Функції Європейського Центрального Банку

Зміст: 
 

Вступ

1. Структура та функції Європейського Центрального Банку
2. Забезпечення стабільності інфляції  та емісія банкнот євро в сучасних умовах

Висновки

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Актуальність  досліджуваної теми.

      Процеси економічної інтеграції, які відбуваються в Західній Європі протягом останнього півстоліття, вийшли на якісно новий  етап свого розвитку, коли був створений  Європейський економічний і валютний союз, покликаний завершити формування Спільного економічного простору і замінити окремі національні валюти на єдину валюту - євро, яка нині є платіжним засобом у 16 країнах Європейського Союзу.

      Створення валютного союзу і введення євро тісним чином пов'язані зі здійсненням  грошово-кредитного регулювання. Європейський центральний банк (ЄЦБ) був створений для того, щоб здійснювати єдину монетарну політику зони євро, яка стала ядром фінансової та економічної системи Європейського союзу, а також забезпечувати учасників ринку ліквідними коштами, регулювати ринок капіталу і визначати вимоги, які пред'являються до його учасників.

Мета  і завдання дослідження.

      Мета  дослідження полягає у виявленні  основних функцій Європейського  Центрального Банку, а також окрема їх значимість в сучасних умовах.

      Поставлена  мета передбачає вирішення таких завдань:

1. Систематизувати теоретичні складові, що лежать в основі  Європейського центрального банку.
2. Виявити основні функції та структуру Європейського Центрального Банку.
3. Виявити динаміку темпів інфляції, а також показати важливість ролі основних функцій Європейського Центрального Банку.

      Об'єктом дослідження є функції Європейського центрального банку в загальній системі процесу міжнародної економічної інтеграції Європейського Союзу. Предмет дослідження - комплекс наукових проблем, пов'язаних з реалізацією функцій Європейського центрального банку в умовах функціонування економічного і валютного союзу країн зони євро. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Структура та функції  Європейського Центрального  Банку 

     Європейський  центральний банк (ЄЦБ)— головний елемент Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), який почав свою активну діяльність в 1999 р. з переходом більшої частини держав Європейського Союзу до єдиної валюти євро і як юридична особа виконує основні функції, радить національним державам та наддержавним органам щодо господарчої оцінки ухвали законів та інших правових норм Європейського Союзу, а також висловлює свою думку щодо грошової, цінової політики відповідним органам.

     Діяльність  ЄЦБ ґрунтується на засаді незалежних від національних держав та наддержавних органів ухвал, що передбачає передусім брак примусу в покриванні їхніх внутрішніх і зовнішніх боргів.

     Європейський  центральний банк стоїть на чолі Європейської системи центральних банків, яка  включає всі 16 центральних банків країн ЄС. 
Центральні банки держав, що не входять в зону євро, є учасниками Європейської системи центральних банків з особливим статусом: вони не мають права впливати на рішення, які дійсні тільки для зони євро. 
 Євросистема - це центральні банки країн, що увійшли до зони євро, і ЄЦБ. Європейська система центральних банків управляється трьома органами:

     1) Рада керуючих - є основним органом,  який приймає рішення в ЄЦБ,  включає в себе членів Правління  ЄЦБ і керуючих центральних  банків 16 країн зони євро;

     2) Правління Європейської системи центральних банків - обирається на восьмирічний термін без права переобрання. Його члени незалежні. Складається з:

• Президента — очолює правління ЄЦБ, на сьогодні ним є Жан-Клод Тріше;
• Віце-президента — підпорядковується президенту ЄЦБ;
• Чотирьох інших членів;

      3) Загальний рада - поряд з президентом  і віце-президентом включає керуючих  усіх центральних банків країн  ЄС.

