Види фінансової звітності. Склад фінансової звітності та порядок її подання. Зміст квартальної та річної фінансової звітності

    Види фінансової звітності. Склад фінансової звітності та порядок її подання. Зміст квартальної та річної фінансової звітності.

     Фінансові звіти є складовою частиною фінансової звітності. У положенні бухгалтер-

ського обліку І (П/С/БОІ) фінансова звітність визначена як бухгалтерська звітність, що відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, яким необхідна фінансова інформація для прийняття економічних рі-шень.

     Елементами фінансової звітності (основні статті, що відбиваються у фінансових звітах ) є:

1. Виручка надходження частих активів або погашення зобов’язань шляхом реалізації товарів або послуг, що складають основні операції підприємства (продаж товарів за готівку або в кредит)
2. Витрати –відтік або використання активів, або виникнення зобов׳язень у зв׳язку з доставкою товарів або послуг, чи з іншої діяльністю, що складає основні операції підприємства (заробітна плата працівників, сплачується готівкою або повинна бути сплачена).
3. Прибутки збільшення чистих активів від випадкових і неосновних операцій та інших видів діяльності, за винятком доходів або інвестицій з власників ( продаж ділянки землі за ціну, більшу ціни придбання).
4. Збитки-зменшення чистих активів від випадкових або побічних операцій та інший подій, за винятком видатків або розподілень власникам ( продаж ділянки землі за ціну, меншу ціни придбання).

     Зведені фінансові звіти – це фактично звіти щодо економічної одиниці в цілому. Кожний з трьох обов’язкових фінансових звітів « Бухгалтерський баланс», «Звіт про прибутки та збитки» і «Звіт про зміни у фінансовому стані»- готується у зведеному вигляді головою компанією.

     Взаємовідносини типу «головна компанія»- «дочірня компанія» надають багато операційних та юридичних переваг. Тому майже всі великі і багато середніх корпорацій тримають контрольні пакети кількох інших корпорацій.

     Зведені  фінансові звіти складають лише в тих випадках, коли задовольняються дві основні вимоги: можливість контролю за дочірнім підприємством та економічна сумісність.

      Економічна сумісність означає, що діяльність дочірньої компанії пов’язань з діяльність головної компанії або доповнює її. Діяльність компанії, наприклад, виробника автомобілів, автомобільних свічок запалення. І навпаки, оскільки підприємством виробник і банк не задовольняють вимогу сумісності, їхні фінансові звіти не зводяться.

        Зведені звіти  не складають,  коли:

 а) головна  компанія не має можливості контролю (керування) за діяльністю дочірньої компанії;

 б) діяльність  головної і дочірньої компанії  економічно несумісна. У таких  випадках придбані акції відображають  у бухгалтерському балансі головної  компанії як довгострокові   активи, а саме як «Інвестиції у неконсолідоване дочірнє підприємство» за методом обліку за вартістю капіталу.

  Консолідація фінансових звітів впливає тільки на звітність головної компанії з фінансових результатів діяльності власне головної компанії та її дочірніх підприємств. Облік і звітність дочірніх підприємств не зазнають ніякого впливу через консолідацію фінансової звітності. Той факт, що головній компанії належить контрольний пакет акцій підприємства, ніяк не впливає на облік всього підприємства. На кінець кожного облікового періоду дочірня компанія складає свої власні фінансові звіти. Головна компанія також веде облік власних операцій у звичайному порядку і складає фінансові звіти на кінець кожного облікового періоду.

   При здійсненні  консолідації фінансові звіти головної і дочірніх компаній складають у звичайному порядку, а потім зводять на постатейній основі. Отже, консолідація фінансової звітності не впливає на облік операцій ані головної, ані дочірньої компаній.

   Фінансові звіти  мають за мету  забезпечити загальні інформаційні потреби широкого кола користувачів. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку поширюються на такі фінансові звіти будь-яких комерційних, промислових або виробничих підприємств, незалежно від їхньої форми власності.

    Відповідальність за складання фінансових звітів та відповідне розкриття інформації лежить на керівництва підприємства.

    Підприємство, що звітує є підприємство. Яке має користувачів, котрі використовують фінансові звіти як основне джерело фінансової інформації про це підприємство – для прийняття ними економічних рішень.

