Економічні кінцеві результати діяльності підприємства та збільшення прибутку за видами діяльності в ПП “Агро-центр”

Кінцева продукція визначається у натуральній формі лише в  розрізі окремих видів сільськогосподарської  продукції.

В цілому по підприємству кінцева  продукція визначається у вартісному виразі за цінами фактичної реалізації (закупівлі). Продукція, видана на оплату праці і внутрішньогосподарське особисте споживання, оцінюється за середніми  на певний вид продукції цінами реалізації. По АПК чи агропромисловому формуванню в цілому кінцеву продукцію доцільно визначати методом приросту вартості сільськогосподарського продукту на всіх стадіях його руху до кінцевого споживача. Іншими словами, вартість кінцевої продукції  представлена вартістю виробництва  кінцевої продукції сільського господарства і вартістю, добавленою її промисловою  переробкою і торгівлею.

По агропромисловому підприємству, об’єднанню (комбінату) і АПК в  цілому вартість кінцевої продукції  можна визначити за формулою:

 

КП = КП₂ + КП₃ + КП₄, (1.2)

 

де КП₂ – вартість кінцевої продукції в другій сфері АПК – сільськогосподарському виробництві;

КП₃ і КП₄ – приріст вартості кінцевої продукції у третій і четвертій сферах АПК (відповідно в переробній промисловості і громадському харчуванні та роздрібній торгівлі продуктами сільськогосподарського походження).

У сільськогосподарському виробництві  вартість кінцевої продукції за порівнянними цінами можна визначити за формулою:

 

(1.3)

 

де ТП_і — товарна продукція сільського господарства і-го виду;

Ц_і – порівнянна (середня) ціна і-го виду продукції;

К_і – коефіцієнт якості і-го виду продукції, що визначається діленням закупівельної ціни і-го виду продукції нижчих сортів на закупівельну ціну вищого сорту;

ОСі – продукція і-го виду, що використана на особисте споживання; ПКі – покупна продукція сільськогосподарського походження, що використана для виробничого  споживання.

Економічне значення чистої продукції надзвичайно важливе, оскільки вона є основою розширеного  відтворення. Адже для наступного циклу  відтворення підприємство насамперед повинно відшкодувати спожиті засоби виробництва. Розширене відтворення  можна здійснити лише за рахунок  чистої продукції, яку поділяють  на фонд споживання і фонд нагромадження. Співвідношення між цими фондами  кожне підприємство встановлює самостійно, враховуючи при цьому абсолютний розмір чистої продукції, ступінь озброєності  виробництва, зношеність основних фондів, забезпеченість оборотними засобами, досягнутий рівень оплати праці працівників, ступінь розвитку соціальної інфраструктури, співвідношення між фондом оплати праці  і прибутком [1].

 

 

 

2. Сутність прибутку та його характеристика як критерію ефективності

 

Прибуток – найпростіша  і одночасно найбільш складна  категорія ринкової економіки. Він  є основною і головною рушійною силою  економіки ринкового типу, основним мотивом діяльності підприємств  в цій економіці.

Прибуток – це винагорода, яку одержує підприємець. Власник  землі одержує ренту, працівник  – заробітну плату, власник грошового  капіталу – процент, а підприємець  винагороджується прибутком. Це є плата  за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, підприємство забезпечує перевищення виручки (доходу) від реалізації продукції фірми  над витратами на виробництво [2, С. 179].

Можна виділити такі характерні риси прибутку:

1. прибуток являє собою форму доходу підприємця, здійснюючого певний вид діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма вираження прибутку є разом з тим недостатньою для його повної характеристики, тому що як у ряді випадків активна діяльність в будь-якій галузі може бути і не пов'язана з отриманням прибутку (наприклад, діяльність політична, благодійна і т.д.) [3. С. 205].
2. прибуток є формою доходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху.
3. прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тільки вправного та успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій чи об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки залишитися без очікуваного прибутку, але й повністю або частково втратити вкладений капітал. прибуток характеризує не весь дохід, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка є “очищеною” від затрат, понесених на здійснення цієї діяльності. Іншими словами, у кількісному виразі прибуток є показником, що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами у процесі здійснення підприємницької діяльності
4. прибуток є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку усіх пов'язаних з ним основних показників – вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених затрат і т.п., а також з діючим порядком його податкового регулювання [4, С. 444].

