Особливості захисту патентних прав

Відповідно до ст. 505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку із цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обста­винам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Отже, виходячи з цього, комерційна таємниця - це інформація, яка по-перше, має дійсну або потенціальну комерційну цінність в силу її невідомості третім особам; по-друге, до неї немає вільного доступу на закон­них підставах; по-третє, володілець по відношенню до такої ін­формації приймає заходи щодо її конфіденційності. Це можуть бути найрізноманітніші відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємця, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Так, не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:

- установчі документи;

- документи, що надають право займатися підприємницькою діяльністю;

- відомості за встановленими формами звітності про фінансо­во-господарську діяльність або інші відомості, необхідні для пе­ревірки правильності вирахування та сплати податків та інших обов’язкових платежів;

- документи про сплату податків та інших обов’язкових пла­тежів;

- відомості про чисельність, склад працівників, їхню заробітну плату та умови праці;

- відомості про забруднення навколишнього природного середовища, порушення антимонопольного законодавства, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що заподіює шкоду здоров’ю населення.

Суб’єктами права  на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначи­ла інформацію комерційною таємницею. Відповідно до ст. 506 ЦК України майновими правами на комерційну таємницю є: 1) право на використання комерційної таємниці; 2) виключне пра­во дозволяти використання комерційної таємниці; 3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Володілець права на комерційну таємницю може використо­вувати її будь-яким способом не забороненим законом: дозволити використання інформації третім особам на основі договору, розкрити відомості, які складають державну таємницю, продати або іншим способом розпорядитися інформацією, надати іншим особам дозвіл на використання конфіденційної інформації шляхом видачі виключних чи невиключних ліцензій.    .

Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороно спроможності, державної реєстрації та виконання інших формальностей, а також сплати державних зборів чи мита. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці (секретність, комерційна цінність, забезпечення збереження).

Володілець комерційної  інформації зобов’язаний приймати всі  заходи щодо її охорони, а також розкрити її за вимогою компетентних державних органів чи посадових осіб (суду, слідчих органів, органів попереднього дізнання). На вимогу ст. 507 ЦК України, органи державної влади також зобов’язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов’язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Дана інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення потрібне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

 

2. Особливості захисту  патентних прав

Закон захищає права та інтереси авторів об'єктів інтелектуальної власності, передбачивши заходи щодо їх визнання і відновлення, припинення пов'язаних з ними порушень, застосування до порушників санкцій та використання різних дій у сфері правових стосунків.

Автори винаходів і  раціоналізаторських пропозицій мають  майнові права, зокрема такі:

- право на винагороду;

- право на безкоштовне одержання свідоцтва про раціоналізаторську пропозицію і патенту, якщо автор передав право Держпатенту. У всіх інших випадках автор сплачує державне мито;

- право на повернення витрат, пов'язаних з розробкою технічної документації або моделі;

- право з прибуткового податку;

- право на пільги в судових справах, компенсацію витрат, пов'язаних із винахідництвом.

Захист прав і законних інтересів авторів, власників патентів та інших осіб, що є власниками прав на запатентовані винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, здійснюється шляхом використання передбачених законом форм, засобів і способів захисту прав.

Захист патентних прав здійснюється в юрисдикційній формі, яка передбачає два напрями дій  — судовий та адміністративний захист авторських прав.

Більш поширений судовий  порядок захисту авторських прав, адмі­ністративний застосовують тільки у випадках, передбачених законом.

Слід зазначити, що патентні спори розглядаються господарськими і третейськими судами за клопотанням авторів. У судовому порядку ви­рішуються такі питання:

- визнання патенту недійсним;

- право авторства на винахід, корисну модель чи промисловий зразок і авторство на раціоналізаторську пропозицію;

- встановлення власника патенту, автора раціоналізаторської пропозиції;

- порушення прав на використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків і раціоналізаторських пропозицій;

- укладання та виконання ліцензійних договорів;

- надання примусової ліцензії;

- право попереднього користувача;

- виплату автору винагороди роботодавцем;

- виплату компенсацій за використання об'єктів інтелектуальної власності.

Розгляд патентних спорів у місцевих та господарських судах  здійснюється за загальними правилами  судової процедури, які передбачено в Цивільному процесуальному кодексі України та Господарсько-процесуальному кодексі України. Спори, передані за рішенням сторін до третейського суду, вирішуються відповідно до регламенту даного третейського суду.

Автор, який не згоден з  рішенням про відмову визнати пропозицію раціоналізаторською або прийняття її до використання, може в місячний строк з дня одержання рішення оскаржити його керівнику підприємства, яке прийняло це рішення.

Керівник разом з  автором і представником відповідної ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України повинні розглянути скаргу в місячний строк.

Суперечка за першість на раціоналізаторську пропозицію розглядається керівником підприємства спільно з представником відповідної ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України в місячний строк з дня надходження скарги, причому сторони повинні бути запрошені до участі в розгляді спори.

