Валютні системи в їх розвитку

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2012 в 13:34, реферат

Краткое описание

Закономерности развития валютной системы определяются воспроизводственным критерием, отражают основные этапы развития национального и мирового хозяйства. Данный критерий проявляется в периодическом несоответствии принципов мировой валютной системы изменениям в структуре мирового хозяйства, а также в расстановке сил между его основными центрами. В этой связи периодически возникает кризис мировой валютной системы. Это взрыв валютных противоречий, резкое нарушение ее функционирования, проявляющееся в несоответствии структурных принципов организации мирового валютного механизма к изменившимся условиям производства, мировой торговли. При кризисе мировой валютной системы нарушается действие ее структурных принципов и резко обостряются валютные противоречия. Кризис мировой валютной системы ведет к ломке старой системы и ее замене новой, обеспечивающей относительную валютную стабилизацию.

Оглавление

Введение ........................................................................... .......... 3
И. Система золотого стандарта ...................................................... 5
II. Бреттон-Вудская валютная система ............................................. 9
III. Ямайская валютная система ................................................... 14
IV. Перспективы создания биполярной валютной системы ................... 17
Заключение .................................................................. ............ 22
Список использованной литературы .................................................. 23

Файлы: 1 файл

з макро.doc

— 140.00 Кб (Скачать)

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО – ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

з предмету «Макроекономіка»

на тему: «ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ  В ЇХ РОЗВИТКУ»

 

 

 

 

 

 

                   Виконала:

студентка 206-Ф групи

          Костюк Ірина

             Перевірив:

          Зеленко В. А.

 

 

 

 

 

 

Львів - 2011

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………….3

І. Система золотого стандарту………………………………………………5

ІІ. Бреттон–Вудська валютна система……………………………………...9

ІІІ.  Ямайська валютна  система……………………………………………14

ІV. Перспективи створення біполярної валютної системи………….......17

Висновок……………………………………………………………………22

Список використаної літератури……………………………………….....23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Закономірності розвитку валютної системи визначаються відтворювальним критерієм і відбивають основні етапи розвитку національного і світового господарства. Даний критерій виявляється в періодичній невідповідності принципів світової валютної системи змінам у структурі світового господарства, а також у розміщенні сил між його основними центрами. У цьому зв'язку періодично виникає криза світової валютної системи. Це вибух валютних протиріч, різке порушення її функціонування, яке виявляється в невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму до нових умов виробництва, світової торгівлі. При кризі світової валютної системи порушується дія її структурних принципів і різко загострюються валютні протиріччя. Криза світової валютної системи веде до зламу старої системи і її заміні новій, що забезпечує відносну валютну стабілізацію. Створення нової світової валютної системи проходить три основних етапи:

- становлення, формування  передумов, визначення принципів  нової системи; при цьому зберігається її спадкоємний зв'язок із старою системою;

- формування структурної  єдності, завершення побудови, поступова  активізація принципів нової системи:

- утворення повноцінно функціонуючої розвиненої світової валютної системи на базі закінченої цілісності й органічного ув'язування її елементів.

Слідом за цим настає період, коли валютно-економічне положення окремих країн поліпшується, а світова валютна система відповідає у певних межах умовам і потребам економіки і функціонуючи відносно ефективно в інтересах провідних держав.

Розрізняються циклічні валютні кризи як прояв економічної кризи і спеціальні кризи, викликані іншими факторами: кризою платіжного балансу, надзвичайними подіями і т.д. При золотому стандарті валютні кризи виникали звичайно в періоди війн і циклічних економічних криз, але не доходили до гострих форм. Вирівнювання платіжного балансу в той період здійснювалося через стихійний механізм золотого стандарту, а коливання валютних курсів були обмежені золотими точками.

Існує прямий зв'язок валютної кризи з процесом суспільного  відтворення, оскільки причини кризи кореняться в його протиріччях, і існує зворотній зв'язок, що виявляється в соціально-економічних наслідках потрясінь у валютній сфері. Валютні кризи супроводжуються загостренням валютних протиріч, що періодично переростають у валютні війни провідних країн, супроводжувані боротьбою за валютну гегемонію з метою створення оптимальних умов для збагачення головних національних підприємств.

Валютні кризи звичайно переплітаються з нестабільністю міжнародних  валютних відношень. Порушення їхньої непохитності виявляється в нестабільності курсу валют, перерозподілі золотовалютних резервів, валютних обмеженнях, погіршенні міжнародної валютної ліквідності, валютних протиріччях. Але це не означає безупинного зниження курсів валют, посилення валютних обмежень і т.д.

