Засоби колективного захисту населення

                                         План

    Вступ

1.Засоби колективного захисту  населення  

2. Засоби індивідуального захисту населення 

    3. Засоби медичного захисту

    4. Тероризм і деякі аспекти забезпечення безпеки населення 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                            Вступ

    Захист  населення у надзвичайних ситуаціях  являє собою комплекс заходів, що проводяться з метою не допустити  або максимально знизити ступінь  впливу на людей уражаючи факторів.

    Одним із найважливіших принципів захисту населення у надзвичайних ситуаціях є застосування засобів індивідуального захисту від небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів, підтримка їх у готовності для використання, організація та здійснення евакуації населення з небезпечних зон, використання засобів колективного захисту населенням.

    Основними способами захисту населення  у надзвичайних ситуаціях є:

    -укриття  людей в захисних спорудженнях;

    -використання  засобів індивідуального і медичного  захисту;

    -розосередження  та евакуація населення з небезпечної зони. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Засоби колективного  захисту населення

    До  засобів колективного захисту населення  відносяться захисні споруди: сховища, протирадіаційні і простіші укриття  Сховища – це захисні споруди  герметичного типу, що захищають від  усіх уражаючих факторів, котрі виникають при НС мирного і воєнного часу. Люди, що укриваються у сховищах, не використовують засоби індивідуального захисту.

    Протирадіаційні укриття – це спорудження, які  призначені для захисту людей  від іонізуючого випромінювання, зараження їх радіоактивними речовинами, краплями НХР і аерозолями біологічних засобів.

    Укриття простішого типу – це щілини, траншеї, землянки. На їхнє зведення не потрібно багато часу, але вони можуть ефективно  захищати людей від багатьох уражаючих  факторів.

    Захисні споруди класифікуються по призначенню, місці розташування, часу зведення, захисним властивостям, місткості.

    За  призначенням захисні спорудження  розрізняють на загальні і спеціальні. Перші використовуються населенням або персоналом; другі обладнуються для розміщення органів управління, систем оповіщення і зв'язку, лікувальних установ.

    По  місту знаходження захисні споруди  підрозділяють на вбудовані та окремо розташовані.

    Вбудовані захисні спорудження обладнують в підвальних і цокольних поверхах будинків.

    Окремо  розташовані захисні споруди  створюють поза будівлями.

    За  часом спорудження захисні споруди  поділяються на збудовані завчасно ( вони являють собою капітальні сховища з довговічних пожежа безпечних матеріалів) і такі, що швидко створюються. Останні споруджуються в особливий період при загрозі виникнення надзвичайної ситуації, при цьому застосовуються як правило підручні матеріали.

    Згідно  захисним властивостям сховища поділяються  на 5 класів. Захисні властивості  визначаються здатністю конструкції спорудження витримувати визначену величину надлишкового тиску повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.

    По  місткості сховища розрізняють  на малі (їхня місткість до 600 людей), середні (місткість – 600…2 000 осіб) і  великої місткості, що розраховані  більше ніж на 2 000 людей.

    До  захисних властивостей сховищ пред'являються  визначені вимоги, які припускають  строге виконання правил будівництва  та експлуатації. Тільки в цьому  випадку захисні спорудження  можуть бути застосованими за своїм  прямим призначенням. Основними з цих вимог є такі:

    сховища повинні забезпечувати надійний захист від усіх уражаючих факторів НС;

    конструкції, що використовуються при їх будівництві, не повинні втрачати свої механічні  властивості в умовах дії високих  температур;

    сховища повинні бути відповідно обладнані для перебування в них людей не менше двох діб;

    їхнє  перекриття має забезпечувати розрахункову кратність ослаблення іонізуючого  випромінювання;

    простіші  укриття створюються таким чином, щоб могли захистити людей  від світлового випромінювання, проникаючої радіації та дії повітряної ударної хвилі ядерного вибуху. 

    2. Засоби індивідуального  захисту населення

    Засоби  індивідуального захисту (ЗІЗ) людини призначені для захисту її шкіри, обличчя, очей та органів дихання  від дії радіоактивних, отруйних речовин і біологічних засобів (РР, ОР і БЗ), а також для профілактики та зниження тяжкості ураження організму ними.

    Відповідно  до цього засоби індивідуального  захисту класифікують по призначенню  на засоби захисту шкіри, очей, органів  дихання та медичних засобів захисту.

    У залежності від принципу дії усі  ЗІЗ поділяються на ізолюючі, що цілком ізолюють людину від факторів навколишнього середовища і фільтруючі – поглинаючи з повітря шкідливі домішки. За способами виготовлення ЗІЗ ділять на промислові (виготовлені заздалегідь) і підручні (такі, що виготовляються самим населенням з підручних матеріалів).

  До засобів  захисту органів дихання належать:

Фільтруючі  засоби:

    протигази цивільні (ГП-5, ГП-7), загальновійськові  РШ-4, ПМГ-2, ПМК), дитячі (ДП-6, ДП-6М, ПДФ-Ш);

    респіратори для дорослих Р-2, для дітей Р-2Д, промислові РПГ-67, РУ-60м, „Лепесток”.

    найпростіші засоби захисту – ватно марлеві  пов'язки, проти пилові тканинні маски.

    Ізолюючі  засоби:

    ИП-4, ИП-5, КИП-5, КИП-7 і інші.

    Засоби  захисту шкіри призначені для захисту відкритих ділянок тіла, одягу, взуття від зараження РР, ОР та БЗ.

