Сутність
фінансів підприємств,
принципи їх організації
та зміст.
У фінансовій
системі держави головною, визначальною
її ланкою є фінанси підприємств,
оскільки вони функціонують у сфері
суспільного виробництва, в якій
створюються матеріальні блага,
валовий внутрішній продукт (ВВП) і
національний дохід суспільства, а також
формується основна частина фінансових
ресурсів держави.
Розподіл
і перерозподіл створюваних матеріальних
і духовних благ у грошовій
формі відповідних галузях
народного господарства.
Використання
фінансів дає можливість підприємствам
сфери матеріального виробництва
забезпечити безперервність процесу
відтворення, вирішення виробничих,
економічних та соціальних завдань,
формування централізованих і децентралізованих
фондів грошових коштів на рівні як держави,
так і суб'єктів господарювання.
Економічну
сутність фінансів підприємств розкриває
сукупність грошових відносин, які
виникають у суб'єктів господарювання
у процесі їх створення і здійснення
ними виробничо-фінансової діяльності.
Це грошові відносини:
між підприємствами
та їх засновниками, які виникають
при формуванні статутного фонду (капіталу)
— одержання грошей з державного
бюджету, надходження пайових внесків
та ін. Сума статутного капіталу державного
(муніципального) підприємства відображає
розмір статутного фонду, а акціонерного
товариства — суму випущених ним акцій;
між підприємствами
та іншими суб'єктами господарювання (постачальниками,
покупцями, будівельними та іншими організаціями),
що виникають у процесі купівлі-продажу
продукції, надання послуг тощо;
між підприємствами
та різноманітними ланками фінансово-кредитної
системи щодо внесків у ці ланки
(бюджет, централізовані фонди тощо)
різних видів податків та платежів
і отримання з них коштів на
різні цілі. До них належать також
фінансові відносини підприємств з установами
банків, які виникають у процесі отримання
і погашення кредитів, безготівкових розрахунків,
а також відносини з органами майнового
і особистого страхування з приводу сплати
в них підприємствами страхових внесків
і отримання від них відповідних страхових
відшкодувань. У цю групу включаються
також відносини підприємств з фондовим
ринком та інвестиційними фондами;
між підприємством
і зайнятими на ньому працівниками
з приводу формування фонду оплати
праці, її виплати, матеріального заохочення;
виплати дивідендів за акціями, а також
стягнення грошей за завдані збитки і
утримання податків;
у межах
підприємств, які виникають при
розподілі отримуваних доходів
і накопичень, формуванні різноманітних
фондів грошових коштів. Так, при розподілі
отримуваного виторгу частину його підприємства
спрямовують передусім на відшкодування
вартості спожитих у виробництві основних
і оборотних фондів, потім — на відшкодування
витрат живої праці, а з частини, яка залишилась,
формують чистий дохід (прибуток), з якого
створюються і поповнюються відповідні
резерви і фонди: резервний, статутний,
розвитку виробництва, дивідендів (в акціонерних
товариствах) тощо.
Іншими
словами, створення і функціонування
підприємств, їх господарська діяльність
пов'язані з грошовими відносинами, які
опосередковують процеси виробництва
і продажу продукції, отримання доходів
і накопичень та їх розподіл за відповідними
каналами (фондами). У цьому зв'язку об'єктом
фінансів підприємств є грошові відносини,
пов'язані з отриманням доходів і накопичень,
їх розподілом, формуванням і використанням
відповідних фондів грошових коштів. Суб'єктами
є підприємства і організації, установи
(банківські та бюджетні), позабюджетні
фонди та інші суб'єкти господарювання.
Матеріальною
умовою появи і функціонування фінансів
є гроші, покладені в основу існування
відповідних видів грошових відносин
підприємств.
Виникають
фінансові відносини на підприємствах
у процесі їх створення, здійснення ними
виробничо-фінансової діяльності, розподілу
доходів і накопичень, формування відповідних
грошових фондів.
Таким чином,
фінанси підприємств є системою
грошових відносин, що виникають у
процесі отримання і розподілу
грошових доходів і накопичень, формування
і використання відповідних фондів
грошових коштів.
Матеріальною
базою фінансів підприємств є
виробництво, тобто у процесі
виробництва продукції, її продажу
формуються відповідні доходи підприємств,
фонди грошових коштів. Фінанси підприємств
і виробництво взаємопов'язані
і впливають один на одного. Що стабільніше
економіка підприємств, то стійкіше їх
фінансове становище. Іншими словами,
стійкість фінансового становища підприємств
забезпечується зростанням виробництва
і підвищенням його ефективності.
Матеріальним
змістом фінансів підприємств є
фонди грошових коштів, які створюються
на підприємствах у процесі розподілу
їх доходів і накопичень.
Фінанси
підприємств слід відрізняти від
грошей, грошових коштів, фінансових ресурсів.
Гроші, грошові кошти, фінансові ресурси
— це специфічні, самостійні економічні
категорії, які можна змінювати кількісно
(збільшувати, зменшувати). Фінанси ж підприємств
— це грошові відносини, які функціонують
на основі грошей, їх не можна змінювати
кількісно.
