Географія Полтавської області

Географіче положення

Територія Полтавської області розташована в центральній і північно-східній частинах України, майже цілком у межах Придніпровської низовини, на лівобережжі басейну Дніпра. Виняток становить невелика ділянка площею близько 150 км2 на правобережжі басейну Дніпра, в межах Придніпровської височини. Понад 92% площі області знаходиться у межах природної зони лісостепу, і тільки біля 8% (її крайня південно-східна частина) – у межах степової природної зони Східноєвропейської рівнинної фізико-географічної країни.

На півночі Полтавська область межує з областями України: Чернігівською (протяжність меж - 107 км) і Сумською (238 км); на півдні – з Дніпропетровською (173 км) і Кіровоградською (149 км); на сході – з Харківською (188 км); на заході – з Київською (19 км) та Черкаською (225 км) областями. Загальна протяжність меж Полтавської області становить близько 1100 км, з яких 162 км проведені по акваторіях Кременчуцького (98 км) і Дніпродзержинського (64 км) водосховищ.

Її сучасні межі встановлені у 1954 році. Площа Полтавщини − 28,8 тис. км2, що становить близько 4,8% від площі України (7 місце серед її 24 областей, і 8 місце − враховуючи АР Крим). Територію Полтавщини можна порівняти із площею таких європейських країн, як Албанія (28,7 тис. км2) чи Бельгія (30,5 тис. км2). Ненабагато більшими за площею є Вірменія (29,8 тис. км²), Македонія, Молдова, Руанда, Бурунді, Лесото, Екваторіальна Гвінея, Гаїті, Соломонові острови та ряд інших країн світу. Від площі усієї земної кулі Полтавщина становить 0,006%; від площі населеного суходолу Землі — 0,02%; від площі Європи — 0,3%.

Крайня північна точка області розташована за 3,3 км на північ від села Білогорілка Лохвицького району (50°33´18´´пн.ш.), а крайня південна точка – на лівому березі Дніпродзержинського водосховища, в Кобеляцькому районі, за 0,4 км вище старого гирла р. Орель (48°44´36´´пн.ш). Отже, різниця в широті між крайніми північною та південною точками Полтавської області становить 1°48´42´´. Розрахункова висота Сонця в ополудні 22 червня на крайній північній точці області становить 62°54´, а на крайній південній − 62°42´; 22 грудня відповідно 16°01´ і 17°49´; у дні рівнодення, 21 березня і 23 вересня − 39°27´ і 41°15´. Ця різниця зумовлює зміни показників сонячної радіації та радіаційного балансу з півночі на південь (які в свою чергу зумовлюють поступові зміни у цьому напрямкові температури повітря, рослинності, ґрунтів тощо). Протяжність області з півночі на південь, по прямій лінії між її крайніми північною і південною точками, становить 213,5 км.

Крайня західна точка області знаходиться на лівому березі р. Гнила Оржиця, за 1 км від с. Смотрики Пирятинського району (32°05´20´´сх.д.), а її крайня східна точка розташована за 1,5 км від с. Шевченко Карлівського району (35°29´33´´сх.д.). Отже, протяжність Полтавщини між крайніми західною й східною точками складає 3°24´13´´д., або 259 км. На крайньому сході області Сонце сходить і заходить майже на 13 хв. 37 сек. раніше, ніж на її крайньому заході (що становить різницю в місцевому часі цих крайніх точок Полтавщини). Значна протяжність області із північного заходу на південний схід зумовлює поступове зменшення кількості атмосферних опадів і зростання дефіциту зволоження, що відбивається на якісному складі рослинності та ґрунтів у вказаному напрямкові.

Географічний центр області, установлений за методом визначення пересічення серединних паралелі й меридіану, розташований на березі Псла поблизу сіл Герусове і Бірки Великобагачанського району (географічні координати: 49°38´57´´пн.ш., 33°47´26´´сх.д.). У 2008 році поблизу цієї точки (за ініціативою учня Красногорівської школи Павла Остапенка), був установлений пам’ятний знак. Планується створення тут ландшафтного заказника місцевого значення «Центр Полтавщини». Найкоротша відстань від рубежів Полтавщини до побережжя Чорного моря складає 330 км, а до побережжя Балтійського моря – понад 1000 км. Однак, на клімат Полтавщини найбільше впливає перенесення повітряних мас із північної частини Атлантичного океану.

