Теорії виникнення держави

 

Теорії виникнення держави

Матеріал  з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Неперевірена  версія

Юридичній науці відомо багато теорій ви́никнення держа́ви. На певному етапі розвитку суспільства виникає потреба у його специфічній окремій організації. Упродовж тривалого часулюди жили, навіть не маючи уявлення про державу і право. Це було в епоху первісного суспільства. Для виникнення держави внаслідок розкладу первіснообщинного ладу існували певні передумови.

Питання про походження держави  є дискусійним, оскільки етнографічна й історична науки дають все нові знання про ці причини.

Зміст   [сховати]  1 Виникненнядержави у різнихнародів 2 Теоріїпоходженнядержави 3 Література 4 Посилання

[ред.]Виникнення держави у різних народів

Римський  Форум у центрі Стародавнього Риму

Формування держави — тривалий процес, який у різних народів ішов по-різному.

На Сході найбільшого поширення набула така форма, як «азіатський спосіб виробництва» (Єгипет, Вавилон, Китай,Індія тощо). Тут стійкими виявилися соціально-економічні структури родового ладу — земельна община, колективна власність тощо. Перші держави, що виникли на Стародавньому Сході, були докласовими, які одночасно й експлуатували сільські громади, і управляли ними, тобто виступали організаторами виробництва.

Іншим історичним шляхом ішов процес державотворення у стародавніх Афінах і Римі, де рабовласницькадержава виникла в результаті появи приватної власності і розколу суспільства на класи.

Афіни вважаються найчистішою, класичною формою виникнення держави, оскільки держава виникає безпосередньо з класових протилежностей, які розвиваються усередині родового ладу.

У Римі утворення держави було прискорено боротьбою безправних плебеїв проти римської родової аристократії —патриціїв.

У стародавніх германців виникнення держави значною мірою було пов'язане з завоюваннями значних чужихтериторій, для панування над якими родова організація не була пристосована. Учені дотримуються точки зору, що Німеччина, Росія і деякі інші держави виникли не як феодальні (з класичними ознаками подібної державності — закріпленням селянства і великою приватною власністю на землю), а як ранньофеодальні (з відповідними ознаками — знать іще не мала великої приватної власності на землю, а селяни зберігали як свободу, так і власність на землю).

[ред.]Теорії походження держави

Давньогрецький філософАристотель

Французький філософ Жан-Жак Руссо

Німецький філософ Карл Маркс

Різноманітність теорій походження держави пояснюється відмінностями історичних і соціальних умов, у яких жили їхні автори, різнимиідеологічними і філософськими позиціями, які вони займали.

В античності та середньовіччі переважали концепції, що ототожнювали державу і суспільство, згідно з якими держава та право представлялися якявища вічні, котрі виникли з самого початку разом із суспільством. Однак переважна більшість сучасних теорій походження держави та права розрізняють державу та суспільство, виділяючи історичні періоди, які передували державотворенню.

Основні теорії походження держави:

• Теологічна теорія виникла за часів глибокої давнини. Відповідно до неї державний устрій було даровано людям вищими силами на виконаннябожественного задуму влаштування світу. Усяка влада, таким чином, походить від бога. Верховний правитель є або уособленням божества, або його представником на землі. Згідно з ученням одного з яскравих представників цього напряму — середньовічного католицького філософаФоми Аквінського (ХІІІ століття) будь-яке посягання на владу правителя є посяганням на самого Бога і заздалегідь приречене на невдачу.Поняття «держава» і «влада правителя» ототожнюються, і ні в якому разі не можуть розглядатися окремо одне від одного. Лише свята церква, як пряме представництво Бога на Землі, може критикувати правителя або позбавляти його влади під приводом того, що дії правителя не відповідають божественній волі.
• Антропологічна (патріархальна) теорія. Давньогрецький філософ Аристотель, який уперше сформулював цю теорію в ІV столітті до нашої ери, указував, що людина за своєю природою є «істотою політичною». Вона не може жити без суспільства, і з цієї необхідності в об'єднанні виникаєсім'я. Сім'ї об'єднуються в селище, а селища в місто-державу. У ХІХ столітті ці погляди розвинулися у патріархальній теорії англійця Роберта Філмера, згідно з якою держава виникла в процесі механічного з'єднання родів у племена, а племен — у більш велику спільноту.
• Договірна теорія. Теорію суспільного договору Томаса Гоббса, Джона Локка, Жан-Жака Руссо було сформульовано в ХVІ — ХІХ столітті. Згідно з цією теорією держава виникає з об'єктивної потреби людей у спеціальному механізмі, який міг би регулювати відносини між індивідами, вирішувати соціальні конфлікти. Виходячи з цієї необхідності люди домовилися між собою про передачу своїх політичних прав (або їхніх частин), загальній організації, створивши таким чином державу.
• Психологічна теорія. Автори — французький дипломат граф Жозеф Артюр де Гобіно, який опублікував у 1853 — 1855 роках «Есе про нерівністьлюдських рас» і англійський письменник ХІХ століття Х'юстон Стюарт Чемберлен. Держава виникає з психологічної потреби більшості людей якорганізація, створена для управління суспільством творчою меншиною, вона покликана бути основою адекватної ієрархічноїсоціально-політичної структури. Походження держави пов'язується з людською психікою, якій притаманна потреба копіювати дії та підкорятисялідеру — видатній особі, яка здатна керувати суспільством. Держава є організацією для здійснення такого керівництва. Жозеф Артюр де Гобіно та Х'юстон Стюарт Чемберлен вважали, що за своєю природою людство поділяється на два основних психічних типи:

