Порядок створення та реєстрації банків України

 У разі відмови в  державній реєстрації банку засвідчена Національним банком копія рішення  про відмову надсилається уповноваженій особі рекомендованим листом або вручається під розписку. Рішення про відмову в державній реєстрації банку може бути оскаржено в судовому порядку.

 Для створення банку  з іноземним капіталом  його засновники зобов'язані  отримати попередній дозвіл Національного  банку України. Для  набуття діючим банком статусу банку  з іноземним капіталом  його правління також  має отримати попередній дозвіл Національного  банку України.

 При будь-якому набутті  банком статусу банку  з іноземним капіталом, за умови, що іноземний  інвестор набуває  істотної участі, для  державної реєстрації додатково до вищезазначених документів до Національного  банку подаються  такі документи:

 — клопотання про надання попереднього дозволу за підписом уповноваженої особи або клопотання правління банку для діючого банку;

 — інформація про склад  засновників, їх ділову репутацію;

 — повідомлення центрального банку іноземної  держави про здійснення достатнього контролю за діяльністю банку (якщо особа, яка має придбати або збільшити істотну участь у банку, іноземний банк) і згоду на придбання або збільшення істотної участі в банку на території України, якщо законодавство країни його походження вимагає отримання зазначеної згоди;

 — нотаріально засвідчена за місцем видачі легалізована копія висновку аудиторської фірми про можливість здійснення заявленого внеску до статутного капіталу банку за рахунок власних  коштів (власного капіталу). Якщо вищезазначений висновок надається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних Національним банком України, то такий висновок має бути підтвердженим українською аудиторською організацією, з обов'язковим розрахунком власних коштів (власного капіталу).

 У разі, якщо іноземний  інвестор є фізичною особою, він подає:

 — письмову згоду на участь іноземного інвестора  у банку в Україні, видану державним  контролюючим органом  країни, якщо законодавством такої країни вимагається  отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській установі України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України;

 — анкету, яка має  містити, зокрема, інформацію про відсутність  судимості.

 — довідку органів  податкової служби країни місцезнаходження фізичної особи іноземця про належне виконання ним своїх обов'язків як платника податків;

 — довідку банку, в  якому відкрито рахунок, про наявність  коштів на його рахунку  і репутацію власника;

 — довідки банків, у  яких одержано кредити, про стан виконання зобов'язань щодо їх повернення;

 — клопотання про надання  попереднього дозволу  за підписом уповноваженої  особи, засвідчене в  нотаріальному порядку.

 Банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва) та, з метою поліпшення обслуговування клієнтів і виконання функцій, визначених банком, відкривати структурні одиниці (відділення, власні обмінні пункти).

 Для створення відокремлених  структурних підрозділів  банк зобов'язаний розробити  внутрішньобанківську систему реєстраційної  кодифікації цих підрозділів та надати кожній філії і представництву внутрішньобанківські реєстраційні коди.

 Операції  філії банку мають  відображатися на окремому балансі. Філія  може самостійно брати  участь у системі  міжбанківських електронних  розрахунків та мати окремий кореспондентський рахунок або працювати за консолідованим кореспондентським рахунком банку.

 Філії банку діють від  імені банку на підставі положення  про філію. Вони можуть здійснювати банківські та інші операції, передбачені  положенням про філію  та на підставі дозволу, наданого банком, у межах отриманих банком банківських ліцензій. Філії не мають права відкривати рахунки банкам та в банках, у тому числі укладати кореспондентські відносини.

 Філії комерційних банків відкриваються за згодою Національного банку України, яка надається на підставі таких документів:

 — клопотання банку  про відкриття  філії із зазначенням  місцезнаходження і  основних видів діяльності філії;

 - рішення спостережної  ради банку про  відкриття філії;

 — положення про  філію, затвердженого спостережною радою банку;

 — інформації про керівника  та головного бухгалтера філії. Національний банк України має  право відмовити  в наданні

 згоди на відкриття філії  з таких підстав:

 — надані документи  не відповідають вимогам  чинного законодавства;

 — приміщення та обладнання філії не відповідають вимогам Національного банку України щодо безпеки зберігання цінностей (якщо філія має намір самостійно працювати з готівковими коштами та цінностями);

 — запропоновані кандидатури  керівника та головного  бухгалтера філії не відповідають встановленим вимогам щодо професійної відповідності та ділової репутації;

 — у банку-заявника виявлено фінансові  або правові проблеми, що вказують на можливість негативних наслідків  для клієнтів банку  в результаті відкриття  філії.

