Предмет господарського контролю та його об'єкти

1. Предмет господарського контролю та його об'єкти.

 

На контроль як функцію управління соціально-економічною системою, накладається безперервне спостереження за процесами  виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту та їх перевірка, встановлення причин порушення законності фінансово-господарських  операцій. Звідси предметом фінансово-господарського контролю є виробнича й фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання.

На стадії виробництва предметом контролю є процеси праці як доцільної діяльності людини: власне праця, предмети й засоби праці, які вивчаються з погляду дотримання правил нормування, тарифних ставок, розцінок, посадових окладів, умов і охорони праці, правильності й своєчасності розрахунків з робітниками й службовцями, додержання порядку оприбуткування, збереження, використання засобів виробництва, а також технологічного режиму та інших елементів виробничих процесів.

На стадії розподілу контроль охоплює як відшкодування спожитих засобів виробництва, так і розподіл та перерозподіл заново створеного продукту. Контролю підлягають операції щодо відновлення запасів засобів і предметів праці, заробітна плата, відновлення і поповнення власного капіталу, відрахування коштів у бюджет, на соціальне страхування.

На стадії обміну предметом контролю є операції щодо збуту продукції (обсяг, якість, ціни, розрахунки).

На стадії споживання (завершальному циклі) контролю підлягає виробниче й особисте споживання, пов'язане з відтворенням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб.

Отже, предметом фінансово-господарського контролю є процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту, а також власність як матеріальна основа всіх цих стадій матеріального виробництва.

Предметом фінансово-господарського контролю у більш конкретному значенні є господарські й фінансові операції та процеси суб'єктів господарювання, які розглядаються з погляду законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності, збереження власності, правильності формування й використання власного капіталу.

Загальну характеристику предмета фінансово-господарського контролю можна доповнити визначеннями конкретних його об'єктів.

Так, об'єктами фінансово-господарського контролю у широкому розумінні є юридичні й фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням суспільної власності.

У більш конкретному значенні до об'єктів, які характеризують зміст окремих сторін предмета фінансово-господарського контролю, належать:

необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, дебіторська заборгованість);

запаси;

кошти, розрахунки та інші активи;

власний капітал та забезпечення зобов'язань;

довгострокові й поточні зобов'язання;

доходи й результати діяльності;

витрати за елементами й витрати діяльності тощо.

 

2.Особливості реалізації (використання) матеріалів ревізії, що проводилась ревізійною комісією підприємства.

На цьому етапі проводяться  заходи, спрямовані на виправлення  порушень і недоліків, що виявлені в  процесі ревізії на під-ві. Такі заходи можуть бути проведені як у ході ревізії, так і після її закінчення . Заходи, що проводяться у ході ревізії, здійснюються наступним чином:

    1. шляхом винесення матеріалів ревізії на обговорення в трудових колективах перевірених під-в та оприлюднення через ЗМІ.

2. у разі не забезпечення повного усунення виявлених порушень ревізори готують за підписом керівника ревізійного органу вимогу про усунення виявлених порушень і вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків, притягнення винних до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.

3. при виявленні істотних порушень фінансової дисципліни, розкрадань грошових і матеріальних цінностей, ін. зловживань матеріали ревізії передаються до правоохоронних органів і порушується питання про звільнення від обійманих посад винних осіб. Керівник ревізованого під-ва у цьому випадку повинен висунути вимоги стосовно пред’явлення цивільних позовів до винних службових осіб.

4. інформація про наслідки КРР подається органам місцевої Держ. адміністрації. Це заходи, які можуть бути проведені шляхом оформлення КР-ми підрозділами рішень про застосування фінансових санкцій і накладання адміністративних стягнень відповідно до чинного законодавства. Таке рішення вручається під розписку керівнику ревізованого під-ва і при невиконанні його у зведений термін КР-й відділ оформляє документи на безспірне стягнення грошових коштів.

Органи ДКРС здійснюють контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії після її закінчення в таких формах:

1. виїзд ревізора на місце для перевірки виконання пропозиції за результатами ревізії

2. письмова інформація ревізованих під-в про усунення виявлених недоліків і порушень

3. перевірка виконання прийнятих рішень керівниками вищого за підпорядкованістю відомства і оформлення її результатів актом або довідкою.

 

3.Перевірка розрахунків з підзвітними особами

Спочатку ревізор знайомиться  з організацією та видами розрах., що здійснюються через підзвітних осіб і зумовлені специфічною д-тю під-ва.

Джерелами інформації служать Журнал 3, відомість 3.2 та первинні док-ти до них. Для повноти перевірки руху готівки через підзвітних осіб ревізор використовує дані Журналу 1, відомість 1.1, касової книги та ін. касових док-тів.

Контроль використання грошей, виданих підзвіт передбачає перевірку наступних питань:

1. чи існувала дійсна потреба використовувати готівку на оплату робіт, послуг чи придбання запасів;
2. чи оприбутковано і відображено в обліку придбані підзвітною особою цінності;
3. чи не завищені ціни придбаних товарів, чи дотримано встановлені обмеження закупки для 1 продавця протягом 1 дня за 1 авансовим звітом;
4. чи своєчасно здано невикористані кошти до каси (не пізніше 1 робочого дня).

Послідовність і  основні напрями контролю:

1. Контроль дотримання  правил  видачі  авансів  підзвітним  особам здійснюється за методом  нормативної перевірки за датами видачі з каси, обсягами сум, цільовим призначенням.

2. Перевірка доцільності,  правомірності та правильності  оформлення відряджень окремих працівників. При цьому доцільно застосовувати методи аналізу та логічного взаємозв'язку виробничої д-ті підприємства, виконуваної роботи і компетенції підзвітної особи, цільового завдання і строків відрядження, фактичного виконання.

3. Контроль авансових  звітів на повноту та достовірність  документів з витрат, які підлягають  відшкодуванню підзвітним особам, оформлення документів та авансових звітів. Здійснюється візуальна перевірка наявності основних реквізитів документів відповідно до чинного законодавства про документацію подібних операцій.

4. Перевірка правильності  визначення розмірів відшкодуванням  витрат на відрядження по авансових  звітах. Особлива увага звертається  на дотримання встановлених законодавством  норм добових при відрядженнях у межах країни і за кордон при включенні в документи на оплату житла вартості харчування в готелях.

5. Контроль обґрунтованості бухгалтерських записів у журналі-ордері № 3 і відомості 3.2 при відображенні операцій з видачі авансів, повернення надлишкових невикористаних сум, списання за рахунок відповідних джерел коштів.

6. Закінчуючи перевірку  операцій по розрахунках з  підзвітними особами, ревізор  за допомогою арифметичної перевірки  здійснюється контроль залишків  та оборотів в розрізі окремих  підзвітних осіб та в цілому  по субрахунку 372.

7. Перевірка стану контролю бухгалтерії за своєчасністю розрахунків (контроль термінів здачі авансових звітів та невикористаних залишків авансів). Відповідно до чинного законодавства підзвітні особи повинні в триденний термін після закінчення строку відрядження здати до бухгалтерії авансовий звіт. У разі порушення цього терміну вся сума виданого підзвітній особі авансу зараховується як перевищення ліміту грошей у касі, що підлягає сплаті в дохід бюджету.