Олімпійські ігри

 

 

                                                      ПЛАН

 

1. Вступ
2. Символіка та традиції олімпійських ігор
3. Види спортивних змагань включені в програму Олімпіади
4. Виникнення зимових олімпійських ігор та їх перелік
5. Участь українців в олімпійських іграх
6. Зимові олімпійські ігри в Турині
7. Зимові олімпійські ігри у Ванкувері
8. Майбутня Олімпіада в Сочі
9. Джерела

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

 ВИНИКНЕННЯ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР

 

 Ідея  проведення Олімпійських ігор  дуже давня і йде корінням  в грецьку міфологію. Прийнято вважати, що перші ігри відбулися в 776 році до нової ери і були організовані на честь бога Зевса в шанованому греками святилище Олімпія, розташованому в західній частині  Пелопоннесского півострова. До наших днів дійшло ім'я першого переможця Олімпіади. Ним став атлет з міста Еліди Короібос.

 

 У Древній  Греції олімпійцями могли стати  тільки греки за походженням, причому тільки вільні люди  і тільки чоловіки.

 Змагання  проходили надзвичайно завзято, а переможці нагороджувалися  оливковою гілкою чи лавровим вінком. Їх чекала безсмертна слава не тільки у своєму рідному місті, а й в усьому грецькому світі.

 

 Відродженням  Олімпійських ігор ми зобов'язані  французькому ентузіасту, великого  шанувальника спорту П'єру де  Кубертену, завдяки багаторічним  зусиллям якого 23 червня 1894 був створений Міжнародний олімпійський комітет (МОК). Ця організація і до цього дня є вищим керівним органом олімпійського руху.

 

 Перші  Всесвітні змагання, аналогічні  давньогрецьким Олімпійським іграм, що пройшли в 1896 році в Афінах. У програмі Ігор I Олімпіади було 9 видів спорту. Змагання вирішено було проводити з легкої атлетики, гімнастики, плавання, підняття важких предметів, боротьби, стрільби, фехтування, велосипедним гонок та тенісу. З цього моменту Олімпійські ігри стали головною міжнародною спортивною подією. Вони проходили в різних містах світу, у тому числі і в Москві в 1980 році. Олімпійський цикл був порушений лише тричі в 1916 році через події Першої світової війни, в 1940 і 1944 роках через Другої світової війни.

 

Олімпійський девіз. Олімпіади проводяться під гаслом «Citius, altius, fortius», що в перекладі з латини значить «Швидше, вище, сильніше», запропонованим католицьким ченцем Анрі Дідоном.

 

Іншим популярним гаслом олімпіад є вираз «Головне не перемога, а участь».

Олімпійська символіка

 

 ОЛІМПІЙСЬКІ КІЛЬЦЯ

 

Емблемою олімпіад є п'ять переплетених кілець різного кольору, які символізують єдність п'яти різних частин світу (Європа - блакитний, Азія - жовтий, Африка - чорний, Австралія, Океанія - зелений і Америка - червоний).

 

Олімпійський прапор — полотнище із зображенням олімпійської емблеми на білому тлі. Підіймається на відкритті Олімпійських ігор, опускається під час церемонії закриття.

 

Під час Олімпіад горить олімпійський вогонь, який запалюють в Олімпії й приносить до місця проведення олімпіади естафетою олімпійського вогню.

 

Починаючи з 1968 року кожна олімпіада має свій олімпійський талісман.

Церемонії.

 

Найважливішими церемоніями Олімпійських ігор є церемонія відкриття, церемонія нагородження олімпійських чемпіонів і призерів, та церемонія закриття.

 

Церемонія відкриття Олімпійських ігор - масове театралізоване шоу, яке приваблює до себе найбільшу телевізійну аудиторію. Кожна країна-організатор намагається в цьому шоу показати світу свою культуру. Церемонія відкриття проводиться зазвичай на Олімпійському стадіоні. Окрім яскравої театралізованої вистави вона включає в себе парад олімпійців. За традицією парад відкривають олімпійці Греції, а замикають олімпійці країни-організатора. Ігри урочисто відкривають високоставлені урядовці країни-організатора. Представники олімпійців та суддів приносять олімпійську присягу. Підіймається олімпійський прапор. На знак відкриття ігор в чаші над Олімпійським стадіоном запалюється олімпійський вогонь, принесений олімпійською естафетою.

 

На церемонії закриття ігор замість впорядкованого параду олімпійці різних країн виходять на стадіон єдиним натовпом, змішавшись між собою. Така традиція була започаткована на Мельбурнській Олімпіаді 1956. Церемонія закриття Олімпіади включає в себе передачу олімпійського прапора делегації країни-організатора наступних Ігор.

 

На церемонії відкриття олімпійських ігор вибрані представники атлетів та суддів складають олімпійську присягу.

 

Впродовж Ігор атлети проживають в Олімпійському селищі.

 

Основною спортивною спорудою ігор є Олімпійський стадіон. Крім головного Олімпійського стадіону змагання проводяться в інших спорудах: на стадіонах, у басейнах, стрільбищах тощо, які отримують право називатися "олімпійськими".

