Контрольная работа по "Бюджетному менеджменту"

Стаття  визначає органи виконавчої влади, які  забезпечують організацію виконання  Державного бюджету України. Виконання  Державного бюджету – це відносини, які регулюються Бюджетним кодексом України (ст. 1 Кодексу), включаючи внесення змін до Закону про Державний бюджет (рішення про місцевий бюджет) в  межах бюджетного періоду (п. 1 ст. 3 Кодексу). Кабінет Міністрів України забезпечує та відповідає за виконання Державного бюджету України ( п. 6 ст. 116 Конституції  та ст. 21 Закону України «Про Кабінет  Міністрів України» від 26.05.2008 р.). Діяльність центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики з виконання  Державного бюджету спрямовується, координується та контролюється  Кабінетом Міністрів України.

Головним  органом виконавчої влади, що здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, та таким, що координує діяльність учасників  бюджетного процесу з питань виконання  бюджету, визначено Міністерство фінансів України (ст. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів №1837 від 27 грудня 2006 р.). Відповідно до Бюджетного кодексу, інших нормативних актів у  сфері бюджетних відносин та Положення  про Міністерство фінансів основними  завданнями Міністерства фінансів з  виконання державного бюджету є:

— організація  роботи, пов'язаної із виконанням Державного бюджету України, координація в  межах своїх повноважень діяльності учасників бюджетного процесу;

— підготовка пропозицій щодо внесення змін до Державного бюджету України, здійснення заходів  з підвищення ефективності управління державними фінансами;

— здійснення в межах своїх повноважень  контролю за дотриманням бюджетного законодавства на цій стадії бюджетного процесу.

Міністерство  фінансів України відповідно до покладених на нього завдань і повноважень  має право:

— одержувати в установленому порядку від  головних розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, органів місцевого  самоврядування інформацію, документи  і матеріали, необхідні для аналізу  виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи держави;

— одержувати від центральних і місцевих органів  виконавчої влади, підприємств, установ  і організацій усіх форм власності  дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим використанням  бюджетних коштів.

Міністерство  фінансів у межах своїх повноважень  на основі виконання актів законодавства  видає накази, організовує і контролює  їх виконання.

Мінфін  під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з  іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, підприємствами, установами та організаціями, а також  з відповідними органами іноземних  держав. Так, координація діяльності учасників бюджетного процесу з  питань виконання бюджету досягається  за рахунок передбаченого ст. 1, 2 Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» №676/2005 від 20.04.2005 р. організаційного підпорядкування  Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Державного казначейства, Головного контрольно-ревізійного  управління Міністерству фінансів України  і здійснюється шляхом:

— формування державної політики у відповідних  сферах та здійснення контролю за її реалізацією  зазначеними центральними органами виконавчої влади;

— внесення на розгляд Кабінету Міністрів України  розроблених цими органами проектів нормативно-правових актів та погодження проектів нормативно-правових актів  зазначених центральних органів  виконавчої влади;

— визначення порядку обміну інформацією між  Міністерством фінансів України  та цими органами (наприклад, Наказ  Міністерства фінансів від 29 червня 2005 р. «Про затвердження Формату та Регламенту обміну інформацією між Міністерством фінансів України та Державним казначейством України у новій редакції»);

— затвердження структури цих органів. В контексті  змісту координуючої функції Міністерства фінансів може також розглядатися надання  Міністру фінансів права вносити  в установленому порядку Кабінетові Міністрів України подання про  призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників  керівників урядових органів державного управління, що діють у складі Мінфіну  відповідно до п. 29 ст. 8 Положення про  Міністерство фінансів України №1837 від 27 грудня 2006 р.

Організаційне підпорядкування Головного контрольно-ревізійного  управління України Міністерству фінансів України також регламентується  п.1 ст. 4 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. та ст. 4 Положення про  Головне контрольно-ревізійне управління України, затверджене Указом Президента України від 28 листопада 2000 р., відповідно до яких Головне контрольно-ревізійне  управління України є центральним  органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується  Кабінетом Міністрів України  через Міністра фінансів України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 (38) Назвіть і охарактеризуйте принципи бюджетного фінансування

 

Згідно  з Бюджетним кодексом України (стаття 7. «Принципи бюджетної системи України» бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

1) принцип  єдності бюджетної системи України  - єдність бюджетної системи України  забезпечується єдиною правовою  базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних  відносин, єдиною бюджетною класифікацією,  єдністю порядку виконання бюджетів  та ведення бухгалтерського обліку  і звітності;

2) принцип  збалансованості - повноваження  на здійснення витрат бюджету  мають відповідати обсягу надходжень  бюджету на відповідний бюджетний  період;

3) принцип  самостійності - Державний бюджет  України та місцеві бюджети  є самостійними. Держава коштами  державного бюджету не несе  відповідальності за бюджетні  зобов’язання органів влади Автономної  Республіки Крим та органів  місцевого самоврядування. Органи  влади Автономної Республіки  Крим та органи місцевого самоврядування  коштами відповідних місцевих  бюджетів не несуть відповідальності  за бюджетні зобов’язання одне  одного, а також за бюджетні  зобов’язання держави. Самостійність  бюджетів забезпечується закріпленням  за ними відповідних джерел  доходів бюджету, правом відповідних  органів державної влади, органів  влади Автономної Республіки  Крим та органів місцевого  самоврядування визначати напрями  використання бюджетних коштів  відповідно до законодавства  України, правом Верховної Ради  Автономної Республіки Крим та  відповідних місцевих рад самостійно  і незалежно одне від одного  розглядати та затверджувати  відповідні місцеві бюджети;

