Особливості ринкового ціноутворення в економічних системах

РЕФЕРАТ 

Курсова робота містить:

29 сторінок, 3 рисунки, 8 літературних джерел 

Назва курсової роботи: «Особливості ринкового  ціноутворення в економічних  системах»

Предмет дослідження: теоретичні та методичні аспекти ринкового ціноутворення в економічних системах

Об’єкт  дослідження: ринкове ціноутворення в економічних системах

Мета  роботи:  визначення основних напрямків  удосконалення ціноутворення в  умовах ринку.

Методи  дослідження: системний підхід, методи логіко-теоретичного узагальнення, класифікації і порівняльних характеристик, графічний, абстрактно-логічний.

За результатами роботи сформульовані рекоменадції щодо удосконалення ринкового ціноутворення. 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЦІНА, ЦІНОУТВОРЕННЯ, ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА, ЦІНОВА ДИСКРИМІНАЦІЯ, ЦІЛЕСПРЯМОВАНА ЦІНОВА ПОЛІТИКА 
 

 

ЗМІСТ

Вступ......................................................................................................................4

Розділ 1. Теоретичні основи ціноутворення  в умовах ринку...........................5

      1.1 Поняття «ціна», «ціноутворення». Цілі, завдання ціноутворення..5      1.2 Сутність ринкового ціноутворення, його методи. Етапи та підходи ціноутворення.......................................................................................................6

      1.3 Функції ціни.......................................................................................12

Розділ 2. Особливості ринкового ціноутворення в економічних системах..........................................................................................................15

      2.1 Особливості ціноутворення в  перехідній економичній системі...15

      2.2 Особливості ціноутворення в  ринковій економичній системі......19

      2.3 Фактори зовнішнього середовища, які впливають на процес ціноутворення.....................................................................................................22

      2.4 Цінова дискримінація, її суть  і види................................................23

Розділ 3. Основні напрями удосконалення  ціноутворення в умовах ринку...............................................................................................................25

Висновки..............................................................................................................28

Список  використаної літератури.......................................................................29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

ВСТУП 

    Важлива роль цін в економічному житті  визначається тим, що вони є основою  всіх економічних вимірів, роблять  значний вплив на витрати і  результати діяльності всіх господарюючих суб'єктів: і підприємницьких структур, і домашніх господарств, і народного господарства в цілому. Ціни визначають ефективність зовнішньоекономічної діяльності. Особливо велика їх роль в ринковій економіці, де вільні ціни виступають основним регулятором пропорцій суспільного відтворення, господарських відносин. Ціни є також важливим об'єктом державного регулювання, завдяки якому держава здійснює свою політику і в умовах ринку. Тому оволодіння сучасною методологією ціноутворення з урахуванням українських особливостей є невід'ємним елементом формування кваліфікованих фахівців у галузі економіки та управління. Формування цін, що відповідають вимогам ринкової економіки, пов'язане з акумулюванням сучасних знань економіки, бухгалтерського обліку, фінансового менеджменту, маркетингу, податкового і митного законодавства.

      Предметом дослідження в курсовій роботі є теоретичні та методичні аспекти ринкового ціноутворення в економічних системах

    Об’єктом дослідження є ринкове ціноутворення в економічних системах.

    Метою курсової роботи є визначення основних напрямків удосконалення ціноутворення в умовах ринку.

    В ході написання курсової роботи було поставлено і вирішено такі завдання:

    визначено поняття «ціни», «ціноутворення», цілі, завдання та методи ціноутворення;

    вивченно сутність, етапи та підходи ринкового ціноутворення;

    досліджено  функції ціни;

    виявлено  особливості ціноутворення в перехідній та ринковій економічних системах,

    визначено вплив факторів зовнішнього середовища на процес ціноутворення;

    досліджено сутність та види цінової дискримінації;

    сформульовано основні напрями удосконалення ціноутворення в умовах ринку.

    В курсовій роботі використані наступні методи дослідження: системний підхід, методи логіко-теоретичного узагальнення, класифікації і порівняльних характеристик, графічний, абстрактно-логічний.

    Інформаційної базою дослідження стали наукові роботи зарубіжних і вітчизняних вчених, матеріали періодичних видань, законодавчі документи України, електронний ресурс Internet.

     

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ РИНКУ 

 

1. Поняття «ціна» і «ціноутворення»

 

    Ціна  і ціноутворення є центральними елементами ринкової економіки. Ціни обслуговують весь оборот з придбання та реалізації товарів. У найзагальнішому вигляді ціна являє собою суму грошей, яку покупець сплачує продавцю за товар. В умовах ринкової економіки ціна є характеристикою товару на ринку. У ній концентруються такі основні поняття ринкової економіки, як потреба, запити, попит, пропозицію і т. д.