      Статутний капітал ЄЦБ визначається в 5 млрд євро. Частка центральних банків у  ньому розраховується виходячи з  частки країн у ВВП і населення ЄС. 
Європейському центральному банку належить ключова роль у здійсненні кредитно-грошової політики в рамках Європейської валютної системи. Його основне завдання полягає в уніфікації вимог, що пред'являються до фінансових інструментів та інститутів в зоні євро, а також у методах проведення центральними банками кредитно-грошової політики.

     ЄЦБ та національні центральні банки  можуть:

• встановлювати стосунки з центральними банками та  фінансовими установами інших країн, а коли доцільно, з  міжнародними організаціями;
• набувати та продавати негайно чи форвардно всі типи  валютних активів та банківських металів; термін "валютні активи"  охоплює  цінні  папери та всі інші активи, у будь-якій формі  володіння, у валюті будь-якої країни чи одиницях розрахунку;
• володіти та керувати активами;
• провадити банківські операції  всіх  типів  у  стосунках  з третіми країнами та міжнародними організаціями, зокрема позикові та кредитні операції.

     Окрім операцій, що постають із їхніх завдань, ЄЦБ та національні  центральні банки можуть здійснювати операції заради адміністративних цілей чи свого персоналу. Варто відмітити, що центральні банки повинні бути незалежними щоб забезпечити стабільність цін.

     Важливо зазначити основні функції ЄЦБ :

• Європейський Центральний Банк покликаний запровадити та керувати єдиною валютою: проводити операції обміну валют та забезпечити безперебійність  платіжної системи.
• ЄЦБ несе відповідальність за вироблення та втілення економічної та монетарної політики ЄС.
• Одне з найголовніших завдань ЄЦБ – зберегти цінову стабільність в зоні євро, таким чином забезпечити купівельну спроможність євро. Це означає строго утримувати рівень інфляції: ЄЦБ прагне забезпечити щорічне зростання споживацьких цін менше, ніж на 2%.
• Утримання і управління офіційними обмінними резервами країн зони євро;
• Емісія банкнот євро;
• Встановлення основних процентних ставок.

      Отже, можна зробити висновок, що роль Європейського Центрального Банку  є досить значною, адже основною його метою є втілення в життя головних його функцій, а саме визначення та здійснення грошово-кредитної політики в зоні євро; проведення операцій з іноземною валютою; регулювання показників інфляції, особливо під час криз; проведення і керування офіційних валютних резервів країн зони євро (управління портфелем); сприяння безперебійної роботи платіжних систем. що є наслідком стабільності як країн Єврозони так і загалом країн ЄС. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Забезпечення стабільності  інфляції та емісія  банкнот євро в  сучасних умовах 

      Основною метою  грошово-кредитної політики ЄЦБ є підтримка цінової стабільності. ЄЦБ спрямована на темпи інфляції нижче, але близько до 2% у середньостроковій перспективі.

      Європейський  центральний банк (ЄЦБ) продовжує, на даний момент,  забезпечувати  стабільність цін у єврозоні  з урахуванням прогнозних орієнтирів щодо інфляції. Президент ЄЦБ вважає, що нещодавня криза в Європі є результатом необґрунтованої кредитно-грошової політики в деяких країнах регіону, неадекватної макроекономічної політики та моніторингу цієї політики всіма державами - членами європейського економічного і валютного союзу.

      "Ось  чому ми закликаємо до дуже  амбітної реформи управління  в зоні євро - реформи, яка зачепить  причини ситуації, що склалася, і  зробить неможливим її повторення", - сказав він. 

      За  словами Тріше, вирішення поточних проблем полягає у забезпеченні в майбутньому "правильного" контролю за фінансовою та макроекономічною політикою за допомогою "набагато ефективнішої системи спостереження". Він зазначив, що хороша новина полягає в тому, що "всі зусилля щодо зміцнення економічної складової союзу будуть підтримуватися кредитно-грошовою політикою, що допоможе забезпечити цінову стабільність".

