Ділова активність підприємства

Аналіз  ділової активності підприємства можна  подати у вигляді системи чотирьох самостійних складових (блоків) аналітичних  досліджень:

* аналізу  ефективності використання оборотних  коштів підприємств;

* аналізу  використання власного і залученого капіталу;

* аналізу  ефективності кредитних відносин підприємства з комерційними банками;

* аналізу  дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Тобто, проведення аналітичних досліджень ділової  активності підприємств дає змогу  оцінити, наскільки ефективно сформована структура їх капіталу, як складаються  їх взаємовідносини з постачальниками  та замовниками, а також з комерційними банками. Як відомо, ефективність використання фінансових ресурсів, насамперед, пов'язують з їх оборотністю. Оборотні кошти  є найбільш мобільною частиною господарських  засобів. Прискорення оборотності  оборотних коштів має важливе  значення для стабільності фінансового  стану підприємств з таких  причин:

* швидкість  обороту коштів визначає розмір їх річного обороту;

* прискорення  оборотності веде до зниження витрат підприємства;

* прискорення  обороту на тій чи іншій стадії кругообороту коштів веде до прискорення  обороту на інших стадіях.

Під час  аналізу дається оцінка окремих  статей оборотних активів із врахуванням  галузевої специфіки підприємства, виду діяльності та особливостей випуску  продукції. Крім того, визначають і  аналізують основні показники оборотності  оборотних коштів. За результатами аналізу визначають основні причини  нераціонального формування оборотних  активів і вживають заходи для  усунення цих причин.

Наступним важливим блоком аналізу у складі оцінки ділової активності підприємств  є оптимальне співвідношення власного і залученого капіталів та ефективність їх використання. Показники ефективності використання капіталу відображають швидкість  його руху та віддачу капіталу.

Ефективність  капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Для оцінки використання капіталу підприємства доцільно використовувати  метод подовження факторних систем, за яким рентабельність капіталу визначається двома чинниками: чистою рентабельністю реалізації продукції та оборотністю  капіталу. Факторний аналіз дає змогу  виявити резерви підвищення рентабельності капіталу.

Аналіз  власного капіталу підприємства включає  оцінку:

* достатності, динаміки та структури власного капіталу;

* причин змін окремих його складових.

З метою  факторного аналізу власного капіталу останній доцільно розраховувати як добуток трьох величин:

* чистої рентабельності реалізації продукції;

* коефіцієнта  оборотності капіталу;

* коефіцієнта  фінансової залежності.

Рівень  прибутковості власного капіталу можна  підвищити шляхом залучення в  оборот позикового капіталу, відсоткова ставка за який буде меншою, ніж прибутковість  підприємства. Це поняття у фінансовій літературі отримало назву "ефект  фінансового важеля". Цей інструмент доцільно використовувати для формування оптимальної структури капіталу.

Він дає  змогу розрахувати "плече" фінансового  важеля, тобто частку позикового капіталу, яка забезпечить підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.

Результати  аналізу капіталу мають показати, наскільки ефективно сформована його структура, який ступінь ризику існує для інвесторів, чи є підприємство фінансово стійким. Для покриття тимчасово збільшеної потреби у  фінансових ресурсах підприємство, як правило, використовує банківські кредити.

Методика  аналізу кредитних відносин підприємства з банками включає три основні  етапи:

* І етап – визначення оборотності кредитів. На цьому етапі показники оборотності кредитів порівнюються зі швидкістю обороту власних оборотних коштів. Якщо кредитні ресурси обертаються швидше, то зиск від їх використання вищий;

* ІІ етап – визначення ціни кредиту і ступеня вигідності купівлі грошей. Для цього визначається середньорічний відсоток, який фактично сплатило підприємство комерційному банку за звітний період, для зіставлення з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятним у звітному періодів (з врахуванням середньо-ринкової норми доходності і темпів інфляції);

* ІІІ етап – обчислення частки прибутку, одержаної за рахунок банківських позичок та зіставлення її зі сплаченими відсотками за кредит.

Водночас, банк оцінює кредитоспроможність підприємства на основі:

* загального уявлення про клієнта;

* аналізу  фінансового стану клієнта;

* аналізу  ефективності кредитної угоди чи інвестиційного проекту.

Причому оцінка фінансового стану підприємства банком включає не лише обчислення певної системи коефіцієнтів, але  й визначення класу надійності позичальника.

Важливою  складовою оцінки ділової активності підприємств є аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованостей. Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків  зі своїми клієнтами.

Послаблення вказаних умов має як переваги, так  і недоліки. Перевагами є зростання  обсягу реалізації та прибутку, а недоліками – нестача оборотних коштів, уповільнення оборотності капіталу, можливість збільшення суми безнадійних боргів.

Тому  кожне підприємство має бути зацікавленим у скороченні термінів погашення  платежів шляхом удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових  документів, передоплати, впровадження вексельної форми розрахунків. У  процесі аналізу поточних активів  підприємства вивчається динаміка, склад, структура, причини та терміни виникнення дебіторської заборгованості.

Контроль  за станом дебіторської заборгованості становить:

* вживання термінових заходів для стягнення  прострочених платежів;

* орієнтацію якщо можливо на більшу кількість  покупців для диверсифікації ризику неповернення коштів;

* надання  знижок під час дострокової оплати.

Методика  аналізу кредиторської заборгованості включає вивчення складу, динаміки та термінів її виникнення; дослідження  наявності, частоти та причин виникнення простроченої заборгованості перед  бюджетом, постачальниками, працівниками; встановлення суми виплачених санкцій  за прострочення платежів.

