Інженерна геологія та основи механіки ґрунтів

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  авіаційний університет

Інститут  аеропортів

Кафедра реконструкції  автошляхів та аеродромів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лабораторна робота №3

З дисципліни: «Інженерна геологія та основи механіки ґрунтів»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент групи ІАП-311

Перевірив: Жданович М.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

Мета: засвоїти методику складання інженерно-геологічних розрізів та карти гідроізогіпс на основі матеріалів геолого-розвідувальних виробок.

Завдання:

1. Скласти інженерно-геологічний розріз за даними журналів геолого-розвідувальних свердловин.
2. Скласти карту гідроізогіпс для дев’яти свердловин.

 

Теоретичні  відомості

 

1.  Геологічний розріз – графічне зображення вертикальної будови місцевості вздовж певного напрямку. Для йогопобудови на топографічному профілі, що перетинає ділянку в тому чиіншомунапрямку, точками показують границі розповсюдження порід по вертикалі. Для закінченняпобудови треба провести від цих точок горизонтальні лінії. При похилому заляганні пластів в умовах горизонтальної земної поверхні площини на пластування порід будуть зображені на карті паралельними прямими лініями. При похилому заляганні пластів в умовах розчленованого рельєфу границ розповсюдження пластів можуть пересікатися з горизонталями.

Геологічні розрізи представляють собою проекцію геологічних структур на вертикальну площину і є важливим доповненням геологічних карт. Вони дозволяють виявити геологічна будова місцевості на глибині.

На геологічному розрізі показують вік, склад, потужність, умови залягання порід, гідрогеологічні умови. У тих випадках, коли розріз відображає фізико-геологічні явища і властивості порід, його називають інженерно-геологічним розрізом.

Розрізи будуються по геологічній карті або за даними розвідувальних виробок (шурфів, бурових свердловин). Вертикальний масштаб розрізів звичайно приймається в 0 і більше разів більші за горизонтального.

Спочатку закладають лінію розрізу. Її розташовують так, щоб можна було отримати найбільш повне уявлення про геологічну будову території з урахуванням розміщення майбутньої споруди або його окремих частин, а в міських районах - в залежності від наявності вільної від забудови площі. Лінія розрізу може бути прямий і ламаною.

За обраної лінії розрізу будується топографічний профіль поверхні землі. На профіль переносяться точки, що відображають місця закладення розвідувальних виробок. Подальше побудова розрізу здійснюють перенесенням на профіль усіх геологічних, гідрогеологічних та інженерно-геологічних даних. Кожен розріз відповідним чином оформляється - вказується масштаб, наносяться стратиграфічні індекси, даються умовні позначення порід, підземних вод, фізико-геологічних явищ і т. д.

Розрізи мають важливе значення при загальній інженерно-геологічної оцінки районів будівництва та окремих їх ділянок, виборі пластів як несучі підстав, вивчення режиму грунтових вод і т. д.

 

 

2.   Гідроізогіпси - це лінії, які з’єднують точки з однаковими  позначками поверхні ґрунтових вод і мають всі властивості горизонталей.  Для складання карти на ділянці проводять розвідувальні свердловини на воду, які розміщують у певній сітці і біля кожної з них нівелюванням визначають абсолютні позначки поверхні землі, а також води (з допомогою мірного шнура з хлопавкою). Прив’язавши всі свердловини, у яких  замірюється глибина залягання води до  топографічної карти та  позначивши перевищення гідроізогіпсів за відомими правилами,  складають карту в гідроізогіпсах. Карта дозволяє визначити напрям  руху води в кожній точці ділянки - він буде перпендикулярним до дотичної  гідроізогіпсів.

Ґрунтові  води - це води першого від поверхні безнапірного водоносного горизонту  і який залягає на водотривкому пласті. Вони  є  визначальним  елементом  при  проектуванні  аеродромних  споруд, автомобільних  доріг,  залізниць  та  інш. Вони  характеризуються  зміною  їх  положення під впливом наступних факторів: клімат, зв’язок з річками та  іншими  поверхневими басейнами,  а також  діяльністю  людини. За  особливостями  режиму  можна  виділити  води  алювіальних  та  льодовикових  відкладів, степів,  пустель та  міжгірних улоговин.  Алювільні  води  пов’язані з водами  річок, вони  або живлять річку, або самі  живляться: межень та  повінь. Вони  містяться в водно—льодовикових  пісках  та  гальці , значно  потужні і залягають близько. Води  в степах  та  пустелях  залягають глибоко і утворюють замкнені  басейни,  потужність  невелика, дуже  мінералізовані.  У міжгірних улоговинах  розміщені  в  товщах  пісків, гравію,  гальки,  глинистих  порід  алювіального  походження. Рівень  ґрунтових вод повторює  рельєф  поверхні,  там де  він перетинається яром  або річковою  долиною вода  на  схилах  виходить,  як  джерело. Рівень  її  не  сталий  и  залежить  від сезону  року (весною-  мах.,  влітку—мін.);  атмосферних опадів;  рослинності (вони  затримують  воду). Різновидами ґрунтових вод  є міжпластові, тріщинні, карстові та  джерело.