Глобальні екологічні проблеми людства

Основними постачальниками органічних речовин у стічних водах є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні заводи, великі тваринницькі комплекси тощо. Кількість хімічних забруднювачів води постійно зростає. У 1992 році їх зафіксовано вже 959 різновидів. Про шкідливу долю багатьох з них ми нині лише здогадуємося, оскільки вони мають пролонгований вплив, тобто їх дія виявляється в наступних поколіннях живих істот і полягає в появі шкідливих мутацій, генетичних розладах тощо. Фізичне забруднення води пов?язане із зміною її фізичних властивостей – прозорості вмісту суспензій та інших нерозчинних домішок, радіоактивних речовин і температури. Суспензії (пісок, намул, глинисті частки) потрапляють у водойми головним чином за рахунок поверхневого змиву дощовими водами з с/г полів. Багато суспензій потрапляє у водотоки з діючих підприємств гірничодобувної промисловості та ін. Тверді частки різко знижують прозорість води, пригнічують процеси фотосинтезу водяних рослин, забивають жабра риб та ін.

Особливу небезпеку для всього живого становлять радіоактивні домішки, що потрапляють у водойми завдяки викидам АЕС. А яка величезна шкода від радіоактивних звалок у океані!.. Теплове забруднення водойм спричинене спуском у водойми  теплих вод від різних енергетичних установок. У річках, які  знаходяться поряд ТЕС і АЕС, порушуються умови нересту риб, гине

зоопланктон, риби уражуються хворобами й паразитами. Слід додати, що наприклад, АЕС скидають у водойми воду, нагріту до 450С!Біологічне забруднення водного середовища полягає у надходженні до водойм із стічними водами різних видів мікроорганізмів, рослин і тварин (віруси, бактерії, грибки, черви), яких раніше тут не було. Багато з них є хвороботворними для людей, тварин і рослин. Забруднювачі: комунально-побутові стоки, підприємства шкірообробної промисловості, м?ясокомбінати, цукрові заводи. Особливої гостроти біологічне забруднення водойм набуває в місцях масового відпочинку людей. Через поганий стан каналізаційних і очисних споруд останніми роками міське керівництво Одеси, Маріуполя та інших міст на узбережжі Чорного й Азовського морів неодноразово закривало пляжі, бо в морській воді були виявлені збудники таких небезпечних хвороб як – вірусний гепатит, дизентирія,  холера.

Забруднення земної поверхні.

Людство з давніх пір забруднювало земну поверхню відходами своєї діяльності. Але у ХХ столітті відбувся різкий стрибок і в характері, і в масштабах, і у впливі забруднень. Грунт, який не є продуктом праці людини й створювався природою протягом тисячолітть, нині в результаті хижацького користування, нерозумної аграрної політики та розбазарювання під різні види будівництва, кар?єри, полігони, знаходиться в стані виснаження, вичерпання. Внаслідок того, що в гонитві за врожаєм грунти почали орати дедалі глибше і частіше, завозити на поля величезні кількості мінеральних добрив та пестицидів для боротьби з шкідниками, на величезних площах здатність вбирати й пропускати воду, їх структура деградувала, вони перенасичені шкідливими хімічними речовинами. Повсюдно врожайність грунтів катастрофічно зменшується.

Як сказано в одній з доповідей  ООН про стан земельних ресурсів світу, подальше існування нашої цивілізації поставлене під загрозу через широкомасштабну загибель родючих земель, що збільшується. Нині охорона й раціональне використання земельних ресурсів – одна з найактуальніших проблем.

За даними ЮНЕП щорічно щерез вплив на грунти вітрів, ураганів, хімізації, будівництва міст, доріг, промислових об?єктів, аеродромів та ін. у всьому світі витрачається від 5 до 7 млн. га родючих земель.

Дуже значних збитків завдає господарству ерозія грунтів. На цих землях урожайність зменшується на 30-40%, подекуди – на 90%. Ерозії грунтів сприяє активне яроутворення, зумовлене діяльністю людини –вирубкою лісу на схилах, знищенням трав?яного чи чагарникового покриву, неправильним розорюванням землі тощо. Найбільше провокують ерозію часті оранки, культивації, боронування, трамбування колесами та гусеницями важкої с/г техніки.

Однією з найбільших лих після ерозії грунтів є, мабуть, їх засолення, основна причина якого - неправильне зрошення. Ерозія й засолення грунтів призводять до опустелювання земель. Протягом останніх десятиліть тисячі гектарів посушливих земель у степових районах, пустелях і напівпустелях, де проводиться інтенсивне зрошення й спочатку значно підвищилася врожайність, згодом стали непридатними для використання через "білу отруту", як називають місцеві жителі сіль, якою забиті всі пори грунту та його поверхня в результаті випаровування зрошувальних вод. Дедалі відчутнішими стають негативні наслідки хімізації с/г – погіршення стану грунтів через накопичення в них шкідливих хімічних речовин після тривалих й інтенсивних внесень міндобрив та різних пестицидів. Адже внесений у грунт фосфор практично не вимивається.

