Роль мікроорганізмів у формуванні грунтів та її родючості

У профілактиці кишкових інфекцій і глистяних інвазій надзвичайно велике значення мають впорядкування і правильно організована очистка населених місць. Це незамінний захід і в плані охорони грунту, води і повітря від забруднення.

Видалення і знезаражування нечистот і покидьок в населених пунктах переважно проводять шляхом вивозу або сплаву (каналізації). У першому випадку рідкі покидьки видаляють за межі населеного пункту за допомогою відповідного транспорту в спеціально відведені місця, де їх  знешкоджують, у другому - сплавляють по трубах, на очисні споруди.

Очистка населених пунктів  полягає у плановому збиранні, тимчасовому зберіганні, видаленні, знешкоджуванні й утилізації покидьків. Це необхідно робити в найкоротші строки і регулярно.  Кожний з цих заходів повинен до мінімуму зводити можливість контакту людини з покидьками, починаючи з моменту збирання їх у герметичні ящики, контейнери, відра, баки тощо, вивезення і знешкоджування їх. Усі процеси необхідно максимально механізувати. Вибираючи найраціональніші методи знешкоджування, слід враховувати, що покидьки містять азот, фосфор, калій та інші мінеральні й органічні речовини, які є цінним добривом.   

Отже, раціональна очистка населених пунктів від покидьок є одним із  найважливіших заходів у справі санітарної охорони грунту, а також води і повітря,  невід’ємним елементом впорядкування населених пунктів і одним з основних заходів профілактики кишкових інфекцій і глистяних інвазій.  

Вивізна система видалення рідких покидьків складається з таких етапів: 1) збирання покидьків  різного типу пристосування (убиральні, помийниці); 2) вивезення їх спеціальним транспортом у місця ліквідації; 3) знезаражування й утилізація відходів.

Висновок

Грунт - це не тільки субстрат, на якому ростуть рослини, з якого вони черпають мінеральні елементи живлення, вона являє собою складну систему з різними протікають в ній біологічними і біохімічними процесами. У грунті відбуваються різноманітні біохімічні перетворення, встановлюється складна взаємозв'язок між мікроорганізмами.

Грунтові мікроорганізми становлять значну частину будь біогеосістеми - екологічної системи, що включає грунт, відстале (неживе) і биокосное (живе чи вироблене живими організмами) речовини - і активно беруть участь у її життєдіяльності. Грунт має високу буферної здатністю, тобто довгий час може не змінювати своїх властивостей під впливом забруднювачів. Мікроорганізми грунтів мають високу чутливість до антропогенного впливу. Тому вони є гарними індикаторами забруднення навколишнього середовища. Так, по виду мікрофлори, переважно мешкає (або, навпаки, відсутньої) на даній території, можна визначити не тільки ступінь забруднення, але і його вигляд (яке саме забруднююча речовина превалює на даній ділянці). Наприклад, індикаторами сильного антропогенного забруднення є відсутність коккоідних форм мікроводоростей з відділу Chlorophyta. Найбільш стійкими до забруднення виявилися нитчасті форми синьозелених водоростей (ціанобактерій Cyanophyta) та зелених водоростей.

Разом з тим, мікроорганізми самі є очисниками навколишнього середовища. Справа в тому, що поживними речовинами для багатьох бактерій є абсолютно неїстівні для вищих організмів речовини. У більшості випадків дані речовини (такі, як нафта, метан тощо) є для таких бактерій прямими джерелами енергії, без якої вони не виживуть. У деяких інших випадках такі речовини не є для бактерій життєво важливими, але бактерії можуть їх поглинати у великих кількостях без шкоди для себе. Ще до пристосування бактерій як біофільтрів і біоочістітелей, до появи штучних забруднювачів, мікроорганізми вже ефективно виконували очисну роль у природі.

Самоочищення ґрунтів зумовлюють процеси фізико-хімічної водної та біогенної міграції. Теоретичним обґрунту-ванням здатності ґрунту до самоочищення більшість дослід-ників вважають теорію геохімічних бар’єрів Перельмана. Рівень самоочищення ґрунту зростає зі зростанням інтенсив-ності процесу геохімічного фізико-хімічного розсіювання. Кількісний рівень розсіювання можна оцінити коефіцієнтами та кларками ґрунтового розсіювання – відношенням вмісту у ґрунтоутворювальній породі та кларка елемента у ґрунтах до вмісту у ґрунтовому горизонті. Ступінь розсіювання пропор-ційний рухомому елементу у ґрунті і відповідно інтенсивності самоочищення фунтового горизонту.

Список використаної літератури

1. Гусєв М.В. Мікробіологія: підручник. - М.: Академія, 2003. - 464 с.
2. Нетрусов А.І., Котова І.Б. Мікробіологія: підручник. - М.: Академія, 2006. - 352 с.
3. Екологія мікроорганізмів: підручник / під. ред. А.І. Нетрусова. - М.: Академія, 2004. - 272 с.
4. http://medcollege.te.ua/sayt1/Lecturs/Osnovu_profilaktuchnoi_mrducunu_lection/Lection_5.htm.
5. http://www.osvita-plaza.in.ua/publ/samoochishhennja_runtiv/514-1-0-64331