 

ВИДИ СПОРТУ

 

В програму Олімпійських ігор входять 33 види спорту, що включають 52 дисципліни. Загалом в окремих змагання розігрується біля 400 медалей.

 

До програми Пекінської Олімпіади 2008 року входило 28 видів спорту. Відтоді з олімпійської програми виключено бейсбол та софтбол, тому на Лондонській Олімпіаді 2012 року будуть проводитися змагання тільки з 26 видів спорту. На Зимових Олімпіадах проводяться змагання з 7 видів спорту.

 

СПОРТСМЕНИ

 

Учасників Олімпійських ігор називають олімпійцями. Початково, олімпійцями, як і на Олімпійських іграх древності, могли бути тільки чоловіки. Жіночі змагання були включені в програму Олімпіад, починаючи з Олімпійських ігор 1928 року.

 

Довгий час Олімпійські ігри вимагали строгого аматорського статусу спортсменів. Однак, під впливом реальностей сучасного життя, враховуючи те, що спорт високих досягнень вимагає максимальної віддачі і повної зайнятості, від вимоги аматорства спортсменів стали відмовлятися. Починаючи з 1970-х років МОК переклав рішення про допуск професіональних спортсменів на міжнародні федерації відповідних видів спорту. До сьогодні єдиним видом спорту, який зберігає любительський статус, є бокс, швидше завдяки відмінності правил від професіонального боксу.

 

Починаючи з Ігор 1992 року в Барселоні, кількість олімпійців обмежена певним числом. Для участі в Олімпіаді спортсмен чи команда повинні отримати олімпійську ліцензію. Правила відбору встановлюються окремими федераціями видів спорту.

 

 

 ВИНИКНЕННЯ ЗИМОВОЇ ОЛІМПІАДИ

 

Вперше питання про проведення окремо Зимових Олімпійських ігор обговорювалося на сесії МОК у Будапешті (1911), однак представники скандинавських країн, побоюючись за успіх традиційних Північних ігор, що проходять в Стокгольмі і змагань у норвезькому Холменколлене, були категорично проти подібних ініціатив. До того ж два зимових види спорту Хокей та фігурне катання до 1924 року вже були олімпійськими видами спорту, оскільки включалися в програму літніх Ігор у Лондоні  (1908) і Антверпені (1920). При сприянні МОК і зокрема все того ж невтомного П'єра де Кубертена в 1924 у Франції пройшла. «Тиждень зимового спорту, присвячений майбутнім Іграм VIII Олімпіади в  Парижі», якій через рік був привласнений офіційний статус Перших Зимових Олімпійських ігор. З тих пір аж до 1992 року біла Олімпіада йшла в ногу з літньою, пропустивши разом з нею 1940 і 1944 роки. За рішенням МОК з 1994 року Зимові Олімпійські ігри проводяться через два роки після літньої Олімпіади.

 

  I ЗИМОВІ ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ

 

 Шамоні, Франція 

 

25 січня - 4 лютого 1924

 

 На змагання  прибули 293 спортсмени, у тому числі 13 жінок з 16 країн.

 

 Прийняли  участь кращі спортсмени північних  країн - Норвегії,

 

 Фінляндії, Швеції. Медалі були розіграні  в 14 видах змагань 5 видів спорту.

 

 До програми  увійшли бобслей, лижний спорт - гонки, стрибки з трампліна та двоборство, швидкісний біг на ковзанах, фігурне катання на ковзанах, хокей. Жінки змагалися тільки у фігурному катанні на ковзанах.

 

 Перша  золота медаль дісталася спортсмену  із США Ч. Джутроу, який у завзятій  боротьбі з норвежцем О. Ольсеном  зумів здобути перемогу в швидкісному бігу на ковзанах на 500-метрової дистанції. Однак всі інші медалі - 14 з 15 розіграних в цьому виді спорту дісталися представникам Фінляндії і Норвегії. Героєм змагань став фінський скороход К. Тунберг, що зумів домогтися переконливих перемог з олімпійськими рекордами на дистанціях 1500 і 5000 м, а також в багатоборстві.

 

 У всіх  дисциплінах лижного спорту переможцями  виявилися спортсмени Норвегії. З 12 розіграних медалей вони поступилися  лише одну - бронзова медаль у  гонці на 18 км дісталася фінському лижникові Т. Ніку. Трьох золотих та однієї бронзової медалі був удостоєний найсильніший лижник світу тих років норвежець Т. Хауг.

 

 Четвірка  з Швейцарії здобула перемогу  в бобслеї. Неперевершеними в  хокеї були спортсмени Канади, які мали величезну перевагу над суперниками. Так, у команди Чехословаччини вони виграли з рахунком 30: 0, а Швейцарії - 33: 0.

