Показники ліквідності

     Поряд з абсолютними показниками для  оцінювання ліквідності підприємства розраховують такі відносні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності (табл.2).

     Ці показники являють інтерес не лише для керівництва підприємства, а й для зовнішніх суб'єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної ліквідності являє інтерес для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності — для банків, коефіцієнт поточної ліквідності — для інвесторів.   

     Таблиця 2. Показники ліквідності підприємства  

 

 

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) визначається відношенням  коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів підприємства. На даному підприємстві його величина на початок року — 0,3 (5040 : 14 800), на кінець — 0,25 (5505 : 21 500). Його рівень показує, яку частину короткострокових зобов'язань може бути погашено за рахунок наявної готівки. Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відплив коштів за обсягом і термінами. Тому ніяких загальних нормативів і рекомендацій щодо рівня цього показника не існує. Доповнює загальну картину платоспроможності підприємства наявність чи відсутність у нього прострочених зобов'язань, їхня частота і тривалість.

     Коефіцієнт  швидкої (термінової) ліквідності —  відношення коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі  за якою очікуються протягом 12 місяців  після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань. У нашому прикладі на початок року величина цього коефіцієнта становить 0,87 (12 955 : 14 800), а на кінець — 0,81 (17 505 : 21 500). Зазвичай задовольняє співвідношення 0,7—1. Однак воно може виявитися недостатнім, якщо велику частку ліквідних засобів становить дебіторська заборгованість, частину якої важко вчасно стягнути. У таких випадках потрібне більше співвідношення. Якщо у складі оборотних активів значну частку займають кошти і їхні еквіваленти (цінні папери), то це співвідношення може бути меншим.

     Коефіцієнт  поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів) — відношення всієї  суми оборотних активів виключно із запасами за мінусом витрат майбутніх  періодів до загальної суми короткострокових зобов'язань. Він показує ступінь покриття оборотними активами оборотних пасивів.

     

     Перевищення оборотних активів над короткостроковими  фінансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації  збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Чим більша величина цього запасу, тим більша впевненість кредиторів, що борги буде погашено. Зазвичай задовольняє коефіцієнт >2. У нашому прикладі величина його на початок року становить: 1,86 (27 500 : 14 800), на кінець — 1,73 (37 300 : 21 500), тобто намітилася тенденція до зниження його рівня.

     Однак обґрунтувати єдиний норматив цього  показника для всіх галузей практично  неможливо, тому що його рівень залежить від сфери діяльності, структури і якості активів, тривалості операційного циклу, швидкості погашення кредиторської заборгованості тощо.

     У Республіці Білорусь, приміром, установлений мінімальний його рівень: для промислових підприємств — 1,7, для сільськогосподарських підприємств — 1,5, для будівельних організацій — 1,2, для транспорту — 1,3, для торгівлі — 1,0 і т. ін.

     Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності може статися у зв'язку зі збільшенням або зменшенням суми за кожною статтею поточних активів і поточних пасивів. В умовах інфляційного середовища, щоб уникнути спотворювального впливу інфляції при визначенні впливу факторів на зміну коефіцієнта ліквідності слід брати в розрахунок не абсолютний приріст поточних активів і пасивів, а зміну їхньої частки в загальній валюті балансу (рис. 2).

     

     Рис. 2. Структурно-логічна модель факторного аналізу коефіцієнта поточної ліквідності   

     У першу чергу необхідно визначити, як змінився коефіцієнт ліквідності за рахунок факторів першого порядку:

     

     Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності загальна:

     1,73 - 1,86 = -0,13,

     у тому числі за рахунок зміни питомої ваги:

     оборотних активів                                 2,03 - 1,86 = +0,17

     поточних  зобов'язань                            1,73 - 2,03 = -0,30  

     Потім способом пропорційного поділу ці прирости можна розкласти за факторами другого порядку. Для цього частку кожної статті оборотних активів у загальній зміні їхньої суми слід помножити на приріст коефіцієнта поточної ліквідності за рахунок цього фактора. Аналогічно розраховується вплив факторів другого порядку на зміну величини коефіцієнта ліквідності й за поточними пасивами. Результати розрахунків подано в табл. 3.

