Штандортні теорії розміщення

2. Штандортні теорії розміщення.

 

 

 

 

Започаткував теорії розміщення виробництва німецький економіст Йоган Тюнен (1783—1850). У своїй роботі «Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економії» (1826) він заклав основи теорії розміщення аграрної економіки . 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Німецький економіст і  соціолог А. Вебер (1868—1958) сформулював  першу цілісну теорію розміщення промислового виробництва у монографії "Теорія розміщення промисловості", 1909).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 Цю теорію розробив учень А. Вебера В. Кристаллер у своїй дисертації "Центральні місця Південної Німеччини" (1933).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 В. Лаунгардт не тільки звернув увагу на важливість транспортного чинника, а й розробив просторову модель розміщення у вигляді трикутника, кінці якого відповідають сировині, енергії, ринку збуту (1882). Місце ідеального розміщення виробництва (локалізація підприємства) розташоване на перетині відрізків, що з'єднують вершини трикутника, де загальні виробничі витрати є мінімальними.

 

Гравітаційна  модель Шеффле

  Німецький економіст і соціолог А.Е. Шеффле (1831—1903) розробив просторову модель, за якою визначив, що промисловість розвивається переважно у великих містах або біля них.