 

 Єдиним  видом спорту, що відрізнявся  гострим суперництвом спортсменів  з різних країн - Австрії, Великобританії, США, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Швеції було фігурне катання. Впевненіше інших виступали австрійські спортсмени, яким дісталися дві золоті медалі: змагання серед жінок, де було 8 учасниць, з великою перевагою виграла дворазова чемпіонка світу X. Планк-Сабо, а X. Енгельман і А. Бергер перемогли в парному катанні. Цікаво, що X. Енгельман, правда з іншим партнером, була чемпіонкою світу ще в 1913 році. Однак, більш яскравий приклад спортивного довголіття продемонстрували спортсмени, що зайняли  друге місце Людовика і Вальтер Якобсон з  Фінляндії. Вони вперше виграли чемпіонат світу в 1911 році, були чемпіонами Ігор Олімпіади 1920 року. У змаганнях чоловіків перемогу отримав шведський фігурист Г. Графстрем.

 

 У неофіційному  командному заліку з переважною  перевагою перемогу над суперниками отримали спортсмени Норвегії завоювавши 122,5 очка і 18 медалей - 4 золотих, 7 срібних, 7 бронзових. Другими були фінські олімпійці, набравши 59,5 очок і 9 медалей - 4 золотих, 3 срібних, 2 бронзових, а третіми спортсмени США з 26 очками і 3 медалями - 1 золота та 2 срібні.

 

ЗИМОВІ ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ

 

1924 I Зимові Олімпійські ігри Шамоні Франція

1928 II Зимові Олімпійські ігри Санкт-Моріц Швейцарія

1932 III Зимові Олімпійські ігри Лейк-Плесід США

1936 IV Зимові Олімпійські ігри Гарміш-Партенкірхен Німеччина

1940 (V) Зимові Олімпійські ігри (скасовано) Гарміш-Партенкірхен Німеччина

1944 (V) Зимові Олімпійські ігри (скасовано) Кортіна-д'Ампеццо Італія

1948 V Зимові Олімпійські ігри Санкт-Моріц Швейцарія

1952 VI Зимові Олімпійські ігри Осло Норвегія

1956 VII Зимові Олімпійські ігри Кортіна-д'Ампеццо Італія

1960 VIII Зимові Олімпійські ігри Скво-Веллі США

1964 IX Зимові Олімпійські ігри Інсбрук Австрія

1968 X Зимові Олімпійські ігри Гренобль Франція

1972 XI Зимові Олімпійські ігри Саппоро Японія

1976 XII Зимові Олімпійські ігри Інсбрук Австрія

1980 XIII Зимові Олімпійські ігри Лейк-Плесід США

1984 XIV Зимові Олімпійські ігри Сараєво Югославія

1988 XV Зимові Олімпійські ігри Калгарі Канада

1992 XVI Зимові Олімпійські ігри Альбервіль Франція

1994 XVII Зимові Олімпійські ігри Ліллехамер Норвегія

1998 XVIII Зимові Олімпійські ігри Нагано Японія

2002 XIX Зимові Олімпійські ігри Солт-Лейк-Сіті США

2006 XX Зимові Олімпійські ігри Турін Італія

2010 XXI Зимові Олімпійські ігри Ванкувер Канада

2014 XXII Зимові Олімпійські ігри Сочі Росія

 

УКРАЇНЦІ У ЗИМОВИХ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРАХ

 

 Починаючи  з 1976 року, коли атлети України  вперше взяли участь в зимових  Олімпійських іграх, на найвищу  сходинку п'єдесталу піднімались  біатлоніст Іван Бяков (ХІІ зимові  Олімпійські ігри 1976 року в Інсбруку), фігуристи Віктор Петренко (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі) і Оксана Баюл (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері), хокеїст Олексій Житник (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі), призерами “білих” Олімпіад ставали лижник Олександр Батюк (XIV зимові Олімпійські ігри 1984 року в Сараєво), біатлоністки Валентина Цербе (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері) і Олена Петрова (XVIII зимові Олімпійські ігри 1998 року в Нагано).

 

УКРАЇНА ОЛІМПІЙСЬКА

 

Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли українці у складі збірної команди Радянського Союзу вперше взяли участь у XV Олімпійських іграх у Гельсінкі.

 

До 1990 року олімпійський рух в Україні розвивався і зміцнював свою позицію у житті країни. Українські атлети становили щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводили в Києві.

 

22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея  засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України. Ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України остаточно визнав Міжнародний Олімпійський комітет.

 

Національний олімпійський комітет України об'єднує понад 50 федерацій видів спорту. Він також має 24 відділення в усіх областях і по одному в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Колективними членами НОК України є понад 80 організацій.

 

 

Першим президентом НОК України обрали олімпійського чемпіона Валерія Пилиповича Борзова (ХХ Олімпіада в Мюнхені, легка атлетика, 100 м та 200 м). У 1994 році пана Борзова обрали членом Міжнародного Олімпійського Комітету в Україні, а у грудні цього ж року переобрали президентом НОК.

 

Самостійну національну команду на зимових Олімпійських іграх НОК України представив у Ліллегамері в 1994 році, де українські атлети завоювали по одній золотій і бронзовій медалі й посіли 13-те місце в неофіційному командному заліку. На Іграх в Атланті (1996) національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9-те загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано одну срібну медаль.