    Ціна  – грошове вираження вартості товару [3, с. 335]. «Ціна не завжди виражається в грошовій формі. Бартер, наприклад, представляє собою дуже давню форму натурального обміну, яка в Україні, внаслідок обмеженості обігових коштів у підприємств, використовується надзвичайно широко».      [2, с. 425]. Ціна є кінцевим показником, що характеризує товар, вона в рівній мірі враховує інтереси всіх учасників процесу товарообміну - виробників і споживачів.

    Ціноутворення - встановлення цін, процес вибору остаточної ціни залежно від собівартості продукції, цін конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції та інших факторів.

    Ціноутворення являє собою процес формування цін  на товари і послуги. Традиційно виділяються  дві протилежні моделі ціноутворення: ринкове ціноутворення та централізоване (державне) ціноутворення. Розрахунок нової ціни.

    Мета  ціноутворення: забезпечити вмотивовану, своєчасну і достатню цінову реакцію, таким чином, щоб отримати максимальний обсяг продажів з мінімальною втратою маржинальності (гранична схильність до споживання, заощадження та імпорту, що залежить від доходів).

    Завдання ціноутворення:

• аналіз типової активності клієнта;
• визначення характерною частоти покупок;
• аналіз відхилень у поведінці клієнта;
• аналіз популярності і сезонності товару;
• аналіз успішності цінової пропозиції;
• прийняття рішення про розрахунок нової ціни. розрахунок нової ціни. 
  
2. Сутність ринкового ціноутворення

 

      Як вже говорилося, ціноутворення - процес формування цін на товари і послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове ціноутворення, яке функціонує на базі взаємодії попиту і пропозиції, і централізоване державне ціноутворення - формування цін державними органами. При цьому в рамках витратного ціноутворення в основу формування ціни лягають витрати виробництва та обігу.  
     Ринкове ціноутворення представляє собою, з одного боку, зв'язок між ціною і ціноутворюючими факторами, з іншого - спосіб формування ціни, технологію процесу її зародження та функціонування, зміни в часі. Суть вже згадуваного витратного підходу полягає в тому, що величина ціни товару стає в безпосередню залежність від витрат виробництва та обігу, що представляють витрати, витрати в грошовій формі на виробництво і реалізацію одиниці товару.

     Процес ціноутворення складається з ряду послідовних етапів (рис. 1.1).

Розглянемо  зміст кожного з цих етапів детальніше, щоб скласти уявлення про те, що має робити підприємство (фірма) при зміні ринкових умов при  підготовці до впровадження на конкурентний ринок свого нового товару.

1. Формування  завдань ціноутворення охоплює  забезпечення зростання обсягу реалізації товару, фінансової стійкості підприємства, максимізацію його прибутковості, завоювання лідерства на ринку за показнйками якості та асортименту товару. 

   

Рис. 1.1. «Етапи ціноутворення» 

2. Визначення  попиту на товари і послуги  охоплює визначеня еластичності попиту на товари фірми під впливоі зміни ринкової ціни, тобто визначення кількості товарів, які можна буде продати при різних рівнях ринкової ціни. Для реалізації цього завдання потрібно добре знати, чи призведе зниження ціні до розширення продажу.

3. Оцінка  витрат. Від рівня витрат залежить фінансове-економічне становище   підприємства.   Тому   ціна   має забезпечити швидке покриття всіх витрат і у майбутньому – максимальний прибуток.

4. Аналіз цін  і товарів конкурентів.   Для  реалізації цього завдання потрібно   визначити   вартість  товару,   за  якої   покупцю однаково вигідною    є    купівля    аналогічних    товарів    різних виробників (підприємств). Тут важливо знати ціни та якість товарів конкурентів. Щоб посилити сприймання свого товару з боку споживачів (покупців), домогтися закріплення рівня продажу на конкурентному ринку та збільшення його обсягу, фірмі слід використовувати такі засоби, як цінові   та   торговельні   знижки,   підвищення   якості продукції та  обслуговування, зміни умов платежу тощо. Успішне вирішення цього завдання для кожного підприємства залежить від особливостей його продукції, можливостей і репутації.

5. Вибір  методів   ціноутворгння.   Обґрунтування ціни в ринковій системі    господарювання    спирається    на    використання всієї сукупності методів ціноутворення. Можна виділіти такі основні методи  установлення  цін:  витратний метод, метод цільового прибутку,   метод   з   орієнтацією   на   конкуренцію,  витратно - маркетинговий та ін.

-  Витратний метод найстаріший і найбільш простий. Суть його полягає в тому, що основою  визначення цін є реальні витрати підприємства  на   виробництво   і   збут   продукції, до  яких додається прибуток відповідно до середньої норми для певної галузі економіки.  Недоліки цього методу в тому, що він не бере до уваги чинники попиту, і тому існує   небезпеі можливий прибуток.

-        Суть методу цільового прибутку полягає у визначенні ціни з урахуванням цільової норми прибутку на фактичні витрати в умовах визначеного обсягу продажу.