Рослинність

    Детальніше: Рослинність Полтавської області

Флора Полтавської області нараховує біля 2 тисяч видів різних систематичних груп рослин. Серед видів місцевої флори біля 1500 видів рослин з відділу покритонасінних, 3 види голонасінних, 16 видів папоротеподібних, 9 видів хвощів, 3 види плаунів, а також по 160 видів мохів і лишайників.

Основними природними рослинними угрупованнями на території Полтавщини є ліси, луки і болота, степи, а також водна рослинність. Сучасний рослинний покрив області значно відрізняється від природного і є наслідком інтенсивної господарської діяльності: ліси на значних площах були вирубані, степи майже повсюди розорані. Цим обумовлені зміни видового складу та поширення рослин і тварин. Домінуючими стали угрупування агрокультурної рослинності та польових бур'янів, рудеральної рослинності, штучних деревних насаджень.

Полтавщина належить до малолісних і лісо-дефіцитних областей України. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку ХХІ століття становить 9,55% (274,6 тис. га). Середня лісистість України становить понад 15%; світу - 29%. На території області основними типами лісів є широколистяні дубові (діброви) і хвойні соснові (бори).

Степи ще у XVIII столітті були домінуючим типом рослинності на території сучасної Полтавщини. Найпоширенішими були лучні степи з переважанням кореневищних злаків та різнотрав'я, характерні для лісостепової зони. Лише на південному сході Полтавщини, в умовах більш посушливого клімату, сформувались справжні, різнотравно-типчаково-ковилові степи. Степова рослинність була пристосована до дефіциту зволоження і надмірного вмісту легкорозчинних солей у ґрунтах (переважно карбонатів, у південній частині області – сульфатів і хлоридів). Для неї був характерний великий щорічній приріст рослинної маси, розвинена дернина, степова повстина із відмерлих стебел і листя.

Від степів збереглись лише невеликі ділянки, в основному на прирічкових схилах і крутосхилах окремих балок. Значна частина таких степових ділянок є вторинними, післялісовими. Вони страждають від інтенсивного випасу домашніх тварин і випалів сухої рослинності.

Прибережно-водна і водна рослинність складається як із водоростей, так і з вищих водних рослин. У залежності від глибини, вони утворюють прибережно-водні (очерет, рогіз, лепешняк, стрілолист тощо) та водні угрупування.

[ред.] Тваринний світ

    Детальніше: Тваринний світ Полтавської області

Чисельний і різноманітний тваринний світ Полтавської області. Зустрічаються понад 400 видів хребетних тварин. Серед них близько 40-50 видів риб, 10 видів амфібій, 11 видів рептилій, понад 300 видів птахів (включаючи 150 видів, що гніздяться на території області, а також перелітних і зимуючих), 66 видів ссавців.

За останні століття у фауні Полтавщини відбулися значні зміни. Характерні зональні види тварин зникли (байбак, полівка степова, канюк степовий, кречітка, стрепет, тетерук та інші). Окремі види успішно акліматизовано (олень благородний, лань, єнотоподібний собака, білий амур, ондатра, товстолобик), чи реакліматизовано (бобер, лось, свиня дика, байбак).

Більшість акліматизованих чи реакліматизованих видів мають важливе значення, як ресурси мисливської фауни. За мисливськими господарствами області закріплено 82% її території. Площа мисливських угідь становить 1906 тис. га.

17 видів тварин, які трапляються на території області, занесене до Червоного Європейського списку (наприклад, видра, орлан-білохвіст, орел-могильник, деркач, вовк), 103 види - до "Червоної книги" України. До числа останніх належать види

    ссавців (вечірниця велетенська та мала, кутора мала, нічниця ставкова, перев'язка звичайна, тхір степовий, борсук, горностай, великий земляний заєць)

    птахів (балабан, дрохва, журавель сірий, змієїд, лелека чорний, орел-могильник, орел-карлик, орлан-білохвіст, пугач, скопа, кулик-ходуличник, кулик-сорока, шуліка рудий, чапля жовта)

    плазунів (гадюка степова, мідянка)

    понад 30 видів комах (сатурнії, парусники, ведмедиці, бражники, жук-олень тощо).