Принцип особистого економічного інтересу як основа конкуренції

• технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);
• підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

     Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.

У відповідності  з керівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує "широка" олігополія з "помірною" індивідуалізацією продукції. "Вузька" олігополія із сильною індивідуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції.

     В кожній ринковій економіці існує  небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від  обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентують правила конкурентної боротьби. За Смітом сутність конкурентної поведінки виробників становило "чесне"- без змови – суперництво виробників завдяки, як правило, ціновому тиску на конкуренті. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучасній трактовці поняття конкуренції.

     Суть  конкуренції полягає у поширенні  економічної влади всередині  складових економіки, двох головних сукупностей — підприємств і домогосподарств. Коли на конкретному ринку знаходиться багато покупців і продавців, то жоден із них не може пред'явити попиту або пропозиції на таку кількість продукту, якого було б достатньо, щоб помітно вплинути на ціну.

     Відомо, що коли товару замало, ціна на нього  зростає. Якщо ж одиничний виробник чи невеличке об'єднання виробників здатні якимсь чином регулювати або  обмежувати загальний обсяг пропозиції товару, тоді ціна може бути підвищена  з вигодою для продавця. Регулюючи пропозицію, робітник спроможний у власних інтересах маніпулювати ринком. Однак суть конкуренції полягає в тому, що на ринку існує така велика кількість продавців, що кожен із них, забезпечуючи лише мізерну частку загального обсягу пропозиції, практично не в змозі впливати на пропозицію, а отже, і на ціну продукту.

     Таким чином, конкуренція означає, що кожен  продавець вносить маленьку лепту  в загальний обсяг пропозиції. Індивідуальні продавці не можуть помітно  вплинути на загальний обсяг пропозиції, тому продавець, що виступає як індивідуальний виробник, не спроможний маніпулювати ціною продукту. Саме це мають на увазі, коли говорять, що індивідуальний продавець, який бере участь у конкуренції, "відданий на милість ринку". Така ж характеристика справедлива і для тих, хто виступає на ринку як пред'явник попиту. Покупців тут велика кількість, і діють вони незалежно один від одного. Виходить, одиничні покупці не в змозі маніпулювати ринком для своєї вигоди.

      3. Роль особистого економічного інтересу у формуванні конкуренції

     Свобода вибору, що реалізується через намагання кожного отримати особистий економічний інтерес у формі грошового доходу, є ґрунтом і основою для конкуренції, або економічного змагання, як суттєвої властивості ринку. Конкуренція передусім передбачає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих покупців і продавців будь-якого конкретного товару або ресурсу.

     Важливо зазначити, що розпорошення економічної  влади, яке складає основу конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливості зловживання нею. Економічне змагання перешкоджає господарським одиницям чинити один одному руйнівну шкоду, коли вони намагаються збільшити свою особисту вигоду. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями і продавцями особистого інтересу. Вона являє собою основну регулюючу силу в умовах ринкової економіки.

     Важливим  атрибутом конкуренції є свобода для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або покидати їх. За чистого ринку виробникові дуже легко вступити до якоїсь конкретної галузі або полишити її; не існує штучних юридичних або інструкційних перепон, які б не допускали розширення чи скорочення окремих галузей. Цей аспект конкуренції зумовлює гнучкість, життєво важливу для того, щоб економіка з часом зберегла свою ефективність. Свобода вступу до галузі необхідна, щоб економіка могла належним чином адаптуватися до змін смаків споживачів, технології або пропозиції ресурсів.

     Свобода вибору передбачає, що власники ресурсів і грошей використовують або реалізують їх на свій розсуд і що особа вільна вибрати будь-який вид діяльності. Цей принцип також означає, що споживачі на свій розсуд у межах грошових доходів визначають, які товари й послуги купувати. Однак свобода підприємництва й вибору у ринковій економіці не абсолютна, її обмежує державне втручання в економіку. Держава встановлює загальні юридичні обмеження для здійснення вибору суб'єктами господарювання та використання об'єктів приватної власності. Вона, наприклад, забороняє виробництво наркотиків, небезпечне забруднення довкілля, визначає технічні умови використання автотранспорту тощо.