-   Метод з орієнтацією на конкуренцію – це спосіб формування цін   на  основі  торгів,   коли  постачальників запрошують на постачання визначених видів товару. Пропозиції постачальників (тендери) спрямовуються до певного часу із зазначеною ціною у закритому конверті. Приймаються пропозиції з найменшою ціною, яка має спиратися на власні витрати постачальника та аналіз можливих пропозицій конкурентів.

-      Витратно-маркетинговий метод ціноутворення сполучає аналіз витрат і формування цін з  урахуванням маркетингової тактики підприємства. Цей метод дає змогу встановлювати на свої товари такі ціни, так варіювати ними залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати   його  з   максимально   можливою частиною, домогтися   максимізації  прибутку    й    успішно вирішувати всі стратегічні і тактичні завдання підприємства.

     Отже піприємство  може   вибрати   для   себе   певний   метод ціноутворення і визначити такий рівень цін, який забезпечить запланований обсяг пририбутку і буде відповідати ринковій ситуації.

6. Установлення  остаточної ціни. Потрібно щоб  рівень ціни, що пропонується  покупцю забезпечував відшкодування усіх витрат на виробництво і реалізацію продукції, врахував особливості і якість продукту фірми, ціни товарів-замінників, ціни та якість товарів конкурентів.

7. Урахування  заходів державного   регулювання    цін.    Держава розробляє і приймає  закони, в яких регламентує основні правила ціноутворення. Найважливішим  чинником    його    є   державне регулювання цін. Воно здійснюється на основі адміністративних (прямих) і економічних (непрямих) методів.

      Прямі методи - це встановлення визначеного порядку ціноутворення;

      непрямі – це вплив на ціни через фінансову,  податкову,  грошово-кредитну, бюджетну і митню пона регулюваннялітику. Цінова політика держави спрямована на регулювання відносин  обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення необхідної  паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, стабільності оптових та роздрібних цін в національній економіці.

    

    Етапи та підходи ціноутворення 

    Перед усіма комерційними та  багатьма некомерційними організаціями  в якості однієї з основних  встає проблема визначення ціни на свої товари і послуги. В умовах ринку ціноутворення представляє дуже складний процес, піддається впливу безлічі факторів. Вибір загального напрямку в ціноутворенні, головних підходів до визначення цін на нові і вже випущені вироби, послуги, що надаються з метою збільшення обсягів реалізації, товарообороту, підвищення виробництва і зміцнення ринкових позицій підприємства забезпечується на основі маркетингу. Ціни і цінова політика виступають однією з головних складових маркетингу фірми. Ціни знаходяться в тісній залежності від інших сторін діяльності компанії; від рівня цін багато в чому залежать досягаються комерційні результати. Невірна чи правильна цінова політика робить багатоплановий вплив на все функціонування фірми. Суть цілеспрямованої цінової політики полягає в тому, щоб встановлювати на товари такі ціни, так варіювати ними в залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати його максимально можливою часткою, домогтися запланованого обсягу прибутку й успішно вирішувати всі стратегічні і тактичні завдання. У рамках цінової політики приватні рішення (взаємозв'язок цін на товари в межах асортименту, використання знижок, варіювання цінами, забезпечення оптимального співвідношення своїх цін і цін конкурентів, формування цін на нові товари і т.д.) погоджуються в єдину інтегровану систему за допомогою застосування різних методів ціноутворення.

Витратний підхід не забезпечує повного рішення  проблеми ціноутворення, тому що по суті справи замінює завдання визначення ціни товару завданням визначення цін  факторів, витрачених на виробництво і продаж товару. Цим полегшується рішення вихідної задачі, тому що ціни факторів встановити простіше, ніж ціну товару, до того ж при визначенні цін факторів знову можна застосувати той же витратний підхід, чим створюється ланцюговий спосіб утворення ціни товару.

    У цілому в економіці більша частина витрат (виробничих витрат) доводиться на працю, тому основною складовою ціни будь-якого продукту будуть виступати витрати, пов'язані з оплатою праці, що витрачається на виробництво як товару, так і матеріалів, з яких він виготовляється. Середні витрати на працю в розрахунку на одиницю продукції являють собою число робочих годин A, необхідних для виробництва одиниці продукції, помножене на погодинну заробітну плату W, тобто AW. Інакше кажучи, при розгляді витрат на оплату праці завжди розглядається два фактори - продуктивність праці A і заробітна плата W.

     При зміні в часі рівня витрат, обумовленому, по-перше, вдосконаленням технологій, що веде до зниження витрат, і, по-друге, інфляцією витрат, що призводить до їх зростання, істотний вплив на величину витрат надає чинник часу. Динаміку витрат, пов'язаних не тільки з виробництвом, але і з подальшим використанням товару, доводиться брати до уваги при розгляді та використанні витратного механізму ціноутворення стосовно до довготривалим товарах, так званим активів. У цьому випадку оперують такою категорією, як сучасна вартість, що представляє собою суму, яку необхідно було б вкласти, затратити сьогодні, щоб отримати зазначену виплату до певного моменту в майбутньому.      Відповідно формула ціни, яка визначається на основі витратного підходу, має такий вигляд:

 
                                                     _(1.1) 

    де  AC - середні витрати виробництва та обігу одиниці товару;

       К - прибуток, одержуваний вир3обниками (продавцями) за рахунок виробництва і продажу одиниці товару.

