Національна валютна система України

   Види єврооблігацій:

   Емісії єврооблігацій із фіксованою ставкою:

   стандартні облігації;

   облігації, що конвертуються в акції;

   облігації з варантом чи сертифікатом на підписку;

   багатовалютні облігації;

   Емісії єврооблігацій з плаваючою ставкою:

   облігації мінімакс;

   облігації FLIP-FLOP;

   облігації з регулюючими ставками;

   облігації з фіксованою верхньою межею;

   облігації з валютним опціоном;

   Інші види облігацій міжнародних ринків:

   облігації з нульовим купоном;

   облігації, гарантовані іпотекою.

   Організація випуску єврооблігацій.

   Перший етап. Звернення позичальника до банку, обраного керівником консорціуму чи керівним менеджером.

   Другий етап. Створення гарантійного консорціуму.

   Третій етап. Створення синдикату з розміщення.

   Четвертий етап. Визначення витрат за емісією.

   Звичайно витрати за емісією еврооблігацій на міжнародному ринку значно нижчі за вартість випуску схожих за основними параметрами облігацій на національному ринку.

   Базові характеристики європейських боргових ринків у цілому подібні. Облігації на цих ринка випускаються місцевими чи муніципальними органами влади, національними корпораціями, а також нерезидентами.

Єврооблігації в «євро»

   З 1999 р. почалось проведення валютних операцій у євро та випуск єврооблігацій з номіналом у новій валюті. У зв’язку з цим ризик обміну валюти значно скоротився та далі зменшуватиметься з розширенням зони євро та входженням до її складу нових країн. Необхідність проведення єдиної економічної політики європейських урядів, пов’язана з бажанням стабілізувати курс євро, приведе до зменшення інфляційного ризику та ризику зміни економічних і правових умов гри на ринку. Одночасно зі зниженням ризиків розпочнеться й постійне зниження процентної ставки за єврооблігаціями.

   Ціна євронот, що випускаються переважно країнами з високорозвиненою ринковою економікою, визначається на базі рейтингу позичальника, що присвоюється міжнародними рейтинговими агенціями. Зі створенням Європейського валютного союзу рейтингові агенції переглянуть систему рейтингів європейських країн у напрямі до їхнього зближення. Отже, прибутковість за їхніми єврооблігаціями буде також приблизно на одному рівні. Це приведе до пошуку інвесторами нових високоприбуткових інструментів, хоча ринок євроборгу буде ще довго приваблювати емітентів своєю стабільністю.

   1998 рік уже можна назвати роком облігацій, деномінованих у європейській валютній одиниці.

Зміни на фінансових ринках вплинуть у першу чергу на організаційну  інфраструктуру та учасників ринку. Серйозні перестановки пройдуть серед  європейських бірж. Буде створено нові ринки, а діючі втягнуться в новий  виток гострої конкуренції.

   Створення ЄВС підвищить конкуренцію серед банків та небан­ківських установ. За прогнозами західних експертів, у певних країнах дозвіл створювати фонди, які інвестують свої кошти в інструменти фондового ринку, порушить банківську монополію операцій на грошових ринках. У будь-якому разі банки втратять прибутки від операцій на ринку Forex.

   Зі створенням ЄВС кожна емісія державних облігацій країн-учасниць буде здійснюватись у євро. Разом з тим європейські фінансові ринки збережуть деякі специфічні риси, пов’язані з різницею їхніх податкових систем, а також відсутністю єдиного позичальника (яким у США є Міністерство фінансів). Різниця в прибутковості буде відображати, як ринок оцінює ризик невиконання зобов’язань. Зросте значимість європейських валют у міжнародних портфелях цінних паперів: їхня частка за останні 15 років майже подвоїлась і досягла 40 %. Зростання попиту на євроактиви буде супроводжуватися збільшенням їхньої пропозиції.

   Ринок єврокомерційних паперів (ЕСР).

   Це ринок номінованих у доларах США комерційних паперів, випущених за межами США через європейську дистриб’ю­торську мережу. Інституціональна структура така ж, як і в євро-

облігаційного ринку: інвесторами  є великі корпорації, банки, інвестиційні компанії.

   Основні риси ринку ЕСР:

   Строки погашення від 2 до 365 днів, звичайно 180 днів, що значно більше, ніж на американському ринку (30—90 днів).

   Проценти з ЕСР розраховуються на базі 30/360 (у США за основу береться реальна кількість днів у місяці).

   ЕСР торгується на базі спот; розрахунки проводяться через Euroclear чи Cedel на другий робочий день після дати операції.

   ЕСР торгується більш активно порівняно з американським ринком, де комерційні папери, внаслідок їхніх коротких строків, звичайно тримаються інвесторами до закінчення цих строків.

   Ринок євронот

   Євроноти випускаються позичальником за спеціально складеним графіком. Банки та брокерські компанії створюють об’єд­нання розміщення для реалізації нот серед різних інвесторів за встановленою ставкою. Розміщення проходить через систему бан­ківських торгів. Величина процентної ставки залежить від того, наскільки легко євроноти можуть бути розміщені.

   Комісійні сплачуються за управління, за підтвердження — два рази на рік з невиплаченої частини кредиту; за використання — часто сплачуються лише починаючи з визначеного процента від суми кредиту.

   Інструмент ринку — кредитні програми підтримки емісії євронот. Євроноти дуже схожі за своїми характеристиками з комер­ційними паперами. Відмінність лише в тому, що вони гарантуються інвестиційним банком або ж групою банків, які самі їх викуповують чи подовжують кредитну лінію позичальнику. Існує ціла низка видів євронотних програм: НИФ (NOTE

ISSUANCE FACILITY, NIF), РУФ (REVOLVING UNDERWRI­TING FACILITY, RUF), СНИФ (SHORT—TERM NIF, SNIF) тощо.

   Ринок деривативів (похідних цінних паперів).

   Інструменти ринку:

   облігації, забезпечені коштами на кредитних картах;

   облігації, забезпечені закладними;

   вторинні кредитні й облігаційні зобов’язання.

   Фактори, що визначили активне зростання ринку похідних цінних паперів:

   зростання споживчих кредитів у Північній Америці;

   уведення євро;

   масове знімання коштів з ощадних вкладів.

   Імпульс для сучасного підйому сектору іпотечних облігацій було отримано з Австралії, коли в 1997 р. на євроринку було випущено дві великі європозики (1,7 млрд доларів), забезпечені австралійськими закладними. Після цього європейські банки почали сек’юритизацію іпотечних кредитів. При цьому фондування не було головною ціллю: ставки більшості європейських іпотек були вищими від банківських.

   У секторі вторинних зобов’язань банки намагалися зменшити вплив ринкових ризиків, а також уникнути високих норм резервування за рахунок виходу за баланс відповідних активів.