Факторинг

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Розвиток факторингу в Україні та його конкурентні переваги 

2.1 Розвиток факторингу  в Україні

В Україні  програму впровадження факторингових  операцій було започатковано в 1993—1994 рр. спільно з німецьким банком "Дисконт банк". Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг стало створення Східноєвропейської факторингової асоціації влітку 2001 р.

У 2006 р. Україна приєдналася до Конвенції  про міжнародний факторинг, що сприяло розвитку національного законодавства в цій сфері, збільшенню обсягів зовнішньоторговельних операцій із використанням факторингу та дало змогу розширити джерела фінансування діяльності українських підприємств за рахунок використання операцій міжнародного факторингу.

На сьогодні в Україні факторингове обслуговування як вид фінансових послуг розвивається динамічно, однак ринок цих послуг все ще перебуває на етапі становлення, головними надавачами послуг є банки. Провідними українськими банками, які надають факторингові послуги, є "Swedbank" і "Укрсоцбанк".

Станом  на 31 грудня 2009 р. до Державного реєстру  фінансових установ внесено інформацію про 64 фінансові компанії, які мали право надавати факторингові послуги. Протягом 2008 р. таку діяльність здійснювали лише 14 компаній. У 2009 р. вони уклали договори факторингу на загальну суму 1594,9 млн. грн. Слід зауважити, що у 2005 р. обсяги факторингових угод становили лише 62 млн. грн.

У 2009 р. на 10 факторингових компаній, перших за обсягом наданих послуг, припадало 96,6 % від загального обсягу послуг, при цьому частка трьох компаній сягала 68,0 %.

Основними споживачами факторингових послуг в Україні є виробничі підприємства, які шукають нові ринки збуту, та великі торговельні підприємства (мережева торгівля). Це переважно підприємства харчової, кондитерської, фармацевтичної, хімічної промисловості, виробники побутової техніки, будівельних матеріалів, канцелярських товарів, окремих видів продукції легкої промисловості, тари, упаковки тощо.

Використання  факторингового обслуговування найефективніше є для малих і середніх підприємств, які традиційно зазнають фінансових труднощів унаслідок невчасного погашення боргів дебіторами та обмеженості  доступних для них джерел фінансування.

При наданні факторингових послуг більшість банків надають перевагу: оптовим торговельним підприємствам; постачальникам, які реалізують товари та сировину; експортерам; малим і середнім підприємствам; виробникам товарів, які реалізують продукцію розповсюджувачам.

Практичний  досвід використання факторингового обслуговування засвідчив, що його не доцільно використовувати  для:

1) підприємств  із значною чисельністю дебіторів;

2) підприємств,  які виробляють нестандартну  або вузькоспеціалізовану продукцію;

3) будівельних та інших фірм, які працюють із субпідрядниками;

4) підприємств,  які реалізують продукцію на  умовах після продажного обслуговування  та використовують компенсаційні  угоди;

5) підприємств,  які укладають зі своїми клієнтами  довгострокові контракти та виставляють рахунки після завершення певних етапів робіт чи до здійснення поставок (авансові платежі);

6) боргових  зобов'язань фізичних осіб, філій  та відділів підприємств.

В Україні, у зв'язку з високим ступенем ризику та загальною нестійкою економічною  ситуацією, найпоширеніші операції факторингу із правом регресу, коли кредитний ризик несе фірма-поста-чальник. Проте у світовій практиці, навпаки, значний обсяг факторингових операцій здійснюється без збереження права регресу, кола кредитний ризик бере на себе фактор. У цьому разі фактор отримує більший дохід, хоча і ризик втрати кредитних коштів значно збільшується.

Негативною  рисою розвитку факторингових послуг в Україні є їх відносно висока вартість, зумовлена високим відсотком  перепоступки боргу, який нині застосовують вітчизняні банки в тарифах за обслуговування. У розвинених країнах ця сума становить у середньому 1,5—2 % від суми постачання.

На сьогодні факторингу потребує передусім торгівля з відстроченням платежу, зокрема, мережева торгівля, а також малі та середні підприємства, для яких цей вид послуг є фінансовим стимулом розвитку виробництва та збуту продукції.

Подальший розвиток ринку факторингових послуг в Україні спрямований на вдосконалення  законодавчого врегулювання, поліпшення умов, методів і форм надання таких послуг, зокрема, факторингу з регресом, а також зниження вартості факторингових операцій. 