    Підприємства  та підприємці, які виробляють і  реалізують товари, у своїй системі  бухгалтерського обліку і в звітах про результати діяльності покликані  фіксувати основні елементи витрат. Найчастіше виділяються складові, відповідні витратам на різні фактори виробництва.  
     При призначенні державних цін на товари та послуги, виходячи з витратного підходу, наведена вище формула ціни дещо трансформується і постає у вигляді:

 
                                                    _(1.2)

 
     де H - надбавка до ціною або знижка з ціни, обчисленої за витратним способом.  
Надбавки до цін представляють собою найчастіше акцизний збір або інші види податків, наприклад податок з обороту, податок з продажів, що включаються у ціну. А знижки з ціни - це державні дотації, що дозволяють продавати товар за ціною нижче ціни виробництва.  

1.3 Функції  ціни 

  У економіці значення ціни для нормального  ходу процесу відтворення визначається її функціями (рис. 1.2).  

 

  Рис. 1.2. «Головні функції ціни» 

     Обліковоо-інформаційна функція  ціни полягає в тому,  що за її вимогою виражаються в единій грошовій формі різноманітні види ресурсів, витрат і результати, а також різні економічні показники які використовуються у господарській діяльності. Ціна є критерієм прийняття економічно обгрунтованих рішень господарської діяльності суб’єктыв ринку, дає інформацію про потреби в товарах та послугах, вигідність їх виробництва тощо. Отже, ринкова ціна є для кожного виробника  і  споживача основним  носієм  інформації про  наявність різноманітних товарів  і  послуг на ринку,  приблизні  витрати  на їх иробництво. Вона є орієнтиром для всіх товаровиробників і змушуе їх пристосовуватися до вимог реального ринку. Тобто, ринкова ціна – це той сигнал, який повідомляє товаровиробникам і споживочам, як їм потрібно діяти на сучасному ринку.

     Розподільча функція ціни визначає розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту та національного доходу, відшкодування витрат, утворення доходів у галузях, суб'ектів господарювання і певних соціальних груп населення. Від складених на ринку цін залежить, які суб'єкти гсподарювання збільшують свій прибуток, зазнають збитків. Отже ринкова ціна диференціює доходи суб'єктів підприємницької діяльності: для одних створюються економічні умови щодо подальшого розвитку, а для інших постає питання про їх банкрутство, існування.

      Стимулювальна функція ціни полягає  в тому, що ринкові ціни сприяють заохоченню тих суб'єктів господарювання, які найбільш раціонально використовують свої виробничі можливості для одерження найкращих кінцевих результатів, застосовують найновіші досягнення техніки і технології, досконаліші форми і методи організації виробництва тощо.

     Стимулювальний вплив ціни на  зростання обсягів виробництва,  його ефективність здіснюється  як через загальний рівень  ринкової ціни, так і через  величину прибутк в ціні. Причому  для суб'єктів господарської діяльності  важлива не так сама величина прибутку, як та частина, що залишається в їхньому розпорядженні.

     На споживачів стимулювальна  функція ціни впливає через  механізм формування ціни попиту  і ціни пропозиції, внаслідок  чого при півищенні ринкових  цін споживання товарів та послуг зменшується і навпаки. Отже, стимулювальна функція реалізується шляхом підвищення рівня прибутку в ціні, надбавок і знижок до основної ціни товарів і посліг.

     Регулювальна функція ціни полягає в тому, що за допомогою цінової політики держава забезпечує регулювання пропорцій суспільного відтворення, передусім між виробництвом, споживанням і нагромадженням, між попитом і пропозицією та ін. Досвід ринкової системи господарювання підтверджує, що ринкова ціна є основним важелем регулювання у виробництві та споживанні товарів і послуг.

     Усі функції, які ціна виконує  в ринковій економіці, перебувають  у тісному взаємозв’язку. Отже  з урахуванням усых виконуваних  функцій можна повніше з’ясувати  економічну сутність і роль  ціни в системі ринових відносин.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

РОЗДІЛ 2.

ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ В ЕКОНОМІЧНИХ  СИСТЕМАХ 

2.1 Особливості ціноутворення  в перехідній економичній системі 

        Економічна система (англ. Economic system) - сукупність всіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі сформованих у ньому відносин власності та господарського механізму. У будь-якій економічній системі первинну роль відіграє виробництво в сукупності з розподілом, обміном, споживанням. У всіх економічних системах для виробництва потрібні економічні ресурси, а результати господарської діяльності розподіляються, обмінюються і споживаються.

