Демографическая ситуация в Украине

Таким чином, можна  говорити про те, що західноукраїнський регіон близький до того, щоб досягти  простого відтворення населення  і підтримувати чисельність населення  на більш-менш стабільному рівні. Тут  найбільш здорова порівняно з  іншими регіонами демографічна ситуація.

Південні регіони  України демонструють незначне скорочення населення багато в чому за рахунок  внутрішньої і зовнішньої міграції - тут осідає велика частина тих, що приїхали в країну на постійне місце  проживання мігрантів, якщо не брати в розрахунок Київ. Мабуть їх притягає море і відносною теплий клімат.

Основний удар депопуляционных процесів в Україні  доводиться на індустріальні східні регіони і аграрні центральні області. До 2015 року, як вже відзначалося вище, тренд народжуваності гарантовано розгорнеться у бік пониження і скорочення чисельності населення в країні набере нові оберти. Швидше за все, через 5-7 років статус регіону з мільйонним населенням втратить Кіровоградська область, а Донецьк втратить статус міста-мільйонника, впритул до цього рубежу підійдуть Чернігівська область і Дніпропетровськ.

Хотілося б  звернути увагу на те, що принцип  розселення в Україні робить значний  вплив на вітчизняну "внутрішню  геополітику". Річ у тому, що в  нашій країні густонаселена і  політично однорідна периферія - з одного боку це західна Україна з галицьким ядром, з іншої - індустріальний Схід, де ядром є украй урбанізований Донбас. А ось в центрі ми маємо малонаселений і депресивний український " хартленд", вимираючу історичну серцевину України.

Наявний лише демографічний  оазис київської агломерації, а  навколо нього повільно, але невідворотно поширюється демографічна пустеля.

Хоча центральні регіони і роблять величезний вплив на внутрішньополітичні процеси, фактично, вирішуючи результат загальнонаціональних електоральних кампаній, в той же час вони ідеологічно аморфні і політично анемічні. Центр України до цього дня не в змозі сформувати і сформулювати свою загальнонаціональну повістку і власне мировидение, постійно опиняючись в лещатах нав'язуваного йому вибору між "київсько-галицьким" світоглядом і патерналистскими цінностями південного Сходу.

Продовження цих  тенденцій приведе до того, що не в так віддаленій історичній перспективі  нам просто не буде навколо чого і навколо кого "збирати землі" українські.

За даними загальний  коефіцієнт народжуваності в цілому у світі складає в середньому 23, у тому числі в регіоні, що розвивається, - 26, а в розвиненому - 11 . Конкретніше  про наявність різних типів відтворення  населення в регіональному розрізі  свідчить те, що вказаний показник в порівнянні з відповідним коефіцієнтом в Європі і в Північній Америці в 1,4 разу вище, в Азії - в 2,3 разу, в Латинській Америці(включаючи Карибський регіон) - в 2,5 разу і в Африці - в 4 рази, зокрема в Західній Африці - в 4,5 разу і в Центральній Африці - в 4,6 разу.

За показником народжуваності розрізняються не лише великі регіони(континенти), але і  держави, що входять в них.

Наприклад, в  Азії загальний коефіцієнт народжуваності складає 26, у тому числі в Омані  і Йемені він найбільш високий(44), а в Японії - найбільш низький(10). Аналогічне положення і в Африці, де загальний коефіцієнт народжуваності дорівнює 40 . Він найбільш високий в Малі і Анголі (51 найбільш низький в Мавританії (17). Загальною тенденцією є перехід до внутрісімейного регулювання народження дітей і поступове зниження народжуваності. Загальний коефіцієнт народжуваності дуже контрастний і в пострадянському просторі. У 1998 р. Грузії, Вірменії, Молдові і Казахстані, 20 - в Азербайджані. Цей показник тільки в країнах Середньої Азії(Узбекистані, Киргизстані, Таджикистані, Туркменії) досягав 22-26 . На таку різку диференціацію рівня народжуваності, разом з неодночасним переходом від традиційного відтворення населення до сучасного типу і багатьма соціально-економічними чинниками, значний вплив робить і релігійний чинник.

З точки зору відтворення населення ще важливішим показником являється сумарний коефіцієнт народжуваності(число дітей на кожну  жінку за увесь фертильний вік), що склав в 1998 р. в середньому у світі 2,9.Тенденція зниження народжуваності - загальна закономірність; тільки за два останні роки(1997-1998 рр.) в середньому у світі вона скоротилася на 3 проміле. Нині сумарний коефіцієнт народжуваності в регіоні, що розвивається, досягає 3,3, а в розвиненому - не перевищує 1,6.

