Бюджетний дефіцит

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ»

2. ПРОПОЗИЦІЇ ПО ЗМЕНШЕННЮ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

3. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ В  США

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОПОВНЕННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Основною метою бюджетного регулювання є проведення фінансово - бюджетної політики, спрямованої  на економічний ріст, оскільки реальний ріст економіки - єдино надійне джерело  поліпшення добробуту. Сучасне відношення до бюджетного дефіциту й державного боргу неоднозначне. Деякі економісти вважають, що використання бюджетного дефіциту й державного боргу не є найкращим стимулятором розвитку економіки й веде до прискорення інфляції, тобто виступають прихильниками бездефіцитних бюджетів і висловлюють побоювання із приводу ризикованості надмірних бюджетних дефіцитів і державного боргу. Інші економісти, навпаки, уважають використання бюджетних дефіцитів і державного боргу найбільш ефективним способом пожвавлення економіки, особливо в періоди її спаду. Отже, актуальні такі питання: чи потрібне бюджетний дефіцит і державний борг взагалі; якими вони повинні бути по розмірі (відсоток ВВП); який їхній кількісний вплив на інфляцію й економічний ріст; як уникнути надмірного бюджетного дефіциту й державного боргу.

Метою даної роботи  є  визначення кількісного взаємозв'язку дефіциту бюджету й макроекономічних показників, зокрема, його розміру й  спрямованості на економічний ріст і інфляцію на конкретній стадії економічного розвитку України в 2005 - 2006 роках, здійснення залежності між борговими показниками  держави й пропорціями поділу ВВП, які знаходять відображення в системі національних рахунків, пошук оптимальних шляхів збалансування  дефіциту бюджету й побудова оптимальної  моделі керування динамікою державного боргу.

 

1. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ

«БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ»

 

Державний бюджет - це форма  утворення й витрати фонду  коштів, призначених для фінансового  забезпечення завдань і функцій  держави місцевого самоврядування.

Видатки й доходи державного бюджету не завжди збігаються. Якщо видатки більше доходів, то уряд зіштовхується  з бюджетним дефіцитом.¹

Дефіцит бюджету – такі об'єктивні економічні відносини, які  виникають між учасниками суспільного  виробництва відносно використання коштів більше, ніж властиві закріплені джерела доходів бюджету в  чинність росту граничних видатків виробництва.²

І.В. Алексєєв, Н.Б. Ярошевич, І.Ю. Кіндрат класифікують дефіцит бюджету за такими критеріями:

- за формою прояву: відкритий  (офіційно проголошений у законі  про бюджет на відповідний  рік) і схований  (не певний  офіційно, проявляється в підвищенні  планових обсягів доходів, включених  до складу доходів джерел покриття  бюджетного дефіциту).

Схований дефіцит бюджету  містить у собі такі складові:

- фінансування державними  підприємствами зайвої зайнятості  в державному секторі й виплати  ними заробітної плати по ставках,  більше високим, чим ринкові,  за рахунок банківських позик  або шляхом нагромадження взаємної  заборгованості;

- операції, пов'язані з  державним боргом, а також фінансування  Національним банком збитків  від заходів відносно стабілізації  обміну курсу валют, безпроцентних  і пільгових кредитів уряду,  рефінансування Національним банком  сільськогосподарських, промислових  і житлових програм уряду по  пільгових ставках.

Схований дефіцит бюджету  занижує величину фактичного бюджетного дефіциту, що нерідко робиться цілеспрямовано (наприклад, перед виборами), а також  у рамках «твердого» курсу уряду  на щорічний збалансований бюджет.

Таким чином, абсолютні розміри  бюджетного дефіциту не можуть служити  надійними макроекономічними показниками, тим більше що заборгованість звичайно збільшується в міру росту ВВП.

Із причин виникнення: змушений (слідство недостатності фінансових ресурсів у держави, низький рівень виробництва ВВП) і свідомий (слідство фінансової політики держави).