Призначення
фінансів підприємств — забезпечувати
фінансовими ресурсами безперервність
процесу виробництва суб'єктів
господарювання, розширювати їх виробничі
фонди (основні й оборотні), активно
впливати на підвищення продуктивності
праці, зниження собівартості продукції,
збільшення накопичень і підвищення ефективності
виробництва.
До основних
принципів організації фінансів
належать такі:
• демократичний
централізм;
• плановість;
• господарський
(комерційний) розрахунок;
• самофінансування.
Демократичний
централізм у галузі фінансів виявляється
в централізації державою частини доходів
підприємств у централізовані фонди (державний
бюджет) шляхом стягнення різних податків
і платежів, які встановлюються державою,
а розраховуються і сплачуються безпосередньо
платниками під контролем держави; у проведенні
єдиної політики оподаткування, фінансування,
кредитування і розрахунків, з одного
боку, і в господарській самостійності
здійснення підприємствами виробничо-фінансової
діяльності, розподілу і використання
отримуваних доходів і накопичень — з
іншого.
Плановість
у галузі фінансів виявляється в
розробці на основі виробничих показників
фінансових планів з визначенням
у них фінансових ресурсів в обсягах,
необхідних для виконання планів
економічного і соціального розвитку
підприємств.
Господарський
(комерційний) розрахунок — основний
метод господарювання підприємств,
який базується на порівнянні витрат
з результатами діяльності, що передбачає
відшкодування витрат за рахунок
власних доходів, а також забезпечення
рентабельності виробництва.
Господарський
(комерційний) розрахунок на підприємствах
упроваджується шляхом реалізації його
принципів:
• господарсько-оперативної
самостійності;
• самоокупності;
• матеріального
зацікавлення і матеріальної відповідальності;
• контролю
гривнею за результатами діяльності. Найважливішим
принципом госпрозрахунку є самоокупність.
Він
передбачає
покриття витрат підприємства власними
доходами і отримання накопичень,
необхідних для сплати відповідних
податків у бюджет, вирішення соціальних
питань і матеріального стимулювання
працівників підприємства за результатами
їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності,
який забезпечує підприємствам отримання
накопичень (прибутку), необхідних для
їх роботи на принципі самоокупності,
за розрахунками економістів, має становити
8-15 % собівартості проданої продукції,
наданих послуг. Це означає, що на кожні
100 грн витрат підприємство має отримати
815 грн прибутку.
Важливим
принципом організації фінансів
підприємств є також самофінансування,
яке виявляється в забезпеченні
розширеного відтворення, матеріального
стимулювання працівників і вирішенні
соціальних питань підприємств за рахунок
власних фінансових ресурсів (прибутку,
амортизаційних відрахувань тощо). При
самофінансуванні не лише відшкодовуються
витрати на виробництво і продаж продукції,
вносяться платежі до бюджету, вирішуються
питання соціального розвитку підприємства
і матеріального стимулювання працівників,
як при самоокупності, а й фінансуються
капітальні вкладення, приріст власних
оборотних активів та інші витрати з розширення
виробництва за рахунок власних фінансових
ресурсів. Водночас самофінансування
не виключає (в разі нестачі власних фінансових
ресурсів на фінансування розширення
виробництва) залучення довгострокових
кредитів банку на основі поворотності
й платності. Фінансування ж з бюджету
цих підприємств на розширення виробництва
не практикується. Для функціонування
на умовах самофінансування підприємства,
за розрахунками економістів, мають забезпечувати
рівень прибутковості, який відповідає
рентабельності 30-35 % собівартості реалізованої
продукції, наданих послуг. Такий рівень
рентабельності — величина відносна і
залежить від віку й ступеня зносу основних
фондів підприємства, що підлягають заміні.
Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних
фондів і їх розширенням підприємствам
необхідно збільшувати обсяги накопичень
(прибутку) як основного джерела фінансових
ресурсів для їх фінансування, що спричинюється,
як правило, до підвищення рівня рентабельності,
і навпаки.
У навчальній
літературі та підручниках з економіки
і фінансів при розкритті сутності фінансів
підприємств взагалі не наводяться принципи
їх організації або розглядаються інші.
Наприклад, у навчальному посібнику за
редакцією Є. І. Бородіної наводяться такі
принципи організації фінансів підприємств:
• самостійність
у сфері фінансової діяльності;
• зацікавленість
у підсумках фінансово-господарської
діяльності;
• відповідальність
за результати фінансово-господарської
діяльності;
• контроль
за фінансово-господарською діяльністю;
• самофінансування.
На наш
погляд, перші чотири принципи —
це принципи реалізації госпрозрахунку,
а не організації фінансів підприємств.
Проте у згаданому посібнику
госпрозрахунок не виокремлюється як
принцип організації фінансів підприємств,
як і принципи демократичного централізму
і плановості. Нами виокремлено ці принципи
і розкрито їх зміст у сучасних умовах
господарювання підприємств.