Вчення В.І.Вернадського про біосферу і ноосферу

      За  В. І. Вернадським, поняття «ноосфера  — останній з багатьох етапів еволюції біосфери в геологічний історії — етап наших днів. Перебіг цього процесу тільки починає нам прояснюватися з вивчення її геологічного минулого у деяких своїх аспектах... Ноосфера — нове геологічне явище на нашій планеті. У ній людина вперше стає величезною геологічною силою. Вона може й повинна перебудувати своєю працею і думкою царину свого життя, перебудувати докорінно порівняно з тим, що було раніше». В системі, так би мовити, космічної еволюції, писав він, людство стає новою творчою потугою, яка силою свого наукового розуму та технічних можливостей створює нові форми обміну речовини та енергії між суспільством та природою. Зміни, які людина внесла у біосферу можна вважати геологічним переворотом малого масштабу. Внаслідок цього біосфера Землі набуває принципово нового вигляду і стає сферою розуму. 

      Могутньою геологічною силою людину вперше назвав А. П. Павлов (1854-1929), який казав  про антропогенну еру в розвитку Землі. В.І.Вернадський підкреслював, що людство фізично являє собою надзвичайно малу масу речовини планети, але міць його пов'язана не з його матерією, а з роботою його свідомості, з його розумом і спрямованою цим розумом працею. Ноосферу Вернадський розумів як природне тіло, компонентами якого будуть літосфера, гідросфера, атмосфера та органічний світ, перетворений розумною діяльністю людини.

      Вчений  був переконаний у закономірному  характері виникнення ноосфери: «Вибух наукової думки у XX ст. підготовлений усім минулим біосфери і має глибокі корені в її будові. Він не може зупинитися і піти назад. Він може хіба що сповільнитись у своєму темпі... Біосфера неминуче перейде так чи інакше, рано чи пізно, в ноосферу». Водночас В. І. Вернадський добре розумів, що людство знаходиться лише на підступах до ноосфери. Він неодноразово зазначав, що посилений вплив людини на біосферу призводить до зниження багатьох видів, до зміни кількісних співвідношень між іншими видами. Природні екосистеми замінюються культурними, а в тих, що залишилися, перебудовуються біотичні зв'язки, спрощується структура трофічних ланцюгів. Але фактори органічної еволюції не перестають діяти, а проявляються на кожній території, де існує людина. При цьому процеси боротьби за існування і природного відбору набирають специфічних рис у культурних екосистемах. Та особливо великі зміни відбуваються в масштабі всієї планети, що характерно для нинішнього етапу розвитку біосфери наприкінці XX ст. «Людина вперше реально зрозуміла, що вона житель планети і може – повинна — мислити й діяти у новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, сім'ї, родини, держави чи їх спілок, а й у планетарному аспекті. Вона, як усе живе, може мислити й діяти у планетарному аспекті тільки в царині життя — в біосфері, в певній зеленій оболонці, з якою вона нерозривно закономірно зв'язана і вийти з якої не може, її існування є її функція. Вона несе її повсюди. І вона її неминуче, закономірно, неперервно змінює».

      В.І.Вернадський  вірив у те, що життя на Землі  зникнути не може, а людство як могутня геологічна сила спроможеться перебудувати біосферу в інтересах людства як єдиного цілого.

      ВИСНОВКИ 

      Спираючись  на наукові факти з різних галузей  науки, узагальнивши та розвинувши здогадки та думки інших вчених, В.І.Вернадський  написав праці, які зробили крок уперед не тільки в розвитку науки України,а в розвитку світової науки.

      Учений  відкрив і довів, що, завдяки взаємодії  «суспільства-культури-розуму» людства  з природою земної кулі,  відбувається космічна еволюція. А саме, заміна біосфери ноосферою, яка є сферою розуму. Зароджуючись на нашій планеті, ноосфера має тенденцію до постійного само розширення, поступово перетворюючись у найістотніший момент космічного життя.

      На  нашу думку, ці відкриття В.І.Вернадського мають дуже важливе значення для  розвитку науки в цілому, так як явище, описане вченим є нашим майбутнім. Його передбачення правдиве, адже вже зараз ми можемо спостерігати цей поступовий перехід від біосфери до ноосфери. Варто також відмітити, що цей процес постійно прискорюється. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В.І.Вернадський та його вчення про ноосферу і біосферу // Екологія: Підручник / С.І.Дорогунцев, К.Ф.Коценко, М.А.Хвясик та ін.. – К., 2005. – 22-27 с.
2. Вернадський В.І. Вибрані праці. – К.: Наукова думка, 2005. – 303 с.
3. Морискевич О. Ноосфера Володимира Вернадського // Світ науки. – 1998. – №3. – С. 87.
4. Павленко Ю. Ноосферна концепція В.І.Вернадського-П.Тяйлер де Шардена  // Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства: Навч. посібник для студ. гум. фак. вузів. – К., 2000. – 117-121 с.
5. Яковлев В.П. Учение В.И.Вернадского о биосфере // Человек и биосфера. – Ростов-на-Дону, 1977. – 55-69 с.