Система оподаткування страхових компаній в інших країнах

5. Будь-які доходи, отримані  нерезидентом із джерелом їх  походження з України, від провадження  господарської діяльності (у тому  числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються  у порядку і за ставками, визначеними  цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

6. Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах  договорів страхування або перестрахування  ризиків (у тому числі страхування  життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми  такого страхування або перестрахування  таким чином:

 – при укладенні  договорів страхування або перестрахування  ризику безпосередньо із страховиками  та перестраховиками – нерезидентами (за винятком укладення договорів  із перестрахування через або  за посередництвом страхових  брокерів), рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим центральним органом  виконавчої влади з регулювання  ринків фінансових послуг, – за  ставкою 0 відсотків;

 – в інших випадках  – за ставкою 3 відсотки від  суми таких виплат за власний  рахунок у момент здійснення  перерахування таких виплат.

2.2 Порядок і  зміст декларування доходів страховими  компаніями.

 «Порядок складання  декларації з податку на доходи (прибуток) страховика» застосовується страховиками (резидентами) – юридичними особами, діяльність яких регулюється Законом України «Про страхування» та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а також їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, розташованими на території іншої територіальної громади (далі – платники податку).

 Форма декларації з  податку на доходи (прибуток) страховика (далі – декларація), додаток та  відомості до неї наведені  в Додатку А та подаються  платником податку незалежно  від того, виникло у звітному  періоді в платника податку  податкове зобов'язання чи ні.

Оригінал декларації з відповідними додатком та відомостями подаються платником податку до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатком та відомостями на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації, додатка та відомостей не дозволяється. Декларація, додаток та відомості не підлягають обов'язковому скріпленню між собою.

а) Порядок виправлення самостійно виявлених помилок

2. Якщо після подачі  декларації за звітний період  платник податку подає нову  декларацію з виправленими показниками  до закінчення граничного строку  подання декларації за такий  самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація  не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону  №2181, не застосовуються.

3. Платник податку, який  до початку його перевірки  податковим органом самостійно  виявляє факт заниження податкового  зобов'язання минулих податкових  періодів, зобов'язаний:

 а) або надіслати уточнюючий  розрахунок і сплатити суму  такої недоплати та штраф, нарахований  відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається на одному двосторонньому  аркуші форматом А-4 за формою, що додається до цього Порядку;

 б) або відобразити  суму такої недоплати у складі  декларації (додатка до неї), що  подається за наступний податковий  період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181, з відповідним  збільшенням загальної суми податкового  зобов'язання. При цьому виправлення  помилок здійснюється шляхом  відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларації  та/або додатка до неї (оподатковуваного  доходу, валових доходів, валових  витрат та амортизаційних відрахувань) у складі оподатковуваного доходу (рядок 05.2), валового доходу (рядок 2.2) та валових витрат (рядок 5.2) того  податкового періоду, за який  подається звітна декларація.

б) Порядок заповнення декларації

4. Декларація складається  із заголовної та основної  частин, двох додатків (К1, К2) та відомостей (К2, К3), які подаються щокварталу, у тому числі за рік, і двох  відомостей (Р1, Р2), що подаються виключно  за рік.

3. Система оподаткування  страхових компаній в інших  країнах світу.

Важливими елементами оподаткування страхової діяльності є об'єкт оподаткування, коло платників податку, ставки оподаткування. Порівняно з іншими видами бізнесу оподаткування страхової діяльності за кордоном має свої особливості: страхові компанії сплачують податок на прибуток. Ставка оподаткування для страховиків в Австрії становить 34 %, Бельгії — 40,17 %, Данії — 30 %, Греції — 35 %, Ірландії — 36 %, Італії — 52,2 %, Голландії — 35 %, Португалії — 39,6 %, Великій Британії — 31 %.

Страхові премії (в країнах ЄС) є об'єктом оподаткування — запроваджено спеціальний податок на страхові премії, який за економічною сутністю є дуже близьким до податку на додану вартість. Залежно від виду страхування податок на страхові премії є диференційованим. В окремих випадках принцип диференціації має соціальний характер і податок із сум страхових премій не сплачується. У Бельгії ставка податку на страхові премії всіх видів страхування (крім морського страхування та обов'язкового страхування авто відповідальності) становить 9,25 %; в Італії — 12,5—22,25 % на всі види страхування, крім перестрахування, 2,5 % — ставка податку на суми страхових премій із страхування життя; в Іспанії — ставка податку рівна 4 %, не підлягають оподаткуванню премії в пенсійного страхування, довгострокового страхування життя, перестрахування, міжнародного морського страхування.Якщо фізична особа за власним бажанням і за власні кошти здійснює сплату страхових премій за договором страхування життя, то у країнах ЄС такі суми премій оподатковуються по-різному. У Данії, залежно від строку дії договору страхування життя страхові премії можуть оподатковуватися як за вищою ставкою податку (строк дії договору становить менше 10 років), так і за меншою ставкою, якщо строк дії договору становить більше 10 років.

Підлягають оподаткуванню й суми страхових відшкодувань залежно від видів страхування. Суми страхових відшкодувань за договорами цивільної відповідальності підлягають оподаткуванню у Бельгії, Німеччині, Данії, Франції, Люксембурзі. Такі суми не оподатковуються в Іспанії, Англії, Греції, Італії, Португалії. Виплати, які здійснюються за договорами страхування життя при досягненні фізичною особою пенсійного віку, у Данії, Греції, Франції оподатковуються як суми пенсій; в Англії, Іспанії, Італії — як заробітна плата.

Досвід зарубіжних країн щодо практики оподаткування страхової діяльності засвідчив, що єдиних підходів та механізмів до оподаткування, особливо страхування життя, немає. Проаналізуємо систему оподаткування страхової діяльності у деяких країнах.

У Великій Британії компанії, які не займаються страхуванням життя, оподатковуються за звичайною ставкою податку на прибуток; доходи, отримані від інвестиційної діяльності, оподатковуються окремо як доходи від комерційної діяльності, а не страхової. У 1994 р. для англійського страхового бізнесу було законодавчо запроваджено податок на договір страхування (податок на страхові премії), який сплачується із сум страхових премій, і його ставка становить 4 %. Таким податком не обкладаються договори перестрахування, автострахування інвалідів, довгострокові договори страхування бізнесу, а також договори страхування комерційних суден, повітряних суден, ризики, які знаходяться за межами Великої Британії, іноземних чи міжнародних вантажоперевезень. До life-компаній застосовується особливий податковий режим, зокрема, до деяких видів страхування життя застосовуються податкові пільги (по-життєве страхування), а договори страхування життя, які укладаються більш ніж на 10 років у межах сум, встановлених законодавством, виключаються із бази оподаткування.

Німецькі страхові компанії сплачують податок на прибуток так само, як й інші суб'єкти господарювання. Запроваджено податок на страхування (податок на страхові премії) — це податок, який стягується із страхувальника-резидента, але сплачується через страхові компанії, і розмір його залежить від суми страхових премій. Такий податок не сплачується з договорів страхування життя, медичного страхування, перестрахування, а також з усіх видів соціального страхування. Ставка податку дорівнює 15 %.

Франція є країною з досить високими податковими ставками, у тому числі й для страхової діяльності; страхові компанії сплачують корпоративний податок, розмір якого становить 33 %, податок на страхові премії (7—30 %), податок на дохід від інвестиційної діяльності.

В Австрії оподаткування діяльності страховиків регулюється законом про податок на страхування, за яким базою для оподаткування є страхові премії, а також оподатковуються витрати на укладання договору страхування та виготовлення страхового поліса. Податок входить у розмір страхової премії. Залежно від видів страхування сплачується різний розмір податку: страхування життя — 4 % (ставка податку збільшується до 11 %, якщо такі договори укладаються на строк менше 10 років); страхування на випадок хвороби — 1 %; страхування від нещасних випадків — 4 %; страхування від пожеж — 11 %. Не підлягає оподаткуванню в Австрії перестрахування та страхування експорту капіталу.

Фінські страхові компанії сплачують податок на прибуток за ставкою 29 %, розраховується такий податок на основі прибутку, вказаного у звіті про прибутки і збитки. Дохід від інвестиційної діяльності страхової компанії не оподатковується.

