Економічна суть та значення державних доходів. Методи мобілізації державних доходів

     Відмінності у характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структурувати його на окремі сектори, які характеризуються у таблиці 3.1.

     Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обороту досить формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки. Зокрема, у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів.

     У сфері безготівкового обороту гроші рухаються за рахунками у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже, впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не тільки їм самим, а й третім особам - банкам. Визначаючи законодавчі права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення перехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектора розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.    

Таблиця 3.1 -  Структуризація грошового обороту за окремими секторами. 

     Висновок: таким чином грошовий обіг - це рух грошей, що обслуговує сферу обміну (відносини обміну). Грошовий обіг - один із секторів грошового обороту (інші сектори: фінансовий, фіскально-бюджетний, кредитний), який виникає на підставі відмінностей в характері економічних відносин між             суб’єктами грошового обороту. 
 
 
 
 

4. Сутність, організація та технологія банківського кредитування 

     Процес кредитний - рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У теорії і практиці кредитування виокремлюють, як правило, сім основних стадій .

     Правове регулювання надання кредитів банками регламентується Законом України "Про банки і банківську діяльність", Цивільним кодексом України, нормативними актами Національного банку України, статутами банків та кредитними договорами.

     Банки мають право самостійно встановлювати рівень процентної ставки за міжбанківськими кредитами залежно від попиту та пропозиції на міжбанківському ринку та рівня облікової ставки Національного банку України.

Суть процента як економічної категорії полягає в тім, що він становить частину прибутку, котру позичальник сплачує за взятий у кредит грошовий капітал.

               Характеристика стадій кредитного процесу.

              I. Розгляд заявки на отримання кредиту.

• аналіз і попередній відбір заявок на отримання кредиту;
• зібрання найновішої інформації про потенціального позичальника

              II.Аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнтів.        Кредитоспроможність - наявність передумов для отримання кредиту, спроможність повернути його в повному обсязі й у певний термін

       Найчастіше виділяють п'ять груп показників за такими напрямками фінансового аналізу:

• аналіз ліквідності;
• аналіз поточної діяльності;
• аналіз фінансової стійкості;
• аналіз рентабельності;
• аналіз стану і діяльності на ринку капіталів.

                III. Розробка умов позики, підготовка та укладання кредитного договору.

          Систематизація отриманої інформації про позичальника, яка групується в кредитній справі позичальника таким чином:

• матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов'язання, гарантійні листи);
• фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани);
• матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані  від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм). Завершується цей етап оформленням і укладанням кредитного договору.

          ІV. Визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики.

• обґрунтований вибір об'єкта (предмета) застави;
• укладання угоди про заставу;
• складання довідки - переліку (опису майна), що пропонується як застава;
• документи, які засвідчують право власності позичальника на це майно;
• гарантійний лист;
• забезпечення кредитного ризику страхуванням (страхове свідоцтво), може укладатися тристороння угода: - банк - гарант (поручитель, страхова організація) – позичальник.

          V. Процедура надання позики.

• визначається особливостями кредитної операції;
• кредити надаються у безготівковій формі, шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України;
• кредити надаються у готівковій формі для коррахунків із здавачами сільськогосподарської продукції в інших, передбачених чинним законодавством України та нормативно - правовими актами Національного банку України випадках;
• мас бути зручною, оперативною, взаємовигідною для банку та позичальника.

                VI. Процедура погашення позики.

• погашення заборгованості за кредит та відсотків за його користування здійснюється у порядку, який встановлюється сторонами під час укладання угоди про надання кредиту;
• відстрочення погашення кредиту з підвищенням процентної ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень.

               VII. Контроль за кредитною операцією 

• банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням;
• у разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

               Процентні ставки бувають:

• постійні (фіксовані), які не змінюються протягом усього періоду кредитування;
• змінні (плаваючі), які змінюються в процесі кредитування. Щоб запобігти втратам (зменшити ризик), банки, особливо в період інфляції, користуються змінними процентними ставками за кредит, періодично їх переглядаючи.

           Оцінка зміни вартості грошей в часі (дисконтування або нарощування) може здійснюватися за простими (для короткострокових) або складними (для довгострокових) процентами.

           Якщо ставки відсотків застосовуються до початкової суми протягом всього періоду - це простий процент. Складний процент - це сума, що нараховується до вартості з нарахованими в попередньому періоді відсотками.

     Маржа - різниця між процентною ставкою і за наданий банком кредит і ставкою, яку банк сам сплачує за залучені   (куплені) ресурси.

     Розмір маржі для банків, як правило, не регламентується, хоч у певних випадках центральний банк може це зробити (наприклад, на кредити, що надаються комерційними банками за рахунок ресурсів центрального банку).

     Основними принципами кредитної політики комерційних банків можна визначити такі:

• поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів;
• самостійне визначення порядку залучення та використання коштів, порядку проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород;
• відповідальність за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами;
• прийняття рішення щодо надання кредитів колегіально, більшістю голосів - Правлінням банку чи Кредитним комітетом;
• жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банку;
• уразі надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу, комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національний банк;
• загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку;

      Висновок: отже, технологія банківського кредитування включає в себе системну оцінку ходу всього кредитного процесу в банку, та розгляд руху позики (вартості) в органічному зв'язку із певними організаційними формами та інституціональними структурами банківської діяльності. На початковій стадії кредитного процесу економіст кредитного відділу банку розглядає заяву клієнта, особисто знайомиться з ним, вивчає всю необхідну документацію із загальною метою — сформувати об'єктивну характеристику даного потенційного позичальника. Важливе значення для банку має репутація клієнта, його чесність і порядність. Кредит може бути наданий лише на основі достатнього знання клієнта і впевненості в його кредитоспроможності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список використаної літератури 

                 1 Близнюк О. П. Лачкова Л. І «Фінанси» К.: Знання, 2006. - 415 с.

                 2  Венгер В. В «Фінанси» К.:Центр учбової літератури, 2009. - 432с.

                 3 Михайловська І. М. Даріонова К. Л «Гроші та кредит» Львів.: Новий Світ -  2000, 2007. – 432 с.

                 4 Савук  М. І Мороз А. М Пуховкіна «Гроші та кредит» . К.: КНЕУ, 2001.-602 с.