Сутність, чинники та форми прояву глобальних криз

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….…3

1 СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ТА ФОРМИ ПРОЯВУ ГЛОБАЛЬНИХ      КРИЗ………………………………………………………………………….4

2 ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ  КРИЗ………………………6

3 ПРОБЛЕМИ І НАСЛІДКИ  СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ ……..10

ВИСНОВОК………………………………………………………………...12

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Одним з основних недоліків ринкової системи є те, що ринкове саморегулювання на певному етапі зумовлює виникнення економічних криз, які надалі постійно його супроводжують. З'ясування структури економічного циклу, причин економічних та фінансових криз, що їх супроводжують, має велике значення для пошуку шляхів їх уникнення.

Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі. Висока вартість виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, яка зумовлена великою матеріало- і енергомісткістю виробництва, високими трудовими затратами, зменшує обсяги нагромаджень в економіці у формі прибутку, що призводить до скорочення фінансових можливостей самих підприємницьких структур, доходів держави й відповідно купівельної спроможності населення.

Фінансову кризу можуть зумовлювати також нераціональна структура виробництва, яка насамперед характеризується великою питомою вагою воєнно-промислового комплексу, залежність держави від поставок за коопераційними зв'язками енергоносіїв, сировини, матеріалів, палива. Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

Усі згадані вище явища врешті-решт негативно позначаються на обсягах виробництва валового внутрішнього продукту в державі й відповідно призводять до зменшення фінансових ресурсів, що обслуговують увесь відтворювальний процес. Вони потребують проведення жорсткої політики в обмеженні споживання й витрат як на державному, так і на рівні підприємницьких структур і населення.

 

1 Сутність, чинники та  форми прояву глобальних криз

Три століття ринкової економіки показують, що фінансові потрясіння є її органічним єством. Ці потрясіння пов'язані з циклічними економічними кризами (біржовий крах 1929 року та Велика депресія 1930-х), світовими війнами і їх наслідками (німецька гіперінфляція 1920-х років), революціями і громадянськими війнами (Франція в кінці ХVIII ст., Росія після перевороту 1917 р)

Кризи XIX і перших десятиріч XX століття відбувалися в умовах золотого стандарту, що надавало їм особливих рис, водночас загострюючи і обмежуючи деструктивні процеси. В результаті Першої світової війни і особливо після Великої депресії 1930-х років гроші втратили зв'язок із золотом, що в свою чергу змінило форми криз і, разом з тим, створило можливості для небачених раніше фінансових потрясінь. Стрижнем проблеми є високі коливання обмінних курсів і валютні кризи. Інфляція різними темпами і в різних формах розвивається у багатьох країнах, що залишається однією із головних причин валютних криз, які можна вважати особливим різновидом і складовою частиною криз фінансових. [2]

Недосконалість світової валютної системи, її суперечності, нераціональна структура виробництва - важливі причини фінансових криз.

Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

Фінансова криза може бути зумовлена також політичними явищами. Це насамперед непомірні воєнні витрати, нераціональне й неефективне витрачання коштів державного бюджету та інших ланок бюджетної системи, наявність значних сум державного боргу як внутрішнього, так і зовнішнього.

Фінансовий спад може бути визваний зовнішніми причинами, насамперед тими процесами, які проходять на світових фінансових ринках. Рівень впливу зовнішніх факторів залежить від наявності й розмірів активів держави, розміщених на світових фінансових ринках. Все вищесказане становить сукупність глибинних факторів. На поверхні явищ фінансова криза в кожній державі - характеризується наявністю й величиною дефіциту бюджету та стабільністю національної грошової одиниці.

Дефіцит бюджету є причиною грошової емісії, яка викликає інфляційні процеси. Інфляція є причиною недовіри до національної валюти, бажання позбутися її шляхом обміну на стабільнішу іноземну валюту. За цих умов, якщо центральний банк держави не має достатньо резервів, аби задовольнити попит на іноземну валюту, відбувається знецінення національної грошової одиниці й відповідні втрати як на державному рівні, так і на рівні господарюючих суб'єктів і населення.

Рівень інфляції насамперед характеризує масштаби зниження платоспроможності населення та підприємницьких структур. Для покриття дефіциту бюджету урядові структури часто вдаються до введення нових податків, що теж зменшує платоспроможність населення й посилює кризові явища в економіці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Еволюція світових  фінансових криз

Про фінансові кризи у світовій економіці відомо упродовж трьох століть. Перші фінансові кризи, які серйозно вплинули на розвиток світового господарства, було піддано науковому аналізу в середині XVIII століття. У цей час найзначнішою була викликана семилітньою війною (1756 - 1763 рр.) фінансова криза у Великобританії. У подальшому фінансові кризи охоплювали США під час Громадянської війни (1861-1865 рр.), Францію під час Великої французької революції (1789-1794 рр.), царську Росію під час Кримської війни (1853-1856 рр).