Перехідна економічна система характеризується наступними відмінними рисами: 
- Нестійкість, існуючої системи, в поступовому її переході до іншої системи, обумовлено нестійкістю самих змін.  
- Альтернативний характер розвитку, що передбачає декілька шляхів до кінцевого результату.  
- Поява перехідних економічних форм, які сполучають в собі елементи старої і нової економічних систем, вказуючи напрям переходу.

     Разові зміни цін на один чи кілька видів товарів ( продуктів, продукції ) стали, починаючи з 1990 року, досить частим явищем. У 1990 році закупівельні ціни на продукти харчування, кольорові метали, підвищена заробітна плата в окремих галузях. Найзначнішим було підвищення цін на нафту, газ, нафтопродукти. Такі явища спостерігалися і після цього, спостерігатимуться і в майбутньому. І нииі визнано наявність диспаритету цін на продукцію окремих видів економічної діяльності, постає питання про неохідність збільшення у кілька разів заробітної плати тощо. Але до зміни однієї з цін необхідно знати, якими будуть результати - близькі і далекі - в економіці , зокрема у системі цін. Після разової ( імпульсної ) зміни однієї з цін економіка, зокрема система цін, увійде у перехідний процнс, природне походження якого і кінцевий результат необхідно знати заздалегідь. Відомо, що дії людей без врахування природних закономірностей ( і тим більше спрямованих проти них ) призводять до сумних результатів. Тому дослідження закономірностей перехідного процесу і розрахунок кінцевих результатів разового збурення в системі цін є актуальним і залишається таким у майбутньому.

     Для дослідження цих явищ пропонується  використовувати модель міжгалузевого  балансу виробництва товарів  і послуг, яка є єдиною натуральною,  такою, що відображає взаємозвязки  галузей виробництва і споживання. У нашому дослідженні використана модель міжгалузевого балансу ( МГБ ) у чистому вигляді , без сконструйованих людиною додаткових рівнянь, які привносять субєктивне ставлення свого конструктора, ускладнюють модель, а , відповідно і знижують достовірність одержаних за нею оцінок. В ускладненому виді ця модель застосовувалася для розрахунку зростання цін або впливу інфляційного імпульсу, при цьому використовувався ряд додаткових рівнянь і нерівностей, що, однак, не додавало точності прогнозові.

     Наше дослідження виконується за умови, що явище має бути розглянутеу чистому вигляді, тобто за всіх інших рівних умов. У даному випадку вважаються незмінними фізичні обсяги виробництва і технологічні коефіцієнти у натуральному вираженні.

     Важливість використання моделі МГБ за звітним МГБ, складеним у вартісній формі, для дослідження поведінки цін забезпечується тим, що будь - який елемент матриці моделі може бути поданий як добуток кількості та відповідної ціни ( ьяк воно і є в дійсності ).

     Для дослідження формуємо квадратну матрицю, яка включатиме проміжне споживання, додану вартість і кінцеве використання ( без імпорту та експорту ). Після транспортування матриці у рядках одержимо всі складові вартості продукції галузей, а їх сума по рядку дасть обсяг виробленої у галузі продукції галузей, а їх сума по рядку дасть обсяг виробленої у галузі продукції. Далі наводяться результати розрахунків, виконаних для певних ситуацій, які відповідабть реальним випадкам і аналоги яких мали або можуть мати місце. Як базу для розрахунку прийнято звітній МГБ України за 1991 р., агрегований для простоти розуміння і зменшення обсягу розрахунків до розмірності 4х4.

     Результати дослідження одержані у двох випадках :

а) віддалені ( кінцеві ) результати перехідного  процесу;

б) поточні. залежно від часу.

1. Віддалені  ( кінцеві) результати перехідного  процесу одержуємо при розвязанні  системи рівняяь, сформованої  за даними звітного МГБ. Наводяться  результати для кількох ситуацій.

     Ситуація 1.1 Ціна на споживану продукцію однієї з галузей збільшена разово у К разів для всіх галузей, що її споживають і залишається на цьому рівні до кінця перехідного процесу. Аналоги з життя - підвищення всіх цін у К разів.

     Ситуація 1.2 Ціна на один з елементів витрат в одній з галузей збільшена у К разів і зберігається далі на цьому підвищеному рівні. Аналог у практиці - підвищення зарплати ( оплати праці найманих працівників ) в одній з галузей. Кінцевий результат - підвищення усіх цін у К разів.

     Для цих двох ситуацій одержуємо однакові результати для будь - яких галузей і елементів цін, включаючи амортизаційні відрахування і всі складові чистої продукції.

і елементів  цін, включаючи амортизаційні відрахування і всі складові чистої продукції.

     На практиці в таких ситуаціях  потрібно відповідно індексувати зарплату, основні та оборотні ( матеріальні та грошові ) фонди, амортизаційний фонд та ін., збільшувати масу засобів платежів. При цьому відповідно знизяться купівельна споможність національної грошової одиниці та її курс щодо стабільних іноземних валют. Проте купівельна спроможність населення збережеться або відновиться. В ізольованій або керованій внутрішніми і зовнішніми звязками системі перехідний процес завершився б зміною масштабу цін, якби дії людей відповідали їх природній поведінці.