Із врахуванням розглянутих  основних характеристик прибутку його поняття в найбільш узагальненому  вигляді може бути сформульовано  наступним чином.

Прибуток являє собою  виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик  здійснення підприємницької діяльності, що являє собою різницю між  сукупним доходом і сукупними  затратами в процесі здійснення цієї діяльності [15, С. 7].

Значення прибутку полягає  в тім, що він є [14, С. 200]:

1. основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування;
2. об'єктом оподаткування та джерелом сплати податків.

Основними функціями прибутку є такі:

а) слугує мірилом, що дає  змогу оцінити результати господарської  діяльності підприємства;

б) є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

в) в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення  його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування [20, С. 300];

г) прибуток виступає критерієм  доцільності під час схвалення  господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язані з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням  величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

д) прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри  прибутку, що залишаються у розпорядженні  підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання [13, С. 162].

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні  процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Тоді як на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Отже, прибуток – це основна  мета діяльності кожного підприємства в ринковій економіці. Він є результатом  тільки вправного та успішного здійснення цього бізнесу, вираженим у грошовій формі. Прибуток – найпростіша і  одночасно найбільш складна категорія  ринкової економіки, яка виконує  багато важливих функцій та завдань.

 

 

 

3. Прибуток за видами діяльності

 

Отримання прибутку пов'язане  з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має  основну питому вагу в складі балансового  прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від  реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від  сфери, виду діяльності підприємства є  деякі особливості формування цього  прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією  матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити  як прибуток від іншої реалізації. Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на сторону  продукції підсобних, допоміжних і  обслуговуючих виробництв. У цьому  разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції  основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір). Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди [19, С.212].

По-третє, це діяльність пов'язана  зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують  прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у  статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків  на державні цінні папери, облігації  підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають  тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового  ринку.

По-четверте, це діяльність пов'язана з отриманням позареалізаційних  прибутків і виникненням позареалізаційних  витрат підприємств. До них належать [17, С. 252-253]:

а) прибутки і збитки минулих  років, що виявлені у звітному періоді;

б) невідшкодовані збитки від  надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

в) надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

г) штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських  договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отримані за несвоєчасне  погашення податкового кредиту  з державного бюджету;

д) кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної  форми власності, щодо якої минув  термін позовної давності;

е) прибуток від завищення  цін і тарифів;

є) курсова різниця від  операцій в іноземній валюті;

ж) прибуток і збиток від  ліквідації основних засобів;

з) вартісна різниця відвантаженої  та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

і) прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Згідно до П(С)БО 3 можна  виділити такі види прибутку, які наведені у таблиці 1. [6].

 

Таблиця 1. − Класифікація прибутку

Класифікаційна  ознака	Види  прибутку
1. За  характером відбиття в обліку	Бухгалтерський  прибуток
	Економічний прибуток
2. За  характером діяльності підприємства	Прибуток  від звичайної діяльності
	Прибуток  від надзвичайних
3. За  основними видами господарських  операцій підприємства	Прибуток  від реалізації продукції
	Прибуток  від позареалізаційних операцій
4. За  основними видами діяльності  підприємства	Прибуток  від операційної діяльності
	Прибуток  від інвестиційної діяльності
	Прибуток  від фінансової діяльності
5. За  складом елементів, що формують  прибуток	Маржинальний  прибуток характеризує
	Валовий прибуток характеризує
	Фінансові результати від позареалізаційних  операцій.
	Чистий  прибуток
6. За  характером оподаткування прибутку	Оподаткована  частина прибутку.
	Неоподаткована  частина прибутку.
7. 3а  характером інфляційної «очистки»  прибутку	Номінальний прибуток
	Реальний  прибуток
8. За  достатністю рівня формування	Нормальний  прибуток
	Низький прибуток
	Високий прибуток
9. За  ступенем використання	Нерозподілений  прибуток
	Розподілений  прибуток