Контрольна робота з "Макроекономіки"

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична частина

1.Ринок капіталів.  Процент і сучасна вартість  капіталу. Рівновага на ринку капіталів

 

Ринок капіталу є складовим елементом фінансового ринку.

Сучасний фінансовий ринок– це складна структура з великою кількістю учасників – фінансових посередників, які, оперуючи різноманітними фінансовими інструментами та виконуючи велику кількість функцій, впливають на економічні процеси в суспільстві.

На сьогодні відсутнє усталене визначення категорії ринок капіталу. Огляд найчастіше вживаних трактувань даного поняття наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Огляд визначення поняття ринок капіталу

№	Визначення	Структура	Джерело
1	Ринок капіталів  відрізняється від високоліквідного грошового ринку тим, що фінансові  інструменти, які випускаються в  обіг його учасниками, мають середньо- або довгостроковий характер, або термін їх обігу взагалі не обумовлений (наприклад, для акцій). Ринок капіталів може слугувати джерелом довгострокового фінансування як у формі банківських інструментів, так і у формі небанківських фінансових активів.	Ринок капіталів  охоплює три основні типи ринків: - кредитний («непаперовий ») ринок; - ринок цінних паперів; - інші кредитно-фінансові ринки.	Кредісова А.І, Вергуна В.А., Колюжнова О., Голбія І.Є. Фінансовий  сектор ринкової та транзитивної економік. – К.: Знання України, 2004. – 352 с.
2	Ринок капіталів  – це частина фінансового ринку, де формується попит та пропозиція на середньо- та довгостроковий позиковий  капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом угоди виступає наданий в суду грошовий капітал і формується попит та пропозиція на нього. Позиковий капітал  – це грошові кошти, надані в позику за визначений відсоток на умовах повернення.… Грошовий ринок відрізняється від ринку капіталів за часовою ознакою: на грошовому ринку кредити надаються від декількох тижнів до одного року, а безпосередньо на ринку капіталів – на більш тривалий термін.	Елементи ринку  позикового капіталу: банківська система, спеціалізовані  кредитно- фінансові установи та ринок цінних паперів.	Иванов В.В. Финансовый ринок: конспект лекций. – К.: МАУП, 1999. – 112 с.
3	Ринок капіталів - сфера формування попиту та пропозиції на капітал, що забезпечує акумуляцію й перерозподіл коштів, рух основного капіталу, максимізацію прибутків, підтримку про- порцій в  економіц і.	Ринок капіталу підрозділяється на ринок цінних паперів; ринок середньо- і довго- строкового  кредиту; певну частину валютного  ринку й ринок прямих інвестицій, у тому числі  іноземних.	Манакова Т.А. Фи- нансовый рынок России и  его инфраструктура (Федеральный  и региональный уровни исследования). – Кемерово: Кузбассвузиздат , 2001. – 160 с.
4	Ринок капіталів  — це ринок, на якому о бертаються довгострокові зобов'язання, випущені урядом, а також акції і облігації корпорацій.	Ринок капіталів  поділяється на ринок  цінних паперів (середньо- і довгострокових) і ринок середньострокових  і довгострокових  банківських кредитів.	Буднік М.М., Сабіна Н.В. Фінансовий ринок. Конспект лекцій для  студентів усіх спеціальностей всіх форм навчання. – Харьків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 152 с.
5	Ринок капіталів - це частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція в основному на середньо- і довгостроковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом уг оди є наданий у позику грошовий капітал і деформуються попит і пропозиція на нього.	Ринок капіталів  поділяється на ринок  цінних паперів (середньо- та довгострокових) і ринок середньострокових та довгострокових  банківських кредитів.	Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: навч. посіб . Друге виданная, виправлене. –  К.: «Каравела», 2003. –344 с.
6	Ринок капіталів - сукупність середньо- та довгострокових операцій, які обслуговують рух, перш за все, основних засобів.	Ринок капіталів  поділяється на ринок  цінних паперів та кредитний ринок.	Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: навч .посіб . – К.: «Каравела», 2007. – 424 с.
7	Ринки капіталу – це група взаємозв’язаних ринків, на яких формується попит , пропонування та ціни на фінансові інструменти, зокрема ті, базовим активом яких є енерг етичні та товарно-сировинні ресурси, а також відбувається перерозподіл вільних коштів інвесторів на користь тих суб’єктів, що мають в них потребу.	Ринки капіталу включають в себе ринок  цінних паперів (фондовий ринок)  та інших фінансових  інструментів (крім інструментів грошового ринку).	Концепція державної  цільової економічної програми модернізації  ринку капіталу в Україні від 8 лютого 2007 р .

Деякі автори, такі, як В.В. Корнєєв, М.К. Колісник, О.Р. Романенко, І.А. Трахтенберг, С.Я.Огородник, М.С. Зязун, вважають, що поняття «фінансовий ринок» і «ринок капіталів» є синонімами і змістовно аутентичні. Але, фінансовий ринок є більш широка категорія за своїми складовими елементами, ніж ринок капіталу. В сучасній літературі поняття ринок капіталів інколи підміняють ринком цінних паперів або фондовим ринком.