По напрямках дефіцитного  фінансування: активний (через напрямок грошей у розвиток економіки для  росту ВВП) і пасивний (для покриття поточних витрат).

Рівень дефіциту визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він  не може бути постійним і залежить від різних джерел, які впливають  на розвиток економіки. Активний дефіцит  бюджету дає можливість підштовхнути подальший розвиток економіки й  ріст капіталу. Пасивний - підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит  характеризується напрямком коштів на покриття поточних витрат.

О.Д. Василик,  К.В. Павлюк розрізняють поняття стійкий  дефіцит бюджету, що існує в довгостроковому  періоді, і  тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні  бюджету або непередбачених подій  і обставинами.

За критеріями визначеності складових частин бюджетного дефіциту вони виділяють фактичний бюджетний  дефіцит, структурний бюджетний  дефіцит, циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний бюджетний  дефіцит є зовнішнім проявом  розбалансованості дохідної й витратної  частин бюджету, то структурний і  циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими. Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету й дефіцит за певний період.

Структурний  дефіцит - це дефіцит за умови повної або високої  зайнятості потенційний виробничих ресурсів.

Структурний дефіцит (надлишок) державного бюджету - різниця між  видатками й доходами бюджету  в умовах повної зайнятості. Циклічний дефіцит нерідко оцінюється як різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту й структурним дефіцитом.

Оцінки структурного дефіциту використовуються, в основному, в  індустріальних країнах, де розміри  бюджетних дефіцитів визначаються більшою мірою циклічними коливаннями, а не дискреційними мірами уряду. Складності визначення рівня повної зайнятості ресурсів, природного рівня  безробіття й потенційного обсягу випуску  утрудняють розрахунки структурних  надлишків і дефіцитів державного бюджету, хоча саме на основі динаміки цих макроекономічних індикаторів  оцінюється ефективність мір фіскальної політики в довгостроковому плані.

У перехідних економіках проблема дефіциту державного бюджету ще більше ускладнюється у зв'язку з тим, що, як правило, широко практикується  маніпулювання його розмірами - штучне збільшення або, частіше, зменшення  величини бюджетного дефіциту цього  року. Це маніпулювання може, наприклад, здійснюватися за допомогою наступних  інструментів:

• "податкова амністія", що дозволяє платникам податків, які раніше уклонялися від сплати податків, внести за один раз всю суму, рівну певної частини загального податкового збору;
• заходу щодо збору прострочених податкових платежів;
• введення тимчасових або додаткових податків;
• відстрочка розрахунків з постачальниками;
• відстрочка виплати заробітної плати працівникам державного сектора;
• відстрочка обов'язкової індексації заробітної плати відповідно до динаміки рівня інфляції;
• розширена практика приватизації державної власності, включаючи розпродаж прав на дослідницькі й дослідницькі роботи.

У перехідних економіках дефіцит  державного бюджету визначається в більшій мірі поточними мірами державного регулювання, чим циклічними коливаннями економіки. Тільки після коректування поточного бюджетного дефіциту з урахуванням впливу цих мір і впливу загальних економічних коливань може бути отриманий характерний для перехідних економік аналог структурного дефіциту, що іноді визначається як корінний дефіцит бюджету.

Вимір його нерідко виявляється  ще більш складним, чим оцінки структурного дефіциту. Тому при розробці стратегій  стабілізації й структурних реформ у перехідних економіках доводиться опиратися на звичайні оцінки бюджетного дефіциту, хоча оптимальна довгострокова  фіскальна політика повинна бути в більшій мірі зорієнтована скоріше на корінний, ніж на фактичний дефіцит.

Циклічний дефіцит - це результат  недонадходження  бюджетних доходів  внаслідок циклічних  коливань в  економіці. Він показує вплив  ділового циклу на бюджет і вимірює  зміни витрат, надходжень, які виникають  через те, що економіка не працює при потенційному обсязі виробництва, а перебуває в стані росту  або спаду.