Скарги авторів винаходів  і раціоналізаторських пропозицій з питань достовірності підрахунку прибутку (доходу), розміру, порядку нарахування і своєчасності виплати винагороди за їх пропозиції, а також встановлення факту їх використання розглядаються керівником підприємства в місячний строк за участі автора і представника відповідної ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України.

Автор, який прийняте рішення вважає неправильним або не одержав відповіді в установлений строк, може звернутися з позовом до суду.

Відповідно до цивільного законодавства України в судовому порядку розглядаються:

- спори про авторство (співавторство) на раціоналізаторську пропозицію;

- спори про розмір, порядок нарахування і строки виплати винагороди за раціоналізаторські пропозиції і факти її використання, якщо вони не вирішені в порядку, установленому чинним законодавством;

- спори між співавторами про розподіл винагороди за винахід або раціоналізаторську пропозицію;

- спори про першість на раціоналізаторську пропозицію, якщо вони не вирішені в установленому згідно з чинним законодавством порядку. Спори про авторство (співавторство) на винахід або раціоналізаторську пропозицію можуть бути порушені в суді після винесення рішення про визнання пропозиції винаходом або раціоналізаторською пропозицією і прийняття їх до використання.

На основі набуття  чинності рішенням суду по справі про  авторство на раціоналізаторську пропозицію керівник підприємства виправляє запис у заяві на раціоналізаторську пропозицію, скасовує старе і видає нове свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію.

 

Позови, що виникають  з приводу раціоналізаторських  пропозицій, можуть пред'являтися за бажанням позивача за місцем його проживання або за місцем знаходження органу управління юридичної особи.

Позивачі за позовами, що випливають з прав на раціоналізаторську пропозицію, звільняються від сплати судових витрат.

Відповідно до Цивільного кодексу України у справах про стягнення винагороди діє трирічний строк давності. Строк давності відраховується з дня письмового повідомлення автора про початок використання його винаходу чи раціоналізаторської пропозиції.

Спори, які виникають  з питань участі автора в підготовці до використання раціоналізаторської пропозиції, розглядаються в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів.

Підприємство, яке використовує винаходи, раціоналізаторські пропозиції, сплачує особам, у т. ч. і тим, які не працюють на даному підприємстві, однак сприяли створенню, одержанню правової охорони і використанню пропозицій, винагороду, розмір якої не повинен перевищувати розміру винагороди, сплаченої авторам зазначених винаходів і раціоналі­заторських пропозицій.

Це положення є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб незалежно від форм власності й господарювання і береться до уваги при розробці галузевих положень про раціоналізаторські пропозиції.

Потрібно пам'ятати, що суд не вирішує питання про визнання заявленого технічного рішення винаходом, промисловим зразком або раціоналізаторською пропозицією.

Зазначимо, що застосування цивільно-правових санкцій за порушення патентних прав можливе впродовж загального терміну задоволен­ня позову, тобто протягом трьох років від дати, коли власник патенту довідався або мав довідатися про порушення своїх прав.

Найбільш поширеним  способом захисту прав відповідача  є зустріч­ний позов про визнання патенту недійсним, або правомочність  викорис­тання об'єктів інтелектуальної  власності внаслідок вилучення їх зі сфери монополії.

У випадках встановлення патентних порушень їх винуватці  можуть нести кримінальну відповідальність за порушення патентних прав.

Зазначимо, що українське законодавство передбачає кримінально-правову  відповідальність за деякі порушення патентних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КК України злочином є незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи товарного знака, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великих розмірах. За їх вчинення винний мусить сплатити штраф від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ж він може бути засудженим до виправних робіт на строк до двох років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання й матеріалів, призначених для їх виготовлення.

Незаконне використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків охоплює будь-яке  несанкціоноване власником патенту  виготовлення або запровадження  виробу із застосуванням об'єктів інтелектуальної власності.

Склад патентного злочину стосовно використання об'єктів інтелектуальної власності без дозволу чи ліцензії є матеріальним. Ідеться про завдані у великих або особливо великих розмірах збитки. Особа вважається невинною, поки її вина не встановлена судом, а порушення кримінальної справи можливе лише за скаргою потерпілого.

Усі матеріали, які подаються  до суду, повинні мати достатню мотивацію, містити реквізити автора і відповідача, перелік вимог, а також додані докази, копії рацпропозиції, акт впровадження та інші матеріали.

 

 

Висновки

 

1. Винахідницьке право—це норми, що встановлюють умови і порядок визнання рішення в будь-якій галузі господарства раціоналізаторською

пропозицією, винаходом  або промисловим зразком і  регулюють особисті майнові і  немайнові відносини.

2. Суб'єктами винахідницького права є автори раціоналізаторських пропозицій, винаходів, промислових зразків і товарних знаків, а також юридичні особи — підприємства, організації і держава.