2.2 Основні переваги  факторингу

Факторинг актуальний для підприємств, які:

•    здійснюють поставки товарів (виконання  робіт, надання послуг) з відстрочкою платежу (на умовах товарного кредиту) терміном від 15 до 60 днів;

•    прагнуть до нарощування обсягів  поставок за умов маркетингової та технологічної готовності, але не мають достатнього фінансування обігових коштів .

Основними конкурентними перевагами факторингу для постачальників є:

1.  можливість збільшення кількості  потенційних покупців за рахунок  побудови ефективної системи  продажу в кредит;

2.  можливість збільшення обсягів  поставок за рахунок збільшення  кількості покупців;

3.  можливість трансформації дебіторської заборгованості у грошові кошти та досягнення, таким чином, балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок;

4.  можливість здійснення оптових  закупівель значних партій товарів  та, відповідно, підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявності обігових коштів, для миттєвого задоволення вимог покупців;

5.  поліпшення ділового іміджу та  платоспроможності через можливість  проведення своєчасних розрахунків  зі своїми кредиторами;

6.  зміцнення ринкової позиції;

7.  відсутність застави;

8. гарантована відсутність іммобілізації оборотних коштів у дебіторську заборгованість.

Основними конкурентними перевагами факторингу для покупців є:

1.  можливість проведення розрахунків  із постачальниками з відстрочкою платежу після реалізації товару (робіт, послуг) кінцевому споживачу;

2.  можливість користування товарним  кредитом, а тому відсутність  необхідності в кредиті банку;

3.  можливість збільшення обсягів  закупівель із відстрочкою платежу.

Основними перевагами факторингу для банку (фактора) є:

•  посилення ділових відносин із клієнтами  через пропозицію додаткової конкурентоспроможної послуги;

•   додаткова можливість збільшення клієнтської  бази за допомогою залучення на обслуговування платоспроможних покупців (дебіторів)

постачальника;

•  збільшення ресурсної бази банку  через збільшення у постачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки внаслідок  збільшення обсягів їх поставок;

•      диверсифікація кредитного ризику між  покупцями (дебіторами);

•      можливість для банку отримати додаткові  джерела доходів;

•    зменшення обсягів резервування за факторингом порівняно з кредитними операціями.

Підсумовуючи, варто зазначити, що цей фінансовий інструмент має значно більше плюсів, ніж мінусів, особливо це стосується торгових підприємств, де питання достатності оборотних коштів стоїть дуже гостро. Багато таких підприємств вирішує дилему, коли хочеться залучити нових покупців, стимулюючи їх вигідними умовами товарного кредиту та підтримувати рівень оборотних коштів на належному рівні. У цій ситуації факторинг — оптимальне рішення. Це також стосується і потужних виробників, де проблема реалізації стоїть на першому плані.

Висновок

Факторинг є симбіозом фінансових, страхових  і інформаційних послуг, направлених на підтримку зростання об'ємів продажу клієнтами товарів, робіт, послуг. Факторинг є операцією, орієнтованою на конкуруючий сегмент ринку: якщо на ринку є конкуренти, значить, підприємствам потрібна ця послуга. В першу чергу факторинг вигідний виробникові продукції, який шукає ринок збуту і поспішає отримати оплату за товар з тим, щоб пустити ці засоби в оборот. По-друге, факторинг вигідний крупно оптовим торговим компаніям, які, реалізовуючи свій товар, не можуть довго чекати оплати постачань, оскільки їм необхідно щонайшвидше купити товар у виробника. Сьогодні по факторинговим схемам працює харчова промисловість (особливо кондитерська, ринки закусок, пиво і води), тари і упаковки, друкарська галузь, фармацевтика, підприємства сфери освіти, сільського господарства,тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

• Сравнение факторинга c кредитованием и овердрафтом // Официальный сайт КБ «Контракт». – 2007.
• Смачило В.В., Дубровська Є.В. Сутність факторингу та його використання при управлінні дебіторською заборгованістю в Україні // Фінанси України. – 2007.
• Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємств: Либідь, 2002.
• Гриньова В.М. Фінанси підприємств. К.: Знання-Прес, 2004
• Биконя С. Інститут факторингу в умовах переходу до економічного зростання // Персонал. – 2006
• Попов Ю. Факторинг: законодавство України та світовий досвід// Правовий тиждень. - 2008.
• Ринок фінансових послуг - Науменкова С.В.