      Ситуація 1.3 Вона характеризується втручанням людини, яка не враховує природньої поведінки цін або намагається обмежити природній хід процесу. Так, у нашій практиці були вжиті обмеження на індексацію зарплати, не індексувалися оборотні кошти, затримувалася індексація основних і матеріальних оборотніх засобів, були знижені норми амортизації основних фондів, не індексувався амортизаційний фонд і т.п.

      Подібна ситуація зімітована в моделі 1 ( див. Додатки ). Створюється враження, що досягнуто обмеження зростання цін: ціна виробленої продукції в галузях а-д зростає не в 4 рази . а відповідно в 2,83; 2,18; 2,29;і 2,36 рази. Проте при цьому виникають диспропорції : якщо у вихідній матриці фонд споживання і нагромадження ( г'-д') дорівнює вартості продукції, що направляється на дані цілі ( г- д), то у кінцевій він уже на 8% менший, а за особистим споживанням навіть на 15%. Колишній обсяг продукції, виробленої для невиробничого споживання і нагромадження, не може бути викуплений , і виникає обєктивна необхідність у зниженні обсягів виробництва у всіх галузях. 

     2.2  Особливості ціноутворення в  ринковій економичній системі 

     Ринкова система характеризується  наступними відмінними рисами:  
- різноманіття форм власності, серед яких як і раніше провідне місце займає приватна власність в різних її видах;  
- розгортання науково-технічної революції, що прискорила створення потужної виробничої і соціальної інфраструктури;  
- ограниченое втручання держави в економіку, проте роль уряду в соціальній сфері як і раніше велика;  
- зміна структури виробництва і споживання (зростання ролі послуг);  
- ріст рівня освіти (послешкольное);  
- нове відношення до праці (творче);  
- підвищення уваги до довкілля (обмеження безоглядного використання природних ресурсів);  
- гуманізація економіки ("людський потенціал");  
- інформатизація суспільства (збільшення чисельності виробників знань);  
- ренесанс малого бізнесу (швидке оновлення і висока диференціація продукції, що випускається);  
- глобалізація господарської діяльності.

     В умовах ринкової економіки ціна має величезне значення. Ціна визначає структуру і обєм виробництва, рух матеріальних потоків, розподіл товарної маси і з рештою рівень суспільства.

     Ринкова економіка обєктивно  вимагає впровадження вільних  цін, тобто цін, які встановлюються не державою, а виникають обєктивно на ринку в умовах вільної конкуренції , з урахуванням спрвжньої вартості товару, співвідношення попиту і пропозиції на нього. Процес переходу до вільних цін досить тривалий і вимагає багато зусиль, передусім створення відповідних умов : ліквідації монополії приватної власності, роздержавлення і приватизації засобів виробництва, виникнення вільної конкуренції. Ігнорування цього неминуче призводить до цінової агресії на життєвий рівень населення.

     У 19992 році в Україні розпочалась так звана лібералізація цін без створення відповідних умов. Процес впровадження вільних цін нагадував спроби збудувати будинок починаючи не з фундаменту, а з даху. Крім того, відсутність вільної конкуренції, монополістичне становище багатьох державних підприємств дало їм право встановлювати високу, надмірну норму рентабельності, аж до 600 %. Деякі підприємства за рахунок зростання цін намагались залатати всі прорахунки в своєму господарстві. Іноді у собівартість продукції включали навіть витрати на будівництво обєктів соціального призначення.

     Шалене зростання цін призводило до спаду виробництва, зниження життєвого рівня населення. Нові ціни в ході лібералізації не стали вільними. Їх диктували монополістичні структури. Різниця лише в тому, що раніше цей процес контролювався державою, а пізніше все було віддано на відкуп керівникам підприємств.

     Отже, перехід до вільних цін передбачає насамперед створення умов для конкуренції.

     У ринковій економіці кожен товаровиробник, власник товару сам визначає рівень ціни, виходячи з напрямів дії вищезгаданих чинників. При цьому, жорстка конкуренція змушує їх постійно вишукувати резерви для зниження витрат, а одержаний прибуток співвідносити перш за все з авнсовим капіталом. Тому відзначена таким чином норма прибутку під впливом дії конкуренції знижується до середньої по всіх галузях народногосподарського комплексу. Тобто ціна формується на основі концепції ціни виробництва за формулою:

                                            _(2.1)

     де Ц - ціна,

С - собівартість,

Е - середня норма прибутку,

Ф - авансовий капітал.

     Віднесений до всього авансового капіталу прибуток виступає як регулятор виробництва та економічних відносин. Дана формула є загальною для всіх сфер матеріального виробництва. Стосовно ж окремих галузей, вона набуває конкретного вигляду. Це повязано з різним періодом обігу обортніх коштів :

                                        _(2.2)

     де Оф - основний капітал,

Ок - оборотній капітал,

К - коефіцієнт періоду обігу оборотнього капіталу.

