Поняття про екологічний моніторинг. Види моніторингу

Львівська комерційна академія 
 
 
 
 
 

Реферат

на тему:

«Поняття  про екологічний  моніторинг.

Види  моніторингу» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луцьк – 2011

1. Поняття екологічного моніторингу

     Для розробки заходів, спрямованих на усунення негативних наслідків втручання  людини в навколишнє природне середовище і поліпшення екологічної ситуації, застосування методів оптимізації природокористування з одержанням достатньої кількості продукції при одночасному збереженні довкілля необхідна організація екологічного моніторингу.

     Екологічний моніторинг, як науковий напрямок, виник  на стику екології, біології, географії, геофізики, геології та інших наук.

     Моніторинг  – це комплексна система спостережень,збору, обробки, збору, систематизації та аналізу  інформації про стан навколишнього  середовища, яка дає оцінку і прогнозує  зміни, розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських  рішень.

     Система державного моніторингу  навколишнього середовища ґрунтується на таких  принципах:

• об’єктивність і достовірність;
• систематичність спостережень за станом навколишнього середовища та об’єктами впливу на нього;
• багаторівневість;
• узгодженість нормативного та методичного забезпечення;
• узгодженість технічного і програмного забезпечення;
• комплексність в оцінці екологічної інформації;
• оперативність в проходженні інформації між певними ланками системи та вчасне інформування органів державної виконавчої влади;
• відкритість екологічної інформації для населення;

     Актуальність і невідкладність вирішення  проблем моніторингових досліджень полягає в тому, що хоча і існує низка відомчих спостережень систем за станом довкілля, але вони не зведені в єдиний комплекс і не можуть ефективно виконувати узагальнюючу функцію оцінки стану і рівня використання ресурсів, з тим щоб прогнозувати зміни і розробляти рекомендації  для прийняття управлінських рішень щодо оптимізації господарських щодо оптимізації господарської   діяльності і природокористування в окремих регіонах.

     Основними завданнями екологічного моніторингу є:

• організація єдиної державної системи контролю за складовими природного середовища;
• налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення і зберігання інформації про кількість і стан природних ресурсів;
• оцінка природно-ресурсного потенціалу та можливого рівня використаних ресурсів;
• інвентаризація джерел забруднення і вивчення ступеня антропогенного впливу на компоненти природного середовища;
• моделювання і прогноз змін  екологічної ситуації та рівня здоров’я довкілля;
• розробка управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування і сталий розвиток регіону;

2. Види  екологічного моніторингу

     Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинги навколишнього природного  середовища.

     Загальний (стандартний) моніторинг   навколишнього природного середовища – це оптимальні за кількістю спостереження а пунктах, об’єднаних в єдину  інформаційно-технологічну   мережу,   які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

     Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища – це спостереження спеціальних показників у цільовій мережі пунктів у реальному  масштабі часу за окремими   масштабами, джерелами   підвищеного  екологічного   ризику в окремих регіонах, які визначено  як зони   надзвичайної   екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками, щоб забезпечити оперативне реагування на кризові ситуації   та прийнятті рішень щодо їх ліквідації, створити безпечні умови для населення.

     Фоновий  (науковий)  моніторинг   навколишнього середовища  – це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, кругообігом, та міграцією забруднюючих речовин за реакцією  організмів на забруднення на рівні окремих популяцій,   екосистем  і  біосфери  в  цілому.  Цей   моніторинг  здійснюється  у  природних  і   біосферних  заповідниках,  на інших   територіях,  що  охороняються,   на  базових  станціях.