      Інфляція відноситься  до загального зростанням цін на споживчі товари і вимірюється за допомогою  індексу, який був узгоджений у всіх державах-членах ЄС: Узгоджений індекс споживчих цін (HICP). Він є мірою інфляції, який Ради керуючих використовує для визначення та оцінки стабільності цін у зоні євро в цілому, в кількісному вираженні.

      Можна відобразити  в таблиці середньорічні темпи інфляції, починаючи з 2000 року по 2009 рік:  

Таблиця 1. 

Середньорічні темпи зміни індексів споживчих цін  

 

Джерело: Складено автором на основі даних: www.ec.europa.eu/eurostat — Статистична служба ЄС  
 
 
 
 
 

Всі зміни  з 2000 – 2009 роки відобразимо у вигляді  діаграми:

Рис.1. 

Джерело: Складено автором  на основі даних: www.ec.europa.eu/eurostat — Статистична служба ЄС  

      Отже, із зазначених даних видно, що в період з 2000 року по 2007 рік показник узгоджених індексів споживчих цін залишаються  майже стабільними, коливаючись  в межах від 2,1-2,4 %. Помітні зміни  в 2008 році, але це не дивно, якщо брати до уваги вплив кризи, як наслідок - зростання загального рівня цін на окремі продукти або предмети. В цей час рівень HICP дорівнював 3,3 % , тобто відбувся зріст інфляції на 1,2 %.  Якщо ж порівняти темп зростання інфляції країн Єврозони з Україної, то  в Україні показник інфляції є значно вищим. Так, у червні 2009 року річний індекс споживчих цін становив 15%. З початку року інфляція в Україні склала 8,3%. Чому ж в одних країн інфляція уповільнюється, а в інших, навпаки, зростає? Відповідь можна знайти через низку факторів впливу, передусім — тенденції у банківському секторі, обсяги та ефективність державних витрат, систему оподаткування та захист економічної конкуренції.

      У першу чергу, слід звернути увагу  на розмір ставки рефінансування. В  умовах кризи центральні банки багатьох європейських країн зменшили ставки, хоча у порівнянні, наприклад, з Україною чи Росією, ці держави завжди мали значно менші показники.

      Так, наприклад, ставка рефінансування, встановлена  Європейським центробанком у червні 2009 року, становить 1%. В Україні цей  показник зафіксовано на позначці 11%.

      На  даний момент, а саме в жовтні 2010 року річна інфляція Єврозони зросла до 1,9%, у порівнянні з 1,8% у вересні. Роком раніше цей показник складав -0,1%. Щомісячна інфляція склала 0,4% в жовтні 2010 року.  
 Річна інфляція країн Європейського Союзу склала 2,3% в жовтні 2010 року, в порівнянні з 2,2% у вересні. Роком раніше цей показник становив 0,5%.  
Щомісячна інфляція склала 0,3% в жовтні 2010 року.    
 У жовтні 2010 року, низькі темпи спостерігалися в Ірландії (-0,8%), Латвії (0,9%) та Словаччина (1,0%), і найвищий в Румунії (7,9%), Греції (5,2%) та Естонії (4,5%).  Найнижчий, в середньому, за 12-місячний  до жовтня 2010 року було зареєстровано в Ірландії (-1,9%), Латвії (-1,8%) і Словаччина (0,5%) і найвищий в Румунії (5,5%), Угорщини (4,9%) та Греції (4,3%) (див. Табл. 2).  
 Що стосується Єврозони, то основні компоненти з високим річним темпом інфляції в жовтні 2010 року були транспорт (4,3%), алкоголь і тютюн  
(3,4%) і житла (3,2%), у той час як низькі темпи спостерігалися для зв'язку (-1,1%), відпочинку та культури (0,1%), а також одяг (0,4%). Що стосується товарів субститутів, то паливо для транспорту (0,44 %), топковий мазут (0,14) і газ (0,08) зростали великими темпами, в той час як  телекомунікації та зв'язок (-0,10) і одяг (-0,09) навпаки, низькими(див.табл. 4).