Валютний контроль та валютне регулювання

Вступ

1. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

1.1 Поняття та основні  завдання валютного регулювання  і контролю

1.2 Повноваження і функції Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання

1.3 Методи валютного  регулювання

2. Валютний контроль

2.1 Контрольні функції НБУ у сфері валютних відносин   

2.2 Особливості здійснення  контролю іншими органами 

3. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Вступ

На сьогодні за роки незалежності України та формування її валютного ринку розроблено законодавчу та нормативно-правову базу, створено інституційні форми організації валютних відносин, сформовано національну валютну систему тощо. Водночас динамізм валютних відносин, їх інтернаціоналізація потребують постійного вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність із сучасними економічними реаліями, що у кінцевому підсумку спрямовуються на підтримання стабільності національної грошової одиниці України та підвищення авторитету країни на міжнародному ринку.

Проблеми, що властиві системі  валютного регулювання і валютного  контролю України, тісно пов'язані  з загальною економічною і  політичною ситуацією в країні і  по своїй суті є логічним наслідком  процесів, що відбуваються в суспільстві. Проблема валютного регулювання є актуальною не тільки тому, що держава відіграє тут головну роль, але і тому, що цей процес впливає на економічні показники діяльності, зачіпаючи певною мірою інтереси кожного з нас. Метою валютного регулювання є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції Дана галузь дослідження має свої актуальні проблеми і перспективи вдосконалення та подальшого розвитку.

Розглянемо  загальні положення валютного регулювання в Україні, валютних правовідносин, методів, контролю, повноваження і функції органів,відповідальність за порушення валютного законодавства, зробимо висновки.

 

 

 

 

4

1. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

1.1 Поняття та основні  завдання валютного регулювання  і контролю

 

Валютне регулювання. Валютне  регулювання – це сукупність нормативних  документів, установлених органами валютного  регулювання у законодавчому  чи адміністративному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну та за її межі, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.

Отже, валютне регулювання  являє собою систему регламентаційних заходів держави у сфері міжнародних  розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Метою валютного регулювання  є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції.

Валютне регулювання  спрямоване, насамперед, на організацію  міжнародних розрахунків, визначення порядку здійснення операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями і є, отже, формою державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни. Наявність

валютного регулювання  і контролю з боку держави –  об'єктивна економічна необхідність і практика всіх розвинених країн.

Основні завдання валютного  регулювання та контролю:

• організація системи курсоутворення, захист і забезпечення необхідного ступеня конвертованості національних грошей;
• регулювання платіжної функції іноземної валюти, регламентація
• поточних операцій платіжного балансу;
• організація внутрішнього валютного ринку;

 

5

• регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;
• захист іноземних інвестицій, регулювання процесів утворення та руху капіталу;
• встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;
• забезпечення стабільних джерел надходження інвалюти на національний валютний ринок.

 Суб'єктами валютного  регулювання і контролю виступають  усі без винятку учасники валютних  операцій:

• центральний банк;
• уряд країни;
• уповноважені банки;
• юридичні особи – резиденти і нерезиденти;
• фізичні особи – резиденти і нерезиденти.

Відповідно до ст. 11 декрету  Кабміну "Про систему валютного  регулювання і валютного контролю" НБУ у сфері валютного регулювання:

• здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;
• складає разом із Кабміном платіжний баланс України;
• контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього економічного боргу України;
• визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
• видає в межах своїх повноважень обов'язкові до виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
• нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

6

• видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
• встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;
• встановлює за погодженням із Мінстатом єдині форми обліку, звітності та валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасністю подання;
• забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

 

 

 

1.2 Повноваження і функції Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання

 

 

 Національний банк  України  у сфері валютного регулювання:

• здійснює валютну  політику  виходячи  з  принципів  загальної
• економічної політики України;
• складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний  баланс
• України;
• контролює дотримання затвердженого  Верховною  Радою  України
• ліміту зовнішнього державного боргу України;
• визначає  у  разі  необхідності  ліміти   заборгованості    в
• іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
• видає у межах, передбачених  цим  Декретом,  обов'язкові  для
• виконання нормативні акти щодо здійснення  операцій  на  валютному
• ринку України;

7

• нагромаджує,  зберігає  і  використовує   резерви    валютних
• цінностей для здійснення державної валютної політики;
• видає ліцензії на здійснення  валютних  операцій  та  приймає рішення про їх скасування; установлює  способи  визначення  і   використання    валютних
• (обмінних) курсів іноземних валют,  виражених у валюті  України,
• курсів  валютних  цінностей,  виражених  у  іноземній  валюті  або
• розрахункових (клірингових) одиницях, згідно із  статтею  8  цього

Декрету;

• установлює за погодженням  з Міністерством статистики України єдині  форми  обліку,  звітності  та  документації  про    валютні операції, порядок  контролю  за  їх  достовірністю  та  своєчасним поданням;

• забезпечує публікацію банківських звітів про власні  операції та операції уповноважених банків.

