Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його функції і значення в діяльності банків

Відсутність диференційованості внесків фактично призводить до того, що банки, які здійснюють безпечні капіталовкладення, фінансують оплату зобов’язань банків, що ведуть високоризикову діяльність.

Якщо згадати про розмір гарантованої суми – то в Росії розмір страхового відшкодування не на багато вищий за аналогічний показник в Україні і становить 700 000 руб. (що приблизно складає 180000 грн.).

До недавнього часу розмір страхового відшкодування в США складав 100000 доларів США. Однак у 2008 році було тимчасово, до 31 грудня             2013 року, підвищено гарантовану суму до 250 000 доларів США (а це майже 2 млн. грн.). Цей крок було зроблено у зв’язку з відтоком депозитів фізичних осіб, що стало наслідком падіння рівня довіри населення до фінансових ринків і банківської системи вцілому.

Гарантована сума вкладу в Швейцарії складає 100000 швейцарських франків. Захищеними є також вклади нерезидентів, які мають рахунки в Швейцарії (що в еквіваленті складає близько 780000 грн.).

Уряд Австралії взагалі оголосив безлімітну гарантію депозитів протягом наступних трьох років. Але зрозуміло, що необмежене гарантування депозитів не має майбутнього, і у випадку банкрутства кількох потужних банків ніякого фонду не вистачить на повне повернення вкладів громадян. Необмежене гарантування може існувати лише на папері.

Показник гарантованої суми може відрізнятись в рази, в залежності від країни (Додаток Ґ).

Порівняно з іншими країнами, в Україні розмір гарантованої суми залишається відносно малим, однак збільшення гарантованого розміру вкладів викличе необхідність збільшення єдиного для всіх банків розміру внеску. По – перше, це не є справедливим стосовно банків, які зважено підходять до питання прийняття ризиків і ставить їх в один ряд з тими установами, що занадто ризикують і тим самим наражають на небезпеку свою платоспроможність перед клієнтами. По – друге, зростаючі витрати банків на оплату внесків до Фонду гарантування швидше за все будуть перенесені на клієнтів банків. Тим самим віддалятиметься перспектива зниження рівня відсоткових ставок за кредитами, які є на багато вищими за аналогічні показники сусідніх країн. А високі кредитні ставки, як відомо, гальмують розвиток малого і середнього підприємництва. Можуть зменшитись ставки за депозитами.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб мав би відшкодовувати вклади не за фактом банкрутства банку, а за фактом самого неповернення депозиту . Фонд, який не гарантує цього, просто не потрібен.

ФГВФО повинен спрацьовувати не тоді, коли банк визнано банкрутом – а за самим фактом невидачі (затримки) депозиту. Вкладнику абсолютно все рівно – банк визнано банкрутом, чи ні. Йому треба забрати власні кошти, цього достатньо.

Неправильним є й те, що Ощадбанк не є учасником Фонду. Це, по-перше, надає йому конкурентної переваги. По-друге, у разі банкрутства Ощадбанку збитки відшкодовуватимуться за рахунок Державного бюджету, тобто усіх громадян, а не інших банків .

Наявність Фонду позбавляє вкладників необхідності цікавитись фінансовим становищем банківських установ, їх фінансовою стійкістю. Значна частина громадян, потенційних вкладників, особливо не переймаються надійністю банківських установ. І часто вкладають кошти не в найнадійніші банки - а в ті, які обіцяють більші відсотки, мовляв в разі банкрутства банку все - рівно заберу свій депозит через Фонд гарантування вкладів. Цим якраз і користуються дрібні банківські установи, які «відбирають» клієнтів у більш надійних банків.

Висновки

Як з’ясувалося, Фонд не виконує покладених на нього завдань і функцій. І варто замислитись, чи взагалі потрібен фонд, який не гарантує повернення вкладів фізичних осіб до моменту визнання банківської установи банкрутом, фонд, ресурсів якого може не вистачити на повернення депозитів вкладникам найбільшого банку України, фонду, який не гарантує повернення внесків громадян в золоті чи будь-яких інших дорогоцінних металах [18], а також не гарантує повернення коштів юридичних осіб взагалі.

Звичайно, ліквідація Фонду може призвести до падіння рівня довіри населення до банків, але, тим не менше громадяни тримають дорогоцінні метали в фінансових установах, не зважаючи на відсутність механізму їх повернення. І відсутність фонду гарантування вкладів у дорогоцінних металах не гальмує цей вид вкладень.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати невідповідність Фонду гарантування вкладів теперішнім реаліям. Зокрема, як в обсязі фінансових ресурсів – так і в процедурі повернення коштів громадянам.

В результаті проведеного дослідження було сформульовано такі пропозиції:

-         законодавчо зобов’язати відкрите акціонерне товариство “Державний Ощадний Банк України” стати членом ФГВФО;

-         запровадити диференційований розмір внесків банків, залежно від якості кредитного портфеля і ступеня ризикованості здійснюваних ними операцій;

-         зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб  відшкодовувати вклади не за фактом банкрутства банку, а за фактом неповернення депозиту;

-         варто ввести додаткові відрахування до Фонду гарантування вкладів для фінансових установ, які залучають депозити від населення за ставкою, яка істотно перевищує інфляцію;

-         необхідне втручання НБУ у відсоткову політику банків;

-         потрібно встановити граничний відсоток прибутковості цінних паперів, в які вкладають свої фінансові ресурси банківські установи;

-         варто дослідити доцільність спеціалізації банківських установ.

Список використаних джерел:

1.                  Указ Президента України "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень" від 14.07. 2000 № 891/2000.

2.                  Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001р. № 2740-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

3.                  Положення "Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2002 № 2 (із змінами та доповненнями).

4.                  Положення "Про порядок визначення банків – агентів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.10.2003 № 28(із змінами та доповненнями).

5.                  Положення "Про порядок проведення перевірок банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.10.2002 № 7 (із змінами та доповненнями).

6.                  Тігіпко С. Система гарантування вкладів в Україні: сучасний стан і перспективні напрями розвитку // Вісник НБУ. – 2004. - № 8.

7.                  Положення "Про порядок нарахування і сплати зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.01.2000 № 1

8.                  Положення "Про застосування заходів впливу до банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.11.2002 № 11 (у редакції рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.07.2005 № 40) // Офіційний Вісник України. – 2002. – N 50. – ст. 2271.

2