     В  залежності  від  критеріїв  оцінки  стану  навколишнього  середовища  існують  такі  види  моніторингу:

1. Супутниковий  моніторинг використовує  дистанційні  методи  і  дозволяє  за  космічними  знімками  стежити за   змінами,  що  відбуваються  на  поверхні  Землі  та  в  атмосфері.
2. Геофізичний  моніторинг  передбачає  виконання  спостережень  за  забрудненням,  ступенем  прозорості   атмосфери,  метеорологічними  і гідрологічними  характеристиками  середовища  та інтерпретацію отриманих даних
3. Кліматичний  моніторинг  включає   в  себе  моніторинг  стану  кліматичної  системи  (атмосфера – океан – літосфера – кріосфера – біота).  Його метою  є  оцінка  можливих  змін  клімату.
4. Біологічний  моніторинг  передбачає  вивчення  стану  біоти,  її  реакції  на  антропогенний  вплив,  а  також  функцію  стану  і  відхилення  цієї  функції  від  нормального  природного  стану  на  різноманітних  рівнях:  молекулярному,  клітинному,  організмовому,   популяційному,    на  рівні спільноти.  Як  підсистема  сюди  відносять санітарно-гігієнічний моніторинг  (визначення  стану здоров’я  людини  під впливом навколишнього середовища).

     Комплекс  екологічного  моніторингу  має  такі  підсистеми:

     Геосферний моніторинг. Передбачає  оцінку  стану і прогнозування в літосфері (геологічне середовище, мінерально-сировинні ресурси),  геофізсфері (гравітаційні, магнітні, радіаційні, сейсмічні та інші поля),  геоморфосферні (рельєф і його порушення геодинамічними  процесами – зсувами ерозією, карстами, суфозією, осипанням тощо), гідросфері  (водні ресурси,   водоспоживання і водовідведення,  несприятливі   гідрологічні  явища, рівень  забруднення підземних і поверхневих вод),  атмосферні  (стан  повітряного басейну та  його забруднення,  транскордонний  перенос, розподіл   тепла і вологи,  зміни клімату).

     Геохімічний  моніторинг.  Включає   дослідження й інвентаризацію  джерел  забруднення,  встановлення  об’ємів викидів і скидів,  вивчення  хімічного  складу повітря,  опадів,  ґрунтів,  наземної  і  водної  рослинності,  поверхневих і підземних вод,  донних відкладів.  Передбачає  також встановлення  «градієнту випадань» - кількість надходжень  на  поверхню  землі різних  речовин з атмосферними  опадами і пилом.

     Біологічний  моніторинг.  Основою його  є вивчення  стану рослинності (фітосфера)  за візуальними пошкодження листя (дефоліація,  дехромація),  розвитку  епіфічних  лишайників  на  деревах,  динаміки  змін  видів рослин і структури рослинних угруповань  (сукцесії,  дигресії,  демутації)  під впливом природних і   антропогенних факторів.

     Екологічний  моніторинг  здійснюється на чотирьох рівнях:

• Локальному – на території  окремих об’єктів  (підприємств),  міст,  ділянках  ландшафтів.  Для  ефективного контролю  за забрудненням  атмосфери  в  містах  із  населенням  до 100 тис. осіб  контрольних  станцій  доцільно мати принаймні три;  від 100 тис.  до  300  тис.  осіб -  не менше п’яти;  від 300  тис.  до 500 тис.  -  сім,  тоді  у  населеному  пункті  з  населенням  понад  1  млн.  чоловік  -  11-24  пункти.  Промислові  системи  екологічного  моніторингу  контролюють  викиди  промислових  підприємств,  рівень  забруднення  промислових  майданчиків  і  прилеглих  до  них  районів;
• Регіональному – в  межах  адміністративно-територіальних  одиниць,  на  території  екологічних  і  природних  регіонів.  Здебільшого він отримує дані  про забруднення атмосфери і  водойм  від  міських  і  промислових  станцій;
• Національному – на  території  країни в цілому  моніторинг  означає  статистичну  обробку  даних  про забруднення  навколишнього  середовища  від  регіональних  систем,  зі  штучних  супутників  землі  та  космічних  орбітальних  станцій.  Вони  функціонують   разом зі  службою погоди  Держкомгдромету України і здійснюють  прогноз якості  навколишнього   середовища  на великих територіях країн;
• Глобальному – глобальні  системи  моніторингу  навколишнього  середовища  використовуються  для  досліджень  і охорони природи та  здійснюється  на  основі  міжнародних угод  у цій сфері.  Низка країн   має мережу  наземних  станцій,  на  яких  здійснюється  безперервний  відбір  та  аналіз  проб  на  наявність в атмосфері забруднювальних речовин,  CO2,  CO,  пилу,  свинцю,  радіонуклідів та ін.