• ті, кому за їх психічними якостями визначено панувати в суспільстві,
• ті, хто має потребу в поводиреві, кому визначено Небом перебувати в послуху.

• Теорію завоювання було розроблено в ХІХ столітті Людвігом Гумпловичем, К. Оппенгеймером, Е. Тюрінгом, Карлом Каутським. Походженнядержави пов'язується з притаманними історії розвитку людства війнами, що є проявом закону природи, який передбачає підкорення слабких сильними. Для закріплення такого підкорення і створюється держава як особливий апарат примусу.

• Історико-матеріалістичну теорію походження держави було розроблено в ХІХ столітті Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом. Поява держави зумовлюється економічними причинами: суспільним поділом праці, виникненням приватної власності та розшаруванням суспільства насоціальні верстви з протилежними економічними інтересами. Економічно пануючий у суспільстві клас сконцентрував у своїх руках не лише власність, але і необхідну для її захисту політичну владу. У цих умовах громадянське самоврядування, що існує при родовому ладі, поступово замінилося спеціальною політичною організацією — державою, за допомогою якої економічно пануючий клас захищає свої інтереси, підтримуючи своє привілейоване положення в суспільстві і придушуючи опір експлуатованих класів.

Нині дуже поширена думка, що будь-яка з відомих теорій не може повністю охопити передумов виникнення держави і висвітлює лише певну групупричин її появи. Лише у своїй сукупності теорії досить повно відтворюють картину передумов та процесів виникнення держави.

Зі зникненням розподілу суспільства на класи і класової боротьби необхідність у державі відпадає і вона зникає. Замінюючись федерацієюсамоврядних общин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Реформація в Україні