Цей показник в  порівнянні з Європою в 1,4 разу вище в Північній Америці, в 2 рази - в  Азії, в 2,1 разу - в Латинській Америці(включаючи  Карибський регіон) і в 4 рази вище в  Африці, у тому числі в 4,3 разу вище в Східній Африці і в 4,6 разу - в Центральній Африці.

Серед пострадянських держав сумарний коефіцієнт народжуваності на Україні, у Білорусі і Естонії  не перевищує 1,3, в Російській Федерації  і Латвії - 1,2, або на кожних сто  жінок за увесь період фертильного  віку число дітей в межах 120-130, тоді як навіть для простого відтворення населення необхідно не менше 210 дітей.

2.1 Демографічна  політика в Україні: успіхи  і поразки

У 1995 році почалася робота над глобальним проектом "Статеве  виховання українських школярів", який фінансував фонд ООН по народонаселенню. 22 квітня 1997 року проект був призупинений наказом Міністерства освіти. Фонд ООН по народонаселенню заморозив фінансування; з обіцяних 750 тисяч доларів не було витрачено і двадцятій частині...

Ось ще деякі  тривожні цифри(за даними ООН : в 1997 році майже 240 тисяч дівчат-підлітків зробили аборт. Захворюваність сифілісом виросла серед підлітків 15-17 років - в 70 разів, до 14 років - в 89 разів, від 18 до 19 років - в 56 разів. Легалізував в 1955 році аборти, Радянська влада не потурбувалася запропонувати своїм громадянам яку-небудь альтернативу. Клінік планування сім'ї в СРСР не було. У 1972 році Мінохоронздоров'я СРСР розіслало спеціальний лист про шкоду гормональних пігулок.

В результаті до 1990 року менше 19енщин користувалися гормональними контрацептивами і внутрішньоматочними спіралями, а по сьогоднішню пору з 12 мільйонів українок фертильного віку 2 мільйонів безплідні - в основному із-за наслідків абортів.

Для того, щоб  змінити щось на краще в Україні, в 1991 році виникла Українська асоціація планування сім'ї. Почала УАПС з навчання лікарів сучасній гормональній контрацепції, а до середини 90-х УАПС взяла участь в розробці проекту закону "Про репродуктивні права громадян" і в реалізації федеральної програми "Планування сім'ї".

Перший фактично повинен  був стати конституцією в області  репродуктивного здоров'я : в нім  уперше в історії України законодавчо  закріплювалися права на дітородіння, планування сім'ї, використання контрацепції, інформацію про усі її способи. Документ революційний для нашої країни: в нім уперше прозвучало поняття "Репродуктивні права", яке нині застосовується у всьому світі. Проте цей документ вже п'ять років лежить під сукном в Держдумі, і шансів на прийняття у нього ніяких.

Федеральній програмі "Планування сім'ї" повезло більше: з 1994 року вона йшла у бюджеті окремим рядком. Упор в ній робився відповідно до назви на створення по всій країні мережі центрів планування сім'ї, де і дорослі, і підлітки могли анонімно і безкоштовно пройти медогляд, поговорити з психологом, отримати усю інформацію про контрацептиви, а головне - самі контрацептиви.

Малозабезпечені, багатодітні  і студентські сім'ї безкоштовно  забезпечували найсучаснішими гормональними  пігулками, зрозуміло, тільки за бажанням і після консультації з лікарем. Результати виявилися приголомшливими: за 4 роки дії програми кількість абортів в України знизилося майже на 30 як у дорослих, так і у підлітків. Провідні фахівці- медики визнали "Планування сім'ї" однієї з найефективніших програм в області охорони здоров'я за усе десятиліття.

А 2 лютого 1998 року в Держдумі "Планування сім'ї" була виключена  з бюджету абсолютною більшістю  голосів.

Деякий час центри планування сім'ї працювали на старих запасах  і таємно сподівалися, що депутати одумаються і повернуть програму наступного року. Потім грянув кризу і програму так і не повернули.

Як видно з приведених даних, демографічна ситуація в Україні  украй несприятлива. Враховуючи нинішній стан економіки, безрезультатну демографічну політику держави можна зробити  висновок про продовження несприятливих тенденцій в демографічній сфері.

Список літератури

народжуваність смертність демографія населення украина

1.Населення України, 2006. Демографічний  щорічник. - К. : Державний комітет  статистики України, 2007. - 266 с.

2. Макдональд П. Низька  народжуваність і держава : ефективність  політики

3. Про Концепцію демографічного  розвитку України на 2005-2015 роки. Постанова  КМУ № 142