Операції банків з кредитування населення

    а) погіршення  економічної кон'юнктури, що враховує  макроекономічні проблеми: спад, криза  виробництва, інфляція, криза неплатежів, які ускладнюють, а іноді й роблять неможливим отримання доходів фізичною особою;

    б) зміну законодавства  країни і т.д.;

    в) форс-мажорні  обставини природного характеру.

    За результатами  оцінки фінансового стану позичальник  зараховується до відповідного класу. Також не враховується рівень погашення позичальником кредитної заборгованості.

    Керуючись даними  двома критеріями, банк класифікує  кредитний портфель на групи  кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики (табл.1.3).

                                                                   Таблиця 1.3

Класифікація кредитного портфеля банку за ступенем ризику і визначення категорії кредитної  операції [29, с.56]

    Фінансовий стан  позичальника (клас) Обслуговування  боргу позичальником (група)

Добре Слабке Незадовільний

    А Стандартна  Під контролем субстандартна

    Б Під контролем субстандартна субстандартна

    В субстандартна  субстандартна Сумнівна

    Г Сумнівна  Сумнівна Безнадійна

    Д Сумнівна  Безнадійна Безнадійна

 

    З метою захисту  своїх інтересів, зменшення рівнів  кредитних ризиків в процесі активної діяльності комерційний банк керується як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими інструктивним документам, так і власними критеріями оцінки ймовірно ризиків, методами та заходами щодо їх зниження, які відображаються в кредитній політиці банків.

    Найпростішим  методом захисту від ризику  неповернення кредитів є елементарне  нівелювання ризику, якого може  слідувати банк, надаючи позики  надійним і перевіреним позичальникам. Але повністю уникнути ризику в кредитній справі, виключити ймовірне поява втрат практично неможливо. Головною метою виступає мінімізація ризику, банк не повинен ігнорувати ринок кредитних вкладень з відносно високим ступенем ризику, раціонально і виважено оперуючи капіталом в даному секторі активної діяльності. Це дозволить банку не звужувати сферу своєї діяльності і бути гідним конкурентом в системі фінансових посередників.

    Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум  граничної заборгованості по  позикам конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом визначення лімітів надання позик, які уособлюють граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати в банку.

    З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [29, с.87]:

    - Норматив максимального  розміру кредитного ризику на  одного контрагента (Н7) - не більше 25%;

    - Норматив великих  кредитних ризиків (Н8) - не повинен  перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку;

    - Норматив максимального  розміру кредитів, гарантій та  поручительств, наданих одному  інсайдеру (Н9) - не повинен перевищувати 5 відсотків.

    - Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - не повинен перевищувати 30 відсотків.

    По застосуванню  способу лімітування кредитів шляхом встановлення максимальних значень показників з надання позик випливає інший метод захисту від ризику при кредитуванні, а саме диверсифікації кредитних вкладень. Цей спосіб захисту передбачає розподіл і розміщення наданих грошових коштів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами). Чим більші кількості позичальників буде переданий у тимчасове користування позичковий капітал конкретного банку, тим, за інших рівних умов, менше буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства відразу всіх клієнтів значно нижче від достовірності банкрутства одного або декількох позичальників, в яких зосереджена значна частка кредитних коштів, і тим меншою мірою банк буде залежний від можливості або бажання окремого позичальника повернути кредит. Також з цією метою банк може застосовувати спосіб зменшення розмірів наданих позик в тому випадку, якщо він не має повної впевненості в достатній кредитоспроможності потенційного позичальника.

    Зі свого боку банки в процесі кредитування та контролю погашення кредитів формують, грунтуючись на проведеній попередньої та поточної класифікації по групах ризикованості кредитів, страховий резерв на відшкодування можливих втрат за наданими позиками. Даний резерв формується тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості по основному боргу і, окремо, за відсотками і комісіями по всіх наданих позиках, у тому числі за врахованими векселями та міжбанківськими позиками, операціями фінансового лізингу. Розмір резерву визначається загальною сумою всіх позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на відповідний кожній групі кредитів коефіцієнт ризику.

    Нормативними  документами класифіковано наступні  абсолютні величини розміру ризику (табл.1.4)

                                                               Таблиця 1.4

                Абсолютні величини розміру ризику

Категорія кредитної операції

Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) Коефіцієнт резервування за кредитними операціями в іноземній  валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки

"Стандартна" 1% 2%

"Під контролем" 5% 7%

"Субстандартна" 20% 25%

"Сумнівна" 60% 60%

"Безнадійна" 100% 100%

                 Розрахунковий резерв дорівнює сумі добутків «чиста заборгованість, на яку нараховується резерв * коефіцієнт ризику» всіх груп кредитів. Банк формує страховий резерв з двох складових: резерву загального та резерву спеціального. Загальний резерв створюється шляхом відрахувань на стандартні позики, спеціальний - на решту позики за рахунок валових витрат банку (до 40% суми сукупної заборгованості за кредитами) та, при необхідності, відрахувань з прибутку. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом, або виникла в результаті неможливості погасити кредит у зв'язку з дією непереборної сили (форс-мажору), списується зі спеціального резерву. Звичайно, кошти резерву використовуються тільки в тому випадку, коли банк упевниться, що кредити ніколи не будуть погашені, і віднесе їх у збитки (погашення безнадійної позики не відбулося протягом трьох років).

    Але найголовніше  методом захисту від кредитних  ризиків, визначення необхідного  обсягу позики та можливих  шляхів повернення заборгованості  банку є аналіз і оцінка  кредитоспроможності клієнта, його  фінансового стану, прогнозування  ризику неповернення кредиту.

    Якщо в процесі  оцінки кредитоспроможності клієнта  банк прийшов до позитивного  висновку про привабливість кредитної  угоди, то наступним елементом  визначення рівня кредитного ризику даної справи встають залучення достатнього забезпечення кредиту, оскільки будь-які прогнозні розрахунки, навіть найоптимістичніші, не здатні передбачити всіх можливих ускладнень з поверненням позики та відсотків під час його використання [35, с.353-360].

    Сутність даного  методу захисту від кредитних  ризиків полягає в тому, що  позичальник апріорно гарантує відшкодування суми кредиту і відсотків за ним. До таких гарантій відносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передача права власності, гарантії і поручительства, страхування.

    Наведені форми  забезпечення повернення кредиту  оформляються спеціальними документами,  які мають юридичну силу і  закріплюють за кредиторами певне  джерело для погашення позики  у разі відсутності коштів у позичальника при настанні строку виконання зобов'язань.

    Ще одним методом  захисту банків від кредитних ризиків у своїй діяльності і однією з можливих форм забезпечення надаваних позик є така галузь, як страхування окремих випадків, достовірних у взаєминах між кредитором і позичальником. Даний спосіб широко застосовується практично у всьому світі. Страхування операцій і дій, пов'язаних з наданням кредитів, передбачає повне передання відповідальності і ризику організації, яка страхує кредит. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.