Професійна культура як невід’ємна складова іміджу соціального педагога

ІНДЗ

ЕССЕ

На тему: Професійна культура як невід’ємна складова іміджу соціального педагога.

Виконала

Студентка ІІІ курсу

Групи СП1/07

Поняття „імідж”  дослідники пов’язують з оцінкою, уявленням, думкою, образом, стереотипом. 

Імідж педагога можна розглядати з двох позицій :

– у широкому розумінні  імідж – це  емоційно  сформований  стереотип  сприйняття образу соціального  педагога  учнями,  їх  батьками,  колегами,  соціальним  оточенням,  масовою свідомістю;

– у вузькому розумінні  імідж – образ конкретного  соціального педагога, у свідомості якого відбувається  вибір  певної  манери  поведінки,  що  виражається  в  індивідуальному  стилі діяльності,  знаходить  конкретний  зовнішній  прояв  через  мову,  виразність  рухів,  міміки  у сукупності  з  його  естетичним  оформленням (одяг,  зачіска,  макіяж  і  т.ін.),  а  також  через предметно-просторове  середовище,  у  якому  відбувається  професійна  діяльність  соціального  педагога. Та усі ці якості в цілому є професійною культурою соціального педагога.

Для  нас  важливим  є  визначення  іміджу  в  вузькому  розумінні  стосовно  культурної професійно-особистісної  діяльності  соціального  педагога,  оскільки  лише  при  умові  того,  що  кожний соціальний  педагог  буде  усвідомлювати  значимість  власного  позитивного  професійно-особистісного іміджу і буде намагатися володіти ним, залежатиме не лише можливість заміни у масовій  свідомості  старих  стереотипів,  які мають,  зазвичай,  негативний  характер,  на  нові,  а  і його власне морально-психологічне та фізичне здоров’я.

Професійна культура є  невідємною складовою іміджу соціального  педагога оскільки - це складний життедіючий організм, складна багатоаспектна  цілісність. По існуючій теорії будь-яка активно функціонуюча система вимагає постійного енергетичного підживлення. У соціально-педагогічній роботі це має особливу значущість, оскільки на перший план тут виходять психо-емоційні інгредієнти, а людське спілкування виступає як основа професійної діяльності. Для соціального педагога таке підживлення бачиться перш за все в постійному самоудосконаленні як фахівця, в переосмисленні наявних знань, розширенню і поглибленні социально-педагогічного досвіду, нарощуванні арсеналу актуальних методов і методик.

Діяльність соціального педагога направлена на зміну тих обставин в житті людини, які характеризуються проблемами його здоров'я, здібностями, звичками, характером, взаєминами, відсутністю чого-небудь, залежністю від чого-небудь, потребою в чому-небудь.

Незрідка йому доводиться удаватися навіть до патерналістських дій, коли відбувається втручання в бажання або свободу підопічних, щоб обмежити їх псевдоблагі устремління, саморуйнуючі дії. Йдеться про зусилля соціального педагога по захисту своїх підопічних від них самих, коли в результаті збоченого сприйняття ними дійсності або неадекватних рішень створюється загроза їх благополуччю. І якщо в якихось   складних,   екстремальних ситуаціях представники більшості професій зосереджуються лише на якомусь вимірі людської  особи (лікарки займаються фізичним станом, вчителі - інтелектуальним розвитком, психологи--емоційно-психічними процесами, адвокати--захистом прав і тому подібне), то робота соціального педагога, соціального працівника направлена на людину цілісно - його біологічний, психологічний, соціальний і душевний стан. Більш того, йому не лише  доводиться діяти самому, але виступати посередником і координатором взаємин і взаємодій клієнта з представниками інших вужчих і конкретніших професій: психологами, медиками, вчителями, представниками місцевих адміністрацій, правоохоронних органів і інших, що також вимагає спеціальних підходів, знань, умінь, навиків, досвіду, авторитету і впершу чергу професійної культури як головною складовою іміджу.

Все перераховане досить складно, оскільки цілком замикається на багатоходових людських взаємовідносинах і в результаті виходить, що первинним «робочим інструментом» соціального педагога, соціального працівника, є він сам, його особові якості, професійна культура та імідж.

На підставі даної констатації  підтверджується висновок, що соціальний педагог —висококультурний, відповідальний, широкопрофільний, постійно  само-вдосконалюючийся професіонал. Якщо з даного особово-професійного набору щось безнадійно випадає, означає ми маємо справу з якимсь тимчасовим непорозумінням, випадковістю, помилкою вибору, яка чим раніше буде виправлена, тим буде краще і для соціального працівника, що не відбувся як профессіонал, і для всіх тих, хто входить в сферу його діяльнісної компетенції.

Робота соціального педагога досить специфічна, делікатна і не терпить непрофесійного втручання. Проте, будучи державною службою, вона не може бути позбавлена від управлінської  підлеглості, керівництва. Як правило, начальник, керівник, якому підкоряється соціально-педагогічна служба, найчастіше не є социальним педагогом, а тому видавані ним доручення і управлінські директиви можуть в тій або іншій мірі бути некоректними з точки зору професійних соціально-педагогічних підходів.

Є необхідність особливо підкреслити, що повноцінна професійна діяльність соціального педагога можлива не інакше як за умови самостійного і творчого відношення до здійснення своїх посадових обов'язків. Відсутність відповідних умов, несвобода в ухваленні рішень, ігнорування і інші некоректні втручання в діяльність соціального педагога, соціального працівника, здатні викликати негативну професійну динаміку, депрофессіоналізацию фахівця.

Повноцінна  професійна  діяльність   виражається   в  тому, що соціальний працівник  як суб'єкт праці покликаний самостійно і творчо підходити до визначення і вирішення професійних завдань, досягати результатів, відповідних стандартам, уміти аналізувати і регулювати технологічні процеси і т. д.

Відсутність умов для нормального здійснення социально-педагогічної діяльності викликає професійну деформацію особи, стан психічної втоми, емоціональної напруженості, здатний викликати розлади різних систем організму і психіки.

Завершуючи і узагальнюючи міркування про професійні і культурні сходження соціального педагога, підкреслимо, що професійна культура формується як паралель його акмеограмми (психологічний портрет творця-інноватора). Як показує практика, тут особливу значущість мають внутрішні чинники: мотиви, рівень домагань, самооцінка, фізичне здоров'я, психо-емоційний настрій і т. д.

Все це в значній мірі може регулюватися і формуватися самим соціальним педагогом, і більшою мірою тим, хто є зрілішим і відповідним як профессіонал і як особа.

Як видно з вище сказаного  професійна культура в дійсності  є головною у іміджі соціального  педагога, оскільки іміджем є певний, як візуальний так і психологічно-емоційний, образ фахівця який базується  саме на професійній культурі. Оскільки саме професійна культура включає в  себе уміння, навички, особистісні якості, компетентність та досвід, моральні якості  соціально педагога, та саме від професійної культури залежить продуктивність роботи соціального працівника, його цінність у професійному колективі та встановленні контактів з клієнтами.