Діловий етикет

Турбота про репутацію, імідж фірми повинні  займати в діяльності керівника  та всього підвладного йому колективу  особливе місце. Від правильності сприйняття фірми громадськістю залежить перетворення потенційних клієнтів у реальних і її успіх на ринку. Створення позитивного іміджу і високої репутації фірми звичайно відбувається в процесі тривалої і складної кампанії, приступаючи до якої, варто знайти їй словесне вираження, дати формулювання, визначення, які потім будуть підкріплюватися необхідними засобами. Процес формулювання і формування іміджу в свою чергу сприятиме виробленню всієї філософії фірми. Формулювання привабливого іміджу організації може виглядати приблизно так: «Фірма у своїй діяльності по створенню продукції, розробці новітніх технологій орієнтується на досягнення економічно ефективних і одночасно соціально значимих результатів. Властива фірмі орієнтація на якість продукції, високі технологічні, економічні та соціальні інновації, захист оточуючого середовища відкриває широкі можливості для рішення складних завдань і забезпечує надійність для співробітництва з нею передових підприємств галузі. При цьому керівництво піклується про працюючу на фірмі людину, про весь трудовий колектив, про громадськість регіону». У рамках формування іміджу саме громадськість повинна стати не прицілом, а потенційним союзником або опонентом при вирішенні поставлених завдань. Досить складною справою є формування іміджу організації як роботодавця, тобто ставлення до неї власних працівників. Воно точно відображає її імідж. Люди, якщо в них є рівноцінний вибір, ніколи не будуть працювати в організації, через імідж якої їх осуджують, або ж коли вони самі критикують імідж своєї організації. Якщо ж вибору немає і обставини екологічного характеру не дозволяють залишити організацію, у працівників буде зростати депресія, апатія, відчуження або й роздратованість. Такий психічний стан буде поглиблюватись, якщо керівництво організації продовжуватиме голослівно заявляти, що персонал — найвища цінність. Люди, зрозуміло, будуть вважати своїх керівників пустословами і ставитись до них вороже (спочатку приховано, а потім відверто). Працівники, які індиферентні до ідеалу організації, можуть ще працювати в ній заради заробітків, але ніколи з власної ініціативи нічого не зроблять.

5. Соціальна спрямованість  іміджу.

Головною  умовою формування іміджу і його основою  є, звичайно, сама фірма, її активність на ринку. Але дуже важлива і її соціальна спрямованість. Тому в  процесі рекламної кампанії варто  підкреслювати, що хоча головна мета організації - це збільшення обсягів  діяльності й отримання прибутку, їй властиво і прагнення вносити  свій посильний внесок в розвиток суспільства. Отримані від продажу товарів прибутки дають можливість збільшувати капіталовкладення в проектно-дослідницькі роботи, поліпшувати модифікацію устаткування, здійснювати раціоналізацію що дозволяє випускати більш якісні і дешеві товари. Якщо фірма буде обмежуватись розумним прибутком, то чимала частка доходів від її діяльності піде працюючим у вигляді заробітної плати і дивідендів акціонерам. Оскільки діяльність фірми залежить і від ставлення до неї місцевого населення, то частина прибутку повинна витрачатись на завоювання його довіри, а також на соціальні і благодійні програми регіону. Акцент в іміджуванні необхідно ставити не на прибутках фірми, а на роз'ясненні населенню необхідності придбання товарів, суті послуг, на очевидних їх перевагах. Якщо організація не може стати корисною суспільству, то вона нікому не потрібна, і не повинна існувати! Серед програм, що можуть бути направлені на підвищення соціальної спрямованості іміджу, можна відзначити:

- програми планування підвищення  освітнього рівня, що передбачають  відрахування коштів на підготовку, перепідготовку та підвищення  кваліфікації працівників та  їх дітей;

- програми організації охорони  здоров'я, націлені на безкоштовне  медичне обстеження, лікування і  оздоровлення співробітників та  їх сімей;

- програми підтримки розвитку  фізичного виховання та спорту  тощо;

- програми тимчасового переведення  співробітників до установ соціального  обслуговування населення з оплатою  роботи в зазначеній сфері;

- програми додаткової оплати викладачів  університетів, а також допомога  малозабезпеченим та багатодітним  сім'ям, інвалідам.

Разом з тим підвищенню соціальної спрямованості  іміджу будуть перешкоджати:

- відсутність будь-якої звітності  підприємців перед суспільством  за участь у соціальних діях, оскільки останні певною мірою  не будуть вважати себе за  це відповідальними.

У відсутність уміння і досвіду  вирішувати соціальні проблеми. Підбір і добір персоналу підприємець  здійснює насамперед виходячи з необхідності вирішення економічних, технічних  чи технологічних питань. Він не має досвіду розв'язання соціальних проблем регіону, якими займаються фахівці державних установ чи добродійні товариства. Розвиток фірми може закономірно привести до збільшення кількості робочих місць підвищення рівня зайнятості в регіоні. Залежність між розквітом фірми і благополуччям громадян, сусідів, усього регіону буде рости в міру створення і продажу нових товарів. У концентрованому вигляді це може звучати приблизно так: Той, хто краще служить суспільству, отримує більшу вигоду Акцент при цьому треба робити не на рості прибутку отриманому підприємством, а на пропагуванні його місії, якості товарів та послуг. Наприклад, у полегшенні умов виробничої та домашньої праці, демонстрації ролі підприємства в захисті природи, в зміцненні здоров'я людей і, звичайно, на реальних перевагах її діяльності у цілому для регіону.

Висновок

Імідж асоціюється, перш за все, із паблік рілейшнз (ПР, зв'язки з громадськістю). Паблік рілейшнз — це самостійна функція  менеджменту з встановлення та підтримки  комунікацій між компанією та її групами громадськості. Крім цього, формування іміджу вважають своїм повноваженням рекламісти, маркетологи, фахівці з корпоративних комунікацій, менеджери з персоналу, журналісти. Імідж може бути дещо відмінним для різних груп громадськості, оскільки їх бажана поведінка стосовно компанії може бути різною. Інакше кажучи, одна й та ж компанія може сприйматися по-різному інвесторами, держструктурами, дилерами, міжнародною та місцевою громадськістю тощо. При створенні іміджу враховуються головні принципи маркетингової комунікації з метою зробити підприємство не тільки відомим, а й привабливим. Імідж є найефективнішою формою подання повідомлення, здатною сформувати саме таке сприйняття у цільової аудиторії, яке необхідно для досягнення конкретних цілей підприємства. Вдало сформований імідж запам'ятовується і закріплюється у свідомості цільової аудиторії, він є своєрідним сигналом до позитивного сприйняття людини, організації, подій і через це — найефективнішим видом повідомлення, спроможним подолати фільтри недовіри і неуваги, характерні для масової свідомості.

Список  використаної літератури

1. Бурстін Д. Імідж. — СПб.: Пітер, 2009. — 216 с.
2. Іміджелогія: Навч.-метод. матеріали до курсу / Харківська держ. академія культури. Кафедра книгознавства та фондознавства / Ю.Є. Петрухно (уклад.). — Х. : ХДАК, 2003. — 23с.
3. Катлип С.М. и др. Паблик рилейшнз.— М., 2008.— 624 с.
4. Королька В.Г. Паблік рілейшнз. Наукові основи, методика, практика. — К: Скарби, 2005. — 400 с
5. Маценко В. Технологія іміджу. — К. : Главник, 2005. — 96с.
6. Мойсеєв В. А. Паблік Рілейшнз: Навч. посіб. – К.: «Академвидав». – 2007. – 224 с.
7. Палеха Ю.І. Іміджологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Європейський ун-т. — К. : Видавництво Європейського університету, 2004. — 323с
8. Панасюк А. Ю. Формирование имиджа: стратегия, психотехнологии, психотехники. – М.: «Омега-Л». – 2007. – 266 с.
9. Почепцов P.P. Имиджелогия. — М— К.: Рефл-бук. Ваклер, 2001.-699 с.
10. Смирнова Т.В. Моделювання рекламного іміджу: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навчаються за напрямом "Журналістика" / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. — К., 2005. — 166с.