Відповідальність аудитора за здійснені дії і виконання процедури за дотримання нормативно-правової бази України і Міжнародними стандарт

Міністерство культури і туризму  України

Київський національний університет  культури і мистецтв

Факультет менеджменту і економіки

Кафедра економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

по дисципліні "Аудит  за міжнародними стандартами"

на тему:

Відповідальність  аудитора за здійснені дії і виконання процедури за дотримання нормативно-правової бази України і Міжнародними стандарти аудиту для перевірки подальших подій

 

 

 

Виконала:

ст. 5-курсу гр. ОБА-86 сп

Сопілко Т. С.

 

 

 

Київ 2010 р.

 

Зміст

 

Вступ

1. Регламентація та сутність відповідальності аудитора нормативно-правовою базою України та МС
2. Класифікація аудиторської відповідальності
3. Наслідки порушень аудиторської перевірки

Висновки

Використана література

Додаток

 

 

Вступ

 

Відносини між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом регулюються нормами цивільного законодавства. У відповідності до статті 35 Закону України "Про аудиторську діяльність" за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор несе цивільну відповідальність, яка передбачає відшкодування завданих збитків з вини аудитора.

Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов’язків. Вони формують єдині базові вимоги щодо організації і методики здійснення аудиту та забезпечують відповідний  рівень гарантій результатів при  їх дотриманні.

У системі нормативного регулюванню аудиторської діяльності важлива роль належить внутрішнім стандартам аудиторських фірм (ВСАФ), під якими розуміють документи, що деталізують і регламентують єдині вимоги до здійснення і оформлення аудиту, прийняті і затверджені аудиторською фірмою.

Застосування ВСАФ в діяльності аудиторських фірм є досить актуальною проблемою на сучасному етапі, оскільки їх застосування є основою подальшого професійного росту фірми, підвищення її рейтингу та конкурентноздатності на ринку аудиторських послуг.

Процедури перевірки даних на відповідність - це тести, що складаються для отримання  обґрунтованої гарантії щодо ефективності системи внутрішнього контролю.

Проблеми якості аудиторських послуг повинні бути обумовлені в договорі або вимогами, визначеними для робіт відповідного виду. З метою запобігання недолікам у роботі аудитор може передбачити в договорі умови, за яких аудиторська перевірка розпочнеться. Це, наприклад, проведення замовником інвентаризації активів і розрахунків перед складанням бухгалтерського звіту. Доцільно обумовити також необхідність перевірки аудитором початкового сальдо балансу.

 

1 Регламентація відповідальності аудитора нормативно-правовою базою України та МС

 

Правовою основою  проведення аудиту в Україні є  Закон “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року, який визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

Національні нормативи аудиту вимагають  документального оформлення всіх питань, які аудитор вважає важливими  з погляду доказовості факту  виконання процедур аудиту, обґрунтованості  прийнятих рішень та оцінок, а також  того, що аудит проводився відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові слід отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дасть змогу зробити  аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства.

Незалежні процедури перевірки  проводяться для отримання доказовості, повноти, точності й правдивості  даних, що обробляються системою обліку. Вони бувають у вигляді:

* детальних тестів операцій  і залишків на рахунках;

* аналізу важливих показників, включно з остаточним обстеженням незвичайних відхилень і статей.

Міжнародні асоціації бухгалтерів  і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними  формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які певною мірою виконують функції стандартів з обліку і аудиту.

При проведенні аудиту керуються Міжнародними стандартами аудиту. Аудиторська  палата України рішенням від 18 квітня 2003 року № 122 затвердила Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (Міжнародні стандарти аудиту) як Національні стандарти аудиту, тому вони підлягають обов'язковому застосуванню суб'єктами аудиторської діяльності до фінансової звітності за 2003 рік.

Перелік і мету кожного  із міжнародних стандартів аудиту (МСА) відображено в таблиці 1 (Додаток 1).

Норматив № 20 "Події, що мають  суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення  фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку" встановлює відповідальність аудитора за результати подій, що виникають після дати складення фінансової звітності клієнтом, але до підписання аудиторського висновку, або за результати подій, що виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства (такі події нижче називатимуться "подальші події"). Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок.

Існує два основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства:

- події, що забезпечують подальше  підтвердження умов, які існували  на дату фінансової звітності;

- події, що відображають нові  умови, які настають після дати представлення фінансової звітності.

Аудитор повинен виконати процедури  перевірки для отримання свідчення  того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо.

Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання висновку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася.

Коли керівництво вносить зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності.

Якщо клієнт не вносить потрібні виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний  від позитивного, з яким аудитор  знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікації звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку.

Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється.

