Особливості етики усного професійного спілкування

 

 

 

І. З’ясуйте особливості етики усного професійного спілкування.

 

          Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мовлення - процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу. Мовлення є формою існування живої мови, у мовленні мова функціонує,  розвивається. Мова і мовлення тісно між собою пов'язані. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення - явище загальне; вона належить усім, хто нею користується. Мовлення ж щодо мови - часткове, окреме, індивідуальне. Та без повсякденного вжитку на всіх вікових і соціальних рівнях, невпинного розвитку форм і засобів спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.

Порівняно з писемним мовленням усне є мовною творчістю, імпровізацією; воно значно емоційніше й експресивніше, ніж писемне.

Усне професійне мовлення це розмовно - літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків. Мовне професійне спілкування – це один із неодмінних елементів спільної діяльності людей у професійній сфері, який полягає у взаємодії як мінімум двох суб’єктів – комуніканта (того, хто розпочинає спілкування) і реципієнта (того, на кого спрямоване мовлення).

           Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

Усне професійне мовлення можна  поділити на такі види:

залежно від способу сприймання інформації:

• контактне (безпосереднє);
• дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);

залежно від кількості учасників:

• діалогічне (бесіда з одним співрозмовником);
• монологічне (доповідь, промова, лекція);
• полілогічне (дискусія);

залежно від форми і ситуації спілкування:

• міжперсональне (нарада, колоквіум тощо);
• публічне (виступ на зборах, конференції тощо).

          Людина може по-різному ставитися до свого співрозмовника, але етикет (Мовний етикет професійного спілкування – система формул увічливості, які вживаються в певній типовій ситуації мовного професійного спілкування) у поєднанні з почуттям власної гідності та самоповаги не дозволяє їй відкрито висловлювати негативні оцінки чи іншим чином виявляти своє негативне ставлення.

     Незалежно від змісту розмови мовці послуговуються висловлюваннями, що включають певні етикетні знаки. Вони й становлять тематичні об'єднання різних за структурою мовних одиниць (слів, словосполучень, речень) на ознаку:

- привітання (Добрий день! Доброго ранку! Добрий вечір! Добридень! Вітаю Вас! Мої щирі вітання! Радий вас привітати! Здрастуйте!);

- подяки (Прийміть мою найщирішу вдячність! Дозвольте висловити Вам подяку! Щиро вдячний! Спасибі, Ви дуже люб’язні!);

- вибачення (Вибачте! Прошу вибачення! Прошу вибачити! Мені дуже шкода, вибачте! Перепрошую! Даруйте мені!);

- відмови (На жаль, не можу..., Мені дуже шкода, але..., З радістю допоміг би, проте..., Охоче приєднався б, проте..., Мені незручно відмовляти, однак...);

-  поради (Дозвольте дати Вам пораду..., Я порадив би Вам..., Може, Вам слід було б..., Я наполегливо раджу Вам...);

-  прохання (Прошу Вас..., Чи можу я попрохати Вас..., Будьте ласкаві..., Вам не важко буде..., Чи не могли б Ви..., Дозвольте..., Будь ласка... );

- співчуття (Прийміть мої найщиріші співчуття..., Я хотів би висловити мої співчуття..., Я розумію Ваше горе..., Сумую разом з Вами...);

- прощання (До побачення! Прощавайте! Бувайте здорові! На все добре! До зустрічі! До завтра! Побачимося завтра!) тощо.

  Кожне тематичне об'єднання є частиною досить розгалуженої системи засобів вираження мовного етикету. Вибір тієї чи іншої одиниці формул увічливості залежить від ситуації спілкування, професії, соціального статусу, статі, освіти, віку учасників спілкування.

  За умови вмілого володіння та врахування цих складників мовець має більше можливостей досягти поставленої мети. Важко не погодитися із соціолого-психологами, які запевняють, що успіх бізнесу на 85% залежить від уміння спілкуватися.

 

Мовне професійне спілкування – це один із неодмінних елементів спільної діяльності людей у професійній сфері, який полягає у взаємодії як мінімум двох суб’єктів – комуніканта (того, хто розпочинає спілкування) і реципієнта (того, на кого спрямоване мовлення).

 

ІІ. З фахової літератури (монографій, статей, періодики, навчальних видань тощо) доберіть  і запишіть текст (5 - 6 речень).

Зразком якого стилю  є дібраний текст? Відповідь обґрунтуйте.

З тексту випишіть три терміни і схарактеризуйте  їх за планом: 1) дефініція (що означає  термін); 2) ступінь спеціалізації (загальнонауковий, міжгалузевий, вузькоспеціальний); 3) походження (власний, запозичений); 4) спосіб творення (для власномовних термінів).

 

         Як реалізувати права людини – наукова праця

Бігун Славік

Головний редактор «Юридичної газети», к. ю. н., магістр  права (США), науковий співробітник Інституту  держави і права НАН України, доцент факультету правничих наук Національного  університету "Києво-Могилянська  академія".

        У відділі теорії держави і права Інституту Корецького чергова гарна новина – вихід колективної наукової монографії «Проблеми реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні». Вона відображає тематичні здобутки авторів й, водночас, відбиває проблеми теоретичної юридичної науки та способу викладу результатів наукових досліджень.

          У монографії наведено результати аналізу різноманітних аспектів реалізації прав людини та громадянина. З-поміж них, зокрема, роль громадянського суспільства в реалізації прав і свобод людини, взаємодія особи і держави, сучасні механізми правореалізації і захисту прав особи та інші теоретичні аспекти реалізації прав і свобод людини в умовах соціально-правового розвитку (форми права як передумова ефективності реалізації прав і свобод, способи правового регулювання, дія права, встановлення юридичних фактів у механізмі реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, правова культура особи, право і релігія як визначальні чинники правореалізації).

Це стаття в юридичній газеті.

 

            Стаття́ (публіцистичний твір) — публіцистичний аналітичний твір журналістики, що на підставі розгляду та зіставлення значної групи фактів чи ситуацій ґрунтовно й глибоко, з науковою точністю трактує, осмислює й теоретично узагальнює проблеми соціальної дійсності. Кореспонденція ще будується на фактах, стаття — на аналізі проблем. Факти в ній відіграють ілюстративну, службову роль. Предметом статті є проблема. Звідси головним її внутрішньожанровим типом є проблемна стаття, хоча історія журналістики знає й такі її різновиди, як передова (директивна), пропагандистська, науково – популярна статті.

 

          Монографія – 1) дефініція: це наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивченням однієї або декількох (тісно пов'язаних між собою) тем; 2) ступінь спеціалізації: загальнонауковий; 3) походження: запозичений; 4) спосіб творення (для власномовних термінів): вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття.

         

          Дослідження – 1) дефініція:  людська діяльність, скерована на вивчення світу. Первинна мета дослідження відкриття, розуміння, а також розробка методів і систем, призначених для збільшення знання світу, в якому людина живе. Рушієм дослідницької діяльності є цікавість. 2) ступінь спеціалізації: загальнонауковий; 3) походження: власний; 4) спосіб творення: вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття.

          

          Релігія – 1) дефініція: віра, особлива система світогляду та світосприйняття, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини; 2) ступінь спеціалізації: загальнонауковий; 3) походження: запозичений; 4) спосіб творення: вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття.