Види и форми спилкування

   Вступ — своєрідний заспів, зачин до теми обраної лекції. Він має бути лаконічним, певною мірою інтригуючим. Зацікавивши слухачів, лекторові слід докласти зусиль, щоб утримати їхню увагу.

   В основній частині потрібно  послідовно і логічно розкрити стрижневе питання лекції з увиразненням усіх причинно-наслідкових зв´язків кожної смислово-самостійної частини.

   Висновки мусять логічно  випливати з усього змісту  лекції: узагальнювати основне й  займати близько 5 % часу й обсягу  всього виступу. Доречними будуть  у висновку й підсумковий та настановчий елементи щодо виконання певних дій.

   Лектор повинен бути готовим до запитань слухачів за темою виступу. Відповіді його мусять бути коректними, виваженими й лаконічними.

   Виступ, як правило, не  готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконічному виступі промовець може порушити одне-два питання чи дати на них конкретну відповідь, не відходячи від тематики порядку денного.

   Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає:

   - виклад суті певного  питання;

   - акцентування на основному;

   - висловлення свого ставлення  й оцінки;

   - підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки);

   - підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела).

   Адресувати своє звернення  промовець повинен не лише  доповідачеві чи президії, а й до всіх присутніх, побудувавши його таким чином, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків.

   ПАМ´ЯТАЙМО!

   Культура і мистецтво  спілкування — не самоціль, а  дорогоцінний здобуток людини. Це  засіб духовного розвитку і  вдосконалення особистості, яка  прагне до відчуття власної гідності.

   Набуття людиною навичок культури спілкування розв´яже чимало проблем у міжособистісних, міжнаціональних взаємостосунках, а також у суспільстві в целому. 
Використана література:

Іржі Томан. Мистецтво говорити. – К., 2001.

Секрети спілкування. – К., 2000.

Д.Карнегі. Як навчитися виступати  публічно. – К., 2002.