Моделі стратегічного управління

Для визначення частки ринку цього підприємства і рівня отримуваного прибутку

М. Портер виділяє п'ять сил конкуренції :

−  нові конкуренти, проникаючі в галузь і  випускаючі подібні товари;

існуючі конкуренти в галузі;

−  загроза  з боку товарів-замінників (субститутов);

−  сила дії покупців;

−  дія  постачальників.

     Класифікації  стратегій вдало поєднуються між собою і успішно застосовуються в економічній науці. Наприклад, стратегії по А. Юданову: виоленты, потиенты, коммутанты і экспреленты.

     На  основі описаної моделі можуть бути розроблені відповідні стратегії. М. Портер виділив три основні стратегії, які носять універсальний характер і можуть бути застосовані до будь-якої з вищеназваних конкурентних сил.

     До  таких універсальних стратегій  він відніс: стратегію лідерства  в зниженні витрат; стратегію диференціації; стратегію фокусування (концентрації).

     Стратегія лідерства в зниженні витрат застосовується з найбільшим ефектом при реалізації товару, що має масовий попит, і  орієнтує підприємства  на  виробництво великої кількості товарів і великий ринок.  Саме мінімізація витрат дає можливість підприємству реалізовувати товар низьким цінам.  В результаті зростання об'ємів продажів підвищуються рентабельність і прибуток підприємства.

     Стратегія  диференціації  продукту  використовується у тому випадку, коли предприятие виходить на місткий ринок з унікальним товаром (властивості товару частіше усього заміцніють  торговельною  маркою).  Ця  стратегія  може  бути  прийнятна  на  стадії випуску на ринок нових товарів або товарів,  вироблених по індивідуальних замовленням.

     Стратегія  фокусування  припускає  зосередження  на  одному  з  сегментів ринку (на певній групі покупців або товарів) або на обмеженому географічному  секторі  ринку.  Стратегія  фокусування  залежно від  характеру продукту і цільового ринку може бути двох видів:

  - когда предприятие на выбранном сегменте пытается достичь преимущества в

витратах;

  -  коли  підприємство  посилює   диференціацію  продукту,  прагнучи  обернути увага на свої товари  серед інших аналогічних. Кожна з перерахованих основных стратегій вимагає наявність певних економічних ресурсів і определенных управлінських дій.

     Одним із основних методів аналізу, який дозволяє побудувати стратегічний баланс і проаналізувати можливості стратегічної поведінки  підприємства є SWOT-аналіз. Суть його полягає в детальній оцінці внутрішніх сильних і слабких сторін, а також можливостей та перешкод на шляху діяльності підприємства. Саме за його допомогою вибирають найкращу стратегію для виконання місії організації. Використовуючи місію організації як контекст, потрібно якнайширше використати її можливості та сильні сторони й одночасно нейтралізувати загрози, долаючи слабкі сторони.

При виявленні  внутрішніх сильних і слабких  сторін підприємства слід ретельно оцінювати  ці дві складові с  погляду майбутньої розробки стратегії. Деякі сили є більш важливими, тому що вони відтворюють певні позиції в успішній конкуренції і формуванні енергійної стратегії. А деякі внутрішні слабкі сторони можуть оцінюватися як нездоланні, у той час як інші належать до несуттєвих чи легко переборних категорій.

     Принцип розробки стратегії полягає в  тому, що стратегія повинна бути добре пристосована до сил, слабких  сторін і конкурентних можливостей  підприємства. Для успішного застосування системи SWOT-аналізу оточення організації – важливо вміти не тільки розкрити загрозу і можливості, але й спробувати оцінити їх з погляду того, на скільки важливим для підприємства  є урахування стратегії її поведінки щодо кожної із виявлених загроз і можливостей.

     За  умов глобалізації і швидкої зміни  умов ведення економічної діяльності зростає потреба в переосмисленні ролі управління та посиленні відповідальності на всіх рівнях.

     Це  обумовлює потребу запровадження  управління, побудованого таким чином, щоб, з одного боку, не втрачалась соціальна  відповідальність, а з другого – не руйнувалися методи і механізми ведення бізнесу, забезпечувались його прозорість і користь власникам капіталу.

     За  умов глобалізації і швидкої зміни  умов ведення економічної діяльності зростає потреба в переосмисленні ролі управління та посиленні відповідальності на всіх рівнях. Це обумовлює потребу запровадження управління, побудованого таким чином, щоб, з одного боку, не втрачалась соціальна відповідальність, а з другого – не руйнувалися методи і механізми ведення бізнесу, забезпечувались його прозорість і користь власникам капіталу. Такий підхід до новітнього управління проявився в багатьох організаціях, корпораціях у вигляді нових стандартів звітності, принципів корпоративного управління, форм спілкування з клієнтами, власниками, інвесторами і партнерами, відносин з державою та її представниками.

     Отже, перспективи подальших досліджень повинні стосуватись удосконалення  розглянутих методів з метою  пристосування до національних особливостей, економічних умов та конкретних суб’єктів  господарювання. Оскільки  застосування моделей стратегічного аналізу в українських умовах без урахування стану корпоративного управління на підприємстві є недоцільним.

       А тому стан корпоративного  управління на підприємстві  має  враховуватись під час проведення  стратегічного аналізу та розробки стратегії.

     На  нашу думку логічним явищем у пошуку рішень цих проблем стратегічного  управління є поява і подальший  розвиток нових концепцій, зокрема  універсальної системи показників діяльності. Запровадження нових  моделей управління дозволяє збалансувати інтереси клієнтів, акціонерів та інших контрагентів корпорацій, забезпечуючи зворотній зв'язок.

Література:

1.     Антонюк Ю. Застосування математичних моделей в стратегічному управлінні підприємством//Ринок цінних паперів. – 2006.- №3-4. – С.55-68.

2.     Ігнатьєва І.А. Методологічні підходи щодо формування концептуальної моделі стратегічного управління промисловим підприємством//Економіка і держава. – 2006. - №2. – С. 44-48. 

3.     Цигилик І.І., Вінтонів С.І. Економічне обґрунтування діяльності підприємства на основі методів стратегічного управління//Економіка, фінанси, право. – 2006. –  № 8. – С.3-9.

4.     Птащенко Л.О Розвиток наукових напрямків управлінських концепцій удосконалення системи показників діяльності//Економіка і Держава. – 2008. - №5. – С. 42-44.