Оскільки  кредиторська заборгованість є, як правило, джерелом покриття дебіторської, то з  аналітичною метою проводять  їх порівняння за величиною шляхом складання розрахункового балансу. Значне перевищення кредиторської  заборгованості порівняно з дебіторською може бути наслідком неплатоспроможності  підприємства, його нездатності вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями або прагненням затягнути виплату  коштів, використавши їх як джерело  фінансування.

В економічній  літературі пропонується проводити  аналіз дебіторської та кредиторської  заборгованостей шляхом порівняння темпів їх зростання з темпами  зростання виручки від реалізації. Перевищення темпів зростання останньої  – позитивна тенденція. Таким  чином, оцінка ділової активності полягає  у дослідженні можливості підприємства мобілізувати з різних джерел фінансові  ресурси, а також ефективно їх використовувати, забезпечуючи зростання  прибутку та капіталу.

 

3. Порядок розрахунку показників ділової активності

 

Під діловою активністю розуміють якість використання підприємством своїх ресурсів. Існують два види показників ділової активності:

— коефіцієнти оборотності (кількість оборотів, здійснених окремим видом активів або пасивів для виробництва продукції за період);

— тривалість одного обороту в днях.

Для покращення ефективності використання активів, а значить поліпшення ділової активності підприємства, коефіцієнти оборотності повинні зростати, а тривалість одного обороту — зменшуватись. Це свідчить про прискорення оборотності активів (пасивів) певного виду.

На базі тривалості оборотів деякіх показників визначають:

• операційний цикл - загальний час обороту запасів і дебіторської заборгованості (час між придбанням запасів і отриманням грошей за продукцію, з них виготовлену);
• фінансовий цикл - операційний цикл за вирахуванням часу обороту кредиторської заборгованості (час між сплатою вартості придбаних запасів і отримання грошей за продукцію, з них виготовлену).

З точки зору ділової активності ці показники повинні не збільшуватись в часі, а фінансовий цикл — мати від'ємне значення.

 

 

4. Факторний аналіз показників ділової активності підприємства

 

Для оцінки впливу факторів, що відбивають ефективність фінансово господарської діяльності, на ступінь стійкого розвитку підприємства звичайно використовують наступну модель:

 

           РРП     PR      QP     У

Кур = ------ * ----- * ----- * ----- * 100%

            PR      QP      B     ИС

або

Кур = КПР * КQ * f * КФЗ

 

де  КПР – характеризує дивідендну політику на підприємстві, що виражається у  виборі економічно доцільного співвідношення між виплачуваними дивідендами  і прибутком, реінвестованим у розвиток виробництва;

КQ –  характеризує рентабельність реалізованої продукції (робіт, послуг);

f – характеризує  ресурсовіддачу чи фондовіддачу;

КФЗ –  коефіцієнт фінансової залежності, що характеризує співвідношення між позиковими і власними джерелами засобів.

Модель відбиває вплив  як виробничої (другий і третій фактори), так і фінансової (перший і четвертий  фактори) діяльності підприємства на коефіцієнт стійкості економічного росту. При  цьому, як випливає з моделі, підприємство має можливість використовувати  визначені економічні важелі впливу на ріст цього коефіцієнта: зниження частки виплачуваних дивідендів, підвищення ресурсовіддачи, підвищення рентабельності продукції, вишукування можливості одержання виправданих кредитів і позик.

Приведена факторна модель може бути розширена за рахунок включення  в неї таких важливих показників фінансового стану підприємства, як: забезпеченість власними оборотними коштами, ліквідність поточних активів, оборотність оборотних коштів, співвідношення короткострокових зобов'язань і  власного капіталу підприємства. Розширена факторна модель для розрахунку коефіцієнта стійкості економічного росту виглядає в такий спосіб:

 

           РРП    PR     QP     Ес     Ra      RP     У

Кур = ------ * ----- * ----- * ----- * ----- * ----- * ------

            PR      QP      B      Ra      RP      B      ИС

або

Кур = КПР * КQ * КОБ * КС * КП * КК * КФЗ

 

• КРП = РРП / РR – частка прибутку реінвестована у виробництво, обумовлена відношенням прибутку, спрямованого на розвиток підприємства, до суми чистого прибутку;
• КQ = РR / QP – рентабельність реалізованої продукції (робіт, послуг), обумовлена відношенням чистого прибутку до виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг);
• КОБ = QP / Ес – оборотність власних оборотних коштів, обумовлена відношенням виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) до суми власних оборотних коштів;
• КС = Ес / Ra – забезпеченість власними оборотними коштами, обумовлена відношенням власних оборотних коштів до суми поточних активів (оборотних коштів);
• КП = Ra / RP – коефіцієнт поточної ліквідності (покриття), обумовлений відношенням поточних активів (оборотних коштів) до суми пасивів (короткострокових зобов'язань);
• КК = RP / У – частка короткострокових зобов'язань у капіталі підприємства, обумовлена відношенням поточних пасивів (короткострокових зобов'язань) до валюти (підсумку) балансу;
• КФЗ = У / ИС – коефіцієнт фінансової залежності, обумовлений відношенням валюти (підсумку) балансу до власних засобів підприємства.

Факторний аналіз динаміки коефіцієнта стійкості економічного росту виробляється на підставі даних  форм № 1 і № 2 бухгалтерські звітності. Використання багатофакторної моделі коефіцієнта стійкості економічного росту в учбово-аналітичній практиці складається в прогнозуванні темпів розвитку підприємства з урахуванням ризику банкрутства.

 

 

Література

 

1. Економічний  аналіз: Навч. посібн./ За ред. М.Г. Чумаченька. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с.

2. Коробов  М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібн. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. – 378 с.

3. Тарасенко  Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000. – 485 с.

4. Лахтіонова  Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. К.: КНЕУ, 2001 – 387 с.

Размещено на Allbest.ru