Основні засоби підприємства

Рис.1.1 Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів

 

Після деякого строку експлуатації основні засоби спрацьовуються. Їх оцінка за первісною вартістю на певний момент не відображає реальної вартості основних засобів. По-перше, на певний момент величина первісної вартості не враховує ступеня їх спрацювання, а по-друге, можливо, цінову ситуацію на ринку. Вирішення проблеми є оцінка основних засобів за залишковою вартістю (простою або відновною).

Залишкова вартість – вартість основних засобів з урахуванням ступеня їх спрацювання на певний момент часу. Визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за фактичний період експлуатації основних засобів зносом (сумою амортизаційних відрахувань). За економічним змістом залишкова вартість характеризує величину невідшкодованої шляхом амортизації на певний момент часу вартості основних засобів і застосовується для оцінки (за умов відсутності інфляційних процесів в економічному середовищі) суми реальних необоротних активів підприємства, а також є їх поточною вартістю [3].

Відновна (переоцінена) вартість – це вартість відтворення об’єкта основних засобів у сучасних умовах. Виникає після переоцінки первісної вартості і вказує на суму коштів, необхідну для повної заміни об’єкта основних засобів. Після здійснення переоцінки основних засобів відновна вартість є базою для нарахування амортизації.

Залишкова відновна (залишкова переоцінена) вартість – це вартість, яка визначається шляхом переоцінки первісної залишкової вартості. Близька до реальної вартості основних засобів на певний момент часу. За умов наявності інфляційних процесів в економічному середовищі застосовується для об’єктивної оцінки величини необоротних активів підприємства. У разі вимушеного продажу об’єкта основних засобів в інтересах підприємства продати його за ціною не меншою, ніж величина відновної залишкової вартості.

Правила переоцінки регламентовані державою. Згідно з бухгалтерським обліком підприємство може переоцінити об’єкт основних засобів за умов суттєвих відмінностей між його справедливою та залишковою вартістю.

У разі переоцінки одного об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх інших об’єктів групи основних засобів, до якої належить переоцінений об’єкт. Індекс переоцінки визначається як співвідношення справедливої вартості об’єкта ї його залишкової вартості [5].

Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) об’єкта основних засобів після закінчення строку його корисного використання з вирахуванням очікуваних витрат, пов’язаних з ліквідацією (витрат на демонтаж, передачу або продаж).

Категорія ліквідаційної вартості використовується при обчисленні суми амортизаційних відрахувань за деякими системами амортизації, які застосовуються в бухгалтерському обліку. Якщо величину ліквідаційної вартості можна передбачити (спрогнозувати), то амортизувати слід різницю між первісною і ліквідаційною вартостями. Інколи витрати з ліквідації об’єкта основних засобів можуть дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості активу. Тому для багатьох довгострокових активів ліквідаційну вартість зовсім не визначають.

За економічним змістом ліквідаційна вартість характеризує частину первісної вартості основних засобів, яку планується відшкодувати не шляхом амортизації, а через отримання реальних грошей від продажу об’єкта основних засобів (або реалізації як брухту) після закінчення строку його корисного використання. Різниця між повною первісною і ліквідаційною вартістю вказує на вартість основних засобів, яка підлягає амортизації (в бухгалтерському обліку).

Справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснено обмін об’єкта основних засобів у результаті операції між зацікавленими сторонами (рис. 1.2).

Рис.1.2 Формування справедливої вартості основних засобів

 

У податковому обліку застосовується поняття балансової вартості – величини залишкової (первісної чи відновної) вартості основних засобів, визначеної за правилами податкового обліку для нарахування амортизації [4].

Отже, існує багато проблемних питань в оцінюванні основних засобів, які потребують вирішення. Насамперед це саме визначення оцінки основних засобів. Адже чинна в Україні нормативно-законодавча база не дає повною мірою реалізувати всі пріоритети оцінки основних засобів. Система оцінки основних засобів підприємства, яка є одним з основних елементів методу бухгалтерського обліку на сьогоднішній день є засобом досягнення стратегічних цілей підприємства, а також виступає інструментом формування інформаційної бази економічного аналізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Підсумовуючи викладене можна зробити висновок, що основні                        засоби - це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь в процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби класифікуються за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на покращення земель (іригація, осушення, збагачення та інші поліпшення землі); будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини й устаткування; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар; робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

Оцінка основних засобів підприємства формується за допомогою використання таких видів вартості як: первісна (до переоцінки), залишкова (до переоцінки), відновна (переоцінена), залишкова відновна (переоцінена), ліквідаційна, справедлива.

Важливе місце в оцінці основних засобів підприємства займає амортизація. Проте не існує чітких рекомендацій щодо використання того, чи іншого методу нарахування амортизації, який був би кращим за інші у конкретній ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. - №92.
2. Гетьман О.О. Економіка підприємства: навч. посібник / О.О. Гетьман,               В. М. Шаповал. - 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с.
3. Гринчуцький В.І. Економіка підприємства: навч. посібник /                               В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В. Погріщук. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с.
4. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: навч. посібник / І.В. Ковальчук. - К.: Знання, 2008. - 679 с.
5. Круш П.В. Інфляція: суть, форми та її оцінка: навч. посібник / П.В. Круш, О.В. Клименко. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 288 с.
6. Черевко Г.В. Економіка підприємств: підручник / Г.В. Черевко,                        Ф. В. Горбонос, Г.Б. Іваницька, Н.Ф. Павленчик. - К. : Знання, 2010. - 463 с.
7. Мироненко Л.М. Необхідність проведення оцінки вартості основних засобів підприємства / Л.М. Мироненко // Управління розвитком. - 2013. - № 15. - С. 78-80.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Вінницький торговельно - економічний інститут

Київського національного торговельно - економічного університету

Факультет економіки, маркетингу та менеджменту

Кафедра економіки підприємcтва та міжнародної економіки

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи МО-41

Павленко Віта

Перевірила:

асис. Чайка І.В.

 

 

 

Вінниця – 2014