     Слід відзначити, що окремі економісти - аграрники, пропонуючи дану формулу для використанні в ціноутворенні на сільськогосподарську продукцію, завжди додають слова "включаючи вартість землі". Тобто, мова йде про те, щоб ввести до складу аграрного капіталу ціну землі. Звичайно, дана пропозиція безсумнівна. Проте, разом з тим , вона стосується не лише сільського господарства, а й інших галузей. Сюди можна віднести й ціну землі для просторового розміщення заводів, фабрик та інших обєктів. 

2.3 Фактори зовнішнього середовища, що впливають на процес ціноутворення 

 

Рис. 2.1. «Фактори зовнішнього середовища, що впливають на процес ціноутворення» 

   Покупці істотно впливають на діяльність підприємств у сфері ціноутворення. Для того щоб правильно реагувати і враховувати їхню поведінку, підприємству необхідно володіти певними знаннями про загальні закономірності та особливості їхньої поведінки на ринку.  
    Ринкове середовище є дуже складним і багатогранним поняттям. Вона формується під впливом великої кількості факторів економічного, політичного і культурного порядку. Зазвичай виділяють чотири основні моделі ринку: чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія.  
    Рух товарів - це процес, що забезпечує доставку товарів кінцевому споживачеві. Відомо, що існує три основних види каналів товароруху:  
• прямі - товари та послуги доставляються кінцевому споживачеві без участі посередників;  
• непрямі - товари та послуги доставляються кінцевому споживачеві за допомогою одного або декількох посередників;

 •  змішані - об'єднують особливості  перших двох видів каналів. 

2.4 Цінова  дискримінація, її суть і види 

     В сучасних економічних теоріях значна увага надається проблемі монопольних цін. На думку авторів сучасноих теорій ціноутворення, одержання фірмами-монополістами монопольних надприбутків досягається за більш високого рівня ринкової ціни і за меншого обсягу виробництваі продажу, ніж це могло бути в умовах досконалої (чистої) ринкової конкуренції.

     Основна мета цінової стратегії монополіста - захоплення якнайбільшої частини споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток. На практиці монополісти з метою збільшення свого прибутку досить широко використовують цінову дискримінацію. Це принцип ціноутворення, коли однорідний товар (послуга) продається різним категоріям споживачів (покупців) за різними ринковими цінами. Розрізняють три види цінової дискримінації.

     Розрізняють три види цінової дискримінації: дискримінацію першого, другого і третього ступеня.

     Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна (досконала) цінова дискримінація, виникає, коли фірма призначає для кожного покупця резервну ціну - максимальну, яку кожен покупець погоджується заплатити за кожну придбану одиницю товару. Встановлення цієї ціни дозволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Для монополіста, що здійснює абсолютну цінову дискримінацію, ціна і граничний виторг співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві попиту і граничного виторгу. Досконала цінова дискримінація пом'якшує недоліки монопольної влади і виявляється вигідною для обох сторін: монополіст розширює обсяги випуску до ефективного рівня конкурентного ринку, відсутні безповоротні втрати, що сприяє зростанню добробуту суспільства. Проте весь надлишок споживачів перетворюється на монопольний прибуток, і суспільний добробут зростає саме за рахунок додаткових надприбутків монополіста, тоді як споживачі зовсім не одержують чистої вигоди.

     Цінова дискримінація другого ступеня передбачає блокове призначення цін залежно від обсягів продажу: чим більша кількість товару купується, тим нижчою є ціна. Така цінова дискримінація сприяє розширенню виробництва, зменшенню витрат при позитивному ефекті масштабу і навіть підвищенню добробуту споживачів. Додатковий прибуток монополіста проте виявляється меншим, ніж у випадку досконалої цінової дискримінації, він не в змозі захопити весь надлишок споживача.

     Цінова дискримінація третього ступеня застосовується, коли можна виділити окремі групи покупців з різною еластичністю попиту. Сегментація ринку здійснюється в залежності від тих чи інших ознак, які надають групі характерних рис споживання. На сегментованих ринках перерозподіл продукції між покупцями відбувається шляхом зниження цін для одних і підвищення для інших. Вища ціна встановлюється на тому сегменті ринку, де попит менш еластичний. Наслідки дискримінації в цьому випадку неоднозначні: вона може збільшити сукупний споживчий надлишок, а може зменшити його або залишити незмінним. Але прибуток монополії зростає, в іншому випадку монополія встановила б єдину ціну для всіх. 
 