Розходження між структурним  і циклічним бюджетами тісно  пов'язані з розходженнями між  автоматичними й дискреційними  стабілізаторами.

Циклічний дефіцит (надлишок) державного бюджету є результатом  дії убудованих стабілізаторів економіки. "Убудований" (автоматичний) стабілізатор - економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості й випуску, не прибігаючи до частих змін економічної політики. Як такі стабілізатори в індустріальних країнах звичайно виступають прогресивна система оподатковування, система державних трансфертів (у тому числі страхування по безробіттю) і система участі в прибутках. "Убудовані" стабілізатори економіки відносно зм'якшують проблему тривалих тимчасових лагів дискреційної фіскальної політики тому що ці механізми "включаються" без безпосереднього втручання уряду.

При дискреційній фіскальній політиці з метою стимулювання сукупного попиту в період спаду  економічної активності уряд приймає  спеціальні рішення, спрямовані на збільшення рівнів зайнятості й випуску. У ході здійснення цих рішень внаслідок  збільшень госрасходов (наприклад, на фінансування програм по створенню  нових робочих місць) або зниження податків уряд цілеспрямовано створює  дефіцит держбюджету. Відповідно, у  період підйому з метою стримування  інфляційних тенденцій цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Дискреційна політика уряду зв'язана зі значними внутрішніми  тимчасовими лагами, тому що зміна  структури держрозходів або ставок оподатковування припускає тривале обговорення цих мір у парламенті.

При не дискреційній фіскальній політиці бюджетні дефіцити й надлишки виникають автоматично, у результаті дії убудованих стабілізаторів економіки, тому що ці механізми "включаються" без безпосереднього втручання уряду.

Створення ефективних систем прогресивного оподатковування  й страхування зайнятості є першочерговим  завданням для перехідних економік, де об'єктивні складності стабілізаційної  політики сполучаються з відсутністю  адекватних податкових, кредитно-грошових і інших механізмів макроекономічного  керування.

 

За умовами залучення  коштів розрізняють внутрішній і  зовнішній борг.

Внутрішній державний  борг - це сукупність зобов'язань держави  перед резидентами, тобто заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації.

Зовнішній державний борг - це сукупність боргових зобов'язань  держави, які виникли в результаті позик держави на зовнішньому  ринку.

Зовнішній борг держави має  такі складові:

- борг органів державної  влади й керування, що виник  у результаті залучення кредитів  іноземних держав і випуску  державних цінних паперів, які  розміщаються на міжнародних  ринках капіталів;

- борг суб'єктів господарювання, гарантований урядом. Він погашається  й обслуговується суб'єктами господарювання - позичальниками.

Стан зовнішнього боргу  держави можна охарактеризувати за допомогою таких показників:

А) співвідношення зовнішнього  боргу до валового внутрішнього продукту;

Б) співвідношення планових платежів відносно обслуговування боргу  валютних надходжень держави. Він свідчить про платоспроможність країни в  найближчій перспективі;

В) співвідношення дисконтированої вартості боргу й експорту. Цей показник використовується для оцінки довгострокової платоспроможності³ .

Зовнішній борг представляє  особливу увагу. Якщо платежі по ньому  становлять значну частину надходжень від зовнішньоекономічної діяльності країни, наприклад 20-30%, то залучати нові позики з-за кордону стає важко. Їх надають неохоче й під більш високі відсотки, вимагаючи застав або особливих поручництв. У деяких, що розвиваються й середньо розвинених країнах щорічні зобов'язання виплати по позиках перевищують всі надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

Державний борг можна розділити  на дві складові:

- капітальний борг - це  сума випущених і непогашених  державою боргових зобов'язань і гарантованих ним зобов'язань інших осіб, включаючи нараховані відсотки по цих зобов'язаннях;