Ринок капіталів ділиться на ринок середньо- та довгострокових цінних паперів та ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів, тобто, ринок цінних паперів є складовою частиною ринку капіталів: на цьому ринку рух капіталів здійснюється через розміщення цінних паперів. Деякі науковці, а саме В.П. Ходаківська, В.В. Бєляєв, розглядають ринок капіталу, як частину фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал, тим самим не враховують залучений капітал (акції), що є невід’ємною складовою ринку капіталу [21].

В українському законодавстві, а саме в концепції  «Державної цільової економічної програми модернізації ринку капіталу в Україні», яка була затверджена Кабінетом міністрів України у листопаді 2007 р., ринок капіталу трактується як группа взаємозв’язаних ринків, на яких формуються попит, пропонування та ціни на фінансові інструменти, зокрема ті, базовим активом яких є енергетичні та товарно-сировинні ресурси, а також відбувається перерозподіл вільних коштів інвесторів на користь тих суб’єктів, що мають в них потребу [14]. Але тут виникає питання, що включають в себе поняття енергетичні та товарносировинні ресурси та яке відношення воно має до визначення економічної категорії ринку капіталу.

Отже, у залежності від строків виконання фінансових зобов’язань фінансовий ринок поділяється на ринок грошей та ринок капіталу.

Для короткострокових зобов’язань (зі строком від декількох днів до одного року) характерна висока ліквідність і в цьому розумінні за своєю властивістю вони близькі до грошей. Ринок короткострокових фінансових інструментів (цінних паперів та кредитних угод), як правило, об’єднує поняття грошовий ринок. А ринок капіталу, в свою чергу, охоплює відносини прав власності, реалізація яких відбувається, як правило, протягом досить тривалого періоду часу, та боргових зобов’язань зі строком погашення більше ніж один рік. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах.

Таким чином, ринок капіталу - це сегмент фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов’язаних з процесом забезпечення кругообігу середньострокового та довгострокового залученого та позикового капіталу. Ринок капіталів слугує джерелом фінансових ресурсів як у формі банківських, так і небанківських інструментів.

Наявність чіткого  тлумачення та структури ринку капіталу дозволяє створити дієві механізми акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки, це в свою чергу надасть можливість економіки України вийти на якісно новий рівень свого розвитку, адже як показує світовий досвід, ефективне функціонування кредитного ринку і ринку цінних паперів в ринку капіталу забезпечує ефективне використання вільних фінансових ресурсів та стійкі темпи зростання економіки держави.

Позиковий відсоток встановлюється на ринку позикових капіталів  у взаємодії попиту на кредити  та їх пропозиції. Відповідно на ринку  капіталів встановлюється ціна рівноваги (рис. 1). 

Рис. 1. Рівновага на ринку кредитів

Оскільки надання кредиту  та повернення грошей розірвані у  часі, то виникає проблема втрати грошима  їх купівельної спроможності через  інфляцію. Тому частина плати за користування грошима іде на покриття втрати їх купівельної спроможності, а інша є винагородою власника капіталу.

Розрізняють номінальну та реальну ставки позикового відсотка.

Номінальна ставка (rN) – це відсоткова ставка, виражена у  грошових одиницях за поточним грошовим курсом.

Реальна ставка (rR) – це відсоткова ставка, виражена у незмінних грошах або скоригована з урахуванням інфляції.

Ставка позикового відсотка формується залежно від співвідношення попиту на гроші та їх пропозиції. Разом  з тим, не існує єдиної для всіх випадків відсоткової ставки. Надання  кредиту може диференціюватися залежно від умов повернення, державного регулювання цього процесу, характеристик позичальника тощо. Отже, доцільно розглянути фактори, які впливають на відсоткові ставки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.    Вибір конкурентною фірмою обсягу виробництва, що мінімізує збитки

 

На будь-якому  ринку фірма обиратиме такий  обсяг випуску продукції, який максимізує її прибуток. Для вибору фірмою оптимального обсягу виробництва існує два  кроки прийняття Рішення:

1. Вибір найкращого позитивного  (більше нуля) випуску й обсягу  виробництва, що максимізує прибуток, якщо фірма взагалі збирається щось виробляти.

2. Порівняння  прибутків, які отримуються в  результаті виробництва даного обсягу виробництва, з прибутком внаслідок припинення виробництва (нульовий випуск) і потім вибір антимонопольної дії.

Оптимальний позитивний випуск можна знайти шляхом граничного аналізу, який ми використовували для дослідження споживчих витрат. Фірма починає перевіряти, чи може вона збільшити прибуток, якщо вона буде виробляти більше чи менше, ніж зараз. Як це зробити?

Виходячи з  того, що прибуток (Р) - це різниця між  доходом (R) і витратами (С), то одиничний продукт випуску збільшить прибуток тільки в тому випадку, коли додатковий дохід, отриманий з продажу додаткової одиниці (MR - граничний дохід), перевищує витрати виробництва даної додаткової одиниці продукції (МС - граничні витрати).