  Фільтруючі  засоби захисту шкіри представлені захисним фільтруючим одягом – ЗФО-58 – бавовняним комбінезоном, просоченим хемосорбційними хімічними речовинами.

    З цією ж метою можуть застосовуватись підручні засоби – звичайний повсякденний одяг (спортивні костюми, плащі, рукавиці, чоботи), для підвищення захисних властивостей яких вони можуть бути заздалегідь просочені мильно масляною емульсією (для приготування мильно масляної емульсії беруть 1 шматок господарського мила, подрібнюють його на тертці і розчиняють у 0,5 л рослинної олії).

    В якості ізолюючих засобів захисту  шкіри застосовують загальновійськовий захисний комплект – ОЗК та легкий ізолюючий костюм – Л– 1, які виготовляються з прогумованої тканини. Ними оснащуються формування, що здійснюють ліквідацію наслідків НС.  
 
 

    3.Засоби медичного захисту населення

   Засоби  медичного захисту призначені для  профілактики або зменшення ступеня  впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій, а також для надання першої медичної допомоги потерпілим. До них відносяться радіозахисні засоби, антидоти (протиотрути), антибактеріальні препарати, засоби часткової санітарної обробки.

    У даному посібнику автори не ставлять метою надати докладну характеристику зазначених засобів. Підбором необхідних препаратів, поясненням населенню правил їхнього прийому займаються спеціальні підрозділи медичної служби. Тут приводиться тільки їх перелік і простіша класифікація.

    Радіозахисні  засоби – це препарати, що сприяють підвищенню опірності організму дії іонізуючих променів. Вони поділяються на наступні групи:

    засоби  профілактики ураження при зовнішнім  опроміненні (радіопротектори);

    засоби  ослаблення первинної реакції організму  на опромінення (в основному це проти блювотні засоби);

    засоби  профілактики радіаційного ураження РР, що потрапили у середину організму (препарати сприятливі максимально  швидкому виведенню РР з організму);

    засобу  профілактики ураження шкіри при  забрудненні її РР (засоби часткової  санітарної обробки).

    Антидотами (протиотрутами) називають речовини чи препарати, що сприяють руйнуванню або нейтралізації ОР. Їх поділяють  на неспецифічні (адсорбенти) і специфічні, діючі вибірково у відношенні визначених отрут.

    Протибактеріальні засоби вживаються в момент застосування чи погрозі застосування біологічних засобів. Вони поділяються на засоби специфічної і неспецифічної профілактики.

    Засоби  неспецифічної профілактики застосовують при погрозі зараження навколишнього  середовища бактеріальними засобами чи після нього, якщо не відомий вид збудника. До них відносяться антибіотики, інтерферони. З моменту визначення хвороби проводиться специфічна профілактика препаратами, для яких точно встановлена чутливість визначеного виду збудника.

    До  табельних засобів медичного захисту відносяться: аптечка індивідуальна, у комплект якої входять засобу первинної профілактики шоку, а також антидоти, радіопротектори та антибактеріальні засоби; індивідуальний протихімічний пакет різних модифікацій, призначений для часткової санітарної обробки; пакет перев'язний індивідуальний.

    Санітарна обробка – це комплекс заходів  щодо часткового чи повного видалення  з поверхні шкіри і слизуватих оболонок РР, ОР і БЗ. Відповідно до цього розрізняють часткову і  повну санітарну обробку.

    Часткова санітарна обробка проводиться у осередку ураження в порядку само і взаємодопомоги з використанням індивідуального протихімічного пакета.

    Повна санітарна обробка проводиться  після виходу з осередку ураження і полягає у митті усього тіла водою з застосуванням миючих засобів. Повна спеціальна обробка  передбачає обов’язкову зміну одягу.

    4. Тероризм і деякі  аспекти забезпечення  безпеки населення

    Останні десятиріччя міжнародна спільнота  знаходиться під впливом все  зростаючого тиску тероризму. Здійснюються замахи на життя і здоров'я людей  при зменшенні частки зазіхань на матеріальні об'єкти; ріст масштабності, для якої характерні великі людські  жертви; посилення жорстокості і безоглядності дій терористів. Розширюється також інформаційна, тактична, взаємна ресурсна підтримка терористичних груп як в окремо узятій країні, так і в міжнародному масштабі. Відбувається зрощування політичного і карного тероризму на тлі злиття і співробітництва нелегальних і легальних структур екстремістської користі з націоналістичними, релігійно-сектантськими, фундаменталістськими й іншими співтовариствами на основі взаємовигідних інтересів. Тероризм поширюється немов страшна, невідворотна епідемія XXІ сторіччя.

    Однак, практично в жодній країні світу  не вироблена на державному рівні  ефективна система заходів для  захисту держави, суспільства і  особистості від актів тероризму.

    На  сьогоднішній день немає чіткого  визначення тероризму як соціально-правового явища. В якості  елементів, що характеризують це явище, виділяються: мета; мотив; зміст дій; намічувані і реальні наслідки.

    Тероризм  може бути орієнтований на зміну політичного  ладу, скинення керівництва країни (регіону), порушення територіальної цілісності, нав'язування як офіційну ідеологію визначених соціальних, релігійних, етнічних стандартів і державних рішень, що випливають з них, інша істотна зміна політики держави, звільнення арештованих терористів, “розхитування” стабільності і залякування суспільства, окремих груп населення, заподіяння збитку міждержавним відносинам і провокування бойових дій (війни).