Податок на страхові премії сплачується із сум страхових премій за договорами страхування, які стосуються страхування майна та інших інтересів. Такий податок не застосовується до сум страхових премій за договорами особистого страхування, перестрахування, договорами страхування вантажів, що імпортуються у Фінляндію, а також ті, що експортуються із           Фінляндії чи проходять через Фінляндію транзитом, а також до договорів страхування транспортного обладнання. Такий податок сплачує страхова компанія, якщо свою діяльність вона здійснює на території Фінляндії. Якщо страхова компанія не здійснює діяльності на території Фінляндії, податок сплачує страхувальник. Ставка податку становить 22 % із суми страхових премій.

Крім цих податків, страхові компанії Фінляндії сплачують податок на утримання доріг, а також податок на утримання пожежних бригад (ставка податку — 1,2—5,8 % від сум страхових премій). Швеція має свої особливості та механізми щодо оподаткування страхових компаній. Страхові компанії, які здійснюють страхування інше, ніж страхування життя, сплачують податок на прибуток за ставкою 28 %, своєю чергою, іноземні компанії сплачують податок на страхові премії за ставкою 2 %.

   Щодо страхування життя, то оподатковується лише групове страхування життя, яке проводиться за кошти роботодавця. Якщо таке страхування здійснює швецька страхова компанія, то ставка податку встановлена у розмірі 45—95 % від суми страхових премій. Якщо таке страхування здійснює іноземний страховик, то податок становить 81,83—95 % страхової премії. Відповідальність за своєчасну сплату податку несе швецька страхова компанія, але, якщо такий поліс виданий іноземним страховиком, то відповідальність за своєчасність сплати податку покладена на страхувальника.

   У Китаї ставки оподаткування для страхових компаній є дещо завищеними. Ставка податку на доходи китайських страхових компаній становить 33 %, а для іноземних страховиків — 15 %. Зокрема, якщо іноземна страхова компанія має досвід роботи на страховому ринку більше 10 років, капітал обсягом більше 10 млн. дол., то у перший рік роботи на китайському ринку така компанія звільняється від оподаткування, у другий і третій — ставка податку зменшується вдвічі. Існуюча система оподаткування страхових компаній у країнах СНД показала свою неефективність. Наприклад, в Азербайджані за 1994—2002 p. p. частка податку на прибуток у сукупних страхових преміях становила 1,2 %, а в масштабах країн СНД цей показник коливається у межах 1—5 %.

   Під доходом страхової діяльності, що оподатковується, розуміють суму страхових платежів, страхових внесків" страхових премій, одержаних страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Інвестиційний дохід, що отримує страховик при розміщенні коштів страхових резервів, звільняється від оподаткування. При цьому частина інвестиційного доходу (15 %), що належить страховій компанії, підлягає оподаткуванню в загальному порядку.Страхові компанії, які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування: за ставкою 0 % — при укладенні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками нерезидентами, рейтинг фінансової надійності яких відповідає вимогам;в інших випадках — за ставкою 3 % від суми таких виплат за власний рахунок на момент здійснення перерахування таких виплат.

Отже, досвід розвинутих країн світу засвідчує, що кожна країна обрала ту систему оподаткування страхової діяльності, яка є ефективною та оптимальною для ц економіки. Український страховий бізнес має врахувати зарубіжний досвід й удосконалити систему оподаткування так, щоб вона створила рівні та прозорі умови діяльності суб'єктам фінансового ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Як показує аналіз результатів статистичної обробки показників страхового бізнесу в Україні та його податкового навантаження:

• процентна частка податку на прибуток страхових компаній в Зведеному бюджеті зросла з рівня 0,27% у 2003 році до 0,61% у 2005 році;
• процентна частка податку на прибуток страхових компаній в загальній сумі доходних податків в Зведеному бюджеті області зросла з рівня 0,32% у 2003 році до 0,81% у 2005 році;
• рівень зібраних страхових премій страховими компаніями України послідовно зростає з рівня 0,4% від ВВП у 1996 році до рівня 2,0 -2,5% від ВВП у 2004–2005 роках.
• середній рівень чистих виплат (страхові відшкодування) з отриманих страхових сум загалом по страховій системі України у 2005 році становить 23%, що відповідає середньому рівню балансового прибутку до 65 – 70% від зібраних сум страхових премій;
• середній рівень оподаткування страхових компаній знаходиться в інтервалі 3,0 – 3,5% від валових доходів (сум зібраних страхових премій), що значно нижче аналогічного рівня оподаткування суб'єктів малого підприємництва по спрощеній системі – 6,0 – 10,0% від валових доходів;