До  одного з негативних явищ, властивих опустелюванню, належать пилові бурі. Хоча вони досить поширені в природі,  вияснилось, що деякі з них виникають з вини людини – на  деградованих землях.

Берегти землю – це значить розумно, по-хозяйському її  використовувати, щоб служила вона довго, багатьом прийдешнім  поколінням.

Знищення лісів.

Одним з найважливіших компонентів  рослинного світу є ліси – енергетична  база біосфери, які відіграють дуже важливу роль у житті на планеті. Це – легені планети.

Під натиском людини ліси відступають  на всіх континентах, практично у  всіх країнах. Вони вирубуються скоріше, ніж виростають. Але ж саме ліс  активно очищає атмосферу Землі  від забруднення. Зелені рослини  вбирають вуглекислий газ, використовуючи його в якості будівельного матеріалу  для своїх клітин. Кожен кубометр деревини – це майже півтони забраної з повітря вуглекислоти. Нині безвідказні "легені" міст у багатьох регіонах планети вимагають не просто турботи, але волають про допомогу і врятування. Слід зазначити, що останнім часом ліс через перенавантаження  відпочиваючими, їх дикунське ставлення до природи, винищення  рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев,  спричинені людьми пожежі втрачає свої оздоровчі та рекреаційні  властивості. Він не витримує напливів людей у густонаселених  регіонах, страждає і гине від промислових забруднень, а також  внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників. Підраховано, що за сучасних темпів лісозаготівель, навіть у  багатих лісом країнах його вистачить на 50-60 років (на відновлення  потрібно 100-200 років).

За даними ООН, щорічно на планеті  вирубують понад 3 млрд. м3 лісу, й  ця цифра до 2000 року зросте в 1,5 рази.З найбільшим розмахом ліси винищуються в тропічному поясі.  Пояснюється це багато в чому економічними причинами. Перш за все ліси знищуються внаслідок масових вирубок, які ведуться в інтересах не стільки самих держав-господарів, скільки – зарубіжних монополій.  Лісову сировину вивозять на експорт в Японію, США, Англію, Францію.

Ще на початку ХХ ст. тропічні ліси, включаючи вологі  вічнозелені  і сезонні, були поширені на площі 24 млн. 500 тис.км2.  Зараз площа цих  лісів скоротилась до 10 млн.км2. Досить тривожна ситуація склалася в Африці. Тут, приблизно за  50 років, вирубано 60% всіх лісів.

В цілому на Землі площа, зайнята  тропічними лісами, за наше  століття скоротилась з 16 до 7%. В окремих  регіонах цей процес  відбувається ще швидше.

Знищення тропічних лісів означає  одночасне обідніння і зникнення тропічних екосистем, на створення яких треба було  мільйони років. Як відомо, тропічні екосистеми відрізняються величезною різноманітністю і тваринного світу.

На місці зрубаних лісів розвиваються процеси ерозії, змиву  грунту. Лісові масиви заміщуються саванами. Масштаби вирубок такі,  що на місці величезних ділянок лісу виникають справжні пустирі. Одним із наслідків вирубки лісів є зміна гідрологічних і  кліматичних умов. Висушення території, спустошувальні засухи спостерігаються, наприклад, на півдні Бразилії. Не краще становище лісів й на Північно-Американському,  Європейському та Азіатському континентах. Якщо тут їх  цілеспрямовано не випалюють та не вирубують (це було зроблено  століттям раніше), то залишки лісових масивів гинуть від кислотних дощів (30% - у Австрії, 50% - У Німеччині, Польщі) та випадкових  пожеж, спричинених людиною.

Основними заходами захисту лісів є такі як: обмежене їх  вирубування, повна переробка деревини й супутньої сировини,  раціональне використання й збереження ягідних, кормових, лікарських, технічних рослин, створення полезахисних і водоохоронних лісосмуг та ін..

Проблеми тваринного світу.

Вирішення проблеми покращення екологічного стану біосфери  потребує нового підходу до тваринного світу. Сьогодні під загрозою знищення знаходиться  вже близько 600 видів птахів і 120 видів  ссавців,  велика кількість риб, земноводних, комах.

За останню тисячу років з  лиця Землі зникло понад 100 видів  тварин, 140 видів птахів. У всіх куточках Землі, на всіх континентах  нині загострюється  проблема знищення ареалів існування  тварин. Найактуальнішою вона є для  вологих тропічних лісів, але  вже відомо багато районів в інших  зонах, які за станом тваринного світу  можна назвати районами екологічного лиха.