   Фінансові звіти  також демонструють результати управління, здійснюваного керівництвом, або підзвітність керівництва за довірені йому ресурси. Економічні рішення в цьому випадку можуть стосуватися продажу або збереження інвестицій в підприємство нового призначення або заміни керівництва.

    Користувачі фінансових звітів для прийняття економічних рішень хочуть оцінювати здатність підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, бути впевненими в їх генеруванні: спроможність виплачувати заробітну плату або розрахуватися з постачальниками, своєчасно сплачувати проценти, позики або дивіденди. Інформація, сфокусована на фінансовому стані, результатах діяльності та змінах у фінансовому стані, дає таку змогу.

    Дані про ліквідність та платоспроможність підприємства є корисними для прогнозування спроможності вчасно виконувати свої фінансові забов׳язання та ін.

    Складові частини фінансових звітів взаємопов’язані, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же операцій або інших подій, і, незважаючи на те, що кожний звіт надає інформацію, яка відрізняється від інших, жоден з них не може мати тільки одну мету або надавати всю інформацію, необхідну для певних потреб користувачів. Наприклад, звіт про прибутки та збитки надає неповну картину результатів діяльності підприємства, якщо від розглядається окремо від балансу або Звіту про зміни у фінансовому стані.

      Фінансові звіти не включають такі документи, як Звіт директорів, звіти голови, дискусії та аналіз керівництва й аналітичні документи, які можуть входити до річного звіту. Цей, так званий управлінський ( виробничий, аналітичний, допоміжний) бухгалтерський облік має забезпечити синтетичний і аналітичний облік руху товарно- матеріальних цінностей, готової продукції, розрахунків, витрат.

     Повний набір фінансових звітів, як правило, містить баланс, звіт про прибутки та збитки про зміни у фінансовому стані підприємства ( який може складатися у різних формах, наприклад у вигляді звіту про рух грошових коштів або ж фондів), примітки та інші звіти і пояснювальний матеріал, що визначаються як складова частина фінансових звітів. Вони також можуть містити додаткові таблиці та інформацію, що базується на таких звітах або випливає з них і має вивчатися разом з такими звітами. Як правило, фінансові звіти є доступними, публікуються один раз на рік і підлягають аудиторській перевірці з наданням відповідного звіту. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку поширюються на такі фінансові звіти будь-яких комерційних, промислових або виробничих підприємств.

    Фінансові звіти  складаються багатьма підприємствами і надають зовнішнім користувачам у багатьох країнах світу. І хоча така звіти можуть виглядати однаково, вони відрізняються один від одного, оскільки кожна країна має свої соціальні, еконічні та законодавчі особливості. Крім того, при встановленні національних вимог беруться до уваги потреби різних користувачів фінансових звітів.

     Користувачами фінансових звітів є існуючі та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи і громадськість. Вони використовують фінансові звіти для задоволення певних різноманітних потреб у фінансовій інформації.

    За  складання і подання фінансових  звітів підприємства в першу  чергу несе його керівництво,  яке також зацікавлення в інформації, яку містять фінансові звіти,  незважаючи на те, що воно має  доступ до додаткової управлінської  та фінансової інформації.

     Звичайно, фінансові звіти неспроможні  задовольнити всі потреби користувачів, але існує чимало потреб, які  є спільними для всіх користувачів інформації. Це можна пояснити тим, що інвестори є постачальниками венчурного капіталу підприємства і надання фінансових звітів відповідає їхнім потребам, як більшості потреб інших користувачів фінансових звітів.

      Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подїй, об׳єд-

Нуючи їх в елементи фінансових звітів. елементами, що безпосередньо пов’язані з визначенням фінансового стану в балансі, є активи забов׳язання та власний капітал. Елементами, які безпосередньо пов’язані з оцінкою діяльності в звіті про прибутки та збитки, є доходи та витрати.

    Форми фінансової  звітності підприємств(  крім банків) і порядок заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

     Форми фінансової  звітності банків  і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Державним Комітетом статистики України.

     Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.

    Квартальну та річну фінансову звітність підприємства зобов’язані подавати органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачеон цим Законом.

      Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

     Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

     Фінансова звітність підприємства не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

    Відкриті акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банки, дочірні підприємства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

    У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

     Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

     Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-IV від 16 липня 1999 р. встановив правові засади складання фінансової звітності в Україні (набрав чинності з 1 січня 2000 року).

     Фінансова звітність підприємства (  крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємства, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає стандарти 1-5.