Функціональне призначення елементів держави

1.ВСТУП

Предмет дослідження:У своїй роботі я спробую дослідити поняття держави та її основні ознаки.

Держава – це піч, яка палає на одних дровах – на людських!

Так про державу писав відомий радянський письменник Чингіз Айтматов. І справді, кожна особа є тією краплею в морі, котра творить щось більше і прекрасніше. Адже як будь-яка стіна складається з великої кількості цеглин, так і держава твориться з її громадян. І тому благополуччя всієї країни залежить саме від ставлення кожного свідомого громадянина держави до оточуючого світу, від готовності зробити щось заради рідної країни, а не лиш для себе та своїх близьких.

Метою дослідження у моїй курсовій роботі є усвідомлення про те, що собою уявляє саме поняття держави і які її характерні ознаки ,а також детальний розгляд елементів держави.

Законодавство України постійно змінюється,через це простим громадянам важко орієнтуватися у законодавстві. І тому одним із надійніших гарантів захисту законних прав та інтересів громадян є юристи. Питання держави та її ознаки повсякчас торкається юриста у його діяльності і є актуальною у сучасному юридичному світі. Тому обрана мною тема є дуже актуальною у сучасному світі.

 

 

 

 

 

2.Функціональне призначення елементів держави

Держава – це організація політичної влади в суспільстві, яка виражає інтереси і волю пануючої в ньому частини населення (зокрема, певного класу), здійснює управління суспільними процесами за допомогою системи загальнообов`язкових норм (правил) поведінки і механізму їхнього впровадження у життя.

Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка характеризується тим що вона:

1.     всеохоплююча  організація – об`єднує в єдине  ціле всіх членів суспільства, забезпечує загальносуспільні інтереси  і потреби;

2.     територіальна  організація – об`єднує членів  суспільства (громадян) за територіальним  принципом, а територія є матеріальною  базою держави;

3.     єдина організація  – об`єднує все суспільство  як ціле, всі інші соціальні  організації (політичні партії, професійні  та молодіжні спілки, асоціації  підприємців тощо), на відміну  від держави, охоплюють лише частини, окремі верстви населення;

4.     офіційна  організація – репрезентує суспільство, виступає від його імені, і  в такій якості визнана іншими  суспільствами (державами);

5.     універсальна  організація – об`єднує членів  суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер  їх суспільного життя;

6.     верховна  організація – є вищим за  значенням та силою об`єднанням  суспільства, всі інші соціальні  організації в сфері загальносуспільних  інтересів підпорядковані їй;

7.     централізована  організація – внутрішня побудова  держави здійснюється за ієрархією, тобто підпорядкованості нижчих організаційних структур (регіонів, місцевих органів державної влади і управління, державних підприємств і установ) вищим, в кінцевому результаті, - загальнодержавним (парламенту, президенту, міністерствам тощо).

 Держава від усіх  цих соціальних явищ відрізняється  такими найбільш важливими ознаками: 1) особливим апаратом публічної  влади; 2) територіальною ознакою; 3) суверенітетом публічної влади; 4) наявністю законів, які видає  держава; 5) стягуванням податків, правом  взяття кредитів і позик.

Отже, держава — це особлива політична організація публічної влади, яка має свою територію, суверенітет, видає закони, стягує податки з метою нормального функціонування суспільства, виступає як суб'єкт міжнародних відносин і виражає інтереси всього народу чи панівного класу (соціальних груп).1

 

2.1Населення

Насе́лення — сукупність людей, що постійно живуть у межах якоїсь конкретно вказаної території (районі, місті, області, частини країни, країні, континенту чи всієї земної кулі тощо). Наука, яка вивчає розмір, структури, динаміку руху і розвиток населення, зветься демографією.

Населення з точки зору демографії має статеву, вікову, соціальну, етнічну (та ін.) структури.

Процеси народження, старіння, смертності, зміни генерацій — у демографії звуться природним рухом населення. На відміну від нього — міграція називається механічним рухом населення.

Станом на 1 листопада 2012 року чисельність населення України  становила 45 млн. 560 тис. мешканців.[1] З початку року чисельність населення скоротилась на 73,4 тис. осіб (-1,9 на 1000).

За національним складом Україна відноситься до мононаціональних держав. Українці становлять абсолютну більшість населення України. Більшість українців проживає на своїх етнічних землях, де сформувався український народ. На цих землях українці завжди мали чисельну перевагу над іншими національними та етнічними групами.

Поряд з українцями на території держави проживає понад 100 національностей.

За даними першого всеукраїнського перепису населення 2001 року, найчисельнішою етнічною меншиною в Україні є росіяни. Вони становлять близько 17,3% загальної чисельності населення України. Найбільше росіян проживає в Автономній Республіці Крим. Це єдиний регіон України, де вони становлять більшість (58,3%). До 40% загальної чисельності населення регіонів становлять росіяни в Луганській та Донецькій областях і представляють близько третини усіх росіян України. З 1897 року по 2001 чисельність росіян в межах сучасної України збільшилась на 374,1%.