Великої шкоди тваринам завдають не лише антропогенні  забруднення  та пожежі, але й бурхлива активність браконьєрів (за  останні роки ціна на слонові бивні зросла в десять разів, на ріг носорога  – 21 раз), які вбивають від 65 до 75 тисяч слонів (Танзанія, Кенія, Замбія, Заїр, Конго, Судан).Є  великі регіони Світового океану, де останнім часом через деградацію середовища й хижацький вилов  риби майже повністю  зникли 25 видів  найбільш цінних промислових риб, де щорічно винищують до 250 тис. особин дельфінів, сотні тисяч акул, а  кити давно знаходяться під загрозою вимирання.Річки Тюмені забруднені нафтою так, що вся риба давно вимерла.  Азовське море, колись найбагатше в світі рибою, нині перезабруднене,  його екосистема на грані повної деградації. У 1988 році через забруднення нафтопродуктами в Північному морі загинуло близько 3  тисяч тюленів. А скільки тисяч птахів, риби загинуло після аварій танкерів-нафтовозів у океанах!…

Нині встановлено, що швидкість  вимирання тварин зростала  майже  пропорційно збільшенню кількості  людей, і максимальних  значень  досягла за останні сто років.

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати  такі: по-перше - виховання природоохоронної свідомості у людей з  дитинства; по-друге - найсуворіша боротьба з  браконьєрством,  посилення інспекторського  контролю в лісах, степах, на водоймах і  річках; по-третє - допомога звірям (охорона від епідемій і антропогенних  забруднень, контроль за кількістю  хижаків і т.і.).

Крім того необхідні ретельне дослідження  рідкісних і зникаючих видів,  причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращення ситуації, екологічних  прогнозів на основі екологічного моніторингу.

Міжнародний аспект проблеми екологічної  безпеки пов`язаний з  двостороннім або багатостороннім співробітництвом і часто орієнтується на розв`язанні регіональних екологічних проблем  як на  урядовому так і на неурядовому  рівні. При чому в глобальному  масштабі важливу координаційну  роль відіграє Програма ООН з  навколишнього  середовища (ЮНЕП). Сьогодні обговорюється  можливість створення добровільного  міжнародного фонду екологічної  безпеки, відрахування в який мали б  іти за рахунок конверсії та скорочення асигнувань по військовій потребі держав. Так, з ініціативи ЮНЕП висунута пропозиція направляти засоби, які виділяються  країнами, що розвиваються, для сплати своїх боргів по цілі екологічної  безпеки. Глобальний характер екологічної  безпеки включає корінний  перегляд всіх міжнародних зв`язків і відносин, реалізацію глобально-гуманістичного мислення.

Необхідно домагатись встановлення міжнародного екологічного  порядку, який би пердбачав:

- введення обов`язкових для всіх  країн середніх меж гранічно-допустимих концепцій хімічних речовин і міжнародний контроль за їх  дотриманням;

- міжнародну екологічну експертизу  всіх нових крупних проектів  природокористування;

- форми відповідальності країни  за знищення екосистем, які   відбуваються навіть в межах  власних територій;

- забезпечення адекватною концепцією  державами, які експлуатують свої  невідновлювані природні ресурси в інтересах світового ринку;

- створення міжнародного механізму  стимулювання, поширення і  впровадження  чистих технологій.

Велику  роль в висвітленні питання глобальних екологічних проблем сучасності відіграє міжнародно-правова охорона  навколишнього середовища.

Міжнародно-правова охорона навколишнього  середовища - це сукупність принципів  і норм міжнародного права. Вони складають  специфічну галузь цієї системи права  та регулюють діяльність суб`єкту (в  першу чергу держав) по попередженню обмежень та встановленню шкоди навколишньому  середовищу від різноманітних джерел, а також  по раціональному екологічно обумовленому використанню природних  ресурсів. Останнє було проголошено  як політична вимога у  Стокгольмській декларації ООН 1972 року.

Розвиток міжнародного права навколишнього  середовища відбувається в основному  договірним шляхом.  За даними Програми ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП), у теперішній час зареєстровано 152 багатосторонніх договори у цій області.

Ряд регіональних договорів спрямовані на захист міжнародних  прісноводних басейнів: Договір про навігацію  та економічне співробітництво між державами басейну річки Нігер (1963 рік);  Конвенція про захист річки Рейн від забруднення хімічними  речовинами (1976 рік); Договір про співробітництво у басейні річки Амазонки (1978 рік); Угода про план дії по економічно-раціональному використанню Загальної системи річки Замбезі (1987 рік) та інші.

В області захисту морського середовища від забруднення та  використання ресурсів Світового океану діють: Конвенція про запобігання забруднення морів скидами відходів та інших матеріалів (1972 рік); Конвенція про запобігання забруднення морів з суден (1973  рік); Конвенція ООН про морське право (1982 рік); Конвенція про охорону морських живих ресурсів Атлантики (1982 рік) тощо.На захист атмосфери від забруднення спямовані: Венська конвенція про охорону озонового шару (1985рік) та Монреальський  протокол до неї (1987 рік).