Історії формування цивілізації майя

Справжніх ідеограм, які  виражали б ціле поняття, ціле слово, як стверджує Кнорозов, дуже мало. Так, наприклад, у майяському ієрогліфічному письмі існує ідеограма для слів «болай» ягуар, «йаш» зелений  і т.д.

Нам відомі три майяські ієрогліфічні кодекси: Паризький, Дрезденський і Мадридський, що отримали свою назву  від місця, де зберігаються. Дрезденський був знайдений в 1739 році. Довжина його три з половиною метри, і складається він з 38 аркушів. У 1859 році серед паперів, викинутих у сміттєвий кошик, був виявлений другий кодекс - Паризький. Третій - Мадридський, найбільш повний. Його довжина 6 метрів 55 сатиметрів. Складається він з 56 листів.

Разом з трьома цими кодексами  майя залишили нам ще декілька рукописів, написаних або переписаних латиницею  в перші роки після конкісти, і  найвідоміші з них, найбільші  епічні твори доколумбової індіанської  літератури «Пополь-Вух» і «Чилам-Балам». Нагадаємо що чиламами називали майяських жреців-віщунів. Балам, а також балай, або болай, по-майяськи «ягуар». Відомо декілька Чилам-Баламов - рукописів з різними даними про історію і релігійні уявлення майя. Назви походять від місця, де вони були виявлені (наприклад, «Книги пророка ягуара з Чу-майеля). У Гватемалі були, крім того, знайдені «Какчикельські аннали», написаний по-майяськи рукопис, що розповідає історію гватемальського майяського племені какчикель і його правлячої династії Шахила. Однак найбільш відомим літературним пам'ятником залишається «Пополь-Вух»... Перекази «Поподь-Вух» вийшли, ймовірно, у всіх цивілізованих країнах. Ця перлина в скарбниці світової літератури являє цінність як для фахівців, так і для рядових читачів, оскільки вона правельно передає естетичні, релігійні і філософські уявлення киче, одного з племен великої сім'ї центральноамериканських майя. Спочатку «Пополь-Вух» був записаний ієрогліфами. Після приходу в Гватемалу іспанців хтось переписав рукопис «Пополь-Вух» латиницею. Особистість переписувача, якому ми маємо бути вдячні за збереження цього унікального літературного пам'ятника, являє собою одну із загадок майяістнки. Можливо, «Пополь-Вух» переписав (швидше усього, в 1530 році) хрещений індіанець Дієш Рейносо. Згідно з новітніми поглядами (наприклад, на думку гватемальського американіста Адріана Ресиноса), латинська копія відноситься до 1554-1558 років. Переписаний екземпляр «Пополь-Вух» пережив пору згубної діяльності Діего де Ланда і його фанатичних колег. Спочатку ХVIII століття цей рукопис, надійно схований у гватемальскій індіанській общині Чичикастенанго, знайшов освічений домініканський чернець, благородний друг індіанців і шанувальник їх культури Франсиско Химе-ніс. Він скопіював її і, володіючи мовою киче, зробив також іспанський переклад тексту. З рукописом Химменеса познайомилися пізніше європейські дослідники (і передусім австрієць д-р Карл Шерцер, уперше її що опублікував, і француз Шарль Етьен Браесер де Бурбур, що видав в 1861 році в Парижі її переклад). Відтоді ця дивна книга, що являє собою одне з небагатьох справжніх свідоцтв великої цивілізації доколумбової Америки, незмінно викликає до себе інтерес.