 

2 Класифікація аудиторської відповідальності

 

Для того, щоб уникнути судового переслідування, аудиторам рекомендується дотримуватись наступних правил:

• перед початком роботи аудитор повинен письмово повідомити клієнта про власне розуміння обов'язків і про те, які об'єкти будуть перевірені;
• встановити помилки в роботі клієнта в попередніх звітних періодах;
• неухильно дотримуватись вимог бухгалтерських і аудиторських стандартів;
• розуміти, що суди чекають від представників вільної професії поваги до норм права і справедливості, навіть якщо вони не співпадають із стандартами професійної етики;
• ставити якість своєї роботи вище за піклування про збільшення доходів своєї фірми;
• бути особливо обережним, перевіряючи фірми, що мають фінансові труднощі (такі фірми намагаються надати викривлену фінансову звітність).

Аудитори повинні здійснювати  заходи щодо мінімізації своєї відповідальності. До цих заходів можна віднести наступні:

• мати справу тільки з чесними клієнтами;
• наймати кваліфікований персонал, який слід адекватно підготувати і контролювати;
• дотримуватись професійних стандартів;
• зберігати незалежність;
• розуміти, який бізнес веде клієнт, тобто знати специфіку господарських операцій фірми;
• підтримувати високу якість аудиту;
• правильно документувати роботу;
• отримати документи, що визначають взаємні обов'язки аудитора і клієнта;
• зберігати конфіденційність відносин, тобто не розкривати інформацію про свого клієнта стороннім особам;
• забезпечити адекватний страховий захист;
• користуватись кваліфікованими юридичними консультаціями.

Відповідальність аудиторів наступає у разі неякісного виконання своїх  обов'язків, яке проявляється у наступному:

• неправомірне використання (невикористання) нормативної бази (законодавчих та інших актів з бухгалтерського обліку, оподаткування та офіційних пояснень до них);
• арифметичні помилки;
• втрата або псування документів, отриманих аудитором;
• навмисні дії або бездіяльність аудитора чи його працівників,
• спрямовані на завдання або заподіяння шкоди замовнику, а також будь-які дії (бездіяльність), в яких мали ознаки кримінального діяння, змови;
• дії працівників аудитора в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або їх наслідки;
• порушення (розголошення) або використання у власних цілях аудитором будь-якої конфіденційної інформації, що стала йому відома при наданні аудиторських послуг.

До видів відповідальності аудитора можна віднести:

Цивільна відповідальність.

Кримінальна відповідальність.

Професійна відповідальність.

Відповідальність за нормами трудового права.

 

3 Наслідки порушень аудиторської перевірки

 

За неналежне виконання аудитором  своїх зобов’язань згідно зі ст. 25 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитори несуть цивільно-правову відповідальність у вигляді майнової чи іншої відповідальності, визначеної у договорі відповідно до чинного законодавства. Причому розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Всі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог вищенаведеного Закону.

Відповідальність  аудиторів (аудиторських фірм) за неналежну якість наданих аудиторських послуг.

За неодноразове некваліфіковане  проведення аудиторських перевірок  чи некваліфіковане надання інших  аудиторських послуг аудитор (аудиторська  фірма) може бути виключений із Реєстру  суб’єктів аудиторської діяльності.

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» (ст. 27) припинення чинності сертифіката або свідоцтва про внесення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності здійснюється на підставі рішення Аудиторської палати України у випадках:

— виявлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

— систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту.

Розгляд питань про застосування стягнень здійснюється (як правило, у присутності аудитора) на підставі рішення суду та у випадку порушення нормативів аудиту чи Кодексу професійної етики аудитора України.

Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності сертифіката можуть бути оскаржені  в суді (ст. 27).

На підставі повноважень, передбачених ст.ст. 26—27 Закону України «Про аудиторську діяльність», п. 2.2.7 Статуту Аудиторської палати України, та відповідно до Положення про сертифікацію аудиторів (розділ 4) за неналежне виконання своїх професійних обов’язків Аудиторська палата України може застосувати до аудитора стягнення у вигляді попередження, призупинення дії сертифіката на термін до одного року або анулювання сертифіката.

Розгляд питань щодо застосування стягнень здійснюється АПУ, як правило, в присутності  аудитора на підставі рішення суду та у разі порушення нормативів аудиту чи кодексу професійної етики аудитора.

Попередження оформлюються рішенням Аудиторської палати України з письмовим  повідомленням аудитора. Повторне порушення  є підставою для призупинення дії або анулювання сертифіката.

Призупинення чинності сертифіката  на термін до одного року означає заборону на проведення аудиту та надання аудиторських послуг на визначений рішенням АПУ  термін.

Призупинення чинності сертифіката  здійснюється у разі:

• систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та нормативів аудиту;
• встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;
• невиконання аудитором у визначений термін попереджень Аудиторської палати України.