Реферат

На главную

Содержание: Реферати з історії України

У суспільно-політичномужиттібагатьохкраїнЄвропи XVI ст. велику роль відігралаРеформація. Цеймогутній, антифеодальний в своїйоснові, рух, зумовленийглибокимисоціальнимисуперечностямитогочасногосуспільства, проявлявся у форміновихрелігійнихвчень. У Реформаціїбулобагатонапрямів, що відбивалиінтересирізнихкласів та соціальнихпрошарків. Представникирадикальнихтечій, виражаючиінтересипригнобленихсільських і міськихнизів, закликали до боротьбипроти основ феодального ладу; середніміськіверстви та міськаверхівкавиступали за обмеженнясваволіфеодалів, дешевуцеркву і підпорядкуванняїїсвоїмінтересам; частинасвітськихфеодалівтакожпрагнулапоставитицерквупідсвій контроль і збагатитися за рахунокїїмаєтків. Реформаційнийрух на Українірозгорнувся в той період, коли у РечіПосполитійвжепочавсянаступконтрреформації. На Україні, як і всюди, реформаціябулазумовленамісцевимисопіально-економічними й політичнимивідносинами. В той же час на їїідеологічномуоформленніпозначилисятіснікультурнівзаєминиУкраїни зРосією та Білорусією, а такожізПольщею і країнамиЗахідноїЄвропи. Так, у 70-х роках XVI ст. на Волиніоселилисянайвизначнішийпредставникросійськогоплебейсько-селянськогоєретичногорухуФеодосій Косой та йогооднодумецьІгнатій. Вони викривалицеркву як захисникаінтересівпанівнихкласів, відкидалицерковнідогми й обряди. Погляди їх, за свідченнямсучасників, користувалися на Волинізначноюпопулярністю. У XVI і першійполовині XVII ст. в міщанських колах поширювалися твори західноєвропейськихлютеранських і кальвіністськихавторів та представниківрадикальноїтечіїантитринітаріїв (тих, хтовідкидав догму про троїстість бога). У другійполовині XVI — на початку XVII ст. частинаукраїнських, білоруських, литовських (магнатські й шляхетськіродиниВоловичів, Огінських, Сапєг, Ходкевичів та ін.), а також тих польських і угорськихфеодалів, що малимаєтки на Україні, прийняликальвінізм. Близько 1553 р. кальвінізмприйнявтакийвпливовий магнат, як литовський канцлер М. Радзівілл. В останнійчверті XVI ст. український феодал князь О. Пронськийперетворив у значний центр кальвінізму м. Берестечко на Волині. Брацлавськийвоєвода Ян Потоцькийпоширивкальвіністськурелігію в містечкуПанівцях наПоділлі, у м. Гвіздці в Галичині та іншихсвоїхмаєтках. Громадикальвіністіввиникли і в деякихіншихмісцевостях, зокрема в Перемишльській і Холмській землях Руськоговоєводства, Белзькому і Підляськомувоєводствах, на Закарпатті. Нерідко шляхта, зокрема на Закарпатті, пробувала силою навернутисвоїхкріпаків до «новоївіри», але кальвінізм, чужий народниммасам, не мавуспіхусеред селянства. Феодали, здебільшоговеликі й середні, підтримуваликальвінізм, бовінвиступавпроти католицизму й давав, отже, релігійнусанкцію на захопленняземельнихволодінькатолицької церкви, водночас не порушуючи основ феодально-кріпосницького ладу; крім того, сам устрійкальвіністської церкви — виборністьізсвітськихосібстарійшин та проповідників («міністрів»), що стояли на чолікальвіністських громад, — відкривав перед феодальною аристократієюширокіможливості для захопленнякерівництва новою церквою з метою використанняїї, зокрема, у боротьбіпротипосиленнякоролівськоївлади. Реформація на Українібулатакожоднією з форм опозиціїполітицінасильногопокатоличення й полонізаціїнаселення. Середправославнихпоширювалисяпротестантськіперекладибіблії, кальвіністський «Катехізис» Симона Будного, опублікований у м. Несвіжібілоруськоюмовою, збіркипротестантськихпроповідей. Середосвіченоїчастини православного духівництвазнаходилавідгукідея перекладу бібліїзрозумілоюнародовімовою і критичного, раціоналістичногопідходу до біблійнихтекстів. Протестантськимивиданнямикористувалися, зокрема, при перекладі на українськулітературнумовуПересопницькогоєвангелія (1556—1561), євангелія В. Негалевського (1581), Крехівського «Апостола» (60-ті роки XVI ст.). У цей же час на Закарпаттіз'явиласятакапам'яткастароукраїнськоїлітературноїмовидругоїполовини XVI ст., як Нягівськіповчання на євангельські теми. Автор її, не пориваючи з православ'ям, ряд питаньвисвітлює з кальвіністськихпозицій. Але вженаприкінці XVI — на початку XVII ст. більшістьфеодалів-кальвіністівповернулася до католицькоївіри, що пояснюєтьсянасампередпосиленням антифеодального руху. В таких умовах панству булоневигідно і навітьнебезпечнонападати на католицтво, підпоруфеодальнихпорядків, знаряддя духовного поневоленнянароднихмас. Відхідфеодаліввід кальвінізмусупроводжувавсяпосиленнямнаступуконтрреформації і переслідуваннямусіхнекатоликів. Особливо жорстокогопереслідуваннязазналолівекрилоантитринітаріїв, що, відбиваючиінтересиміського плебсу й селян, висуваловимогуліквідаціїкріпосництва. На початку XVII ст. в антитринітарськомурусі взяли гору більшпоміркованісоциніани — послідовникиіталійськогогуманіста і реформаційногодіячаФавстаСоцина. Социніани з раціоналістичнихпозиційкритикувалицерковнідогми, виступали за свободу совісті як умову морального вдосконаленнялюдини. Найбільшогопоширенняцейрухнабув на Волині й частково в західнійчастиніКиївщини в другому — третьомудесятиріччях XVII ст. У 30—40-х роках XVII ст. репресіїпротисоциніанпосилилися, а в 1658 р. социніанствобуло остаточно заборонене сеймом РечіПосполитої. Критика кальвіністами й социніанамивчення і практики католицизму, залучення ними світських людей до керівництвацерковними громадами, проповідьраціоналізму, виступипредставниківлівихтечійпротикріпосництва — все цесприялоактивізаціїсуспільно-політичногожиття.

 

 

 

2.