 
 
 
 

 

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ  ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ РИНКУ 

 

    Перед усіма підприємствами й організаціями в якості однієї з основних встає проблема визначення ціни на свої товари і послуги. В умовах ринку ціноутворення представляє дуже складний процес, воно піддано впливу безлічі факторів. Вибір загального напрямку в ціноутворенні головних підходів до визначення цін на нові і вироблені вже вироби, послуги, що надаються з метою збільшення обсягів реалізації, товарообороту, підвищення виробництва і зміцнення ринкових позицій підприємства забезпечується на основі маркетингу. Ціни і цінова політика виступають однієї з головних складових маркетингу підприємства. Ціни знаходяться в тісній залежності від інших сторін діяльності кампанії, від рівня цін багато в чому залежать комерційні результати, що досягаються. Невірна чи вірна цінова політика впливає на все функціонування підприємства. Суть цілеспрямованої цінової політики заключаеться в тім, щоб встановлювати на товари такі ціни, так варіювати ними в залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати його максимально можливою часткою, домогтися запланованого обсягу прибутку й успішно вирішувати всі стратегічні і тактичні задачі. У рамках цінової політики приватні рішення (взаємозв'язок цін на товари в межах асортименту, використання знижок, варіювання цінами, забезпечення оптимального співвідношення своїх цін і цін конкурентів, формування цін на нові товари і т.д.) складаються в єдину інтегровану систему.

   Ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця. Це характерно серед незаможних груп населення стосовно до продуктів типу товарів широкого вжитку. Але останнім часом на купівельному виборі енергічніше стали відбиватися цільові фактори, зокрема, стимулювання збуту, організація розподілу товару, послуг для різної клієнтури.

     Використання короткострокової тактики ціноутворення не дає можливості управлінцям підтримувати надійну довгострокову рентабельність для вирішення проблем, повязаних з витратами, споживачами та конкурентами. Довгострокова рентабельність і становище між конкурентами потребують такої стратегії ціноутворення. Внесемо деякі уточнення щодо складання стратегії ціноутворення. Вона складається:

- внутрішньої структури витрат компанії по кожному продукту, групі продуктів чи споживачів;

- споживацької чутливості" і того, як споживачі цінять унікальні якості продукції даної фірми;

- становище між конкурентами, за виключенням потенційної можливості і стратегії;

     Підсумувавши, можна сказати, що  рентабельна політика ціноутворення  потребує розуміння взаємодії  трьох сил - витрат, споживаччів  та конкурентів, - забезпечення водночас  їх оптимального поєднання.

     Розуміння структури витрат.

     Можна сказати, що основною інформацією про витрати для потреб ціноутворення є відомості. Можна сказати, що основною інформацією про витрати для потреб ціноутворенняє відомості про те, яким чином змінюються витрати з зміною обєму продажу . Таким чином, розуміння структури витрат (чи є витрати простими або постійними при продажу додаткових обємів продукції) просто необхідне розуміння для встановлення рентабельного поєднання граничного рівня ціни та розмірів сегменту ринку. Тому, перш за все, при зміні ціни слід визначити дійсну природну вартість продукції, тобто, які саме витрати було зроблено, якщо товар купили і які, якщо товар так і не купили. То ж витрати, які не змінюються, не впливають на рентабельність ціноутворення.      Звичайно, постійні витрати важливі, в першу чергу для визначення кінцевої рентабельності, але вони, разом з тим, не впливають на зміни рентабельності, повязані з підвищенням або пониженням цін. Керівники можуть встановити граничний рівень ціни продукції , визначивши дійсну вартість продажів. Про це можна довідатись, віднявши від ціни приросну змінну вартість. Звідси можна розрахувати точку беззбитковості при зміні обсягів продажу.

Таким чином:

                                                  _(3.1) 

     _де  - % зміни точки беззбитковості 

- зміни в ціні витрати  

А - граничний рівень зміненої ціни

     Використовуючи цю формулу, можна  одночасно згладити і конфлікти  між відділами фінансів та  збуту. Так, наприклад, якщо управлінець з відділу збуту хоче знизити ціну, щоб стимулювати продаж товарів, то за цією формулою він може визначити, наскільки слід збільшити обсяг продужу, щоб досягти тих же рівнів у фінансових результатах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Федоренко В.Г., Діденко О.М. та ін. «Політична економія: Підручник» За наук. В.Г. Федоренка – к.: Алерта, 2008. – 487с.
2. Голубков Е.П. Основы маркетинга: Учебник. М.: Издательство «Финпресс», 1999. - 656 с.
3. Основи економічної теорії: Підручник/ А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко та ін. За ред. А.А. Чухна. – К.: Вища школа., 2001. – С.335.
4. Політична економія: Навч. Посібник/ .Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. Д-ра екон. Наук; проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – с. 121
5. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико – методологічний аспект). – К.: Вид-во Світ знань, 2002. – С.247
6. Політекономія: навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів/ Г.А. Орехівський. – Київ: Каравела, 2008. – 408с.
7. Ковальчук В.М. Політична економія. Курс лекцій. – Тернопіль: Астон, 2009
8. Мочерній С.В., Мочерна Я.С. Політекономія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2007