4) принцип  повноти - до складу бюджетів  підлягають включенню всі надходження  бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до  нормативно-правових актів органів  державної влади, органів влади  Автономної Республіки Крим, органів  місцевого самоврядування;

5) принцип  обґрунтованості - бюджет формується  на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип  ефективності та результативності - при складанні та виконанні  бюджетів усі учасники бюджетного  процесу мають прагнути досягнення  цілей, запланованих на основі  національної системи цінностей  і завдань інноваційного розвитку  економіки, шляхом забезпечення  якісного надання послуг, гарантованих  державою, Автономною Республікою  Крим, місцевим самоврядуванням  (далі – гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу  бюджетних коштів та досягнення  максимального результату при  використанні визначеного бюджетом  обсягу коштів;

7) принцип  субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип  цільового використання бюджетних  коштів - бюджетні кошти використовуються  тільки на цілі, визначені бюджетними  призначеннями та бюджетними  асигнуваннями;

9) принцип  справедливості і неупередженості  - бюджетна система України будується  на засадах справедливого і  неупередженого розподілу суспільного  багатства між громадянами і  територіальними громадами;

10) принцип  публічності та прозорості - інформування  громадськості з питань складання,  розгляду, затвердження, виконання  державного бюджету та місцевих  бюджетів, а також контролю за  виконанням державного бюджету  та місцевих бюджетів.

 

 

 

 

 

 

1.5 (2) Охарактеризуйте методи бюджетного регулювання.

 

Вибір методів  бюджетного регулювання залежить від  того, яким чином розмежовані доходи між рівнями бюджетної системи  у відповідності із поділом повноважень  між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням. У бюджетній  практиці України використовуються такі методи бюджетного регулювання:

- метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету;

- надання фінансової допомоги бюджетам у визначеній сумі (бюджетні трансферти);

Метод відсоткових  відрахувань передбачає надходження  в місцеві бюджети частини  загальнодержавних податків і доходів, що справляються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в відсотковому відношенні (повний чи частковий), загальнодержавні доходи (податки, збори) можна розділити на закріплені і регульовані.

Закріплені  доходи - це доходи, які цілком у певній частині закріплюються за певним бюджетом. Перелік закріплених доходів  місцевих бюджетів України визначається законодавством.

Регульовані доходи - це доходи, які на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві орган влади. Перелік регульованих доходів уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. Практика бюджетного регулювання свідчить про переваги методу відсоткових відрахувань, які полягають ось у чому:

- збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосуванням гнучких доходних джерел, тобто здійснюється ефективно;

- досягається  зацікавленість місцевих фінансових  органів у повній мобілізації  не тільки власних доходних  джерел, але і загальнодержавних податків, оскільки певну частку можна одержати лише за умови їх повного надходження;

- місцеві  фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

Ефективність  методу відсоткових відрахувань  пояснюється тим, що в якості регульованих доходів використовуються такі доходи, що характеризуються рівномірністю надходження в часі та по території країни, а також достатньо великими розмірами надходжень і захищеністю від дії економічних та інших факторів, які змогли б спричинити коливання в обсягах надходжень.

Цим вимогам  відповідають такі загальнодержавні податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань  можуть використовуватися такі нормативи  відрахувань:

- єдині  для місцевих бюджетів усіх  адміністративно-територіальних одиниць;

- групові,  тобто єдині в межах певних  груп місцевих бюджетів (залежно  від рівня податкового потенціалу  і бюджетної забезпеченості на одного жителя);

- індивідуальні  - окремі для кожної адміністративно-територіальної одиниці.

У практиці бюджетного регулювання України за роки незалежності застосовувалися всі види нормативів відрахувань від загальнодержавних податків. Так, у 1991-1997 pp. використовувались єдині нормативи відрахувань за всіма регулюючими податками. У 1998 р. була зроблена спроба розподілу податків: за державним бюджетом закріплювалися непрямі, а за місцевими бюджетами - прямі податки. У 1999 р. відбулося повернення до групових нормативів відрахувань. У даний час перевага віддана єдиним нормативам, що відповідає ринковим засадам господарювання.

Міжбюджетні трансферти відносяться до методів бюджетного регулювання, які в сучасних умовах займають важливе Mi-cue в процесі бюджетного регулювання. 3 набранням чинності Бюджетного кодексу України вони стають одним з основних методів бюджетного регулювання, що відповідає досвіду зарубіжних країн. Останніми роками спостерігається стійка тенденція зростання ролі бюджетних трансфертів. їх частка в сукупних доходах місцевих бюджетів постійно зростає.

Бюджетний кодекс визначає міжбюджетні трансферти як кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету в інший. Діючим законодавством передбачено використання таких видів міжбюджетних трансфертів: