Взаэмозвязок ринку знань iз ринком працi в Украiнi: маркетинговий аспект

  ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК РИНКУ ЗНАНЬ ІЗ РИНКОМ ПРАЦІ В  УКРАЇНІ:

  МАРКЕТИНГОВИЙ АСПЕКТ

  Поняття "ринок знань" виникло в умовах ринкової трансформації соціально-економічних процесів. Воно відображає не лише новий підхід до аналізу ролі знань у процесі формування і розвитку людського капіталу, а й зростання значення інтелектуальної діяльності для всього відтворення суспільного життя. "Ринок знань, – це сфера формування попиту та пропозиції на інтелектуальні продукти і послуги.

  Знання  варто відносити до змішаного  суспільного блага, де існують ринкові механізми і необхідно виникають умови вивчення цих економічних відносин, що складаються у секторі виробництва.Знання, - це концентрований згусток інтелекту нації.

   Розглядаючи поняття "маркетинг знань", необхідно виходити з того, що воно має в собі сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених категорій. Тобто знання як економічна товарна категорія є системним поняттям, котре можна розкрити тільки комплексно .

  Основа  ринкових відносин – це купівля  – продаж товарів і послуг, котрим історично і логічно передує категорія "знання". Знання – це все те, що втілює в собі певну корисність (явище, предмет, продукт праці) та задовольняє певну людську потребу і відповідає інтересам, цілям і прагненням людей. Товар, за визначенням Ф. Котлера, – це все, що може задовольняти потребу та пропонується на ринку з метою привернути увагу, придбання, використання чи споживання . Товаром можуть бути як матеріальні, так і нематеріальні блага, послуги.

  Які ж  блага у вигляді знань створюють  вищі навчальні заклади(ВНЗ)? Нові знання і вміння? Кваліфікованих фахівців? Робочу силу?

  Визнати, що товарною продукцією навчальних закладів є знання і вміння, а також фахівці  – це значить визнати, що можна продати – купити знання і вміння, спеціалістів як робочу силу. Але ж відомо, що і знання і вміння не продаються і не купляються, вони є надбанням власної праці індивіда, як носія знань. Спеціалісти не продаються і не купуються ще з часів кріпацтва. Щодо робочої сили, то вона теж не продається, продається тільки її послуга – праця, але не вищим навчальним закладом, а безпосереднім її носієм – людиною, яка пройшла спеціальний курс навчання і отримала відповідні знання.

  Основною  продукцією навчальних закладів є нематеріальна (інтелектуальна) послуга особливого роду, що створює корисний результативний ефект, невтілений у матеріально-речову форму. І цією послугою виступають знання .

  Розглянемо  декілька складових, які формують фундамент нової економіки і дають змогу говорити про нову роль знань:

  1.Перетворення  знання на важливіший фактор виробництва поруч із природними ресурсами, працею і капіталом.

  2.Зростання  значення людського капіталу  та інвестицій в освіту і  підготовку кадрів.

  3.Важливість  науки для забезпечення конкурентоспроможності  та економічного зростання.

  4.Досвід як особлива форма практики використання знань.

  В зв’язку  з цим, окремо потрібно зупинитися на взаємозв’язку ринку знань із ринком праці, де цей взаємозв’язок визначається такими факторами, як цінові, не цінові і рух по кривій попиту. Співвідношення цих факторів відносно знань визначається платністю чи безкоштовністю цих послуг для індивідуального споживання. Розміри такої вигоди індивідуальний споживач зіставляє з витратами, що він має понести для одержання тих чи інших знань. При цьому потреба в знаннях, як суспільному благу, виражається через механізм вибору знань, у вигляді прийнятих рішень про їх одержання шляхом вступу в той чи інший навчальний заклад.

   Реалізація  потреби може стримуватися правилами  прийому, що існує до моменту  їх отримання і власним інтелектуальним багажем, а також "може деформуватися відповідною політикою державної підтримки студентства", тобто на які знання держава виділяє бюджетні кошти (місця). Отже, в індивідуального споживача можна виділити такі витрати:

  – по-перше, кошти, які варто сплатити за знання, якщо вони для індивідума платні;

  – по-друге, праця, що буде затрачена на придбання  знань, навичок і умінь (наприклад, труднощі навчального матеріалу на фізико-математичних факультетах університетів у порівнянні з гуманітарними факультетами традиційно породжували недобір студентів на ці факультети по співвідношенню з планами прийому на них);

  – по-третє, втрати (вигоди), значення яких зростає  по мірі проникнення ринкових механізмів у сферу знань.

  Але реальна  ситуація в Україні зараз демонструє щось протилежне. Так, наприклад, для юнаків існує альтернатива – мало приваблива для більшості з них – військова служба, від обов'язку якої звільняються студенти денних відділень вищих навчальних закладів. У таких умовах вибір на користь вищої освіти відбувається при мінімальних чи навіть негативних тимчасових витратах. Помітний приріст в останні роки числа абітурієнтів викликаний сааме цими обставинами, але не усвідомленням більшістю з них цінності самих знань вищого рівня. Навпаки, сприйняття цінності у вигляді знань для індивіда ускладнюється економічними реаліями. На ринку праці впав попит на знання працівників вищої кваліфікації багатьох традиційних спеціальностей, хоча зберігся попит на працю фахівців в галузі фінансів, банківської справи, зі знанням іноземних мов і комп'ютерної техніки, але і він порівняно невеликий. А з виникненням економічної кризи попит навіть на затребувані професії може загостритися в сторону його зниження.