Перший руйнівний фінансовий ураган відбувся у 1929 році, коли почалася Велика депресія, що продовжувалася до 1933. Експерти вважають, що через зловживання на фондовому ринку виникли передумови для найглибшої світової економічної кризи. Скорочення виробництва в окремих країнах становило більше 50%, а рівень безробіття сягав 30%. Найбільш серйозно постраждали США - країна з найрозвинутішим фондовим ринком, що стала епіцентром Великої депресії. Кризі в США передували необмежений набряк фіктивного капіталу, відрив курсу вартості акцій від їхньої балансової вартості, а також спекуляція на ринку акцій, яка вийшла з-під контролю. В результаті краху 1929-1933 pоків, курси акцій провідних американських корпорацій різко впали. Зробивши висновки з цього всеохоплюючого краху економіки, в США була введена перша у світі найбільш жорстка й ефективна система державного регулювання фондового ринку. [3]

Значно вплинули на розвиток економіки розвинутих країн світу фінансові кризи в 1937 та в 1948-1949 роках. Фінансові кризи потрясали світову економіку в 50-60-х роках XX століття. У 1997 почалася світова криза - спершу в країнах Південно-Східноі Азії, зокрема в Південній Кореї, Сінгапурі, Малайзії, Гонконзі, Індонезії, а відтак і в Японії. Для її пом'якшення та локалізації МВФ і Світовий банк надали Південній Кореї кредит у 11 млрд. дол., Індонезії - 40 млрд. дол., Таїланду - понад 16 млрд. дол. Водночас з метою послаблення ажіотажного попиту на ВКВ Південна Корея витратила понад 60 млрд. дол. своїх золотовалютних резервів, Таїланд - понад 20 млрд., Японія - майже 80 млрд. дол. Девальвації не зазнали лише ті національні валюти, резерви яких перевищували 100 млрд. дол. (Японії, Гонконгу, Тайваню), а індонезійська валюта знецінилася в 5 разів, таїландська - у 2, південнокорейська - на 30%, японська - на 3%.

Криза охопила країни СНД, передусім Росію, де приватні портфельні інвестиції становили понад 19 млрд. дол. із загальної суми інвестицій понад 24 млрд. дол., рубль за січень-серпень 1999 було девальвовано майже у 3 рази. [4]

Поглиблення фінансові кризи у Росії спричинило значне зниження цін на світовому ринку на енергоносії. Країна втратила понад 20 млрд. дол. (до жовтня 1998) і продовжувала зазнавати значних збитків. Наступний етап фінансової кризи охопив країни Латинської Америки.

Однією з головних причин світової фінансові кризи є особливості вивезення капіталу й передусім портфельних інвестицій (вкладень у цінні папери корпорацій і держави) та його суперечності. Особливості цього процесу зумовлені нерівномірністю економічного розвитку країн у межах світового господарства, засиллям ТНК.

Першопричиною сучасної світової валютно-фінансової кризи прийнято вважати нафтові шоки, які розпоч з 1970 р. і призвели до переросту заборгованості окремих країн, в основному країн, що розвививаються, у глобальну кризу заборгованості. Перший нафтовий шок 1970 року викликав різке збільшення дефіцитів поточних платіжних балансів усіх країн - імпортерів нафти. Другий нафтовий шок з 1979 по 1981 рр, ще більше ускладнив ситуацію. Спочатку вважалося, що валютно-фінансова криза матиме виключно регіональний азіатський характер. Однак невдовзі, в серпні 1998 року, вона досягла Росії, згодом України та інших держав СНД. Криза в Росії найбільш сильно вдарила по країнах, чия зовнішня торгівля була серйозно орієнтована на російські ринки. Імпорт із Росії в Україну, як і в інші прив'язані до російських поставок країни, став надто нерентабельним через девальвацію рубля і відповідного погіршення зовнішньо-торгівельного балансу цих країн із Росією. Український експорт у Росію наприкінці 1998 року також втратив сенс через неплатоспроможність російських підприємств. Російська криза сильно вдарила і по світовому фондовому ринку.

Висновки з біржової кризи 1997-1999 pp:

вперше в історії світових бірж криза вийшла не із США;

відсутність єдиного епіцентру кризи відрізняє події на світових фінансових ринках від історичних аналогів кризи 1929 і 1987 pp.;

найбільш суттєві збитки понесли і понесуть фондові ринки країн, що розвиваються;

довгострокове зменшення ліквідності ринків облігацій і акцій неминуче, і воно торкнулося також країн Центральної і Східної Європи.

Обвал світових фондових ринків у 1997-1999 pоках торкнувся й України. Вузький і все ще малоліквідний український ринок акцій також відреагував на світову фондову кризу. Наприкінці 1998 року криза знайшла відгук у Бразилії. Як показує світовий досвід, країни, які залучають значні обсяги приватного капіталу, більш вразливі у разі несподіваної зміни рівня довіри інвесторів, що можуть суттєво дестабілізувати їхню власну економіку і негативно позначитись на економіці інших країн. Саме країни Південно-Східної Азії і Латинської Америки пережили серйозні фінансові кризи, коли інвестори втратили довіру до їхньої економіки, а великий приплив капіталу змінився масовим відпливом.