 Реєстрація філій банку здійснюється Національним банком України протягом одного місяця з моменту надання усіх необхідних документів шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру банків.

 Представництва, що відкриваються  банком, діють на підставі окремого положення та від імені банку і ним фінансуються, не мають права здійснювати банківську діяльність.

 Банк  відкриває представництвам  поточні рахунки  відповідно до законодавчих актів України  та нормативно-правових актів НБУ.

 Для внесення до Державного реєстру банків інформацію про відкриття представництва банк подає до Національного банку України такі документи:

 — клопотання банку  про реєстрацію представництва із зазначенням Його внутрішньобанківського реєстраційного коду;

 — копію протоколу (або  витяг з нього) компетентного органу банку, засвідчений відбитком печатки банку, про відкриття представництва;

 — положення про  представництво;

 — копію довіреності  керівнику представництва на здійснення представницьких  функцій від імені  банку.

 Банку може бути відмовлено в реєстрації представництва, якщо він значно недокапіталізований або критично недокапіталізований.

 Реєстрація  представництва здійснюється протягом 10 робочих  днів із дня отримання  територіальними  управлінням НБУ  всіх потрібних документів.

 Відділення банку має право виконувати операції після погодження його відкриття з територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням відділення.

 Якщо  мінімальний обсяг  регулятивного капіталу банку становить  не менше ніж 3 млн  евро (за офіційним  курсом на дату прийняття рішення про відкриття відділення), то цей банк може відкривати відділення лише на території області за місцезнаходженням юридичної особи. Якщо мінімальний обсяг регулятивного капіталу банку становить не менше ніж 5 млн евро, то цей банк може відкривати відділення на території всієї України.

 Операції  відділення залежно  від його підпорядкованості  відображаються на балансі  банку або філії. 
 

 4.1.4. Розрахунки із  застосуванням розрахункових  чеків

Чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунка (чекодавця) банку, в якому рахунок відкрито (банку-емітента), виплатити зазначену суму грошей пред'явникові чека (чекодержателю). Чеки, що застосовуються для безготівкових платежів, називаються розрахунковими.

Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у деяких нетоварних платежах. На практиці чеки доцільно використовувати у внутрішньоміських розрахунках. Проте в Україні ця форма розрахунків розвинена слабо порівняно із західними країнами, у багатьох з яких чек є одним із основних платіжних інструментів.

Згідно  з Інструкцією  про безготівкові розрахунки в господарському обороті України  чеки можуть використовуватися  в розрахунках  між юридичними особами  та між фізичними  і юридичними особами. Розрахунки чеками між фізичними особами не допускаються. 
Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги).

Розрахункові  чеки використовуються тільки для безготівкових  перерахувань з рахунка  чекодавця на рахунок  одержувача коштів і  не підлягають сплаті готівкою.

Розрахункові  чеки виготовляються на замовлення комерційного банку Банкнотно-монетним двором Національного банку на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог. Розрахункові чеки брошуруються в чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

Розрахункові  чеки, що використовуються фізичними особами  для здійснення одноразових  операцій, виготовляються як окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від чекових книжок.

Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. 

Для гарантованої оплати розрахункових чеків  чекодавець бронює кошти  на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками" відповідних балансових рахунків (далі — аналітичний рахунок "Розрахунки чеками") у банку-емітенті.

Для цього разом із заявою на видачу чекової  книжки чекодавець подає  до банку-емітента платіжне доручення для  перерахування коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками".

Чекову  книжку на ім'я чекодавця  банк-емітент видає  на суму, що не перевищує  залишку коштів на рахунку чекодавця.

Термін дії чекової книжки — один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного терміну, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Термін дії невикористаної чекової книжки може бути подовжено за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну позначку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яка засвідчується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Чекова  книжка може видаватися для розрахунків  з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками. Розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою, і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазначатися словами).

Не  дозволяється вносити  в розрахунковий  чек виправлення  та використовувати  замість підпису  факсиміле.

Розрахунковий чек із чекової  книжки пред'являється  до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписування розрахункового чека не враховується).

Розрахунковий чек приймається  чекодержателем до оплати безпосередньо від  чекодавця, на ім'я  якого оформлено  документи, що підтверджують  отримання ним  товарів (виконання  робіт, надання послуг).

Забороняється власникові передавати розрахунковий чек  або чекову книжку будь-якій іншій юридичній  або фізичній особі, а підписувати  незаповнені бланки розрахункового чека і проставляти  на них відбиток печатки.