  Особливо  складні проблеми щодо використання знань для випускників традиційних інженерних ВНЗ. Доводиться констатувати той факт, що вступ у ВНЗ для деякої частини абітурієнтів диктується не реальними й усвідомленими потребами в знаннях такого рівня, а відсутністю або непривабливістю інших альтернатив застосування власних ресурсів, часу й енергії. Але сама головна особливість ринкового попиту на знання, що обмежує їх регулююче значення для розвитку сфери виробництва – це їх принципова нездатність трансформуватися системі ринкових відносин, перспективним потребам в масштабах країни і структурі виробництва в зв’язку зі швидким старінням і моральним зносом. Тут потрібна розробка науково обґрунтованого прогнозу на знання як частини загального соціально-економічного прогнозування розвитку країни на середньостроковий і довгостроковий періоди

  Отже, при  будь-якому ступені налагодження ринкових механізмів знань, вони не тільки не виключають, а, навпаки, припускають їхнє істотне доповнення інструментарієм державного регулювання. Вищі і середньо-спеціальні навчальні заклади, відповідно до рівня акредитації, пропонують споживачам загальні і професійні знання по тих чи інших спеціальностях, надаючи свободу вибору особам, що бажають одержати відповідні знання.

  Тут, як і  на всякому іншому ринку, розгортається  конкуренція освітніх установ у вироблені і пропонуванні відповідних знань. А, отже, виникає необхідність у маркетингових підходах. Відмітимо, що це не стільки маркетинг самих знань, скільки навчальних закладів, вагомості, привабливості їхніх сертифікатів. І знову ж адресність пропозиції знань зовсім не така прямолінійна, як це має місце при реалізації інших товарів і послуг. Пропозиція навчальним закладом своїх знань у вигляді освітніх послуг конкретним їхнім споживачам взаємозалежна і переплітається з пропозицією держави щодо цього питання.

  Знання  складаються з реальної кваліфікації (фактичні знання й уміння, необхідні  для виконання робіт) і формальної кваліфікації (сертифікати, дипломи, ступені, титули, необхідні для кар'єри). В цьому випадку відповідність знань між ноу-хау, придбаними через навчання і вимогами до роботи не є відповідністю між ієрархіями сертифікатів про освіту і ієрархіями соціального стану. При цьому зростає роль елітних знань, які одержуються найчастіше в приватних навчальних закладах як країни так і за кордоном.

  Особливості формування ринку знань визначаються також і його взаємодією з іншими ринками. Формування і функціонування ринку знань підкоряється, звичайно, загальним законам ринкової економіки, проте володіє поряд специфічними особливостями. Серед них виділяються наступні: високий динамізм знань; територіальна сегментація і локальний характер; значна швидкість обороту знань; висока чутливість знань до ринкової кон'юнктури; індивідуальність їх виробництва і примінення і т.п. Ринкові відносини з приводу виробництва знань мають свою специфіку, пов'язану з державним втручанням і їх регулюванням, а також з обмеженнями на приватнопідприємницьку діяльність; саме тут зберігається значний їх неринковий сектор.

  Важливо відзначити і ту обставину, що у виробництві  знань існують об'єктивні перешкоди для формування ринку знань на принципах "чистої" конкуренції. До їхнього числа варто віднести: унікальність і велико масштабність сфери освіти; диференціацію навчальних закладів, обумовлену творчим змістом діяльності професорсько-викладацького персоналу у цій сфері; широке поширення асоціацій користувачів знань, суспільства в цілому.

  Разом з  тим соціально-економічна криза  в країні вкрай погіршує бюджетне фінансування сфери знань і нормальне функціонування навчальних закладів як виробників знань. Виникає реальна небезпека зниження освітнього потенціалу країни з далеко потенційно небезпечними наслідками. У цих умовах підвищується роль прогнозування попиту на знання як новий товар сфери маркетингу, вивчення економічних механізмів функціонування і розвитку сфери знань, збагнення особливостей ринку знань і можливостей оптимального поєднання ринкових механізмів з державною політикою в сфері знань.

  Висновки:

  По-перше, "ринок знань"– це сфера формування попиту та пропозиції на інтелектуальні

  продукти  і послуги.

  По-друге, необхідно виходити з того, що "маркетинг знань", має в собі сукупність

  взаємопов'язаних і взаємообумовлених категорій. Тобто "знання" як економічна товарна

  категорія є системним поняттям, котре можна  розкрити тільки комплексно.

  По-третє, фундамент нової економіки дає змогу говорити про нову роль знань, а саме як

  перетворення  їх на важливіший фактор виробництва  поруч із природними ресурсами, працею і

  капіталом; зростання значення людського капіталу та інвестицій в освіту і підготовку кадрів;

  важливість  науки для забезпечення конкурентоспроможності та економічного зростання;

По-четверте, взаємозв’язок ринку знань із ринком праці визначається такими факторами, як цінові, не цінові і рух по кривій попиту. Співвідношення цих факторів відносно знань визначається платністю чи безкоштовністю цих послуг для індивідуального споживання. Розміри такої вигоди індивідуальний споживач зіставляє з витратами, що він має понести для одержання тих чи інших знань.

  По-п’яте, особливості формування ринку знань визначаються в наступному: високий

  динамізм  знань; територіальна сегментація  і локальний характер; значна швидкість  обороту

  знань; висока чутливість знань до ринкової кон'юнктури; індивідуальність їх виробництва і

  примінення(застосування) на практиці.