Рис. 2.1. Оптимальний випуск продукції фірми в короткотерміновому періоді ринку досконалої конкуренції

Це  означає, що збільшувати випуск продукції  фірмі в умовах досконалої конкуренції  треба до того часу, доки граничний  дохід перевищуватиме граничні витрати, тобто МR>МС.

Отже, оптимальний випуск продукції фірми буде відповідати точці, що задовольняє рівняння МR=МС.

За параметрами  рис.2.1 бачимо, що граничний дохід (МR), а в умовах досконалої конкуренції  МR = р дорівнює граничним (МС) у точці   Е,   тобто   оптимальний   випуск   продукції   фірми   буде дорівнювати Q1.  Тобто, якщо фірма    виробляє    продукцію обсягом < Q_е (у цьому випадку МR>МС), то фірмі необхідно збільшувати випуск продукції. Якщо фірма виробляє продукцію обсягом > Q1 (у цьому випадку МR<МС),     то     фірмі     слід зменшувати випуск продукції. В обох   випадках   фірмі   треба змінювати обсяги виробництва, доки    граничний    дохід    не зрівняється      з      граничними витратами (МК = МС), де і буде точка оптимуму випуску.

Проте за певних умов фірма може мати грошові  збитки навіть тоді, коли ціна дорівнює граничним витратам (тобто у точці £ на рис.2.21). У цьому випадку фірмі варто зменшувати витрати або припинити діяльність, щоб мінімізувати збитки. Якщо фірма припиняє діяльність тимчасово, то її дохід (R) дорівнює нулю, як і змінні витрати (VС) дорівнюватимуть нулю, але залишаються постійні витрати (FС), тобто витрати, наприклад, на оренду приміщення. Щоб постійні витрати (FС) дорівнювали нулю, фірмі необхідно зовсім припинити діяльність, тобто піти з цього ринку.

Таким чином, якщо дохід (R) більший від змінних витрат (VС) при оптимальному позитивному випуску продукції, то фірмі можна продовжувати виробляти цей товар у короткотерміновому періоді (тоді фірма відшкодовує принаймні частину своїх постійних витрат (FС) і матиме менше збитків, ніж якщо б повністю припинила діяльність).

Отже, для з'ясування питання, чи продовжувати випуск продуктів, чи повністю припинити виробництво, фірма повинна порівнювати ціну (Р) і середні змінні витрати (АVС), тобто витрати на одиницю продукції при оптимальному позитивному обсязі продукції, де ціна дорівнює граничним витратам (Р=МС), а саме:

1.   Якщо ціна не менше від середніх змінних витрат (Р>=АVС), то 
фірма повинна виробляти оптимальний рівень випуску.

2.   Якщо ціна менше від середніх змінних витрат (Р<АVС), то 
фірма повинна повністю припинити діяльність і піти з ринку. 
Завдяки тому,  що в  короткотерміновому  періоді  постійні

витрати (FС) не впливають ні на граничні витрати (МС), ні на середні змінні витрати (АVС), то зміни у вартості постійних факторів не впливатимуть на обсяг виробництва в короткотерміновому періоді. Тому в аналізі не звертатимемось до середніх постійних витрат (АРС).

У цьому  випадку можливі три варіанти:

1.     р > АТС   (середні загальні витрати) і р > АУС;

2.     р > АVС, але р < АТС;

3.       р<АТС і р<АVС.                                                                     

Що треба  робити фірмі в кожному з цих  випадків?         Якщо р>АТС, то фірма отримує прибуток (П), що дорівнює П = (р - АТС*) Q*, тому фірмі треба виробляти продукцію на   рівні оптимального позитивного обсягу (рис.2.2).

Рис.2.2. Ринок досконалої конкуренції (ситуація І)

Якщо р < АТС, але р > АVС, то при всіх обсягах випуску немає способу отримати додатній прибуток, а необхідно мінімізувати збитки. При випуску Q* (де р0=МС) збитки складатимуть (АТС*-Р)хQ* (рис. 2. 3).

Рис. 2. 3. Ринок досконалої конкуренції (ситуація II)

Але фірмі треба продовжувати виробництво, бо ціна перевищує середні змінні витрати при випуску 0*, оскільки це дозволяє фірмі зменшувати збитки, які були б більшими, якщо б фірма повністю припинила виробництво.

Якщо р < АТС  і р < АVС, то збитки фірми при  випуску продукції обсягом складатимуть: (АТС* - р) 0* або FСхQ* (рис.2.4). у цьому випадку фірмі варто повністю припинити випуск продукції, бо ціна менше не тільки від середніх загальних витрат, але Й від середніх змінних витрат.

Рис. 2.4. Ринок досконалої конкуренції (ситуація III)

Цей аналіз вчить фірму граничному принципу при пошуку оптимального рішення  про випуск продукції (зіставляючи витрати і вигоду).

Отже, значення ціни, при якій МС = АТС, є ціною  беззбиткової фірми, а рівень ціни, при якій МС = АVС, є ціною припинення виробництва (рис.2.5).

2-ціна беззбитковості  фірми: Р1 - ціна припинення виробництва  фірмою.  

Рис. 2.5. Ціна беззбитковості та припинення виробництва фірми на ринку досконалої конкуренції