Причин фінансових криз багато. Перш за все це неспроможність макроекономічної політики, слабка національна фінансова система, несприятливі зовнішні умови (наприклад, падіння цін на основний товарний національний експорт), неправильний обмінний курс (зазвичай завищений), політична нестабільність. У країнах, що розвиваються і постсоціалістичних, фінансові кризи відбуваються набагато частіше, ніж в розвинених. Країни, що розвиваються і постсоціалістичні, в ході подолання фінансової кризи втрачали до 55% свого ВВП (тоді як розвинені країни виходили з меншими витратами), а на відновлення докризових темпів економічного зростання їм вимагалося від 1,5 до 6 років. Фінансові кризи 90-хх рр. складалися з 3 хвиль: 1992-1993рр - ЄС, 1994-1995 - Латинська Америка; 1997-1998 - азіатські кризи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 Проблеми і наслідки  світової фінансової кризи 

Віце-президент Федерального резервного банку Сан-Франциско Сімон Кван заявив, що спад в американській економіці збережеться до другої половини 2009 року. Нинішній економічний спад розвивається по найгіршому сценарію як по тривалості, так і по кількості втрачених робочих місць, починаючи з післявоєнних років.

За аналітичними даними, падіння ВВП за жовтень-грудень 2008 року становило більше 6% в річному вимірі, що є найнижчим показником з 1982 року. При цьому, за різними оцінками, падіння реального ВВП Сполучених Штатів може скласти від 2% до 5% у 2009 році.

Приватне споживання знизилось на 3,8% дпр при попередньому прогнозі 3,7% дпр. Інвестиції знизились на 5,3% дпр при попередньому прогнозі 5,6% дпр. Водночас інвестиції у будівництво знизились на 16,0% дпр. Експорт зріс на 3,0%, імпорт знизився на 3,5%.

Продажі нових будинків у США в листопаді 2008 року знизились на 35,3% у порівнянні із листопадом 2007 року і становили 401 тис. одиниць. Це найнижчий рівень продажу нерухомості на первинному ринку, починаючи з січня 1991 року. Більшість економістів не очікують зростання кількості проданих будинків до середини 2009 рокуКількість звільнених працівників у США в листопаді 2008 року досягла 533 тис. осіб - це найгірший рівень за останні 34 роки. В цілому, з початку економічного спаду в США - з листопада 2007 року - роботу втратили 1,9 млн. осіб, при чому 1,26 млн. робочих місць було скорочено за останні три місяці. Рівень безробіття станом на листопад складає 6,7% - найвищий рівень за останні 15 років. Два найбільших виробники автомобілів в США - General Motors і Chrysler - отримали кредитну лінію у розмірі 17,4 млрд. дол. США до кінця березня 2009 року для відновлення ліквідності, що дозволить компаніям не зупиняти виробництво в наступному році. Умовою отримання кредитів від уряду США є проведення реструктуризації, що має скоротити неефективні витрати та сприяти довгостроковій стійкості компаній. Ford Motor Co. подасть заявку на отримання урядових кредитів у наступному році за умови подальшого скорочення попиту на автомобілі.

Європейська комісія повідомила, що економіка Єврозони вже увійшла в рецесію і економічне зростання відновиться не раніше 2010 року. В жовтні замовлення промисловості в 15 країнах-членів скоротились на 15,1% порівняно із вереснем. Без врахування транспорту, замовлення зменшились на 14%.

Другий найбільший європейський виробник автомобілів Peugeot скоротив 3,5 тис. осіб. Renault SA оголосив про звільнення 6 тис. Працівників в Європі. Valeo SA повідомив 17 грудня, що у випадку продовження сповільнення, буде звільнено 5 тис. Працівників.

Виробники вантажних автомобілів (Daimler AG, Volvo AB та MAN AG) також оголосили про скорочення тисяч працівників та зниження рівня виробництва. В листопаді найбільші зниження продажів вантажівок мали місце в Іспанії, Португалії та Німеччині (на 58%, 40% та 34% відповідно). Компанія Volvo оголосила 16 грудня про зупинку виробництва в Європі на 25 днів у першому кварталі 2009 року.

В третьому кварталі вперше з 1995 року в Єврозоні було зареєстровано зниження рівня зайнятості. Скорочення становило 0,1%, або 80 тис. осіб.

За прогнозом Європейської комісії, у 2009 в країнах ЄС рівень безробіття зросте до 7,8%, а в країнах Єврозони до 8,4%. Інфляційний тиск зменшуватиметься. В багатьох країнах-членах ЄС погіршиться фіскальна позиція.

 

                                             

 

 

 

 ВИСНОВОК

 

Три століття ринкової економіки показують, що фінансові потрясіння є її органічним єством. Ці потрясіння пов'язані з циклічними економічними кризами, світовими війнами і їх наслідками, революціями і громадянськими війнами.