     Таблиця 3. Розрахунок впливу факторів другого порядку на зміну величини коефіцієнта поточної ліквідності

     

     Розглядаючи показники ліквідності, слід мати на увазі, що величина їх досить умовна, оскільки ліквідність активів і терміновість зобов'язань за бухгалтерським балансом можна визначити доволі приблизно. Так, ліквідність запасів залежить від їхньої оборотності, частки дефіцитних, залежаних матеріалів і готової  продукції. Ліквідність дебіторської заборгованості також залежить від  швидкості її оборотності, частки прострочених і нереальних для стягнення платежів. Збільшення частки неліквідних запасів, простроченої дебіторської заборгованості, прострочених векселів і т. ін. свідчить про погіршення ліквідності активів. З цих причин підприємство може мати високе значення коефіцієнта ліквідності, а насправді бути неплатоспроможним. Тому радикального підвищення точності оцінки ліквідності досягають у ході внутрішнього аналізу на основі даних аналітичного бухгалтерського обліку.

     У ході внутрішнього аналізу можна  визначити не лише міру погодженості обсягів оборотних активів з обсягами платіжних зобов'язань, а й швидкість трансформації оборотних активів у готівку, і реальні терміни погашення кредиторської заборгованості.

     Середня кумулятивна швидкістьдозрівання всіх поточних зобов'язань до погашення визначається в такий спосіб:

     

     а середня сума дозрівання всіх поточних зобов'язань до погашення

     

     де ti — термін до погашення і-го виду кредиторської заборгованості, дні;

     КЗІ— сума і-го виду короткострокових зобов'язань.

     Приміром, заборгованість у сумі 2700 тис. грн. підприємству варто погасити через 90 днів, 1500 тис. грн. – через 30 днів, 800 тис. грн. — через двадцять днів, 600 тис. грн. — через десять днів і 200 тис. грн. — через п'ять днів. Середня швидкість і сума дозрівання цих боргів становитимуть.

     

     Аналогічним чином визначаються середньозважена  швидкість і сума конвертованості  оборотних активів у готівку, якщо абсолютно ліквідні активи (кошти) прийняти за одиницю:

     

     де ti— термін до трансформації і-го виду оборотних активів у готівку, дні;

     1/t1 — коефіцієнт (ступінь) ліквідності активу, значення якого зменшується в міру зниження здатності активу перетворюватися в готівку;

     ОАі — величина і-го виду оборотних активів.

     Приклад   

 

 

     Середня швидкість трансформації оборотних  активів у гроші становить  відповідно 74,8 дня, а середня сума — 235 тис. грн.

     Співвідношення цих показників дозволить більш реально оцінювати здатність підприємства відповідати за своїми фінансовими зобов'язаннями.

     Разом з тим слід мати на увазі, що показники  ліквідності відбивають тільки статичну картину фінансової стабільності підприємства. Якщо орієнтуватися тільки на них, то можна не помітити загрози технічної неплатоспроможності підприємства, що є основною причиною банкрутства суб'єктів господарювання.

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Оцінювання платоспроможності  підприємства

     Для оперативного внутрішнього аналізу  поточної платоспроможності, щоденного  контролю за надходженням засобів від продажу продукції, погашення дебіторської заборгованості й інших надходжень коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками, банками й іншими кредиторами складається платіжний календар, у якому, з одного боку, підраховуються наявні й очікувані платіжні засоби, а з іншого боку — платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів, 1 міс).

     Оперативний платіжний календар складається  на основі даних про відвантаження  і реалізацію продукції, про закупівлі засобів виробництва, документів про розрахунки з оплати праці, на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та інших (табл. 4).

     Для визначення поточної платоспроможності  необхідно платіжні засоби на відповідну дату порівняти з платіжними зобов’язаннями на цю саму дату. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде становити одиницю або трохи більше. У цьому прикладі він становить 1,1.

     Платіжний календар забезпечує щоденний контроль за надходженням і витратою коштів, дозволяє синхронізувати позитивні  й негативні грошові потоки, визначити  пріоритетність платежів за ступенем їхнього впливу на фінансові результати. Таким чином, він є важливим інструментом оперативного управління поточною платоспроможністю підприємства.

      

     Таблиця 4. Оперативний платіжний календар на 10.01