Еволюція світової валютної системи визначається розвитком  і потребами національної і світової економіки, змінами в розстановці сил у світі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І.  СИСТЕМА ЗОЛОТОГО СТАНДАРТУ

 

Практика використання золота в міжнародних розрахунках була узаконена в 1867 р. на Паризькій конференції укладанням міждержавної угоди, що визнавала золото єдиною формою світових грошей. Відповідно до  угоди в міжнародних розрахунках застосовувалися національні золоті монети, але визначальним був не їхній номінал, а вага.

Паризька валютна система  офіційно закріпила золотий стандарт, який базувався на наступних структурних  принципах:

  • кожна валюта мала золотий вміст;
  • курс національних валют був прив’язаний до золота і через золотий вміст валюти співвідносились одна до одної за твердим валютним курсом;
  • у відповідності із золотим вмістом встановлювались їх золоті паритети;
  • валюти вільно конвертувались у золото;
  • золото використовувалось як загальноприйняті світові гроші.

На практиці склався  режим вільно плаваючих курсів валют з врахуванням ринкового попиту та пропозиції але в межах „золотих крапок” (так звані максимальні границі відхилення валютного курсу від встановленого золотого паритету, які визначаються витратами на транспортування золота за кордон). Якщо ж ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їх золотому вмісті, то боржникам було вигідніше розраховуватись за міжнародними зобов’язаннями золотом, а не іноземними валютами. Для нормального функціонування валютної системи, заснованої на золотомонетному стандарті, була необхідна наявність золотих запасів у кожної з країн, що входять у валютну систему, а також достатня кількість золотих грошей в обігу. Споконвічна обмеженість загальносвітових запасів золота визначила неминучість кризи і наступної зміни даної валютної системи. Основна частина міжнародних розрахунків здійснювалася при цьому за допомогою тратт (переказних векселів), виписаних у будь-якій національній валюті. Основною валютою, що використовувалась при укладанні торговельних угод головним чином був англійський фунт стерлінгів, золото ж застосовувалось для оплати пасивного сальдо міжнародних розрахунків країни. Країни з дефіцитним платіжним балансом змушені були проводити дефляційну політику, обмежувати грошову масу в обігу, щоб перешкоджати відливу золота з країни. Виключення складала Великобританія, оскільки її валюта де-факто була резервною.

З прискоренням подальшого розвитку економіки та поглиблення  господарських зв’язків золотомонетний стандарт зжив себе. Також настання кризи золотого стандарту прискорила Перша світова війна, з початком якої центральні банки держав-учасниць системи припинили розмін банкнот на золото і збільшили їхню емісію для покриття військових витрат, що спровокувало сильну інфляцію і хаос в валютних відносинах.

Вихід був знайдений  після закінчення війни у встановленні золотодевізного стандарту, заснованого  на золоті і провідних валютах, які  конвертувались у золото. Девізами стали називати засоби в іноземній  валюті, призначені для міжнародних  розрахунків. Новий устрій світової валютної системи було юридично закріплено міждержавною угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922р.

Генуезька валютна система  базувалась на наступних принципах:

  1. Її основою були золото і девізи - іноземні валюти. Національні гроші використовувалися в якості міжнародних платіжно-резервних засобів, що знімало обмеження, пов’язані із застосуванням золотомонетного стандарту, але при цьому ставило світову валютну систему в залежність від стану провідних національних економік. Однак у період між двома світовими війнами статус резервної не був офіційно закріплений ні за однією з валют.
  2. Збереглися золоті паритети. Розмін валют на золото  здійснювався безпосередньо (валюти США, Франції, Великобританії) чи побічно, через іноземні валюти.
  3. Був відновлений режим вільно плаваючих валютних курсів.
  4. Валютне регулювання стало новим елементом світової фінансової системи і здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і нарад. Спроби регулювати валютні відносини, у першу чергу валютні курси, фактично означали визнання неефективності теорії ринкової рівноваги в сфері зовнішньоекономічних зв’язків і міжнародних розрахунків1.