Близько 5% населення України представлене західними (поляки, чехи, сло­ваки) та південними (болгари) слов'янами, романомовними (молдавани та румуни), фіноугорцями (угорці та естонці), тюркомовними (татари, кримські татари, азербайджанці та гагаузи) народами. До окремих етнічних спільнот належать в Україні євреї, вірмени та греки. Проте кількість населення кожної з названих національностей в Україні не досягає 1% загальної чисельності населення держави. За регіонами ці показники виглядають інакше. Так, 12% населення Автономної Республіки Крим становлять кримські татари; 1,6% населення Донецької області — греки; 3,5% населення Житомирської та 1,6% — Хмельницької областей — поляки. В Закарпатській області в структурі населення 12,1% становлять угорці, 1,1% — цигани, 2,6% — румуни, на яких у Чернівецькій області припадає 12,5%. У Запорізькій та Одеській областях проживають болгари (1,4 та 6,1% відповідно). Молдавани становлять 5% населення Одеської та понад 7% — Чернівецької областей.

                                               

                                    

В Україні одна державна мова — українська. У світі, нею користуютьтся близько 45 млн людей, і вона належить до третього десятка найпоширеніших мов світу. За даними Всеукраїнського Перепису Населення України 2001 року, українську мову вважають за рідну 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними перепису населення 1989 року. Конституція України гарантує вільний розвиток мов національних та етнічних меншин що проживають на території України.Так, 29,6 % населення визначили за рідну російську мову. Проте, українською мовою вільно володіють 87,8% громадян. Найвищий відсоток осіб, які вільно володію українською мовою, спостерігається серед населення західних (99-89%), північних (99-95%) та центральних (понад 70%) областей. Російською мовою володіє дві третини населення України. Вона більше поширена на півдні та сході України. У великих містах сходу й півдня України помітна перевага російської мови в щоденному спілкуванні, незважаючи на значну частку населення, що вказало українську як рідну мову.

Густота населення в Україні

 На 1 січня 2010 року густота  населення України склала 76.1 чол. на 1км2.За густотою населення  окремі території України також  істотно відрізняються. Найгустіше  заселена Донецька область, найменше  — Чернігівська область. Досить  низька густота населення в поліських і степових областях України. Дуже нерівномірно розміщене населення на територіях таких областей, як Луганська, Запорізька, Закарпатська, Чернівецька, а також Автономна Республіка Крим.

Певний вплив на густоту населення мають природні показники. Так, у наш час найменша густота населення характерна для північних районів країни, де найвищий коефіцієнт лісистості території, значна заболоченість, ґрунти мають низьку родючість. До таких регіонів належать північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей.

Природні умови визначають низьку густоту населення також у високогірних районах Карпатських і Кримських гір. Це стосується окремих частин Закарпатської, Львівської, Чернівецької областей та Автономної Республіки Крим.

Низькі показники густоти населення і в посушливих районах степових областей. Найнижчі вони в Херсонській області — 38.4 осіб на 1 км2, а також в окремих частинах Одеської, Миколаївської, Запорізької, Кіровоградської областей.

Найкращі природні умови для життя і виробничої діяльності населення в нашій країні склалися в лісостеповій зоні. Тут спостерігається найвища густота населення.

З другої половини XX століття на розміщення населення України все більший вплив мало поступове загострення екологічної кризи і особливо чорнобильська катастрофа. Так, у 1986 р. були повністю відселені мешканці міст і сіл 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС. Пізніше було визначено й інші території безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення. Населення залишає й інші зони екологічної біди, які займають близько 15% території України.

Процес урбанізації на території України розпочався у XIX столітті. Особливо він прискорився після скасування кріпацтва в 1861 році та початку швидкого розвитку промисловості. Але міське населення продовжувало складати незначну частку всього населення.2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2Територія України

Територія держави визначається її кордонами. В територію держави входить суша, внутрішні моря, озера, ріки, зовнішні моря в межах 12-мильнсй зони (20 км) — територіальні води, континентальний шельф, повітряний простір в межах кордонів, дипломатичні представництва, посольства і консульства, торгові, пасажирські та військові морські і повітряні судна, літаки і космічні апарати.

 Держава закріплює  своє населення за певними  територіями, встановлює певний  режим проживання і пересування  в межах території, а також  виїзд за кордон, в інші держави. Державна влада розповсюджується  на всіх громадян і на всю  територію держави Із цими  двома ознаками пов'язаний інститут  громадянства або підданства, залежно  від форми правління. Громадянство  — це політико-правова приналежність  особи до певної держави.

 Територія держави  може мати постійний і відносно  тимчасовий характер. Без цієї  ознаки не може існувати держава, оскільки вся територія є власністю  всієї держави, матеріальною базою  розвитку суспільства. Без території  держава не може бути суб'єктом  міжнародних відносин.

Україна розташована у Центрально-Схiдній Європі, у південно-східній частині Східноєвропейської рівнини.

Україна має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю на півночі, з Польщею на заході, зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою на південному заході та з Росією на сході. Південь України омивається Чорним та Азовським морями. Також вона має морський кордон з Румунією, Росією, Болгарією, Туреччиною та Грузією.

З півночі на південь територія України простягається на 893 кілометри, із заходу на схід – на 1316 кілометрів. Україна є найбільшою країною, кордони якої не виходять за межі Європи.

Крайні точки території України:

На півночі – с. Петрівка (Чернігівська область).

На півдні - мис Сарич (Автономна Республіка Крим),

На заході - м. Чоп (Закарпатська область).

На сході - с. Червона Зірка (Луганська область).

Загальна площа України становить 603628 км2, що складає 5,7% території Європи i 0,44% території світу.

Відповідно до статті 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.3

 

1 Теорія держави і права, за заг. ред. В.В. Копєйчикова – дісного члена АПН України, д.ю.н., професора, - Київ, “Юрінформ”, 1995;

 

2 http://uk.wikipedia.org/wiki/Населення_України 

3 http://proukraine.net.ua/Territory_Ukraine.htm