     Особиста  заінтересованість (особистий інтерес) є рушійною силою ринкової економіки. Кожна людина й господарська ланка  намагаються робити те, що їм вигідно. Власники ресурсів прагнуть продати їх або надати в користування за найвищу ціну. Фірми бажають отримати найбільший прибуток. Споживачі розподіляють свої доходи так, аби дістати максимальну користь від споживання. Отже, особистий інтерес визначає фундаментальний спосіб дій учасників економічного життя. Причому цей спосіб поведінки має узгоджуватися з чужими інтересами. Тому дотримання особистого інтересу не слід плутати з егоїзмом.

     Мотив особистого інтересу скеровує і впорядковує  функціонування економіки. Фірми й  постачальники ресурсів, дбаючи про власну вигоду й діючи в межах конкурентної ринкової системи, одночасно - ніби спрямовані невидимою рукою - сприяють досягненню суспільних інтересів.

     Свобода вибору є основою конкуренції, або  економічної змагальності, притаманної  ринковій економіці. Конкуренція передбачає:

1) наявність  на ринку значної кількості  незалежних продавців і покупців  конкретного продукту або ресурсу;

2) свободу  для покупців і продавців виступати  на певних ринках чи залишати  їх [7, с. 142].

     Суть  конкуренції полягає в широкому розпорошенні економічної влади всередині двох складових економіки - фірм та домогосподарств. Якщо на ринку певного продукту є багато покупців і продавців, жоден покупець або продавець не може помітно вплинути на ціну цього продукту.

     Конкуренція наявна на ринку доти, доки жоден із продавців або покупців чи їхні невеликі групи не можуть маніпулювати ринком для власної вигоди. За великої кількості продавців на ринку певного продукту кожен із них забезпечує таку мізерну частку загального обсягу продукції, що практично не в змозі вплинути на пропозицію, а отже й на ціну продукту.

     Таке  саме твердження справедливе й для  тих, хто визначає попит на ринку. Покупців на ринку багато, і вони діють незалежно один від одного. Отже, окремі покупці також не можуть впливати на ціну, маніпулювати ринком.

     Конкуренція передбачає також, що виробникам легко  входити у галузь і залишати її; не існує штучних юридичних перешкод, які не дозволяють збільшення або  зменшення обсягів продукції  в окремих галузях. Свобода входу в галузь і виходу з неї забезпечує економіці гнучкість, без якої неможливий її ефективний розвиток.

ВИСНОВКИ

     Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів.

     Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, верства, суспільство, а кінцевим об'єктом - результат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що іде на задоволення потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми.

     Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний інтерес. Це класифікація інтересів за ознакою суб'єктності.

      Особистий інтерес охоплює потреби, що пов'язані з реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів. Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів, оскільки вона виступає в різних іпостасях: по-перше, як індивід; по-друге, як представник певної верстви суспільства; по-третє, як член певного трудового колективу.

     Особистий економічний інтерес є основою конкуренції, або економічної змагальності, притаманної ринковій економіці.

       Суть конкуренції полягає в  широкому розпорошенні економічної  влади всередині двох складових  економіки - фірм та домогосподарств.

      СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Зайдель Х. , Теммен Р. Основы учения об экономике. М.: Дело ЛТД,1994

2. Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998.

3. Маконнелл. К., Брю. С . Экономикс: принципы, проблемы и политика. - М.: Республика. 1992. Т. 1

4. Основи економічної теорії/ С.В.Мочерний, С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”, 1997.

5. Портер. М. Международная конкуренция. М.:1994

6.    Скомарохова О. І. Соціальна політика та соціальний захист економічно активного населення України: Автореф. дис. канд. екон. наук. — К., 1998. 
7.    Сурин А. И. История экономики и экономических учений. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 200 с.

8. Толкачев. С. Несовершенная конкуренция. // Российский экономический журнал. 1993. N.5.

9. Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства/ Б.Д.Лановик, З.М.Матисякевич, Р.М.Матейко та ін. – К.: Генеза, 194.

10. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: «Дело ЛТД», 1993.