 

Кабінет Міністрів України  у сфері валютного регулювання:

• визначає і подає на затвердження до  Верховної  Ради  України
• ліміт зовнішнього державного боргу України;
• бере участь у складанні платіжного балансу України;
• забезпечує  виконання  бюджетної  та  податкової  політики  в частині, що стосується руху валютних цінностей;
• забезпечує формування  і  виступає  розпорядником  Державного
• валютного фонду України згідно із статтею 14 цього Декрету;
• визначає  порядок  використання  надходжень  у    міжнародних
• розрахункових  (клірингових)  одиницях,  які  використовуються   у
• торговельному  обороті  з  іноземними  державами,  а    також    у
• неконвертованих  іноземних  валютах,  які    використовуються    у

8

• неторговельному  обороті  з  іноземними  державами  на    підставі
• положень міжнародних договорів України.

         Національний банк України є головним  органом валютного

          контролю, що:

• здійснює контроль за виконанням правил  регулювання  валютних
• операцій на території України з усіх  питань,  не  віднесених  цим
• Декретом до компетенції інших державних органів;
• забезпечує  виконання  уповноваженими  банками  функцій  щодо
• здійснення валютного контролю згідно  з  цим  Декретом  та  іншими
• актами валютного законодавства України.

 Уповноважені  банки,  фінансові  установи та  національний 

оператор поштового  зв'язку,  які отримали від Національного  банку 

України  генеральні  ліцензії  на  здійснення  валютних  операцій,

здійснюють  контроль  за  валютними  операціями,  що   проводяться

резидентами і нерезидентами  через ці установи.

Державна податкова  інспекція України  здійснює  фінансовий

контроль за валютними  операціями, що   провадяться  резидентами  і 

нерезидентами на території  України.

 Міністерство  зв'язку  України  здійснює   контроль    за 

додержанням правил  поштових  переказів  та  пересилання  валютних

цінностей через митний кордон України.

Центральний   орган   виконавчої  влади,  що  забезпечує

реалізацію  державної  політики  у  сфері державної митної справи,

здійснює  контроль  за  додержанням  правил  переміщення  валютних

цінностей через митний кордон України.

 

 

 

 

 

9

 

1.3 Методи валютного  регулювання

 

       Об'єктом валютного регулювання і контролю в Україні є операції резидентів і нерезидентів, фізичних і юридичних осіб, що пов'язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти за кордон, отримання валютних коштів за товари і послуги, а також

зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України.

В умовах функціонування ринкової економіки головним об'єктом  валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці, зміни  якого спричиняють відчутний  вплив на розвиток економічних процесів тієї чи іншої країни.

Основними методами валютного  регулювання, якими користуються центральні банки, є:

валютні інтервенції;

девізна валютна політика, девальвація та ревальвація валют;

дисконтна (облікова) політика;

управління валютними  резервами (диверсифікація);

валютні обмеження.

Валютна інтервенція  – це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного  ринку через купівлю-продаж іноземної  валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.

Впливаючи на зміну на валютному ринку попиту і пропозиції певної грошової одиниці, валютні інтервенції призводять до відповідної кореляції обмінного курсу цієї грошової одиниці.

Валютна інтервенція  може здійснюватись:

• за рахунок власних резервів іноземної валюти,

 

 

10

• на зазначені цілі використовуються "своп-угоди" - договір з певною країною з приводу одержання кредиту у валюті цієї ж країни, необхідного для здійснення валютної інтервенції;
• за рахунок продажу цінних паперів, номінованих в іноземній валюті.

Використання валютних інтервенцій має певні межі, оскільки вони є ефективними тільки в умовах незначної неврівноваженості платіжних балансів, що характеризуються періодичною зміною активного і пасивного сальдо. Тому, з огляду на обмеженість обсягів офіційних валютних резервів, продаж інвалюти має чергуватись з її придбанням. Ось чому країни, які мають стійкий дефіцит платіжного балансу, часто замість валютних інтервенцій застосовують валютні обмеження в різних формах.