Машинобудування в Україні

          Значна зношеність основних засобів,  неповне завантаження виробничих  потужностей, переважання в структурі  імпорту машино технічної продукції і обладнання, що було у вжитку та машинотехнічної продукції, яка призначена для насичення побутових потреб споживачів, низький попит на продукцію українського машинобудування на зовнішньому ринку – основні чинники, що гальмують розвиток міжнародної торгівлі продукцією машинобудування України [6].

4. Перспективи вирішення проблем машинобудування

           Доцільно  використати досвід воєнно-промислового комплексу, де очолює підприємства машинобудування конструкторська  організація чи підрозділи, яким підпорядковується  подальша виробнича діяльність і  які несуть відповідальність за техніко-економічний рівень продукції, маючи для цього відповідні права.    

        Необхідно  відновити престижність інженерної праці, винахідницької діяльності, поряд  з підготовкою у вищих навчальних закладах забезпечити випускників  – молодих спеціалістів робочими місцями на машинобудівних підприємствах і в організаціях, враховуючи потребу в кваліфікованих і досвідчених кадрах. Те саме стосується і підготовки кваліфікованих робітників.

          У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобудування, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживання. Потрібна модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне підвищення за рахунок цього якості машин, їх конкурентоздатності. Необхідно налагодити виробництво високоефективних машин та їх систем для всіх галузей і сфер народного господарства, приладів і апаратів, швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, виробництва систем зв’язку, засобів управління, автоматизації тощо. Спеціалізацію і кооперування виробництва в машинобудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині країни.

          Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі машинобудування передбачає зростання темпів випуску наукоємної продукції високого технологічного рівня, освоєння нових конкурентоздатних зразків техніки, підвищення якості й ефективності виробництва з орієнтацією на потреби внутрішнього ринку та збільшення експортного потенціалу.

.    Зокрема це удосконалення управління машинобудуванням, його суспільно-виробничих зв’язків, територіальної організації комплексу,

            Для цього передбачається прискорити  структурну перебудову машинобудівного  комплексу на основі збільшення  обсягів виробництва у таких  пріоритетних галузях: ракетно-космічній,  літакобудуванні, суднобудуванні, інформаційних  та телекомунікаційних системах, важкому машинобудуванні, сільськогосподарському  машинобудуванні, приладобудуванні  та електротехнічній промисловості з метою зниження енерго-, ресурсо- та працеємності виробництва і підвищення конкурентоспроможності його продукції.

         Переоснащення  галузі з використанням гнучких  виробничих і управлінських систем, високих технологій, підвищення рівня  управління комплексом є необхідною умовою. Це нерозривно пов’язане із завданням переходу на інноваційний шлях розвитку, пожвавленням інвестиційної діяльності [7]. 

ВИСНОВОК

        Машинобудівний  комплекс України – це потужна галузь промисловості. Вона визначає рівень економічного та промислового розвитку країни. Комплекс обумовлює науково-технічний прогрес як власних підприємств, так і підприємств усіх галузей промисловості.

        Взагалі в Україні вклалися прекрасні умови для розвитку машинобудівного комплексу, але через відсутність матеріально-технічної бази країна неспроможна повністю реалізувати свій потенціал. Це пов’язано ще з тим, що всі розвинені країни світу давно перейшли на безвідходне та маловідходне виробництва, чого Україна знову ж не може зробити через відсутність фінансів. Але, не зважаючи на це, уряд України приділяє не мало уваги проблема машинобудування. Сучасна стратегія державної промислової політики України передбачає збільшення темпів випуску наукоємної продукції високого рівня, освоєння нових конкурентоспроможних зразків техніки, підвищення якості та ефективності виробництва з орієнтацією на потреби внутрішнього ринку та збільшення експортного потенціалу.

      Незважаючи  на величезні втрати, машинобудівний комплекс має перспективи для  прискореного розвитку, що визначається наявністю невикористаних виробничих потужностей, значного науково-технічного потенціалу України, а з іншого боку – усвідомленою державною економічною необхідністю мати досить потужний машинобудівний комплекс, відновлений на новій науково-технічній основі

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Барташевська Ю.М. Розвиток машинобудування України: стан, проблеми, перспективи / Ю.М. Барташевська // Європейський вектор економічного розвитку. – 2010. - №1. – С.19-25
2. Лишиленко В.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навч. посібник / В.І. Лишиленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 325 с.
3. Розвиток машинобудування в Україні [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Gev/2011_1/ECONOMY_AND_NATIONAL_ECONOMY/006.pdf
4. Галузева структура машинобудування України [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://books.br.com.ua/45516
5. Машинобудування України [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://2balla.net/Ekonomika/Mashinobuduvannya_Ukra_ni.print
6. Машинобудівний комплекс [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://referat-ukr.com/rps/mashinobuduvannya-mashinobudivnij-kompleks.html
7. Аналіз стану машинобудівних підприємств України на зовнішніх та внутрішніх ринках [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://mev-hnu.at.ua/load/2-1-0-91