Нова валютна система  принесла відносну валютну стабільність у сферу світових торгово-фінансових відносин, але одночасно створила передумови для тривалих валютних воєн і численних девальвацій. Переміщення основного світового валютно-фінансового центра з Західної Європи в США також повинно було знайти своє відображення в устрої світової валютної системи. США прагнули до затвердження гегемонії долара в міжнародних розрахунках, що призвело до гострого суперництва між доларом і фунтом стерлінгів. Стабільність валютної системи була остаточно підірвана світовою економічною кризою. Велика депресія 1929-1933 р. вдарила по одній з основних валют - долару США, що призвело до хаотичного переміщення капіталів, багато країн зазнало валютних криз, які викликали девальвації, збільшення дефіциту державних бюджетів, відлив золота. У результаті Генуезька валютна система втратила стабільність. Був припинений розмін банкнот на золото у внутрішньому обороті всіх країн, і збереглася тільки зовнішня конвертованість валют у золото за згодою центральних банків США, Великобританії і Франції.

Ще одним потрясінням  для світової валютної системи стала економічна криза 1937 року, що викликала нову хвилю знецінення валют. До початку Другої світової війни не залишилося ні однієї стійкої валюти.

У період війни валютні  обмеження ввели як воюючі, так  і нейтральні країни. Заморожені офіційні курси валют практично не змінювалися, хоча купівельна спроможність грошей постійно знижувалася в результаті інфляції. Знову зросла роль золота як світового резервного і платіжного засобу, військові і стратегічні товари можна було придбати тільки за золото. Відповідно, валютний курс втратив активну роль в економічних відносинах. Війна ще більше поглибила кризу Генуезької валютної системи і вона була розділена на валютні блоки. Головними з них були стерлінговий та доларовий. Ряд країн намагалося зберегти золотий стандарт і у червні 1933 р. Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія на Лондонській міжнародній економічній конференції створили золотий блок, пізніше до цих країн приєдналися також Італія, Чехословаччина та Польща. Проте золотий блок проіснував тільки до 1936 р., з відміною Францією золотого стандарту він перестав існувати2.

Тогочасна реальність вимагала створення нової, більш ефективної валютної системи, розробка якої почалася уже в роки війни англійськими й американськими фахівцями.

 

ІІ. БРЕТТОН-ВУДСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

 

Експерти, що працювали  над проектом, прагнули розробити  принципи валютної системи, здатної  забезпечити економічне зростання  і обмежити негативні соціально-економічні наслідки криз. У результаті були підготовлені проекти, які базувалися на теоретичних розробках Г. Уайта (США) і Дж. Кейнса (Великобританія), для них були характерні наступні загальні принципи:

    • вільна торгівля і рух капіталу;
    • урівноважені платіжні баланси, стабільні валютні курси;
    • золотодевізний стандарт;
  • створення міжнародної організації для спостереження за функціонуванням світової валютної системи, для взаємного співробітництва і покриття дефіциту платіжного балансу.

За основу згодом було взято американський варіант, і  третя світова валютна система  була оформлена на валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 1944 р. і отримала назву Бреттон-Вудська валютна система.

Таким чином початок  формування післявоєнної світової валютної системи було закладено в принципах  Бреттон-Вудської угоди. Зупинимось більш докладніше на самих принципах3:

  1. За золотом зберігалась роль загального еквівалента, паритети всіх валют виражались у золоті. Це було зафіксовано у тексті статуту МВФ (стаття IV, розділ І): „Паритети валют всіх держав-учасниць мають виражатися у золоті, яке є загальним еквівалентом, а також у доларах США за його золотим вмістом на 1 липня 1944 р.” По суті був уведений золотодевізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах - доларі США і фунті стерлінгів. Проте на практиці лише долар зберігав зовнішню конвертованість, а зв’язок всіх інших валют із золотом здійснювався опосередковано. Казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам за офіційною ціною, виходячи з золотого вмісту долара.
  2. Золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб.
  3. Курсове співвідношення валют і їхня конвертованість стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених у доларах.
  4. Для девальвації валюти більш ніж на 10% був потрібний дозвіл МВФ. Межі відхилення ринкового курсу від паритету були встановлені за Статутом МВФ в 1%. Задача дотримання меж коливань курсів лягла на центральні банки відповідних країн, для чого вони були зобов’язані здійснювати доларові інтервенції.
  5. Були створені міжнародні валютно-кредитні організації - Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР). Основними задачами МВФ стали надання кредитів в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснення контролю за дотриманням країнами-членами принципів світової валютної системи і забезпечення валютного співробітництва країн.

Информация о работе Валютні системи в їх розвитку