     Для збереження  фонового  рівня  якості  середовища,  порівняно  з  яким визначався б  і  рівень  впливу на  атмосферу  людини,  створено  мережу  атмосферних  заповідників.  Вона  охоплює  всі  основні  типи   природних  зон.

     Однією  з  головних  умов  одержання  об’єктивної  інформації  при  проведенні  моніторингових  досліджень  є  визначення  кордонів  його об’єкта.  В  складних  географічних  умовах  елементарною  просторовою  одиницею  доцільно  вважати  територію  водозабору (басейну)  ріки.  Просторова   структура  екологічного  моніторингу  на  території  області  базується   на  мережі  основних  і  додаткових  пунктів  постійного  спостереження  (ППС).  Основні  ППС  розміщені  в  межах 60-16 км²  і формують  регіональну моніторингову мережу,  яка  зв’язана  з  європейською  мережею ППС.  Кількість  таких  пунктів  на  території  кожної  області  визначається,  враховуючи  величину  її  території.

     У  міській  місцевості  та для  організації  локального  моніторингу  навколо  промислових  підприємств  із  значними  викидами  забруднювальних  речовин   в  атмосферу  закладаються  додаткові ППС,  наприклад,  Івано-Франківська  область (Бурштинська ДРЕС, Калуська ТЕЦ, ВАТ «Оріана»,  АТ  «Нафтохімік Прикарпаття»,  фірма  «Барва»).  Додаткові  ППС  установлюються  в  межах  водозборів  головних  рік  на  екологічних  профілях (трансектах)  упоперек  річкових  долин на  висоту  до  (10 км),  у верхній   (10-20 км),  у середній   (25-50 км)  і нижній   (50-100 км) частинах  водозбору на  таких  елементах  рельєфу;  вододіли, схили,  надзаплавні  тераси,  заплави.  Додаткові  ППС  локального  моніторингу  в  зоні  впливу  промислових  підприємств  закладаються  по  мережі 2х2  км  або 1х1 км  з  урахуванням  зон  забруднення  та з  урахуванням  «рози  вітрів».

     На  кожному  пункті  спостереження  залежно  від  ступеня  мінливості  показників,  встановлюється  періодичність  їх  вивчення.

1. Перша  група  показників  -  періодичність  вивчення  не менше  3  рази  на  місяць:  хімічний  склад повітря і атмосферних опадів,  кислотність дощів і снігу;
2. Друга  група  показників – показники  стійких  змін,  періодичність  2 – 5 років:  маса  опаду  і  підстилки;  видовий  склад  і  маса  трав’яного  покриву;  видовий  склад  і  маса  мохів  та  ландшафтників  на  деревах;  інтенсивність  дефоліації  і  дехромації;  кислотність ґрунтів;  хімічний   склад  поверхневих  і  підземних вод;
3. Третя група  -  періодичність 5 – 10  років:  потужність  верхнього горизонту ґрунту  і  кількість гумусу;  фізичні  параметри  ґрунту;  вміст  у  ґрунті  і  рослинах  шкідливих  речовин;  наявність  шкідників  і  хвороб;  продуктивність  фітоценозів;  структура  і  співвідношення  угідь  до  водозборів;

     Основою робіт з автоматизованого моніторингу навколишнього середовища є системи автоматичного спостереження контролю навколишнього середовища — АСКНС спеціалізованих аналітичних станцій.

     Значний комплекс робіт в галузі екологічного моніторингу проводиться переважно пересувними лабораторіями (ПЕЛ), які забезпечують збір, обробку, накопичення та збереження інформації про параметри навколишнього середовища, а саме: атмосфери, ґрунтів, продуктів харчування. Така лабораторія, виконана на базі автобуса ЛАЗ-699Р, в режимі екологічного патрулювання дає можливість значно зменшити витрати коштів порівняно зі стаціонарною системою контролю.