Мовний стиль

     3. Діловий текст характеризується  як зростаючою стандартизацією  мови (вживання усталених словесних  формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керуючого слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

     4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація  розміщення та будови тексту.

     Підстилі  офіційно-ділового мовного  стилю. Системи документації

     В офіційно-діловому мовному стилі виділяють такі підстилі:

     1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

     2.Дипломатичний — використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

     3.Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.

     4.Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

     Як  і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами ділового спілкування. Вони виступають засобом функціонування взаємозв’язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо). 

     5 Розмо́вний стиль мо́влення — це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на виробництві.

     Основне призначення розмовного стилю — бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування побутових стосунків.

     У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, жаргонізми тощо. Часто вживаються в розмовній мові вигуки, частки, вставні слова, неповні речення, повтори, неузгоджені словосполучення тощо.

     У розмовній мові велику роль грають нелінгвістичні засоби спілкування: міміка, жестикуляція, ситуація.

     Використання

     Сфера використання розмовного стилю — усне повсякденне спілкування в побуті, у родині, на виробництві.

     Основне призначення — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків.

     Слід  розрізняти неформальне й формальне  спілкування. Перше — нерегламентоване, його мета і зміст значним чином визначаються особистими (суб'єктивними) стосунками мовців. Друге — зумовлене соціальними функціями мовців, отже, регламентоване формою і змістом.

     Якщо  звичайне спілкування попередньо не планують, не визначають його мету і  зміст, то ділові контакти передбачають їх попередню ретельну підготовку, визначення змісту, мети, прогнозування  можливих висновків, результатів.

     У повсякденній розмові мовці можуть зачіпати різні, здебільше не пов'язані теми, отже, їхнє спілкування має довільний інформативний характер.

     Ділова  ж розмова не виходить за межі визначеної теми, є конструктивною і підпорядкована розв'язанню конкретних завдань, досяганню заздалегідь визначеної мети.

     [ред.] Особливості розмовного стилю

     Основні ознаки:

• безпосередня участь у спілкуванні,
• усна форма спілкування,
• неофіційність стосунків (неформальна),
• невимушеність спілкування,
• непідготовленість до спілкування (неформальна),
• уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації),
• уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),
• емоційні реакції,
• потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.

     Основні мовні засоби:

• емоційно-експресивне забарвлення (метафори, порівняння, синоніми тощо.),
• суфікси суб'єктивного оцінювання (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості),
• прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові),
• часте вживання різноманітних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-),
• специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки тощо,
• заміна термінів розмовними словами (електропотяг — електричка, бетонна дорога — бетонка, залікова книжка — заліковка).

     Розмовний стиль має два підстилі:

• розмовно-побутовий,
• розмовно-офіційний.

     Типові  форми мовлення — усні діалоги та полілоги.

     Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.