Поняття та види державного боргу

 

Для ефективнішого управління державним боргом доцільно запропонувати:

• продовжити розробку нових боргових інструментів, які дозволили б максимально використати інвестиційний потенціал держави;

• для зменшення гарантованого державою боргу - відмовитись від збільшення статутного капіталу фінансово слабких банків та неперспективних підприємств;

• з метою переорієнтації джерел запозичень з зовнішніх на внутрішні - запровадити стриману політику залучення іноземних кредитів, натомість стимулювати розповсюдження ОВДП серед фізичних осіб, а також розвивати вторинний ринок фінансових зобов'язань;

• збільшити прозорість та передбачуваність політики державних запозичень для учасників фінансового ринку за рахунок розміщення Міністерством фінансів докладної інформації щодо емісії державних цінних паперів.

   Доцільною може бути розробка  дієвої системи аналізу і керування ризиками державних запозичень, яка ґрунтується на комплексному підході та передбачає виконання наступних завдань:

• виявлення і аналіз фінансових ризиків, які виникають в процесі зростання суми зовнішнього боргу, моніторинг якісних і кількісних показників боргової залежності;

• встановлення взаємозв’язків між обсягами залучених ресурсів та ефективністю їх використання у соціально-економічних про¬ектах; оцінка допустимості і обґрунтованості обсягу зовнішніх запозичень;

• розробка ефективної концепції управління фінансовими ризиками у галузі боргової безпеки з метою відстеження негативних тенденцій та швидкого реагування на зростання ризиків, їх мінімізації та цілковитої нівеляції.

   У зв’язку з відсутністю системного та цілісного підходу до реалізації фінансової політики доцільне подальше вдосконалення нормативно - правової бази як ефективного інституціонального механізму регулювання фінансової системи, а саме концептуальне визначення складових фінансової безпеки та розробка механізму її забезпечення шляхом затвердження удосконаленого проекту Концепції фінансової безпеки, у якому мають бути враховані усі її елементи та проведено аналіз на основі актуалізованої інформації про стан фінансової системи з урахуванням сучасних тенденцій.

   Слід підвищити  ступінь економічного опрацювання  рішень, що приймаються, прагнучи  при цьому врахувати їх вплив  на національну економіку, надати  змінам передбачуваного характеру  та підвищити  стабільність юридичних  норм. Державна політика має змінити  орієнтир з переоформлення платежів  до стратегічного управління  державним боргом. При цьому стратегія  забезпечення фінансової безпеки  має бути спрямована на пошук  альтернативних джерел фінансування  поточних бюджетних видатків, в  той час як державні запозичення  мають використовуватись для  зростання виробничих потужностей, сприяння інноваційному розвитку економіки та необхідних інституціональних змін.

   На мою думку наукове обґрунтування управління державним боргом має рухатись не лише шляхом запозичення світового досвіду вирішення проблем фінансової безпеки, але і враховувати при цьому національні умови розвитку, а саме нестабільність макроекономічного середовища, втрату традиційних ринків, зниження технічного рівня виробництва, значні масштаби тіньової економіки, нерозвиненість фондового ринку, необхідність покриття постійного дефіциту бюджету та здійснення соціальних виплат.   Систематизована політика управління борговою безпекою має включати регулювання не тільки внутрішніх процесів на фінансовому ринку, але і враховувати вплив зовнішніх факторів. В цьому контексті слід відстежувати динаміку зростання саме зовнішніх запозичень з огляду на необхідність забезпечення стратегічних інтересів країни на зовнішній арені.

   З метою покращення стану фінансової безпеки держави перспективами подальших досліджень є оцінка впливу боргового фінансування на структурні перетворення в Україні, удосконалення законодавства щодо використання зовнішніх та внутрішніх запозичень, а також розробка напрямків ефективного використання коштів, виділених міжнародними фінансово-кредитними організаціями.

   Бюджетний кодекс  чітко встановлює,що державні  запозичення здійснюються в межах, визначених законом про Державний  бюджет України з дотриманням  граничного обсягу державного  боргу на кінець бюджетного  періоду.

   Право на здійснення  державних внутрішніх та зовнішніх  запозичень належить державі  в особі члена Кабінету Міністрів  України, відповідального за формування  та реалізацію державної бюджетної  політики, або особи, яка виконує  його обов’язки, за дорученням  Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.

   У разі зменшення  обсягу коштів від державних  внутрішніх (зовнішніх) запозичень  порівняно з обсягом, визначеним  законом про Державний бюджет  України, у зв'язку з погіршенням  умов таких запозичень та/або  кон'юнктури фінансового ринку  допускається збільшення обсягу  коштів від державних зовнішніх (внутрішніх) запозичень з дотриманням  граничного обсягу державного  боргу. У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення  державного боргу у зв'язку  з поліпшенням (погіршенням) умов  на фінансовому ринку порівняно  з обсягом, визначеним законом  про Державний бюджет України, допускається зменшення (збільшення) обсягу державних запозичень  з дотриманням визначеного законом  про Державний бюджет України  обсягу фінансування державного  бюджету за борговими операціями.

  Проаналізувавши Закон  України «Про Державний бюджет  України на 2013 рік», варто вказати ,що на  31 грудня 2013 року граничний  обсяг державного боргу складає  в сумі 483.031.984 тис. гривень.

   Державна гарантія - спосіб забезпечення повного  або часткового виконання державою  боргових зобов'язань суб'єкта  господарювання - резидента України  перед кредитором (позикодавцем). У 2013 році державні гарантії можуть  надаватися в обсязі до 50.000.000 тис. гривень:

1) за рішенням Кабінету  Міністрів України для забезпечення  повного або часткового виконання  боргових зобов’язань за запозиченнями  суб’єктів господарювання - резидентів  України державного сектору економіки  для кредитування проектів інвестиційного  характеру на об’єктах, що мають  загальнодержавне значення, у тому  числі за такими можливими  напрямами:

- за зобов’язаннями Державного  агентства автомобільних доріг  України;

- за запозиченнями Державної  іпотечної установи;

- за зобов’язаннями суб’єктів  господарювання, об’єкти державної  власності яких належать до  сфери управління Державного  агентства з інвестицій та  управління національними проектами  України, які здійснюють реалізацію  національних проектів;

- для фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та  інших проектів розвитку, які  мають стратегічне значення та  реалізація яких сприятиме розвитку  економіки України, в тому числі  експортоорієнтованих і енергозберігаючих проектів;

- для реалізації проекту  будівництва мостового переходу  через річку Дніпро в м. Запоріжжі.

   Умови надання  державних гарантій встановлюються  Кабінетом Міністрів України; 2) на  підставі міжнародних договорів  України за такими можливими  напрямами: фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та  інших проектів розвитку, які  мають стратегічне значення та  реалізація яких сприятиме розвитку  економіки України;

3) за рішенням Кабінету  Міністрів України для забезпечення  виконання зобов’язань головних  розпорядників бюджетних коштів, що виникають при залученні  ними коштів для здійснення  капітальних видатків понад обсяги  встановлених бюджетних призначень.

 

 

 

 

 

 

 

 

      Список використаної літератури:

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI. //Електронний ресурс: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17
2. Закон України «Про державний бюджет на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI. //Електронний ресурс:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5515-17
3. Новіков К.І. «Державний борг в системі фінансової безпеки держави : внутрішні та зовнішні загрози в умовах глобалізації»  //Економічний простір №47. – 2011р., С16-24.
4. Венгер Т.А. «Вплив зростання державного боргу на конкурентоспроможність національної економіки» // Теоретичні та прикладні питання економіки. Випуск 25. – 2012р., С 224-230.
5. Юревич Л.М. «Державний борг і його наслідки» // Гроші,фінанси і кредит.Розділ 5. – 2010р., С71-75.
6. А.О. Єпіфанов, І.І. Д’яконова, І.В. Сало «Бюджет – головна ланка фінансів держави» // Монографія,Книга 1,Суми – 2010р.,С173-180.
7. «Управління державним боргом»  // навчальний посібник; за ред : Бланк І.О, Мороз О.В.- Київ 2010р, С9-25.