Твір цей досить об'ємний. У ньому три головні, майже самостійні частини. Перша присвячена космогонічним уявленням киче. У ній, наприклад, описується створення світу головними божествами киче, виникнення тварин, створення людей, потім розповідається про потоп і про знищення «дерев'яних людей». Тут оповідання несподшано переривається, і починається друга, найбільш просторова і, ймовірно, найпрекрасніша частина, що нагадує грецьку міфологію, розповідь про дивні долі двох друзів героїв Хун-Ахпу і Шбаланке, про їх боротьбу з гордим «напівбогом» Вукуб-Какишем і про те, як вони вбили його самого і двох його синів; далі розповідається, як обидва вони опустилися в пекло, в підземне царство Шибальбу, розповідається про їх страшні пригоди, про правителів Шибальби і про природи героїв в «будинку пітьми», в «будинку кажанів» і про те, як вони зрештою перемогли правителів підземного світу. У третій частині продовжується розповідь про створення людей. Божественні творці, незадоволені першим і другим своїм витвором - людьми з глини і людьми, вирізаними з дерева, знову зробили людину, на цей раз зі священної рослини кукурудзи. Людина ця вдалася, і всі киче його нащадки. Потім у “Пополь-Вух» розповідається про перших чотирьох людей, створених з кукурудзи, про Кице, Акабе, Мяху-Кутахе і Іки-Баламе, які були батьками киче, і про те, як пізніше боги створили батьків інших народів. Завершується "Пополь-Вух" дуже цінним для історика описом переселенням киче і розповіддю про виникнення окремих кичеських племен і племінних божеств. У кінці перераховуються правителі окремих груп киче нихаиб, кавек, ахау-киче - від " праотців" до дня написання книги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Музика і театр

Майя - музично обдарована цивілізація. Спів і музика були частиною їх життя (буденного, мирського і релігійного). Збереглися музичні інструменти майя і їх зображення. Це в основному різні види барабанів, брязкалець і бубонів букових труб, флейт і свистків. До нас дійшли пісні, записані в «кодексах»: богу Кукулкану, Сонцю, «чорним дням», катунам, кольорам і т.д. Як правило, музика і спів супроводжували танець. Нам відомі танець воїнів, що тривав цілий день (холан окот, в якому брало участь більш восьмисот чоловік), танець «старих жінок», що виконувався на розжареному- вугіллі, танець на ходулях. Частіше ці танці носили ритуальний характер, але існували і світські музичні вистави етичного значення. Іспанці, побачивши деякі з них, були вражені «великою витонченістю комедіантів». У кожного актора було своє амплуа: блазень або маг, благородний або кавалер. У майя до того ж існували особливі майстри співу - головні співаки, що займалися на музичних інструментах, і що навчали молодь музичному мистецтву, і навіть свої театральні «директори», що готували вистави і керували ними.

Сценою були високі платформи, покриті різьбленими плитами. На них інсценувалися легенди, древні історії, комедії і трагедії. Писемні джерела згадують такі популярні вистави, як «Небесна лава», «Гуакамайя з білим ротом”, «Білоголовий хлопчик», «Вирощувач какао» і, звичайно, драма-балет «Рабіналь-Ачі». За формою він нагадує грецькі трагедії і повідомляє про долю і подвиги мужнього воїна.

 

 

 

 

 

7. Архітектура, живопис та скульптура

Зрілість культури майя особливо підтверджує архітектура і живопис. Майя зводила свої унікальні споруди з обробленого каменю, укладеного у вапняний розчин або, з вапняного бетону, облицьованого каменем. Фасади завжди оздоблювалися багатим рельєфом. Відмінна риса споруд - сувора простота і розвинене почуття пропорції.

Монументальність своїх  споруд вони уміло відкреслювали  вільним простором навколо них, розташуванням площ, доріг, вулиць під  прямим кутом і навколишнім ландшафтом. На основі цих принципів вони звели безліч прекрасних міст, палаців і пірамід. Храми мали квадратне планування, тісний внутрішній простір (через товщину стін) і виконували роль святилищ. У містах майя також були обсерваторії і тріумфальні арки, монументальні сходи і колонади, майданчики для ритуальної гри в м'яч.

При будівництві використовувалися  такі архітектурні прийоми, як майяські зведення, фальшива арка (зводились  за допомогою зближення стін, починаючи  з певної висоти, коли кожний подальший  ряд каменів виступав над попереднім), криволінійне зведення та зведення в  формі бутля. Важливу роль грали покрівельні гребені (висока конструкція на даху храму), колони і карнизи.

