Поняття торгової марки та умови надання правової охорони торгової марки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………..3

1. Поняття торгової марки та умови надання правової охорони торгової марки…………………………………………………………………………………….4

2. Характеристика свідоцтва на торговельну марку. Права і обов’язки власника свідоцтва……………………………………………………………………..9

3. Захист прав на торгівельну марку………………………………………..…12

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………..14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Поділення суспільного  поділу праці, глобалізація економіки та постіндустріальні перетворення розвинених країн підвищують роль і значення засобів індивідуалізації суб’єктів господарювання, а також виробленої ними продукції, виконаних робіт та наданих послуг, покликаних допомагати споживачам зробити свій вибір.

Торговельною  маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

На сьогодні практично немає єдиного уніфікованого  терміна, що використовується для ідентифікації  товарів і послуг. У сучасній економічній  літературі можна побачити такі поняття, як «товарний знак», «торговельний знак», «торговельна марка», «логотип», «бренд» та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття  торгової марки та умови надання  правової охорони.

Чинне цивільне законодавство України надає  правову охорону такому об'єкту інтелектуальної власності, як торговельна марка. Відповідні правові норми містяться у таких нормативно-правових актах: ЦК, Законі України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" тощо. Міжнародна спільнота розробила цілу низку міжнародних договорів з окресленого питання: Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (1891), Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (1957), Віденська угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів (1973), Договір про закони з товарних знаків (1994) тощо.

Торговельна марка  — це будь-яке позначення або  будь-яка комбінація позначень, які  придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляє (надає) одна особа, від  товарів (послуг), що виробляють (надають) іншими особи. Такими позначеннями можуть бути: слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Суб'єктами права  інтелектуальної власності на торговельну  марку є фізичні та юридичні особи. Можуть бути випадки належності інтелектуальної власності на торговельну марку одночасно кільком фізичним та/або юридичним особам.

Право інтелектуальної  власності на торговельну марку  засвідчується свідоцтвом. Відповідна заявка подається до патентного відомства  і має містити заяву, зображення торговельної марки та перелік товарів, робіт і послуг, для яких реєструється відповідний знак. На основі поданих документів приймається рішення, і протягом місяця з дня його прийняття заявник отримує свідоцтво.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Майновими правами інтелектуальної  власності на торговельну марку  є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної  власності на торговельну марку  належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано  в установленому законом порядку  добре відомою, якщо інше не встановлено  договором.

Майнові права інтелектуальної  власності на торговельну марку  є чинними протягом десяти років  з дати, наступної за датою подання  заявки на торговельну марку в  установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом. [4]

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну  марку припиняється в установленому  законом порядку достроково у  зв'язку з перетворенням торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом. Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку. Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення. Права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Будь-яка особа, яка  до дати подання заявки на торговельну  марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах  своєї діяльності добросовісно використала  торговельну марку в Україні  або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Суб'єкти права на торговельну  марку можуть проставляти попереджувальне  маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні. Суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки.

Право інтелектуальної  власності на торговельну марку  може бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання. У  разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.

Торговельна марка, право  на яку належить кільком особам, - це марка, що відрізняє товари і  послуги учасників об'єднання  підприємств (торговельна марка  об'єднання, спільна торговельна  марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом. Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кільком особам, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.

Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди  у великому розмірі караються  штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення. Ті ж самі дії вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У зв’язку з  викладеним для добре відомих  товарних знаків встановлено: “пільговий” режим правової охорони.

По-перше, як ми знаємо, у  країнах континентальної системи  права охорона товарним знакам надається на підставі їх реєстрації, а в деяких країнах англо-американської системи права ця охорона може надаватися на основі принципу першого використання товарного знака в господарському обороті. Однак у випадку визнання знака добре відомим на території певної держави він може отримати правову охорону, незважаючи на відсутність реєстрації чи на невикористання знака в цій державі.

По-друге, товарні знаки  підлягають правовій охороні на основі принципу територіальності, тобто виключно в межах кордонів держави, де було зареєстровано чи використано товарний знак. У випадку визнання товарного знака добре відомим у державі, де його не зареєстровано і де він раніше не використовувався, такий знак все одно отримує правову охорону в межах цієї держави. Разом з тим він може охоронятись і на території інших держав.  

По-третє, за загальним  правилом правова охорона надається  знакам тільки щодо конкретних товарів і послуг відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі – МКТП), якої дотримується більшість держав при реєстрації товарних знаків. Відомо, що факт реєстрації знака за окремими класами МКТП на ім’я одного суб’єкта, як правило, не є перешкодою для реєстрації використання тотожного знака іншими суб’єктами по відношенню до інших класів товарів і послуг. Проте добре відомим знакам правова охорона може надаватися і до класів товарів і послуг, за якими реєстрація товарного знака не здійснювалася. Надання такого правового статусу добре відомим товарним знакам виправдовується тим, що в такий спосіб можна ефективно захистити права власників цих знаків, а також інтереси споживачів, у яких добре відомий товарний знак асоціюється з високою якістю товарів і послуг. [3]

Правова охорона  добре відомих товарних знаків в  Україні протягом тривалого часу була проблемним питанням через відсутність у законодавстві прямих норм. Це заважало й міжнародному співробітництву міжнародному співробітництвуУкраїни у сфері охорони інтелектуальної власності. Захист добре відомих товарних знаків здійснювався на підставі міжнародних правових актів і документів, зокрема Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 вересня 1883 р. (далі – Паризька конвенція), Договору про закони з товарних знаків від 27 жовтня 1994 р., Спільних рекомендацій Асамблеї Паризького Союзу та Генеральної Асамблеї ВОІВ про положення стосовно охорони загальновідомих знаків, прийнятих у вересні 1999 р (далі – Спільні рекомендації ВОІВ). Але згодом ситуація змінилася. У зв’язку з імплементацією Україною Угоди про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (ТРІПС) від 15 квітня 1994 р. (далі – Угода ТРІПС) у травні 2003 р Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. № 3689-XII (далі – Закон) було доповнено ст. 25 “Охорона прав на добре відомий знак”.

 

2. Характеристика  свідоцтва на торговельну марку.  Права і обов’язки власника  свідоцтва.

Особа, що бажає  одержати свідоцтво, подає  до державного підприємства «Український інститут промислової  власності» заявку. Заявка подається  на один знак, складається українською мовою і має містити:

- заяву про реєстрацію знака;

- зображення позначення;

- перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

Свідоцтво надає його власнику виключне право  забороняти іншим особам використовувати  без його згоди:

- зареєстрований знак стосовно наведених товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок його використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати. [2]

Розділ IV. Стаття 16. Права, що випливають із свідоцтва:

1. Права, що  випливають із свідоцтва,  діють  від дати подання заявки. Строк  дії свідоцтва продовжується   за умови сплати відповідного  збору. (Пункт 1 статті 16 в редакції  Закону N 2188-III (2188-14 ) від 21.12.2000 )

 

2. Свідоцтво  надає його власнику  виключне  право користуватися  і розпоряджатися  знаком за  своїм розсудом.

Взаємовідносини при користуванні знаком, свідоцтво  на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності  такої угоди кожний власник свідоцтва  може користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом, але жоден  з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака  та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.

Використанням знака визнається застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг в господарський оборот.