, встановлює, що органи місцевого самоврядування:

- визначають мету, умови та порядок діяльності комунальних підприємств, установ, організацій;

- здійснюють регулювання цін і тарифів на їх продукцію (послуги);

- затверджують  статути;

- призначають та звільняють керівників цих підприємств, установ та організацій;

-  заслуховують звіти керівників комунальних підприємств, установ та організацій. Важливу роль в залученні підприємств, організацій до вирішення питань соціально-економічного розвитку комунального утворення відіграє комунальне замовлення, відповідно до законодавства, органи місцевого самоврядування вправі виступати замовниками на виконання робіт:

  - по благоустрою території комунального утворення;

  -  по комунальному обслуговуванню населення;

  -  по будівництву та ремонту об'єктів соціальної інфраструктури;

  -  по виробництву продукції;

  - по наданню послуг та ін.

     Комунальне  замовлення - це договір органу місцевого самоврядування з господарюючим суб'єктом на виконання певного виду робіт, що фінансуються з місцевого бюджету або позабюджетних коштів.

     Органи  місцевого самоврядування вирішують  питання про створення спільних підприємств за участю іноземних  інвесторів, укладають договори з іноземними партнерами на реалізацію та придбання продукції для потреб розвитку території комунального утворення, його жителів за рахунок наявних валютних коштів та на іншій основі.

     Використання  комунального майна можливе також  на підставі концесійних договорів. Правове регулювання відносин концесії здійснюється на підставі Закону України "Про концесії" від 16.07.99р.

     Концесія  комунального майна - це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній чи фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння) за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню(будівництву) та(або) управлінню(експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

     Концесійним договором є договір, у відповідності з яким орган місцевого самоврядування надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності право створити або суттєво поліпшити об'єкт комунальної власності та здійснювати управління ним з метою задоволення потреб територіальної громади.

     Перелік об'єктів комунальної власності, сфер господарської діяльності може встановлюватися місцевими радами на пленарних засіданнях сесій. На пленарних  засіданнях рад також визначається конкретний перелік об'єктів, що передаються в оренду.

     До  об'єктів комунальної власності, що передаються в концесію належать: майнові комплекси підприємств, що забезпечують комплексне надання  послуг; об'єкти незавершеного будівництва, які можуть бути добудовані з метою  їх використання для надання послуг; спеціально побудовані об'єкти у відповідності до умов концесійного договору.

     Об'єкти права комунальної власності, що надаються в концесію не підлягають приватизації в період дії концесійного договору.

     Рішення про надання об'єкта комунальної власності в концесію приймається уповноваженим органом місцевого самоврядування за підсумками концесійного конкурсу, що проводиться гласно. Право на укладення концесійного договору отримує претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії, враховуючи інтереси територіальної громади в забезпеченні споживачів товарами, роботами, послугами.

     Комунальне  майно може також використовуватись  шляхом укладення інших договорів, передбачених цивільним та господарським  законодавством України, обов'язковою умовою яких є забезпечення інтересів територіальних громад. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок.

     Реальність  місцевого самоврядування визначається в першу чергу матеріальними  і фінансовими ресурсами, якими розпоряджається територіальна громада та які в сукупності становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

     Конституція України (ст. 142) до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування відносить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, що і є комунальною власністю.

     Комунальна  власність займає провідне місце  в структурі матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування.  Поняття комунальної власності вперше на законодавчому рівні було введено Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. і на той час комунальна власність (або відповідно до Закону - власність адміністративно-територіальних одиниць) розглядалася як різновид державної власності  (ст. 31 Закону). Конституція України 1996 року визначила комунальну власність як самостійну форму власності, суб'єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об'єднання у сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в місті.

     До  складу комунальної власності входить: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві енергетичні системи, громадський транспорт, системи зв'язку та інформації, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування, майно, передане у комунальну власність іншими суб'єктами власності та будь-яке інше майно, рухомі та нерухомі об'єкти, які за правом власності належать територіальним громадам, а також кошти, отримані від відчуження об'єктів права комунальної власності.

     Територіальна громада безпосередньо або через  органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належним їй на  основі права комунальної власності рухомим і нерухомим майном, коштами та іншими об'єктами з метою забезпечення надання необхідних громадських послуг. Так, відповідно до закону територіальна громада - власник комунального майна, може здійснювати з об'єктами комунальної власності будь-які господарські операції, передавати їх у постійне або тимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутного фонду підприємств та акціонерних товариств, продавати, купувати, використовувати як заставу, приватизувати, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів комунальної власності, що приватизуються або передаються у користування та оренду тощо.

     Виконавчі органи місцевого самоврядування у  встановленому законом порядку створюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, установи та заклади, визначають цілі їх діяльності та організаційні форми; затверджують статути створюваних ними підприємств, організацій та установ.

     Право комунальної власності територіальної громади відповідно до ст. 13 Конституції України захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України (Офіційний вісник України вiд 01.10.2010 - 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15, ст. 2598).
2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»  (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, ст.170).
3. Бюджетний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, №№50-51, ст. 572).
4. Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст. 356).
5. Закон України «Про передачу об'єктів права державної  та комунальної власності» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 34, ст.228 ).
6. Закон України «Про концесії» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 41, ст.372).