Красилівський район

Красилівський район

Краси́лівський райо́н - район у центральній частині Хмельницької області. Центр - місто Красилів.

Площа району становить 1,2 тис. км². Населення - 59,3 тис. мешканців Рис. 1 карта

(2004).

Межує на півночі з Ізяславським районом, на сході зі Старокостянтинівським районом і Старокостянтинівською міськрадою, на півдні із Хмельницьким, на південному заході з Теофіпольським, на заході з Білогірським районами Хмельницької області.

Територією району течуть річки Бужок, Іква, Ікопоть, Понора, Случ, Фоса та інші, тут знаходяться Кузьминське водосховище, став Пустяк. Через район проходять залізничні лінії Гречани - Старокостянтинів-1 і Шепетівка-Подільська - Старокостянтинів-1 і автошлях Чернівці – Хмельницький - Житомир (М20).

У районі 1 міська, 1 селищна і 35 сільських рад; 1 місто, 1 селище міського типу і 93 села.

Перша письмова згадка про  Красилів збереглася в акті від 16 січня 1444 року, за яким литовський князь Свидригайло надавав своєму слузі Михайлу Олехновичу "за його вірну службу" у володіння села Кременецького повіту, у тому числі "Красилів двір". Протягом 1497 -1541 рр. Красилів був власністю Острозьких.

Основним заняттям населення було сільське господарство. Розвивалося Рис. 2 герб Красилівського району

також ремесло - жителі займалися чинбарством, шили кожухи і свитки. Значного розвитку досягла торгівля. В 30-х роках XV ст., коли боротьба між Польщею та Литвою за Волинь і Поділля розгорілася з новою силою, Сігізмунд І, щоб посилити свій вплив, надав пільги заможній українській верхівці. В ті часи міщани Красилова дістали право без сплати мита завозити сіль, раз на тиждень проводити торги, обкладати митом товари, які жителі навколишніх сіл везли на базар. У містечку спорудили замок, згадки про нього трапляються в історичних документах за 1545 і 1552 роки. З кінця XVI ст. містечко зазнавало спустошливих нападів татар. Мужньо зустріли ворога і завдали йому нищівного удару жителі міста в 1573 році. Напади повторилися у 1593 і 1618 Рис. 3 прапор Красилівського району

роках. Містечко було дуже зруйновано, багато жителів загинуло або потрапило в полон.

В другій половині XVI ст. у Красилові діяло 8 ринкових, 7 ремісничних, 10 перекупних будинків. Наприкінці XVI ст. - на початку XVIІ ст. Красилів став власністю Януша Острозького. Значного розвитку в маєтку набуло зернове господарство.

Населення містечка брало участь у боротьбі проти польського панування (визвольна війна, гайдамацький рух 1648-1654рр). 1748 року в гайдамацькому загоні, оточеному шляхтою біля Погребища було декілька вихідців з південної Волині, зокрема А. Полянович з Красилова. Його в числі інших за участь у повстанні було засуджено на каторжні роботи.

У XVIІІ ст. основним заняттям населення залишалося землеробство, але розвивалося й ремесло. Серед 40 ремісників було 10 шевців, 8 кравців. Незабаром після возз"єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Російської імперії, 1797 року Красилів, як волосний центр, увійшов до складу Старокостянтинівського повіту Волинської губернії.

Під час проведення реформи 1861 року селяни Красилова повинні були вносити великі викупні платежі за землю. Наприклад, у поміщиці Боруховської, згідно з уставною грамотою, селяни викуповували 23 десятини 2380 сажнів землі, за яку протягом 49 років вои мали заплатити 602 крб 50 копійок.

Населені пункти Красилівського району

Антоніни

Територія: 535,4 га

Населення: 2655 чол. (2001 р.)

Селище міського типу, розташоване  на берегах річки Ікопоті. Центр селищної ради.

Вперше згадується в 1593 р. під назвою Голодиківці. Пізніша назва - Рис. 4 палац Потоцьких

Голодьки (Холодьки). В 1629 р. тут налічувалося 6 димів. З кінця XVI ст. до 1673 р. - власність князів Заславських, з 1673 до 1720 р. - Любомирських, з 1720 по 1851 р. - Сангушків, з 1851 по 1917 р. - графів Потоцьких.

Рис. 5 сьогоднішній вигляд палацу Потоцьких

Сучасна назва Антоніни побутує  з 70-х років XVIII ст. Названо село так  в честь дружини заставного власника Голодьок І. Марчевського. Останній побудував в Анотнінах палац і розбив парк.