Архітектуру доповнювали скульптура і живопис. Їх образи малюють достовірну панораму життя майяського суспільства. Основні теми: божества, правителі, їх побут і війни. Майя застосовували всі скульптурні прийоми: різьблення, барельєф, горельєф, круглий і модельований об'єм. Використовувалися такі матеріали, як камінь (обсидіан, кремінь, нефрит і т.п.), мушлі, кістка, дерево. Багато скульптур розфарбовувалися в різні кольори. Колоритним був і живопис майя. З ними знайомлять «кодекси» і фрески. Класичним зразком фресок є величезні настінні розписи міста Бонампака (кінець VIII ст. н. е.). Яскраві образи воїнів і бранців, сцени побуту, битв, тортур і смерті передані реалістично і динамічно. Вони створюють атмосферу драматичної напруженості подій.

Так, образи живопису і скульптури допомагають відтворити світ цивілізації, що зникла.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Отже, проаналізувавши культуру давніх майя, їх художні уявлення, наукові  концепції, естетичні переконання, світоглядні принципи, вивчивши в  культурологічній єдності здобутки майя в усіх ділянках духовної практиками дійшли таких висновків:

- досі не відомо, коли  саме виникла цивілізація майя. Довгий час навколо цього питання  точилися різні думки. Проте відомо, що культура проіснувала до 17 століття, залишивши по собі великі здобутки культури.

- на початковому етапі  розвитку майя не мали єдиної  могутньої держави. Та суспільство  майя було вже суспільством  класовим. На чолі міста-держави  стояв халач-виннк, влада якого була необмеженою і довічною. Дані письмових джерел та ряд археологічних ознак (деякі мотиви класичного мистецтва, заупокійні храми та гробниці з особливо пишним ритуалом) свідчать про наявність у майя культу обожнення царя, що прямо вказує на існування вже на той час деспотичної форми правління (схожої на ту, що відома у фараонівському Єгипті та в містах-державах Шумеру).

- майя були дуже релігійні. Пантеон їхніх божеств був обширним і складним.

- розвиток наукових знань  цього народу досяг значного  рівня, хоча, здебільшого, знання було тісно пов'язані з релігією. Стародавні майя велику увагу приділяли вивченню календаря та літочислення, математики, астрономії та медицини.

- у розвитку писемності  та літератури майя перевершили  всі інші високі індіанські культури Мезоамерики. Майя розвинули, збагатили та ускладнили ольмекську ієрогліфічну писемність новими елементами. В переважній більшості їхні ієрогліфи мають чітко визначене фонетичне значення і являються складами. Довгий час вони не піддавались тлумаченню, і тільки в 1959 р. російський вчений Ю.В.Кнорозов вперше їх прочитав, що дозволило ознайомитись зі змістом книг майя. На жаль до нас дійшло всього три манускрипти майя, які умовно називають кодексами і розрізняють за місцем знаходження: Паризький, Дрезденський, Мадридський. Є ще кілька рукописів, написаних латиницею: "Пополь-Вух", "Чилам-Балам".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Аптекер Г. История  американского народа. - М., 1962.

2. Всемирная история, Т.4. / Под ред. ММ.Смирича, И.Л.Злеткина  й др. -М.,1958.

3. Галич М.История доколумбовнх  цивилизацый. - М., 1990.

4. Гуляев В. Зарубежные  города майя. - М., 1989.

5. Зубок Л.И. Очерки  истории США. - М., 1956.

6. Исторія н культуролощя: Науч. пособие дщ студ. вузов / Под ред. Н.В. Шишовой. - М., 1999.

7. Історія світової культури. - К.: Либідь, 1997.

8. Кинжалов Р. Культура  древних майя. - Л., 1971.

9. Кузьмищев В. Тайна  жрецов майя. - 2-е изд. - М.: Молодая  гвардия, 1975.

10. Культурология. История  мировой культури: Пособие для  вузов / Под ред. Проф. А.Н.Марковой. - 2-е изд., перераб. й доп. - М., 2001.

11. Ліндсей Дж. Коротка  історія культури, Т. 1. - К., 1995.

12. Полікарпов В. Лекції  з історії світової культури: Навч. посібник. - Харків: Основа, 1990.

13. Рус А. Народ майя. М., 1986.